Види благодійних фондів, що діють в Україні та специфіка їх побудови й організації

 

Відродження благодійної діяльності в нашій країні розпочинається на початку 90-х років ХХ ст., після проголошення незалежності України. Поступово формується законодавча база.

Так, правові засади діяльності благодійних організацій визначає:

- стаття 36 Конституції України, яка надає громадянам нашої країни;

- П останов а Верховн ої Рад и України «Про благодійні фонди»;

- Закон «Про благодійництво та благодійні організації».

- Р озпорядження Президент а України «Про сприяння благодійній діяльності в Україні»;

- Постанова Кабінет а Міністрів про державну реєстрацію благодійних організацій.

Згідно з чинним законодавством України, благодійною є недержавна організація, головною метою якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або осіб окремих категорій. За формою утворення благодійні організації розподіляються на членські благодійні організації, благодійні фонди, благодійні установи, фундації, місії, ліги тощо.

Протягом історії благодійні фонди утворювалися з багатьох причин: їх засновували заради слави або увічнення власного імені, благої честі або спасіння душі, класової свідомості або політичної користі, – але, головним чином, з альтруїстичних почуттів, щедрості та шляхетності.

Благодійні фонди мають глибоке коріння в релігійних віруваннях, демократичних принципах громадянської активності, плюралістичних підходах до вирішення проблем, а також у традиціях автономного існування людини від держави. Саме тому сучасний світ усе частіше звертає увагу на ці установи – вони почали грати центральну роль у політичних, економічних, соціальних та екологічних обговореннях. Сьогодні благодійні організації, фонди і служби працюють заради поліпшення умов та якості життя людей, просувають громадські ініціативи та формують активне громадянське суспільство. Благодійні фонди зазвичай надають ґранти, займаються спонсорством, реалізують власні доброчинні програми.

Cучасний світ живе в період глобалізації економіки. Відкриваються нові американські та європейські фонди в Африці, Азії, Латинській Америці, Центральній і Східній Європі. Вони об'єднують експертів із промислових організацій, органів управління, наукових кіл, громадських груп задля вирішення найактуальніших проблем та знаходження успішних рішень. Ці інституції вже зробили і продовжують робити свій вагомий внесок в охорону здоров'я, навколишнього середовища, у розвиток молоді та відновлення соціальної структури громад по всьому світу. Сьогодні багато фондів займаються проблемами ВІЛ / СНІДу, малярії, туберкульозу; витрачають мільйони доларів на дослідження і проекти з розширення програм вакцинації для боротьби із захворюваннями дітей найбідніших країн світу.

Для багатьох міжнародних фондів їхні благодійні програми – вигідне вкладення капіталу. Зокрема, існують добродійні програми для фінансування фундаментальних досліджень. Надаючи невеликий ґрант на проведення дослідження, фонд отримує доступ до результатів проекту, «ноухау», економічний ефект від впровадження якого в декілька разів перевершує вкладені кошти. Ще один приклад неабияких вигод – програми фінансової підтримки молоді з країн третього світу, які дозволяють вибрати найбільш перспективних і талановитих і таким чином забезпечують не лише добір, а й «відплив» в економічно розвинені країни.

Дослідники називають ці тенденції розвитку благодійних фондів «новою філантропією», що базується на принципах раціонального використання благодійних ресурсів. Результатом цього процесу стає спрямованість більшості проектів на створення людського капіталу, а також на розвиток громадських ініціатив. Благодійний сектор стає більш вагомим за своїми завданнями та устремліннями, а значить, і більш вагомим суспільно. Отже, задля самозбереження у будь-яку епоху і за будь&яких умов благодійні фонди розвинули вміння постійно пристосовуватися, змінюватися залежно від трансформації поняття суспільного блага та потреб суспільства.

Саме тому в міжнародній свідомості благодійні фонди розглядаються як інструмент, що постійно модифікується і служить для підвищення громадського добробуту. Це – засіб для неухильного оновлення завдань, що стоять перед громадою, перегляду кордонів, котрі розділяють громадянське суспільство, державу та ринок.

Благодійні фонди вражають різноманітністю програм та підходами до їх реалізації. Виходячи з джерел фінансування і програм діяльності, вони поділяються на фонди громад, а також приватні, корпоративні й операційні фонди.

Найбільш успішною формою філантропії у світі вважають модель діяльності фондів громад. Гнучка організаційна система роботи забезпечує цим фондам практично довічне існування. До них надходять гроші, які члени громади заповідають на благодійну мету. Як правило, такі фонди не реалізують самостійних проектів, а лише обирають громадську чи благодійну організацію, яка, власне, й бере на себе всю роботу – реалізацію проектів, спрямованих на благо громади, в якій діє фонд. Розподіл коштів та контроль за їх використанням здійснюється опікунською радою або членами правління.

Поряд із фондами, які витрачають свій капітал на підтримку благодійних ініціатив інших організацій, активно діють і такі, які реалізовують благодійні програми, спрямовані на досягнення власної місії. Такі організації мають назву  «операційні фонди». Вони створюються приватними особами та фінансуються за рахунок інших донорських організацій, у тому числі й інших благодійних фондів. Такі організації серед своїх співробітників мають кваліфікованих спеціалістів та експертів. Вони концентрують свої дії та вкладають ресурси у сфери соціальних послуг, здоров'я, освіти, науки, мистецтва, культури. Активно розвивають програми, пов'язані з правами людини, забезпеченням робочими місцями людей з особливими потребами, доступністю до медичного, пенсійного, страхового забезпечення тощо.

По-прежнему популярной формой благотворительности остается приватная благотворительность – приватні й семейні фонді. Як правило, засновниками приватних фондів є заможні люди та їхні сім'ї.

Підприємець виділяє значну суму свого капіталу або доходу до фонду та, найчастіше, дає організації своє ім'я. У роботі сімейного фонду можуть брати участь кілька поколінь сім'ї: батьки, діти, онуки.

Якщо фонд створено за життя донора, засновник сам бере участь у його керівництві. У випадку заснування фонду відповідно до заповіту керівництво передається спеціальним радам директорів, які й ухвалюють усі основні рішення.

Фінансовою основою більшості приватних фондів світу є ендаумент – кошти, які один раз виділяються засновником, вкладаються в банк або інвестуються, а відсоток іде на благодійні програми. Створення постійного капіталу дає приватному фонду можливість не тільки існувати дуже довго, але і шляхом інвестицій нарощувати кошти, збільшувати капітал.

Хоча, якщо засновник фонду не готовий створювати постійний капітал, існує інша модель фінансування – «капітал, що використовується» (expendable endowment). У цьому випадку капітал інвестується, але щорічно витрачається не тільки процент, але й саме тіло капіталу. І, нарешті, можна створити фонд, до якого засновник вносить кошти щорічно. За такою моделлю поки існують більшість приватних фондів країн, що розвиваються.

Згідно з останніми тенденціями міжнародні приватні фонди надають перевагу виділенням ґрантів, тобто цільових коштів на проекти інших організацій. Ґранти можуть виділятися на основі відкритого конкурсу або наглядова рада (рада директорів) самостійно обирає найкращі проекти серед тих, які надходили протягом року до організації. Другим найпопулярнішим засобом надання допомоги є надання стипендій, індивідуальних ґрантів ученим, дослідникам, діячам мистецтв.

Корпоративні фонди – це фонди окремих компаній, бізнес-структур, підприємств тощо.

Якщо аналізувати появу благодійних фондів різних видів та організацій, які діють в Україні, слід зазначити, що (36%) з них представляють операційний фонд (заснований юридичними або фізичними особами), який спрямовує більшу частину своєї діяльності на реалізацію власних (часто тематично спеціалізованих) проектів і програм, залучаючи зовнішні джерела фінансування; 29 % представляли благодійні організації – недержавні, засновані юридичними або фізичними особами, головною метою яких є здійснення доброчинної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб; 10 % – фонди громад (такі фонди діють у чітко визначеному регіоні з метою вирішення проблем мешканців даного регіону шляхом реалізації місцевих проектів і програм; для своєї діяльності фонд може використовувати різноманітні джерела фінансування – пожертви місцевих бізнес-компаній, місцевий бюджет, внески населення); 6 % відповідно приватні фонди (створені на кошти однієї особи або сім'ї для виконання визначених доброчинних програм) та корпоративні фонди (благодійні, створені бізнескорпорацією, комерційною установою для ведення систематичної благодійної діяльності; найчастіше більша частина фінансових надходжень корпоративного фонду – внески компанії-засновника); 3 % вказали на такий різновид благодійного фонду, як релігійний (створений при релігійній організації з метою добродійництва, вивчення й розповсюдження релігійної літератури та іншої культурно-освітньої діяльності).