Характеристика рослинних груп

Композиція зелених насаджень у будь-якому ландшафтному об'єкті повинна відповідати функціональним, екологічним й естетичним вимогам. У цих цілях створюються наступні деревинно-чагарникові угруповання: солітери (поодинокі дерева, чагарники), ландшафтні групи, масиви, алеї, живоплоти, вертикальне озеленення, квіткове оформлення.

Дерева й чагарники є основними (визначальними) елементами ландшафтних композицій. У композиційних рішеннях спеціаліст використовує як окремі екземпляри дерев і кущів так і їх поєднання.

Солітери (поодинокі екземпляри) – високодекоративні за формою крони, кольором або орнаментом листків, а також за формою і забарвленням квітів дерева або кущі, які висаджуються окремо на зручному, відкритому для огляду місці (на газоні) (додаток, рис.). Крім солітерів ближнього плану, виділяють ще «перспективні» солітери – поодинокі екземпляри дерев і чагарників, які виділяються висотою росту і оригінальною формою крони. Газонні солітери є важливим елементом скверів і невеликих садів. Перспективні – використовуються у парковій композиції у якості дальніх орієнтирів для обмеження повітряної чи лінійної перспективи (дод. рис.).

Солітери-кущі підбираються за тими ж ознаками, що і дерева і розподіляються на передньому плані відкритих просторів.

Ландшафтна група є обов'язковим елементом будь-якого ландшафтного об'єкта. Ландшафтна група – самостійна композиція з дерев і чагарників. Це поєднання деревних рослин одного або декількох видів, розташованих ізольовано на відкритому просторі ландшафтного об'єкта. Широкі можливості складання груп роблять їх одним з основних елементів ландшафтних композицій. Композиція – це компонування рослинних форм у єдине гармонійне ціле. Самостійна компактна ландшафтна група може служити сильним акцентом, що є центром композиції того або іншого пейзажу.

Ландшафтні групи підбирають у два етапи: на першому етапі враховують біологічні властивості рослин, тобто їхнє сприйняття кліматичних умов, ґрунтових умов, вологості повітря, інсоляції, їхню довговічність і швидкість зростання. На другому етапі враховують їхні архітектурно-художні характеристики, тобто контур загального силуету рослин, розмір, колір листя й кори стовбура, структуру розгалуження, візерунок і текстуру мозаїки листя (рис. 1.5.2.).

За складом насаджень ландшафтні групи поділяють на деревні, деревно-чагарникові й чагарникові. В окремих випадках деревно-чагарникові групи доповнюються посадками декоративних трав'янистих рослин, у тому числі квіткових трав’янистих багаторічників, що формують у групи низький передній план.

За дендрологічним складом групи бувають чисті й змішані (рис.1.5.3.).

Чисті групи складаються з рослин однієї породи, змішані - з рослин декількох порід. Чисті групи звичайно відрізняються чітким силуетом. Групи, змішані за складом, мають потенційну варіабельність композиції й відрізняються великою складністю побудови. Основою для побудови таких груп може служити видовий склад деревних рослин певного типу, характерних для місцевих фізико-географічних умов. Варто враховувати, що в змішаних групах відбувається втрата декоративних якостей у випадку поєднання дерев і чагарників з різною довговічністю або в результаті несприятливих взаємовпливів. Зміна складу групи призводить до зміни її декоративного вигляду. Групи із включенням хвойних рослин звичайно є композиційними центрами.

Групи розділяють також за величиною: малі, середні, великі. До складу групи може входити від 2-3 до 10-12 рослин. До складу малих груп входить від 2-х до 5 дерев, до складу середніх 5 - 9, до складу великих 9 - 12 дерев. Для малих садів застосовують, в основному, малі групи, що обумовлено специфікою цих просторів.

Рис. 1.5.1. Види рослинних угруповань [16]

Рис. 1.5.2. Етапи формування рослинних угруповань [16]

 

 

Рис. 1.5.3. Класифікація груп за складом порід: 1- чисті групи: а, б – листяні; 2 – змішані групи: d – листяні, е –хвойні, ж – змішані [1]

Крім того ландшафтні групи розрізняють за густотою розміщення рослин: рідкі, середньої густоти, густі; за способом розподілу дерев, підбору порід і структурі зеленого пологу їх поділяють на ажурні, середньої щільності, щільні; за характером сполучень зовнішніх форм дерев і чагарників, які створять групу, розподіляють на симетричні й асиметричні, нюансні й контрастні, статичні й динамічні.

Групи поділяють також на одноярусні й багатоярусні зі збереженням провідного значення однієї з порід. Багатоярусні групи створюються з дерев 1-ої і 2-гої величини із включенням чагарників. Перший ярус - дорослі дерева, другий ярус – низькостовбурні дерева, чагарники, третій ярус - сланкі рослини, папороті, квіткові рослини, багаторічні трави.

Рекомендується вводити до групи непарне число дерев й уникати точного шахового розміщення. Це встановлено з умов сприйняття певної ландшафтної групи із усіх видових точок, у компактній і композиційно цілісній формі.

Відстань між деревами в групах установлюється залежно від функціонального й композиційного призначення кожної групи, видів рослин й їхніх розмірів. При невеликих рослинах ця відстань може бути 1,5 - 2 м, при великих 3 - 4 й 5 - 10 м. У глибині групи відстані можуть бути меншими, а до периферії - збільшуватися.

Дерева в групах можуть розміщуватися на рівних відстанях, симетрично відносно одне одного або несиметрично (вільне розташування). При формуванні ландшафтних груп велике значення мають декоративні властивості кожного дерева й чагарника, які входять до складу групи. Для них підбирають породи, котрі мають витончену і яскраво виражену форму й структуру крони, малюнок галуження, забарвлення листків, декоративне цвітіння та плоди.

Рис.1.5.4. Схема побудови груп

А: 1 – група, 2 – ядро групи, 3 – підгрупи; Б - різне сприйняття групи (видові точки 1 і 2); В – групи з різними формами проглядання; Г – (видові точки 1 і 2) – ялина і липа на першому плані, верба біла на першому плані [1]

Рис. 1.5.5. Класифікація рослинних груп за зовнішніми ознаками

А – структура: груба, середня, тонка; Б – зімкнутість намету 0,8-0,3; В – форма насаджень: проста, складна; Г –колір: темний, світлий; Д – габітус: симетричний, асиметричний; Е – величина: велика площа проекції крон, мала площа проекції крон [1]

Рис.1.5.6. Чагарники в групах: 1- збагачення кольору, фактури; 2 – тривалість цвітіння; 3 – створення моноліту: а – при освоєнні нових територій, б- при реконструкції старих [1]

При підборі дерев для рослинних груп необхідно враховувати наступне [1, 11, 16]:

 

1. Основні породи дерев підбирають і групують за висотою, текстурою та відповідно до екологічних вимог.

2. Листопадні дерева й чагарники використовують у якості супутніх для вічнозелених, щоб підкреслити сезонну зміну забарвлення.

3. Дерева, які обирають для групи повинні відповідати розміру й масштабу композиції.

4. При поодинокому розташуванні (солітер) крона одного дерева не повинна поширюватися на сферу впливу крони іншого дерева.

5. Необхідно знати вік, коли дерево ввійде в період свого повного розвитку, знати його довговічність, узгоджувати тривалість життя дерев, що входять у композицію.

6. Не можна використовувати в одному угрупуванні багато видів деревних рослин. Група із одного-двох видів виглядає більш ефектно (закон простоти).

7. У композиції повинен домінувати один вид, інші повинні бути йому підпорядковані (закон домінування).

8. Дерева, що входять до композиції, повинні гармоніювати між собою за кольором, формою, текстурою (закон гармонії).

9. Відведені для рослин місця повинні відповідати їхнім екологічним вимогам.

10. Рослини різних видів, що беруть участь у композиції, не повинні вступати між собою в антагоністичні стосунки.