Закон України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Цей Закон визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території Укра­їни, захисту об'єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від над­звичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Основними завданнями у сфері захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру є:

- здійснення комплексу заходів щодо запобігання та реагування на над­звичайні ситуації техногенного та природного характеру;

- забезпечення готовності та контролю за станом готовності до дій і взає­модії органів управління у цій сфері, сил та засобів, призначених для запобіган­ня надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і реагування на них.

Види, рівні та критерії класифікації надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру.

Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру класифіку­ються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнен­ня надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території України, визначають такі види надзвичайних ситуацій:

- техногенного характеру;

- природного характеру.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією техногенного чи природного характеру наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, не­обхідних для ліквідації її наслідків, визначають такі рівні надзвичайних ситуа­цій: державний, регіональний, місцевий і об'єктний.

Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного харак­теру визначаються окремим законом.

Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру встановлюються Кабінетом Міністрів України на основі аналізу інфо­рмації про техногенну та екологічну обстановку, загрози існуючих і ймовірних техногенних та природних катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Інженерний захист.

Під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів господарю­вання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населен­ня та довкілля, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженерного

захисту з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

Заходи інженерного захисту населення і території повинні передбачати:

- врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених
пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та на
окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;

- раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням мож­ливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;

- спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

- розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки;

- створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об'єктів госпо­дарювання від небезпечних природних процесів;

- розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і лік­відації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- організацію будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих,
протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального при­
значення;

- реалізацію заходів санітарної охорони території.

Діяльність підприємств, установ та організацій у сфері захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і гос­подарювання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

- планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх працівників, об'єктів господарювання та довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф) з подальшим погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- підтримують у готовності до застосування сили і засоби із запобігання ви­никненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та приро­дного характеру;

- створюють та підтримують матеріальні резерви для попередження та лікві­дації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- забезпечують своєчасне оповіщення своїх працівників про загрозу виник­нення або про виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

2.7. Концепцію організації роботи з профілактики невиробничого тра­ вматизму.

Концепцію організації роботи з профілактики невиробничого травматизму складають однойменна постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 114 і постанова «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» від 22 березня 2001 року № 270.

Останній документ набуває значної ваги в системі правового забезпечення життєдіяльності під час отримання травм невиробничого характеру.

Постанова встановлює зміст розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру (не пов'язаних з трудовими відносинами), що сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на те­риторії України, із втратою працездатності не менше ніж на один робочий день.

Розслідуванню, згідно з цією Постановою, підлягають всі нещасні випад­ки невиробничого характеру (не пов'язані з виконанням трудових обов'язків) -травми, в тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою; отруєння, самогубство, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, ураження електричним струмом, ушкодження від контакту з тваринами, і такі, що мали тяжкі для здоров'я наслідки, які сталися в житлових та підсобних приміщеннях, на комунально-побутових і торговельних об'єктах, присадибних ділянках, у міс­цях відпочинку та масового перебування людей та інші.

Нещасні випадки, які сталися з громадянами під час прямування з роботи чи на роботу (пішки, на громадському чи власному транспортному засобі), а та­кож під час виконання громадського обов'язку щодо рятування людей, під час участі у спортивних іграх на офіційних змаганнях, розслідуються організацією, де працює потерпілий, або організацією, яка зобов'язана забезпечити чи відпові­дає за безпечну життєдіяльність людей на відповідній території незалежно від ступеня тяжкості травми. Результати розслідування використовуються в разі призначення потерпілому допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і за­свідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

Про кожний нещасний випадок лікувально-профілактичний заклад упро­довж доби надсилає органу виконавчої влади повідомлення за формою, яку за­твердило МОЗ.

Рішення про необхідність розслідування нещасного випадку ухвалюється керівником відділу (служби) охорони праці місцевого органу виконавчої влади, який реєструє повідомлення лікувально-профілактичного закладу і надсилає своє рішення і копію повідомлення організації, що має проводити і) розсліду­вання.

Розслідування нещасних випадків із смертельним наслідком проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури.

Керівник організації не пізніше наступної доби після надходження рішен­ня зобов'язаний утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб.

До участі в роботі комісії можуть залучатися представники відповідного лікувально-профілактичного закладу та страхової організації (якщо потерпілий був застрахований), а також представники організації, відповідальної за додер­жання умов безпеки на території, об'єкті, де стався нещасний випадок. Термін розслідування нещасного випадку - не більше 10 календарних днів після утво­рення комісії, його результати оформляються актом за формою НТ.