Ситуаційні реакції особистості в умовах психологічної кризи

 

Різноманіття поневірянь особистісної сфери, що створюють переживання втрати, відбивається на емоційному компоненті кризового стану, на його індивідуальній забарвленості. Кризові стани на непатологічному рівні виражаються різноманітними ситуаційними реакціями, рідше – реактивними станами.

Психологічна криза в психічно здорових людей веде до формування певних ситуаційних реакцій (А. Г. Амбрумова). За своєю сутністю та динамікою вони поділяються на 6 типів:

1. Реакції дисбалансу – переважання емоцій дистимічного забарвлення із загальним дискомфортом та підвищеним рівнем тривожності. Негативно емоційно забарвлені подразники переважають над позитивно забарвленими. Відбувається скорочення контактів, які приймають формальний, поверхневий характер.

2. Песимістичні ситуаційні реакції – зміна світовідчуття, світогляду, суджень і оцінок, зміна системи цінностей, що веде до формування негативних концепцій майбутнього. Знижується здатність конструктивного планування майбутнього (певна ступінь безнадійності). Таке зниження оптимізму, самооцінки може призводити до раптового і швидко реалізованого суїцидального рішення.

3. Реакції негативного балансу – людина здійснює «підведення життєвих підсумків», порівнює позитивні й негативні моменти подальшого життя. У результаті у свідомості особистості виводиться «негативний життєвий баланс» та приймається суїцидальне рішення. Такі реакції характерні для людей із невиліковними соматичними захворюваннями (рак), самотніх осіб похилого віку тощо.

4. Ситуаційні реакції демобілізації відрізняються різкими змінами у сфері контактів: відмовою від звичних контактів або їхнім обмеженням, що викликає переживання самотності, безпорадності, безнадійності.

5. Ситуаційна реакція опозиції характерна вираженою екстрапунітивною позицією особистості, високим ступенем агресивності, різкістю негативної оцінки оточення та діяльності. Дуже ймовірним є перехід агресивних тенденцій в аутоагресію.

6. Ситуаційна реакція дезорганізації містить у своїй основі тривожний компонент, тому тут спостерігається найбільша вираженість соматовегетативних проявів (судинно-вегетативні кризи, порушення сну й так далі). Реакція дезорганізації повністю знімає інтелектуальний контроль, дезорганізує конструктивне планування.

Можна зазначити низку особистісних параметрів, що істотно впливають на формування певних ситуаційних реакцій. Це динамічні й енергетичні умови протікання емоційних процесів (їхня лабільність або ригідність, стенічність або астенічність), так само ступінь інтелектуального контролю й характеристики комунікативної сфери даної особистості.

Реактивні стани виступають переважно у формі реактивних депресій, іноді у вигляді гострих афективних реакцій.

Таким чином, людина, що опинилася в кризі, виявляє, що його упорядкований, ретельно вибудуваний світ став хитким і невизначеним. Усі звичні способи, шляхом яких він долав життєві труднощі, ставляться під сумнів та людина змушена шукати нові шляхи розв’язання проблем, розробляти нові способи поведінки, які можуть виявитися більш ефективними, ніж попередні. Які це будуть способи, багато в чому залежить від того, до кого особистість звертається по допомогу.

 

Контрольні питання

1. Яким чином можна оцінити специфічну схильність індивіда до кризового стану?

2. Скільки в середньому може тривати психологічна криза?

3. Які стадії проходить людина під час проживання кризового стану?

4. Що розуміють під виразом «криза у відсутності події»?

5. Якими є індивідуальні особливості переживання кризового стану?

6. Перерахуйте та охарактеризуйте ситуаційні реакції людини на непатологічному рівні.