Глава 2. Перший крок і перше чемпіонство. Сезон 2008 року.

Глава 2. Перший крок і перше чемпіонство. Сезон 2008 року.

 

Історія офіційних  виступів розпочалась з  Кубку району де команда під назвою «Аматор» програла свій перший матч команді Підлужжя. Це був прототип сучасного Джокера. Матч проходив у Підлужжі та закінчився з рахунком 1 – 0.
    Далі Джокер тріумфально дебютує в чемпіонаті Дубенського району. Команда стала чемпіоном не маючи жодної поразки і тільки дві нічиї з командою Рачина, яка посіла друге місце. Це найкращий показник за всі роки існування. Перший склад багато в чому відрізняється від нинішнього, спочатку грали навіть без тренера, але згодом першим тренером став Олег Чорномаз, капітаном одноголосно було вибрано  Володимира Кухлевського.  Джокер, не дивлячись не те що тільки організувався, показував зіграність, характер та звичайно змістовну гру, що і стало складовими цього успіху.

       Новостворена команда мала проблеми як з формою, так із стадіоном, адже місцева влада не поспішала віддавати стадіон військового містечка Джокеру, ходили чутки щодо проведення всіх виїздних поєдинків, але було досягнуто компроміс та дубенчани побачили команду в місті. 

       Відразу зявилася група підтримки, було видно що люди зіскучились по футболу, тому матчі Джокера відвідувала значна кількість вболівальників.

Завершився сезон підкоренням  суперкубка району.  У непростому матчі проти традиційно сильного Підлужя була отримана вольова перемога 2-1, нажаль забігаючи на перед  скажемо, що решту матчів за суперкубок було програно.  

           

Фінансова сторона була плачевною, щомісяця футболістам приходилося скидатися тоді ще по десять гривень, щоб мати чим добратися на виїзні ігри та заплатити суддям у домашніх, але не дивлячись  на все команда стала існувати і що б не казали тоді скептики вийшло що досить довго.

Глава 5. Бронза 2011 року.

 

На початку 2011 року Джокер брав участь в зимовій першості Дубенщини, організаторами якої були міська та районна федерації футболу. Всього в змаганнях брало участь 8 команд, поділених на дві групи, матчі проходили на засніженому та покритому льодом стадіоні військового містечка. В груповому раунді Джокер обіграв Імпульс 2-1, це була сама перша гра цих суперників, потім ФК Івання 4-1, тоді ще не топове, і зіграв 1-1 з Мирогощею. В півфінальному матчі впевнено переграли ФК Альт (прототип сьогоднішнього Спартака) 3-0 та у фіналі при переповненому стадіоні (250 вболівальників) поступилися 0-1 своєму принциповому супернику ФК Підлужжя, гол було пропущено в другому таймі з дальнього удару, нажаль наш воротар Сергій Ляшук не дістав м’яч, який влетів під перекладину. 

 

Вихід на матч проти Івання.

 

 

З кубку району Джокер вилетів на першій стадії, у Варковичах розігрувалась одна путівка серед команд Сатиєва, Варкович і ФК Джокера. Несподівано програли перший матч Сатиєву з рахунком 2-1. Перемога над командою Варкович вже нічого не вирішувала, далі пройшов Сатиїв.
      Взагалі 2011 рік є роком кризи у грі команди. Розпочавши чемпіонат з нічиєї з новоствореним Імпульсом.

 

Фото з першого матчу сезону проти Імпульса.

 

 Після цього  команда довго не могла знайти своєї гри. Нелогічні поразки та невиправдані нічиї, ось чим запам’ятався  цей сезон. Йдучи серед лідерів вже на початку чемпіонату програли у Вербі та Княгинину, (на той час дані команди перебували в нижній частині таблиці). Згодом дуже показовий домашній матч проти Берега, на той час аутсайдера, коли в думках виграли ще перед початком матчу, а от на полі при безлічі розтранжирених моментах тільки нічия 2-2. Івання відірвалося і стало чемпіоном, Джокер боровся за другу позицію. Поразки на своєму полі від Смиги в середині чемпіонату та від Імпульса навиїзді в кінці ставлять команду у незручне становище, вже не все залежало тільки від гравців, вигравши свої матчі чекали на втрату очок Смигою, але Смижани свого не віддали, ставши в підсумку другими, Джокер знову після золота має бронзу.  

 

Фото з матчу Імпульс – Джокер на стадіоні «Спартак».

 

Вперше в кінці 2011 року був виїзд до м. Кременця, Тернопільської області де протягом трьох тижнів проводився новорічно – різдвяний турнір в спортивному залі Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка. Представляли наше місто тоді дві команди, сам Джокер та Геральдика, яка вже тоді традиційно складалася переважно з наших гравців. Незвично було грати в спортивному залі та ще вперше вівся підрахунок порушень правил. Виїзди проводилися автобусом, наданим спонсором фірмою Вікна – двері П.П. Петровського. В групах було по шість команд, а далі проходили перша та друга. Стартовий матч Джокер проводив проти знайомої для себе команди Три Валети та обіграв її, як виявилось пізніше це був бій за перше місце в групі, адже потім були обіграні Кременецькі ветерани та згодом ще три не самі сильні місцеві команди. Паралельно Геральдика стартувала невдало програвши перший матч господарям змагань команді інституту продовжувала до кінця боротися за вихід з групи, здобула декілька перемог, проте цього невистачило, невиправдані втрати очок з іншими суперниками залишили її за межами чвертьфіналу.

В ¼ Джокер по жеребу зійшовся з Радивиловом. Спочатку все складалося досить добре, відразу повели в рахунку, а в другому таймі довели свою перевагу до 5-2, але зарано повірили в перемогу і при рахунку 5-4 заробили два дев’ятиметрових за перевищення кількості фолів і програли на останніх хвилинах 6-5. Прикра та гірка поразка, в той же час хороший урок на майбутнє.

 

На турнірі в Кременці

 

 

Також, в грудні 2011 року на зимовому турнірі на призи газети «Замок», який проходив на стадіоні «Спартак» Джокер у своїй групі програв усі матчі Плосці 1-3, Мирогощі 0-2, та Смизі 0-1. Такий виступ був пов'язаний з тим, що перед матчами цього турніру, які відбувалися по неділям, по суботам Джокер брав участь у турнірі в Кременці, а на два фронти команди не вистачило. 

В 2011 році в другому чемпіонаті Геральдики починає приймати участь команда військової частини, яка комплектується гравцями з Тернополя, які грають в другій лізі України, не дивно, що ця команда зразу стає фаворитом. Місцеві клуби намагаються скласти конкуренцію іменитим футболістам, і навіть у фіналі Джокер-1 протримався перший тайм на 0-0, але явно професіонали сильніші за місцевих любителів і здобувають перемогу в другому розіграші Кубка Геральдики.

Позитивним моментом в існуванні команди стала приємна подія, знайшлася в Дубно людина яка почала не словом а ділом допомагати команді. Спонсором клубу став підприємець Михайло Анотолійович Петровський. Завдяки його реальній допомозі «Джокер» отримав можливість приймати участь не тільки в чемпіонаті району, але й відстоювати честь міста в різих турнірах, які проводяться і за його межами.

 

Глава 12. Емблема Джокера.

 

Під час створення команди Джокер Дубно в 2008 році якось було не до емблеми, визначились тільки з кольорами,(червоно-чорні).  Але згодом, при придбанні червоної форми дане питання стало актуальним, адже за підтримки фірми Геральдика емблема мала розміщатися у верхньому лівому кутку футболок футболістів, біля серця.
Автором ескізу був гравець команди Ковальчук Павло. При розробці було визначено, що будуть використані загальноприйняті клубні кольори – червоний та чорний, також обов’язково мало бути слово «ДЖОКЕР» як назва команди, спочатку слово писалося англійськими буквами, але згодом вирішили що краще буде українськими. Букви були намальовані трохи не рівно, але вирішили не коректувати, підкреслюючи тим самим що емблема створена не комп’ютерними програмами а самими гравцями. В кінцевому варіанті залишили футбольний м’яч та вежу Дубенського замку, як символу міста Дубно та клубу, який представляє це місто. Малюнок було відскановано, трохи поправлено так і виникла емблема клубу Джокер Дубно. Зараз емблема досить поширена, вона є на простих футболках та шарфах вболівальників, календариках, прапорах команди, є кепки, сумки, рюкзаки, вітрівки, спортивні костюми, подушки, парасолі, прапорці та кружки в кольорах Джокера з емблемою. (На фото перший ескіз).

 

 

 

 

Глава 2. Перший крок і перше чемпіонство. Сезон 2008 року.

 

Історія офіційних  виступів розпочалась з  Кубку району де команда під назвою «Аматор» програла свій перший матч команді Підлужжя. Це був прототип сучасного Джокера. Матч проходив у Підлужжі та закінчився з рахунком 1 – 0.
    Далі Джокер тріумфально дебютує в чемпіонаті Дубенського району. Команда стала чемпіоном не маючи жодної поразки і тільки дві нічиї з командою Рачина, яка посіла друге місце. Це найкращий показник за всі роки існування. Перший склад багато в чому відрізняється від нинішнього, спочатку грали навіть без тренера, але згодом першим тренером став Олег Чорномаз, капітаном одноголосно було вибрано  Володимира Кухлевського.  Джокер, не дивлячись не те що тільки організувався, показував зіграність, характер та звичайно змістовну гру, що і стало складовими цього успіху.

       Новостворена команда мала проблеми як з формою, так із стадіоном, адже місцева влада не поспішала віддавати стадіон військового містечка Джокеру, ходили чутки щодо проведення всіх виїздних поєдинків, але було досягнуто компроміс та дубенчани побачили команду в місті. 

       Відразу зявилася група підтримки, було видно що люди зіскучились по футболу, тому матчі Джокера відвідувала значна кількість вболівальників.

Завершився сезон підкоренням  суперкубка району.  У непростому матчі проти традиційно сильного Підлужя була отримана вольова перемога 2-1, нажаль забігаючи на перед  скажемо, що решту матчів за суперкубок було програно.  

           

Фінансова сторона була плачевною, щомісяця футболістам приходилося скидатися тоді ще по десять гривень, щоб мати чим добратися на виїзні ігри та заплатити суддям у домашніх, але не дивлячись  на все команда стала існувати і що б не казали тоді скептики вийшло що досить довго.