Допоміжні графічні ілюстративні матеріали.

2.1.Побудова дендроплану

Дендрологічний план розвиває положення генерального плану з формування зелених насаджень ландшафтного об’єкта. На кресленні основних проектних ліній (дороги, споруди, водойми тощо) спеціальними умовними позначеннями показують хвойні і листяні дерева й чагарники: масиви, групи, поодинокі дерева й квітники. При цьому позначення насаджень, які проектуються повинно відрізнятися від вже наявних. Однопородні дерева у групах, масивах, рядових посадках відмічають крапками і об’єднують лініями, а поряд з ними у вигляді дробу розміщують показники: у чисельнику номер за відомістю посадкового матеріалу, а у знаменнику – кількість рослин у групі, масиві чи рядовій посадці. План супроводжується умовними позначеннями і асортиментною відомістю посадкового матеріалу, у якій відмічають загальну кількість дерев і чагарників для посадки, їх декоративні форми, дані про насіння і розсаду для газонів і квітників (додаток табл. 1-3).

Система показу насаджень залежить від масштабу креслення. Якщо на планах у масштабі 1:500 можна дати деякі додаткові характеристики (напр. графічно диференціювати пірамідальні і ширококронні дерева), то на кресленнях дрібнішого масштабу дендрологічна інформація наводиться умовно і узагальнено. На схемах дендропланів великих об’єктів у масштабі 1:5 000, породний склад масивів характеризується у цілому буквенною і цифровою формулою із виділенням хвойних. У масштабах 1: 10 000, 1:25 000, 1:50 000 і дрібніших породний склад, залежно від характеру об’єкта проектування, із різним ступенем деталізації розшифровується на спеціальних схемах шляхом позначення кварталів і виділів насаджень, які доповнюються легендами до них, як у лісовпорядкуванні.

Розбивочне креслення озеленення містить матеріали дендроплану, розбивочного креслення планування, дані, що характеризують положення підземних комунікацій; показують ділянки вирубок, посадок, пересадок, контури формування куртин. Масиви, групи, поодинокі дерева і чагарники фіксуються відносно найближчих доріг, будівель і споруд; при необхідності використовується допоміжна сітка квадратів (2-5м).

Якщо технічно можливо, допускається суміщати розбивочне креслення із дендропланом. Особливо складні вузли виносяться при цьому на фрагменти більшого масштабу – 1:200, 1:100, 1:50 [5, 10, 13].

РОЗБИВОЧНЕ КРЕСЛЕННЯ

Розбивочне креслення складають для точного перенесення проектних планувальних елементів садово-паркового об’єкту в натуру, тобто для розбивки на місцевості доріжок, майданчиків, басейнів, споруд та інших елементів планування. Для розробки креслення з генплану знімається копія на кальку без запроектованих зелених насаджень та горизонталей. На копію наносять: межі об’єкту, дорожньо-стежкову сітку, майданчики всіх типів, капітальні і тимчасові споруди, елементи мережі наземних комунікацій – тобто всі запроектовані та наявні планувальні елементи та ті, до яких можна „прив’язатись” при розбивці елементів.

Існують наступні найпоширеніші способи виконання розбивочного креслення для садово-паркових об’єктів: метод ординат, метод квадратів та метод теодолітного ходу.

Вибір способу розбивки залежить від величини об’єкта озеленення, рельєфу території та наявності рослинності, споруд, будівель. На одному об’єкті можливе використання різних методів.

Методом ординат користуються при невеликих за площею відкритих територіях з мало пересіченим рельєфом. Суть його полягає в тому, що всі елементи планування території об’єктів прив’язуються до базисних ліній, прокладених в натурі. Зазвичай базисні лінії прокладають між постійними елементами планування – будівлями, спорудами, стовпами, поодинокими великими деревами. Наприклад, базисними лініями можуть виступати вісь проїзду, прилеглого до об’єкту, центр фасаду будівлі, кути будинків чи межі об’єкту, так звані червоні лінії. Часом, коли не можна прив’язати базисну лінію до двох точок, вказують кут.

Кількість базисних ліній має бути гранично мінімальною і визначатися в залежності від складності планування і величини об’єкту. Всі вони позначаються великими українськими літерами і вказуються нульові точки на початку базисної лінії, від яких буде проводитись підрахунок віддалей.

До базисних ліній за допомогою перпендикулярів (ординат) прив’язують елементи планування і вказуються розміри окремих відрізків доріжок, квітників, різних споруд в м з точністю до сотих. Віддалі між ординатами зазначають починаючи від 0 точки.

Хвилясті доріжки наносять шляхом побудови додаткових ординат через кожні 5-6 м в залежності від крутизни радіусів заокруглень. Довжина ординат повинна не перевищувати 30-40 м.

При плануванні круглих елементів та заокруглень доріжок на перехрестях вказують радіуси, прив’язуючи центри кругів до базисних ліній. На кресленні кількість розмірів повинна бути мінімальною, але достатньою для перенесення об’єкта в натуру.

При наявності рівної вільної від деревної рослинності ділянки на великих об’єктах застосовують метод квадратів. Крім цього, доцільно його використати і для об’єктів з хвилястою мережею доріжок, складною конфігурацією квітників чи майданчиків. Для цього на копію з генплану наносять сітку квадратів зі стороною 5-10 чи 20 м в залежності від складності планування. Точки перетину вертикальних і горизонтальних ліній нумерують. До сторін квадратів перпендикулярами прив’язують проектні точки осей доріжок, кути майданчиків, радіуси кривих, квітники. В місцях перетину планувальних елементів зі стороною квадрату проставляють відповідні розміри.

Часто на практиці спосіб ординат і спосіб квадратів застосовують спільно – великі елементи розбивають за допомогою базисних ліній і ординат, а невеликі зі складним плануванням за допомогою сітки квадратів.

Метод теодолітного ходу є, на відміну від попередніх, не графічним, а аналітичним і застосовується для різних за величиною об’єктів з великою кількістю насаджень (закриті території) і складним рельєфом. Виконується він за допомогою побудови теодолітних ходів по алеях, дорогах і прив’язки до них окремих елементів планування чи споруд. Для цього на червоній лінії, наприклад, біля входу в парк чи сквер, визначається точка, що лежить на осі запроектованої алеї чи дороги, і визначаються її координати. Вся алея чи дорога розбивається на ряд відрізків з характерними поворотами, вигинами, тобто намічається траса, що має характер ламаної лінії.

Щоб скласти розбивочне креслення необхідно визначити координати проектних точок траси, дирекційні кути, горизонтальне розміщення тих самих ліній, тобто виконувати дії, протилежні до дій при складанні плану цієї ділянки. Так само здійснюється побудова тедолітних ходів по всій дорожньо-стежковій мережі, які необхідні для відновлення трас в натуру за допомогою теодоліту.

На кресленнях вказують розміри майданчиків різного призначення, ширину алей, доріг з точністю до десятих долей метра.

Допустимою помилкою для розбивочних робіт (1:500) при перенесенні в натуру є відхилення 0,15-0,20 м. Помилка в 0,10 мм (при деформації паперу) дає помилку в натурі в 5 см [14].

ПОСАДКОВЕ КРЕСЛЕННЯ

Посадкове креслення складають на основі затвердженого дендроплану для перенесення проекту в натуру місць посадок дерев, чагарників, квітників. Виконують його методом ординат (для невеликих об’єктів) чи сіткою квадратів (для великих). Базисними лініями на посадковому кресленні можуть служити границі чи осі прямих алей і доріжок, майданчиків, що вже перенесені в натуру раніше (Додаток 4)

На копію з дендроплану наносять всі існуючі та запроектовані планувальні елементи, будівлі, споруди, місця запроектованих посадок без горизонталей і існуючої рослинності. Прив’язка посадкових місць проводиться за тими ж принципами, що і прив’язка планувальних елементів. При цьому з точністю до десятих вказуються необхідні відстані, а довжина перпендикулярів не повинна перевищувати 25-30 м.

В точках посадки дерев ставиться кружечок діаметром 3 мм, для чагарників – трикутник зі стороною 3 мм, збоку номер назви рослини в списку асортименту. Рослини в межах масиву чи групи одного виду сполучають лінією і позначають дробом: в чисельнику проставляють номер виду рослини згідно асортиментної відомості, в знаменнику – кількість рослин в групі. При посадці в котловани показують його розміри та віддалі між рослинами чи кількість штук на 1 м².

Прив’язку місць посадок можна здійснити і до сітки квадратів, якщо розбивочне креслення складене методом квадратів. Прив’язка місць посадки виконується аналогічно до розбивочного креслення.

До посадкового креслення розробляється посадкова відомість (додаток 4), в якій перераховані види посадкового матеріалу, їх кількість, вік, групу посадкового матеріалу, розміри посадкових ям і котлованів, для квітників або газону – його площа, розхід землі, джерело отримання посадкового матеріалу. На полях – умовні позначення, які вказують типи запроектованих насаджень – куртини, ландшафтні групи, рядові, алейні. Умовними позначеннями показують газони, квітники, насадження, що зберігаються, підлягають вирубці, пересадці.

До посадкового креслення додаються розрізи по характерних алеях, дорогах, майданчиках з вказанням розміщення посадок і конструкції посадкових ям, траншей в М 1:200.

Для деталей озеленення, наприклад квітника, складають креслення фрагментів 1:200; 1:100 з вказанням асортименту і всіх необхідних розмірів. Для особливо складного рисунку – шаблони в натуральну величину.

На посадковому кресленні наводяться такі умовні позначення:

1. Існуючі посадки дерев.

2. Запроектовані посадки дерев.

3. Існуючі посадки чагарників.

4. Запроектовані посадки чагарників.

5. Існуючі квітники.

6. Запроектовані квітники [14].

 

Список використаних джерел

1. Боговая И.О., Фурсова Л.М. Ландшафтное искуство: Учебник для вузов. М.: Агропромиздат, 1988. – 223с.

2. Бродович Т.М., Бродович М.М. Деревья и кустарники Запада УССР. Атлас. – Львов: Вища школа, 1979. – 251 с.

3. Булыгин Н.Е. Дендрология. - М.: Агропромиздат, 1985. - 280 с.

4. Горохов В.А. Городское зеленое строительство: Учеб. пособие для вузов. – М.: Стройиздат, 1991. – 416 с.

5. Гостев В.Ф. Юскевич Н.Н. Проектирование садов и парков. - М.: Стройиздат, 1991. –340 с.

6. Заячук В.Я. Дендрологія: підручник. − Львів: Апріорі, 2008. −656 с.

7. Калініченко О.А. Декоративна дендрологія: навчальний посібник.К.: Вища школа, 2003. 199 с.

8. Кохановський В.М. Декоративна дендрологія. Практикум. частина 1, 2. Навчальний посібник – Суми: Видавництво «Сумський національний аграрний університет», 2011. - 267 с.

9. Колесников А.И. Декоративная дендрология. − М.: Лесная пром-ть, 1974.− 704 с.

10. Криворучко Ю.І., Петришин Г.П., Соснова Н.С., Бобош Г.Є. Ландшафтне проектування: Конспект лекцій з курсу «Ландшафтне проектування для студентів напряму 1201 «Архітектура» спеціальності «Містобудування». –Львів: ВНУ «Львівська політехніка», 2008. – 56 с.

11. Крижановська Н.А. Основи ландшафтного дизайну: Підручник. К.: «Ліра», 2009. – 218 с.К", 2009. – 218 с.

12. Крюссман Г. Хвойные породы. – М.: Лесная промышленность, 1986. – 256 с.

13. Краткий ссправочник архитектора: Ландшафтная архитектура, под ред. И.Д. Родичкина. – К.: Будівельник, 1990. – 336 с.

14. Курницька М.П. Будівництво і експлуатація садово-паркових об’єктів. / Методичні рекомендації для виконання графічно-розрахункової роботи. Львів, УкрДЛТУ, 2004 р. – 24 с.

15. Методические указания по проектированию зеленых насаждений городов, поселков и сел. (для студентов архитектурно-строительного и землестроительного факультетов). – Харьков. 1975. – 134 с.

16. Рослинні угрупування як засіб формування об’єктів ландшафтного дизайну. (Методичний посібник для самостійної роботи студентів 4-5 курсів за напрямком підготовки 1201 – «Архітектура».) / Крижановська Н.Я., О.С. Шушлякова. – Харків: ХНАМГ, 2009. – 88с.

17.. Рубцов Л.И. Деревья и кустарники в ландшафтной архитектуре. – К.: Наукова думка, 1977 -272 с.

18. Шовган А.Д. Голонасінні. Практикум з дендрології.− Львів: УкрДЛТУ, 2002.− 122 с.

19. Шовган А.Д. Дендрологія. − Львів: УкрДЛТУ, 2001.− 152 с.

20. Drzewa. Przewodnik Collinsa. Multico Oficyna Wydawnicza. 2004. – 464s.

21. Drzewa. Copyrigt. Warszawa. 2006. – 360s.

 

ДОДАТКИ

 Таблиця 1

Асортимент дерев і чагарників

№ п.п	Назва рослини		Кількість, шт.	Примітки (санітарний стан)
	українська	латинська
1.

 

 

Таблиця 2

 

Відомість асортименту квітів

№ на кресленні	Назва виду (українська, латинська)	Забарвлення	Кількість		Примітки
			м^2	шт.

 

Таблиця 3

Відомість асортименту газонних трав

№ п.п	Назва трав (українська. латинська)	Наявність у суміші (%)	Кількість (кг)	Примітки

 

 

 

Додаток

Фрагмент виконання розбивочного креслення

методом ординат

 

 

Фрагмент виконання розбивочного креслення

методом квадратів

 

Фрагмент виконання розбивочного креслення

методом теодолітного ходу

 

 

Баланс території об’єкта озеленення

(до розбивочного креслення)

№ пп	Назва елементу території	Площа
		га	%
1.	Будівлі і споруди
2.	Декоративні штучні водойми
3.	Алеї, дороги, майдани В тім числі:  асфальтові                       з плит                       щебеневі
4.	Садові доріжки В тім числі: з плит                      щебеневі                   з інших типів вкриття
5.	Спортивні майданчики
6.	Газони В тім числі:  звичайний                       партерний                       спортивний
7.	Інші категорії (відкоси, яри, укріплені схили)

 

 

Фрагмент виконання посадкового креслення

методом прив’язки до існуючих планувальних елементів

 

Залежність розмірів посадкових ям від розмірів рослин

 

Група рослин	Груда			Яма
	Діаметр, м	Розміри сторін, м	Висота, м	Діаметр, м	Розміри сторін, м	Глибина, м
Дерева-саджанці листяних порід з оголеним корінням: – при посадці на родючих ґрунтах; – на бідних ґрунтах	– –	– –	– –	0,8 1,0	– –	0,7 0,8
Чагарники з оголеним корінням: – при посадці на родючих ґрунтах; – на бідних ґрунтах; – при посадці в траншеї для однорідного живоплоту; – двохрядовий живопліт	– –   – –	– –   – –	– –   – –	0,6 0,7   – –	– –   0,55 0,8-0,9	0,6 0,6   0,6 0,6
Дерева і чагарники з грудою землі: – з упаковкою в м’яку тару; – в жорсткій тарі	0,6 0,8 – – –	– – 1,0х1,0 1,6х1,3 1,5х1,5	0,5 0,6 0,6 0,6 0,65	1,0 1,5 – – –	– – 1,9х1,9 2,2х2,2 2,4х2,4	0,7 0,85 0,85 0,85

 

 

 

Відомість об’ємів посадкових робіт

(до посадкового креслення)

№ пп	Назва рослини	Вік	Розмір груди землі	Розмір посадкової ями	Кількість шт.	Джерела отримання посадкового матеріалу

 

Фрагмент виконання посадкового креслення методом ординат

 

 

Рис. 1. Група дерев із сформованим узліссям: 1 - сосна італійська; 2 – бруслина японська; 3 – самшит вічнозелений; лавровишня лікарська [9]

Рис. 2. Контрастна група із порід з пірамідальними і плакучими кронами: 1- тополя пірамідальна; 2- верба біла, ф. плакуча [9]

Рис. 3. Двохярусне чагарникове узлісся навколо групи дерев [9]

Рис. 4. Одноярусне чагарникове узлісся навколо солітера (справа) і групи дерев (зліва) [9]

Рис. 5. Група різновисотних дерев з округлими контрастними кронами: 1 – липа крупнолиста; 2 – верба біла ф. плакуча; 3 – бузок угорський (або звичайний); 4 – горобина звичайна; 5 – шовковиця біла ф. плакуча [9]

Рис. 6. Група різновисотних дерев із округлими кронами: 1 – дуб черещатий; 2 – липа дрібнолиста; 3- клен польовий; 4 – яблуня ягідна; 5 – клен татарський; 6 – жимолость татарська [9]

Рис.7. Група різновисотних великолистих деревних порід: 1 – липа американська або манджурська; 2 – катальпа бігнонієвидна; 3 – калина звичайна; 4 – гортензія волотева[9]