Організаційна структура Центрального банку

Організаційна структура центрального банку значною мірою визначається формою державного устрою країни (чи це федерація, чи це унітарна держава), національними традиціями й особливостями банківського законодавства.

Найнезвичайнішу структуру з усіх центральних банків світу має центральний банк США. Центральний банк, який є елементом Федеральної резервної системи США (ФРС), складається з Ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, Федерального комітету відкритого ринку і Федеральної консультативної ради.

Рада керуючих із семи осіб очолює ФРС. Кожний керуючий призначається Президентом США після консультацій і за згодою сенату. Керуючі виконують свої обов'язки протягом чотирнадцятирічного строку, який не можна подовжити. Голова Ради керуючих обирається Президентом з її членів на чотирирічний строк і може бути обраний вдруге.

Федеральні резервні банки є у 12 округах, деякі з банків мають відділення. Федеральні резервні банки – це самостійні акціонерні банки, їх акціонерами є комерційні банки відповідного округу – члени ФРС.

Резервні банки емітують в обіг готівку, вилучають з обігу зношені гроші, здійснюють кліринг чеків, являють собою для комерційних банків свого округу розрахункову палату, тобто організують і проводять міжбанківські розрахунки, надають позички комерційним банкам, досліджують проблеми, пов’язані з проведенням монетарної політики, мають певні повноваження щодо банківського нагляду тощо. Першочерговим завданням федеральних резервних банків є досягнення загальнодержавних цілей, установлених Радою керуючих, а не намагання отримати прибуток. Значну частину своїх доходів (понад 90%) банки перераховують до державного бюджету.

Центральний банк України – Національний банк – було утворено у 1991 р. згідно закону «Про банки та банківську діяльність».

У 1999 р. було прийнято Закон «Про Національний банк України», згідно з яким Національний банк є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов'язань банку.

Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) Національного банку: центральний апарат, територіальні управління в областях і Кримській автономній республіці, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.

Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком – Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці.

Рада НБУ складається із 15 осіб, сім членів Ради призначаються Верховною Радою, а сім – Президентом України строком на 7 років.

Голова НБУ входить до складу Ради за посадою.

До компетенції ради входить:

1) розробка основних напрямів грошово-кредитної політики;

2) розробка рекомендацій щодо методів грошово-кредитного регулювання тощо.

Правління НБУ – це другий керівний орган банку. Кількісний та персональний склад Правління формується Головою НБУ і затверджується Радою НБУ.

Правління НБУ займається реалізацією монетарної політики і організаційною діяльністю ЦБ.

Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на п'ять років за поданням Президента України.

Голова НБУ керує діяльністю банку й одноособове несе за неї відповідальність.

Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки.