Загальне уявлення про Систему управління навколишнім середовищем

Базою для побудови системи управління навколишнім середовищем в організації є усвідомлення того факту, що своєю діяльністю організацію впливає на навколишнє середовище через безліч різних шляхів, таких як: - використання природних ресурсів (води, електроенергії, матеріалів, тощо); - забруднення води, повітря, ґрунту; - створення відходів; - вплив на природні ландшафти тощо.

Цей вплив здійснюється як на всіх стадіях діяльності самої організації, так і під час використання її продукції та послуг. Ті види діяльності, продукції чи послуг організації, що можуть впливати на навколишнє середовище називаються її екологічними аспектами.

Якщо організація прагне оптимізувати свій вплив на навколишнє середовище вона повинна аналізувати можливі екологічні аспекти та впливи, визначати їх прийнятний рівень, планувати його досягнення та забезпечувати дотримання.Організація має можливість вільно і гнучко визначати ті сфери своєї діяльності, де доцільно здійснювати впровадження системи, а саме: або стосовно всієї організації, чи конкретного функціонального підрозділу, чи конкретного виду діяльності. Якщо цей стандарт впроваджено в конкретному функціональному підрозділі або стосовно конкретного виду діяльності, то розроблені політика та методики з часом можуть бути розповсюджені на всю організацію.

Одним з базових принципів управління навколишнім середовищем є визначення та задоволення потреб зацікавлених сторін, на які організація впливає своєю екологічною діяльністю. Це можуть бути споживачі, жителі населеного пункту, в якому розміщена організація, представники місцевих органів влади.

Система управління навколишнім середовищем є інтегрованою частиною загальної системи управління організацією. Вона повинна бути пов'язана з іншими системами, зокрема з системою управління якістю, системою управління фінансовими показниками, тощо. Рівень впливу організації на навколишнє середовище повинен визначатися, виходячи з збалансування цілей усіх цих систем, з урахуванням економічних і технічних можливостей організації. Цей процес є постійним. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики, процеси і ресурси для реалізації екологічної політики, цілей та завдань повинні бути скоординовані із зусиллями в інших сферах (наприклад, стосовно управління процесами чи виробництвом, управління фінансами, забезпечення якості, техніки безпеки та охорони здоров'я на робочих місцях).

 

Р озробка та впровадження Системи управління навколишнім середовищем

 

 

Організація повинна забезпечити наявність умов, необхідних для:

- виконання розроблених екологічних програм;

- підтримання визначених екологічних характеристик.

Для цього організація повинна:   

- визначити, документально оформити та довести до відому персоналу його функції, відповідальність і повноваження в галузі управління навколишнім середовищем (включаючи призначення відповідального представника вищого керівництва і надання йому необхідних повноважень);

- забезпечити підготовку, обізнаність та компетентність персоналу як щодо їх безпосередньої діяльності, так і щодо системи управління навколишнім середовищем в цілому (особливо важливим є забезпечення усвідомлення важливості управління навколишнім середовищем як для підприємства, так і для суспільства в цілому);

- створити систему інформаційних зв'язків як між різними підрозділами, так і з зовнішніми зацікавленими сторонами (включаючи реєстрацію отриманих повідомлень та запитів і надання відповідей на них);

- створити систему управління документацією, що використовується в рамках системи управління навколишнім середовищем (ці вимоги є практично ідентичними з вимогами розділу 4.5 стандарту ISO 9001);

- визначити види своєї діяльності та роботи, пов'язані з суттєвими екологічними аспектами, планувати та організовувати їх таким чином, щоб забезпечити виконання екологічних цілей і завдань (до таких робіт найчастіше можуть відноситися - проектування, закупки, виробництво, складування, технічне обслуговування, будівництво тощо);

- визначити потенційні аварійні ситуації, що можуть призвести до негативного впливу на навколишнє середовище, розробити схеми реагування на них, що забезпечили б запобігання та зменшення впливу на навколишнє середовище (приклади таких ситуації - пожежі, аварійні викиди у воду чи в атмосферу, стихійні лиха тощо).

 

Завдання 3. Використовуючи мережу Інтернет, зайти на сайт http://www.iso.staratel.com і ознайомитися з:

- серією стандартів ISO 9000. Вибрати з офіційнихдокумнтів стандарти, прийняті в Україні. Назвати їх. Охарактеризувати кожен. Які з них мають відношення до систем екологічного менеджменту.

- серією стандартів ISO 14000. Назвати види стандартів, офіційні документи.

ISO 9000 — серія стандартів ISO, які застосовуються при створенні та удосконаленні систем менеджменту якості організацій.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK 176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Комітет керувався попередніми розбками Британського інституту стандартів, що знайшли своє відображення в Британському стандарті BS 5750.

Стандарти серії ISO 9000, прийняті більш ніж 90 країнами світу в якості національних, застосовні до будь-яким підприємствам, незалежно від їх розміру, форм власності та сфери діяльності.

Мета серії стандартів ISO 9000 — стабільне функціонування документованої системи менеджменту якості підприємства-постачальника. Вихідна спрямованість стандартів серії ISO 9000 спрямована на відносини між компаніями у формі споживач/постачальник. З прийняттям у 2000 році черговий версії стандартів ISO серії 9000 більша увага стала приділятися здібностям організації задовольняти вимоги всіх зацікавлених сторін: власників, співробітників, суспільства, споживачів, постачальників. ISO 9004 робить акцент на досягнення сталого успіху.

Значення серії 9000: Стандарти допомагають підприємствам формалізувати їх систему менеджменту, вводячи, зокрема, такі системоутворюючі поняття, як внутрішній аудит, процесний підхід, коригувальні та запобіжні дії.

Стандарт ISO 9000 є фундаментальним, прийняті в ньому терміни і визначення використовуються у всіх стандартах серії 9000. Цей стандарт закладає основу для розуміння базових елементів системи менеджменту якості згідно стандартів ISO.

Версії стандартів ISO 9000

- 1 версія була підготовлена ​​в 1987 році.

- 2 версія була випущена в 1994 році і представляла собою уточнену версію 1987.

- 3 версія була розроблена в 2000 році. Версія 1994 року була радикально переглянута.

- 4 версія стандарту вийшла роз'єднано - в 2005 році був випущений стандарт ISO 9000-2005, в 2008 і 2009 роках були опубліковані стандарти ISO 9001 та 9004. Незважаючи на очікуваний повний перегляд версії 2000 року, ТК176 вирішив обмежитися "косметичними" виправленнями неточностей і різночитань. Причинами відмови від істотних змін і затримки з випуском нової версії були названі бажання продовжити термін дії існуючих сертифікатів у організацій (тобто зберегти статус-кво в сертифікаційному бізнесі).

- Вихід 5 версії стандартів планується на 2012 рік. Стандарти серії ISO 9000, прийняті більш ніж 190 країнами світу як національних, застосовні до будь-яких підприємствам, незалежно від їх розміру, форм власності та сфери діяльності.

Сертифікація проводиться за єдиним стандартом з цієї серії, який містить вимоги: ISO 9001. Організація ISO не проводить сертифікацію по ISO 9001. Діє дворівнева система підтвердження відповідності. Сертифікацією систем менеджменту якостями окремих організацій займаються спеціально сформовані аудиторські організації (органи з сертифікації). Вони, в свою чергу, акредитуються національними акредитаційними товариствами. Так само існують і незалежні системи акредитації.