Проектна потужність підприємства по виробництву сільськогосподарської продукції

 

Між рядами боксів розміщені двосторонні годівниці з кормовим проїздом посередині. Для роздавання кормів використовують мобільні кормороздавачі типу КТУ-ЮА, KTV40S, КПТ-10, РСП-10, АРС-10, КРС-15А. якщо кормового проїзду між рядами годівниць не передбачено, використовують стаціонарні кормороздавачі кормів РВК-Ф-74, КВД-Ф-150-1. Доять корів доїльних залах.

Прохід до корів і видалення гною завширшки не менше ніж 250 см влаштовують між годівницями та рядами боксів. Застосовують різні способи видалення гною через щілинну підлогу: в підвальні гноєсховища, у канали, де розміщені скребкові конвеєри. Якщо прохід бетонований, то гній видаляють скреперною установкою чи бульдозером, начепленим на колісний трактор (МТЗ-80, ЮМЗ-6 та ін.). [2]

Щілинну підлогу влаштовують із металевих решіток завширшки 25 мм і отворами між ними 37-40 мм. Планки розміщують щодо кормо - гноєвого проходу в поперек або ялинкою.

За безпри'язно - боксового утримання спостерігається часткове знеособлення тварин У проектах будівель не закладені переддоїльні майданчики тому корови навіть упродовж дня можуть потрапляти до різних операторів які доять у різних ритмах, що порушує у тварин первинний рефлекс молоковіддачі, і як наслідок, може відбуватися їх само запуск може розвиватися мастит вим'я.

За безприв'язного комбібоксового утримання передбачається поєднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів - у доїльному залі. В приміщеннях, обладнаних комбібоксами, можна розмістити більшу кількість тварин, оскільки немає потреби в широкому кормовому проході. Цей спосіб застосовують і на фермах з прив'ялим у гриманням корів після їх реконструкції. З цією метою знімають прив'язі, а стійла відокремлюють металевими дугами.

Недоліком наведеного варіанта є значне забруднення корів. Під час поїдання корму вони просуваються вперед до годівниці, а потім відходять назад і лягають у виділені в період екскременти. Сильні корови витісняють із боксів слабших, що призводить до травмування тварин і зниження їх продуктивності. Серед способі усунення таких недоліків є фіксація тварин у баксах на період годівлі. [1]

Корми роздають мобільними і стаціонарними кормороздавачами, а гній видаляють дельта - скреперною установкою, бульдозером, начепленим на колісний трактор, через щілинну підлогу. Порівняно з приз'язною системою утримання комбібоксозе утримання дає можливість підвищити продуктивність праці в 2 рази.

Безприв'язне змінно - групове утриманні корів. Ного суть полягає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпочивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утримують без боксів на підлоз^і з підстилкою. Приміщення розподіляють на секції, які обладнують груповими напувалками АГК-4.

Між рядами боксів підлога бетонована. Гній видаляють бульдозером, начепленим на колісний трактор, у період, коли тварини відсутні. Влітку корів утримують на вигульних майданчиках, а взимку використовують їх для прогулянок.

Згідно з черговістю виконання технологічних операцій групи корів по обгороджених прогінних дорогах переганяють у інші приміщення, де їх годують та доять Для годівлі використовують типовий корівник на 200 голів. Годівниці влаштовують у чотири ряди без розриву посередині приміщення. Одночасно у приміщені розміщують 320 голів корів (чотири групи по 80 голів). Годівниці обладнані автоматичними фіксаторами на період поїдання корму. Приміщення для годівлі будують із розрахунку одне місце на три корови стада. Групи корів годують у той зміни, а корми роздають мобільними кормороздавачами. [10]

Одну технологічну групу (80 корів) годують протягом 1,5-2 року переміщують її в доїльно-молочний блок, обладнаний установками «Ялинка» або «Тандем». Пі_м час доїння тваринами залежно від продуктивності роздають концентровані корми. Після доїння їх переганяють у приміщення для відпочинку або на вигульно-кормові майданчики.

Цей варіант безприв'язного утримання дає можливість тваринам активно рухатися на свіжому повітрі, підвищити продуктивність праці в 1,5-2 рази, збільшити кількість головомісць на 15-20%, підвищити оплату корму молоком на 5-6% порівняно з прив'язною системою утримання. Проте зазначена технологія не набула широкого застосування.

Безприв'язне утримання з відпочинком корів на глибокій підстилці. Технологія передбачає відпочинок корів у приміщенні на глибокій підстилці, годівлю на. вигульно-кормових майданчиках, доїння у доїльних залах, видалення гною бульдозером, начепленим на трактор. Приміщення для відпочинку корів розділяють на секції, де розміщують групи тварин різного фізіологічного стану. Для підстилки використовують солому, яку додають щодня з розрахунку Зкг. на кожну голеву.

Для приміщень приєднують вигульно-кормові майданчики з бетонним покриттям, де корів годують і напувають протягом року. На них споруджені навіси для грубих кормів, які тварини поїдають через спеціальні решітки. Вигульно - кормові майданчики обладнують годівницями для згодовування соковитих і зелених кормів. У кожному окремому загоні майданчика є автонапувалка з електропідігріванням води у холодну пору року. [3]

Доять корі в у доїльних залах на установках «Ялинка», «Тандем» чи конвеєрного типу, одночасно згодовуючи концентровані корми. Гній видаляють з приміщення раз на рік, а з вигульно - кормових майданчиків - один раз за 2- З дні.

Таку технологію виробництва молока можна застосовувати в південних регіонах за наявності міцної кормової бази та достатньої кількості соломи для підстилки з розрахунку 1 т на корову на рік. Однак вона не набула поширення через технологічні переваги боксової системи,

Приміщення ферми. Величка молочна ферма має приміщення для утримання корів(корівники), родильне відділення з профілакторієм для телят, телятники для молодняку різних статево - вікових груп, пункт штучного осіменіння, доїльно - молочний блок, пункт ветеринарної медицини, кормоцех, сховище для силосу. сінажу, сіна, коренебульбоплодів, гноєсховище і побутовий будинок.

Родильне приміщення з профілакторієм для телят до 20-денного віку будують із розрахунку 12% головомісць від загального поголів'я корів на фермі. Кількість місць для корів і телят має бути однаковою. Телятники розраховані на утримання 100-150 голів молодняку до 6-місячного віку їх місткість удвічі менша за все поголів'я корів.

До доїльно - молочного блока відносять: доїльні приміщення з доїльним установками, молочарню для приймання, переробки и зберігання молока, пункт штучного осіменіння, службові, побутові та інші кімнати, переддоїльні і після доїнні майданчики для корів. Молочарня може бути зблокована з корівниками або розташована окремо.

У кормоцеху мелють зерно, миють і подрібнюють коренеплоди і виготовляють кормові суміші, куди додають (за потреби) різні білково - мінеральні вітамінні добавки, готують грубі корми до згодовування.

Силос і сінаж заготовляють у наземних траншеях завширшки не менше ніж 12 м, із бетотованими стінами і дном, піднятим над землею на 10-15 см. Сіно зберігають під навісами вигульно - кормових майданчиків або в спеціальних побудованих сіносховищах. Солому скиртують на кормовому майданчику. Коренеплоди зберігають у корене - бульбосховищах або наземних буртах. Гній бажано регулярно вивозити за території ферми і складати в бурти. [11]

На випадок порушення постачання електроенергії від державної електромережі, ферм має бути забезпечена резервною електростанцією. її територію обгороджують, обсаджують деревами, а на в'їзді споруджують санпропускник.

Недалеко від ферми розміщують поля з багаторічними травами і культурними пасовищами.

Планування території ферми, генеральні плани та обґрунтовування щільності забудови

 

Генеральний план ферми є основним документом, за яким ведеться забудова тваринницького підприємства. Генеральним планом або проектом планування називається графічно оформлений план території тваринницької (птахівничої) ферми, па якому зображені всі будівлі, споруди і комунікації відповідно до плану перспективного розвитку господарства. [4]

Перед розробкою схеми генплану необхідно вивчити проектні рішення генпланів існуючих високоефективних тваринницьких підприємств.

До складання генплану за завданням рекомендовано наступний порядок: Обгрунтування вибору ділянки тваринницького підприємства. Розробку генерального плану починають із визначенням ділянки для ферми відповідно до перспектив розвитку господарства і, зокрема, галузі тваринництва. Тому на практиці перед викресленням плану здійснюють топографічне вивчення ділянки забудови, рельєфу місцевості, характеру ґрунтів, рівня ґрунтових вод, напряму пануючих вітрів. [13]

Від вибору ділянки та правильного розміщення на ній приміщень та споруд залежить простота і зручність виконання технологічних операцій, створення відповідних санітарно - технологічних умов для обслуговуючого персоналу і реалізації генетичного потенціалу тварин, успішність вирішення небезпеки для навколишнього середовища та необхіднім розповсюдження епіозоотій і самий тваринницький об'єкт, і виробничі приміщення і споруди розміщують відповідно до виробничих, ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних вимог.

До виробничих вимог належать: зручність розміщення ферми відносно^! господарських угідь (польової і кормової сівозміні); наявність спорудження шляхів сполучення з населеними пунктом господарства, а також базами матеріально-технічного забезпечення ферми та реалізації одержаної продукції; можливість надійного забезпечення ферми якісною водою, електроенергією; достатня міцність ґрунтів для зведення на них необхідних будівель. Ґрунтові води повинні залягати на глибині не менше 2-3 м від поверхні ґрунту. Санітарно - зоотехнічні вимоги зводяться до того, щоб ділянка була рівною або мала невеликий уклон для відведення дощових і талих вод із території ферми, розміщувалася нижче рівня населеного пункту, водозбірних споруд і вище лікувально - ветеринарних будівель, гноєсховищ та місць стічних вод. З метою санітарного захисту тваринницька ферма повинна знаходитись не ближче 150-200 м від магістральних транспортних доріг, а птахоферма - 250-500 м.

Розміри ферми обґрунтовують виходячи з площі землекористування господарства, природних умов господарства, природних умов місцевості і даних економічних розрахунків, що включають витрати на доставку кормів, транспортування готової продукції, вивезення гною тощо.

Забудова території підприємства складається з різноманітних за призначенням будівель та споруд, склад і взаємне розташування яких повинні забезпечувати виробництво продукції при мінімальних витратах праці, засобів і матеріалів, а також створювати сприятливі умови для роботи обслуговуючого персоналу. [9]

За функціональними ознаками будівлі і споруди підприємства поділять на основні виробничі (будівлі для утримання тварин і птиці, пункти штучного осіменіння, доїльні приміщення, вигульні двори і т.д.) і обслуговуючого призначення - підсобні, складські, допоміжні.

Слід пам'ятати, що зокрема при утриманні тварин, крім основного. необхідно передбачити приміщення для «шлейфу», тварин, що не беруть участь у виробництві основної продукції (наприклад - молока, яєць, м'яса тощо).

Плануванням майданчика тваринницького підприємства передбачають функціональне зочування території з урахуванням технологічних зв'язків забезпечення раціональних виробничих, транспортних і інженерних зв'язків на підприємстві і з населеним пунктом; можливість розширення і реконструкції виробництва; організацію системи соціального обслуговування трудящих (побутового, медичного, громадського харчування, відпочинку та ін.); створення єдиного архітектурного ансамблю в ув'язці з ландшафтом архітектурою населеного пункту і прилеглих підприємств.

Територія кожного підприємства, незалежно від його розмірів, повинна бути розділена на функціональні зони: виробничу, зберігання і підготовки кормів, зберігання і переробки відходів виробництва.

Зоною називають частину території, в якій розміщують будівлі і споруди загального функціонального призначення, тісно зв'язані технологічним процесом і загальними комунікаціями. Поділ на зони уточнюють з урахуванням конкретних умов будівництва. На крупних підприємствах в окремі зони можуть бути виділені підсобні виробничі і допоміжні об'єкти:

 

Таблиця 3.1

Назва зони	О'єкти, що входять до складу зони
Виробнича	Будівлі і споруди для утримання і обслуговування тварин або птиці
Адміністративно - господарська	Ветеринарно - санітарний пропускник (прохідна), адміністративно - побутова будівля
Ветеринарно - санітарна	Ветеринарний пункт, ізолятор, забійно щ санітарний пункт, майданчик для обробки шкірного покриву тварин
Зберігання і приготування кормів	Будівлі і споруди для зберігання кормів, цех кормоприготування, автомобільні ваги
Допоміжні будівлі і споруди	Котельня, споруди для зберігання палива, пункт технічного обслуговування, гараж для внутрішнього транспорту, трансформаторна
Зберігання і обробки гною	Гноєсховища, споруди для обробки гною

 

Зонування території підприємства дозволяє створити умови для чіткої організації виробничого процесу, скорочення земельної площі, поліпшення санітарного і зооветеринарного стану підприємства, зниження одноразових експлуатаційних витрат, забезпечення найбільших зручностей для тих, що працюють. Важлива перевага чіткій зонованій території - можливість подальшого розвитку підприємства і окремих його зон без порушення стрункості загального генерального плату і встановлених взаємозв'язків різних ланок виробництва. [2]

У виробничій зоні розміщують будівлі і споруди основного виробничого призначення, а також обслуговуючі підсобні і допоміжні об'єкти, безпосередньо пов'язані з те<нологією (будівлі і рампи для прийому і відвантаження худоби, ветсанпроп\скник, побутові приміщення та ін.).

У пояснювальній записці потрібно вказати перелік прийнятих будівель і споруд для забезпечення протікання технологічних процесів на фермі. Цей перелік рекомендуються оформляти з врахуванням загальної приналежності об'єктів. [4]

При викреслені генерального плану підприємства рекомендується дотримуватись такої послідовності:

.   На підготовленому аркуші паперу викреслюють рамку і ісутовий штамп.

2. В масштабі 1:500 або 1:1000 тонкою лінією викреслити контури генерального плану по знайденим розмірами. Розміри проставляти в метрах.

3. Побудувати розу вітрів (за даними метеостанції) у верхньому лівому кутку листка.

Роза вітрів - це графічне зображення напряму та тривалості дії вітрів за певний період (місяць, рік, десятиліття).

4. Умовно ділити земельну ділянку ферми на зони: основну, кормо - приготування, складську, санітарно - технічну і адміністративно - господарську.

Рекомендується така схема роботи:

В першу чергу викреслювати основні виробничі приміщення (тваринницькі приміщення, вигу льні майданчики, об'єкти доїння і первинної обробки молока і т.д.). [5]

Проводити магістральну дорогу попри в'їзди у тваринницькі приміщення через усю територію.

Про водити дорогу навколо основних виробничих приміщень. Викреслювати усі інші об'єкти відповідно до зонування.

Наводять під'їзди до об'єктів біля доріг і під'їдні шляхи до віддалених від дороги об'єктів.

Оформлення генерального плану. Проставляють ди їбар'єри і засоби озелененням.

5. Усім об'єктам присвоюється позиція (номер в кружечку) відповідно до яких складається експлікація. Однакові об'єкти слід позначити одним числом (цифрою). Всі об'єкти на генеральний план наносять, користуючись прийнятими умовними позначеннями.

6. Прописуються умовні позначення на вільному місці аркуша.

7. Заповнюють кутовий штамп.

Подається характеристика основних зон тваринницької ферми, вимоги генеральних планів, розрахунок щільності забудови, коефіцієнта озеленення, твердого покриття. Наводяться креслення схеми генерального плану проектованої ферми, згдно завдання. Дане креслення виконується на А1, де обов'язково наводиться роза вітрів.

Методика розрахунку щільності забудови:

.   Щільність забудови розраховуємо за відношенням площі забудови до загальної площі ділянки підприємства виражену у відсотках.

2. Коефіцієнт озеленення розраховуємо за відношенням площі під зеленими насадженнями до загальної площі ділянки підприємства вираженому у відсотках.

3. Коефіцієнт використання території площу забудови сумуємо з площею під твердим покриттям після чого ділимо на загальну площу ділянки або ферми.

4. Норма площі на одну голову згідно даних за І.І. Ревенко (1999, ст. 29) наступні: для дійних корів за умов прив'язного утримання - 60 м², за умов безприв'язного утримання - 80 м² для над ремонтного молодняка великої рогатої худоби за умов прив'язного утримання - 15 м², за безприв'язного утримання - 20 м².

Якщо ми знаємо напрямок спеціалізації і маємо дані про поголів'я ферми - 600, далі проводимо обрахунок необхідної загальної площі ферми (підприємства).

Згідно норм: для корів за умов безприв'язного утримання - 80 м² на одну голову. Отже, необхідна площа буде становити:

Рф (площа ферми) =180 голів><80м²=14400м² або 1,4 га.

При наявних нормативних показниках щільності забудови (%), розмірів приміщень, санітарних та протилежних розривів, ширини дороги та огорожі можна розрахувати мінімальну щільність забудови за наступними нормативами, %: виробництво молока - 46-60, виробництво яловичини - 32-50, виробництво свинини і 32-50, виробництво баранини - 47-70, виробництво біогазу - 24-40.

Відповідно до розрахованої площі вибирають розміри земельної ділянки. Для ферм великої рогатої худоби та свиноферм співвідношення сторін ділянки 1:1…1:1,5. Співвідношення 1:1 є найкращим з огляду економії огороджувального матеріалу по периметру ферми.

Прийнявши співвідношення сторін прямокутника 1:1,5 підраховуємо ширину ферми:

 

S_φ = а×b, але b=1,5×а, тоді

 

S_φ = а× 1,5 а=1,5ха²

 

Звідси ширина

 

Тоді довжина b = 1,5 × a = 1,5 × 97,9 = 146,8 м

Загальна площа об'єкту - 100%; площа забудови території - 50%. Загальна площа становить 14400 м² підставляємо дані в співвідношення: площа забудови = 14400*46/100=6624 м² або 0,6 га.

Площу під деревами, кущами, газонами розраховуємо виходячи їз кількості дерев: однорічні - 1,2 м², двох і трирічні - 2,8 м², 5 - 10 років - 5,6 м², площу під кущами - 1,5 м²; відповідно до площ газонів також передбачити метраж.

На генеральному плані зображено 30 дерев - 5-10 років, 8 кущі та газон 12*2 м, двох і трирічні 48, однорічні 92. Звідси площа під деревами 5-10 років 30*5,6=168 м², площа під кущами - 8*1,5=12 м², площа під газоном - 24 м², площа під одинарними деревами - 92*1,2=110,4 м², площа під 2-3 річними деревами 48*2,8=134,4 м². Загальна площа озеленення 168+12+110,4+134,4+24=448,8 м².

Отже коефіцієнт озеленення розраховуємо таким чином ™ загальну площу озеленення ділимо на площу ферми та множимо н 100%.

,8/14400*100=3,1.

Для визначення коефіцієнту використання території потрібно площу забудови додати до площі під твердим покриттям і потім поділити на площу ферми. [12]