Категоріальний апарат дисципліни «Економіка праці й соціально-трудові відносини»

В останні роки посилюється інтерес до дисциплін, пов'язаних з економічними проблемами праці, соціальними відносинами, управлінням персоналом. Це не данина моді й не випадковість, тому що без підготовки професіоналів, без створення системи ефективного використання трудового потенціалу працівників, посилення соціальної спрямованості ринкового господарства навряд чи можна вирішити гострі соціальні, економічні, політичні проблеми, що нагромадилися в країні.

Перш ніж обговорювати й аналізувати яку-небудь проблему, необхідно розібратися в її сутності й змісті, теоретико-методологічних аспектах пов'язаних з нею категорій, явищ і процесів. Тому, у першу чергу, необхідно розглянути основні категорії й поняття, такі як праця, економіка праці, соціально-трудові відносини.

Відтворення будь-якого товару включає послідовно чотири відомі фази: виробництво, обмін, розподіл і споживання. Робоча сила у ринковому середовищі – це теж товар, хоча й специфічний, отже, для неї зберігається та ж відтворювальна схема.

Процес виробництва (формування) робочої сили (здатності до праці, підготовки працівника до праці), починається зі школи, триває у вузах, коледжах, на робочому місці, в інститутах підвищення кваліфікації, на стажуваннях тощо.

Процес розподілу й обміну робочої сили, як правило, відбувається, по-перше, на ринку праці, а по-друге, безпосередньо на підприємстві (це найм, ротація працівників, звільнення тощо).

Споживання (використання) робочої сили здійснюється безпосередньо на робочому місці, у процесі праці,  виробництва конкретної суспільно корисної продукції або послуг. Для того, щоб працівник приступив до трудової діяльності, для нього треба підготувати відповідні умови: забезпечити робоче місце, організувати працю і його охорону, стимулювання праці, соціальний захист тощо.

Перша фаза – виробництво або формування робочої сили (середня школа, ПТУ, технікуми, ВНЗ, інститути професійної перепідготовки, курси підвищення кваліфікації працівників тощо);

Друга й третя фази – обмін і розподіл робочої сили (ринок праці й підприємство);

Четверта фаза – споживання або використання робочої сили – це безпосередньо процес праці й трудової діяльності.

Останнім часом теоретиками й практиками часто використаються поняття «соціально-трудова сфера» й «соціально-трудові відносини», які обґрунтовано відображають єдність і взаємозумовленість трудових і соціальних відносин. На практиці трудові відносини – відносини між працею й капіталом, найманим робітником і роботодавцем – рідко існують у чистому виді, без соціальної складової, і навпаки, соціальні відносини, як правило, виникають у результаті трудових процесів, що супроводжують їхніх протиріч, конфліктів тощо.

 

Суб’єкти СТВ представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Суб’єкти СТВ

 

Під якістю трудового життя розуміється систематизована сукупність властивостей, що характеризують умови праці в самому широкому змісті цього слова й дозволяють урахувати ступінь реалізації інтересу працівника й використання його здатностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських тощо).