Система правового забезпечення безпеки людини.

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. 4

1. Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяльності.. 5

2. Система правового забезпечення безпеки людини.................................... 6

 

2.1. Система екологічного законодавства................................................. 8

2.2. Закон України «Про правові засади цивільного захисту»............... 10

2.3. Система законодавства з охорони праці........................................... 12

2.4. Закон України «Про дорожній рух»................................................. 14

2.5. Закон України «Про пожежну безпеку»........................................... 17

2.6. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру»........................ 20

2.7. Концепція організації роботи з профілактики невиробничого травматизму    22

2.8. Основні нормативно-законодавчі акти з безпеки життєдіяльності.. 23

3. Державна система управління та нагляду за безпекою життєдіяльності 24

3.1. Принципи побудови системи державних органів управління та нагляду за безпекою життєдіяльності.................................................................. 26

3.2. Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності........................... 27

3.3. Інформаційне забезпечення системи управління............................. 28

3.4. Система державних органів управління і нагляду за безпекою життєдіяльності 28

3.5. Регіональна політика у сфері управління безпекою життєдіяльності...28

3.6. Система управління на рівні підприємства...................................... 30

4. Приблизний план ліквідації аварії на виробництві.................................. 31

4.1. Загальні положення........................................................................... 31

4.2. Ліквідація аварії до прибуття професійних формувань.................. 32

4.3. Медицина катастроф......................................................................... 34

5. Розслідування та облік нещасних випадків............................................. 36

5.1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві........... 36

5.2. Спеціальне розслідування нещасних випадків................................ 39

5.3. Розслідування та порядок обліку нещасних випадків невиробничого характеру 41

5.4. Державне соціальне страхування..................................................... 42

5.5. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому працівнику

з ушкодженням його здоров'я........................................................... 46

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 47

ДОДАТОК А................................................................................................. 48

ДОДАТОК Б................................................................................................. 52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 60

ВСТУП

Становлення суверенної України повинно супроводжуватися створен­ням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдія­льності людини. Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у га­лузі регулювання відносин з охорони здоров'я людини та навколишнього се­редовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях, та ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності, що формує світогляд майбутнього фа­хівця, який у своїй повсякденній діяльності повинен будувати передумови запобігання нещасним випадкам, захворюванням та усувати негативний вплив шкідливостей на здоров'я людини в умовах виконання виробничих за­вдань.

Професійна освіта покликана забезпечити майбутнього спеціаліста знаннями уміннями і навичками безпечної професійної діяльності, зокрема під час управлінських дій при проектуванні чи розробці нових об'єктів будів­ництва, виконанні конкретних будівельно-монтажних процесів, технологіч­них операцій, тощо.

Методичні вказівки мають допомогти студентам оволодіти законодав­чо-нормативною базою, навчитися розпізнавати небезпеки, запобігати їм, за­хищати від них людей, ліквідовувати наслідки їх проявів, сприяти вихованню в людині свідомого ставлення до питань особистої безпеки та безпеки в різ­номанітних сферах життєвих та трудових відносин.

Методичні вказівки відповідають вимогам робочої навчальної програ­ми з дисципліни БЖД, складеної на основі галузевого стандарту вищої освіти України (ГСВОУ - 04) введеного Наказом Міністра освіти і науки України від 05 жовтня 2004 року, та розробленні у відповідності до «Положення про редакційно-видавничу діяльність в ОДАБА».

Докладно висвітлюється система правового забезпечення безпеки лю­дини та державна система управління і нагляду за безпекою життєдіяльності. Розглянуто приблизний план ліквідації аварії на підприємстві, а також розслі­дування та облік нещасних випадків з відшкодування шкоди, заподіяної за­страхованому працівнику при ушкоджені його здоров'я. Методичні вказівки повинні допомогти студентам оволодіти знаннями з питань законодавчого регулювання безпеки життєдіяльності.

Основний текст методичних вказівок розроблений у відповідності до навчальних посібників: «Безпека життєдіяльності» Скобло Ю.С., Соколовсь-ка Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. (2003р.); «Безпека жит­тєдіяльності» Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. (2001р., 2005р.); «Безпека життєдіяльності» Пістун І.П. (2004р.); «Основи охорони праці» Га-ндзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. (2004р.); «Основи охорони праці» Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. (2005р.); «Цивільна оборона» Стеблюк М.І. (2004р.) за що авторам виражається велика вдячність.

1. Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяль­ ності.

Правову основу безпеки життєдіяльності становить Конституція України як за своїми юридичними особливостями, так і своїми принципами, тобто юри­дично вираженими об'єктивними закономірностями організації і функції соціа­льно-економічної, політичної, духовної сфер суспільства, правового положення особи.

Конституційні норми, з одного боку, закладають суть безпеки (норми-принципи), а з іншого - вказують на цілі подальшого розвитку і реалізацію пра­вового забезпечення безпеки життєдіяльності (норми-програми, норми-завдання, норми-зобов'язання).

Реалізація і розвиток основних конституційних положень, що регламен­тують суспільні правовідносини, безпосередніми суб'єктами яких є «особа» <-> «держава», здійснюються за допомогою як чинних фундаментальних нормати­вно-правових актів (Кодексів України про адміністративні правопорушення та Кримінального), так і спеціальних (Кодексів України про працю, Земельного, Законів «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря» та інших).

Поруч з нормативними актами, прийнятими вищим законодавчим орга­ном держави, для встановлення взаємозв'язків, усунення прогалин, а в ряді ви­падків і реалізації окремих правових норм або їх елементів, до правової бази безпеки життєдіяльності належать спеціальні акти, розроблені за дорученням виконавчих державних органів усіх рівнів (Кабмін, Міністерства, Державні Ко­мітети та інші).

Так, наприклад, «Положення...», що розвивають Закон України «Про охо­рону праці», поділяються на звичайні «Положення...» і «Типові положення...». Тут держава розподілила питання своєї прерогативи щодо розробки норматив­них актів і прерогативи своїх повноважень щодо контролю, «правового просто­ру» нормативних актів підприємств, що розробляються.

З іншого боку, формуючи систему «Типових положень...», держава на сьогоднішній день ліквідує прогалини в діючому законодавстві, узгоджує взає­мозв'язки між суб'єктами правовідносин, створює юридичну базу для удоскона­лення і розвинення «правового поля» підприємств.

Кожний нормативно-правовий документ з безпеки життєдіяльності має свою структуру, що визначає ідею систематизації згідно зі своїм рівнем, метою та завданнями. Сама структура нормативного акта формує відповідні внутрішні зв'язки.

Основними систематизуючими ланками нормативних актів безпеки жит­тєдіяльності (які за ієрархією знаходяться нижче від законів) є встановлення відносин у сфері виробництва, в межах дії небезпечного чинника (у т.ч. і чин­ників довкілля), а також щодо управління основними технологіями безпеки життєдіяльності (розслідування нещасних випадків, навчання, організації робіт

та інше).

Узагальнюючими ланками систематизації на рівні держави є національна ідея, відносини в суспільстві, соціально-економічне і політичне становище держави, можливості сприймання і використання законодавчих актів з боку споживачів та інше.

Медицина катастроф.

З метою забезпечувати медичну допомогу потерпілим у надзвичайних си­туаціях в нашій країні створено державну службу медицини катастроф (ДСМК). Правовою основою для реалізації цього забезпечення є Постанова Кабінету Мі­ністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343 «Про утворення державної служби медицини катастроф» та «Положення про координаційні комісії державної слу­жби медицини катастроф».

Служба функціонально поєднує призначені для ліквідації медико-санітарних наслідків ситуацій сили і засоби Міністерства охорони здоров'я, Мі­ністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства транспорту та інші (мал. 7).

Організаційно-методичне керівництво ДСМК покладається на Міністерст­во охорони здоров'я України, яке визначає за погодженням із зацікавленими мі­ністерствами, відомствами та органами державної влади склад служби.

Мал. 7. Організація ДСМК Украйни.

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. 4

1. Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяльності.. 5

2. Система правового забезпечення безпеки людини.................................... 6

 

2.1. Система екологічного законодавства................................................. 8

2.2. Закон України «Про правові засади цивільного захисту»............... 10

2.3. Система законодавства з охорони праці........................................... 12

2.4. Закон України «Про дорожній рух»................................................. 14

2.5. Закон України «Про пожежну безпеку»........................................... 17

2.6. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру»........................ 20

2.7. Концепція організації роботи з профілактики невиробничого травматизму    22

2.8. Основні нормативно-законодавчі акти з безпеки життєдіяльності.. 23

3. Державна система управління та нагляду за безпекою життєдіяльності 24

3.1. Принципи побудови системи державних органів управління та нагляду за безпекою життєдіяльності.................................................................. 26

3.2. Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності........................... 27

3.3. Інформаційне забезпечення системи управління............................. 28

3.4. Система державних органів управління і нагляду за безпекою життєдіяльності 28

3.5. Регіональна політика у сфері управління безпекою життєдіяльності...28

3.6. Система управління на рівні підприємства...................................... 30

4. Приблизний план ліквідації аварії на виробництві.................................. 31

4.1. Загальні положення........................................................................... 31

4.2. Ліквідація аварії до прибуття професійних формувань.................. 32

4.3. Медицина катастроф......................................................................... 34

5. Розслідування та облік нещасних випадків............................................. 36

5.1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві........... 36

5.2. Спеціальне розслідування нещасних випадків................................ 39

5.3. Розслідування та порядок обліку нещасних випадків невиробничого характеру 41

5.4. Державне соціальне страхування..................................................... 42

5.5. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому працівнику

з ушкодженням його здоров'я........................................................... 46

ВИСНОВКИ.................................................................................................. 47

ДОДАТОК А................................................................................................. 48

ДОДАТОК Б................................................................................................. 52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 60

ВСТУП

Становлення суверенної України повинно супроводжуватися створен­ням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдія­льності людини. Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у га­лузі регулювання відносин з охорони здоров'я людини та навколишнього се­редовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях, та ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності, що формує світогляд майбутнього фа­хівця, який у своїй повсякденній діяльності повинен будувати передумови запобігання нещасним випадкам, захворюванням та усувати негативний вплив шкідливостей на здоров'я людини в умовах виконання виробничих за­вдань.

Професійна освіта покликана забезпечити майбутнього спеціаліста знаннями уміннями і навичками безпечної професійної діяльності, зокрема під час управлінських дій при проектуванні чи розробці нових об'єктів будів­ництва, виконанні конкретних будівельно-монтажних процесів, технологіч­них операцій, тощо.

Методичні вказівки мають допомогти студентам оволодіти законодав­чо-нормативною базою, навчитися розпізнавати небезпеки, запобігати їм, за­хищати від них людей, ліквідовувати наслідки їх проявів, сприяти вихованню в людині свідомого ставлення до питань особистої безпеки та безпеки в різ­номанітних сферах життєвих та трудових відносин.

Методичні вказівки відповідають вимогам робочої навчальної програ­ми з дисципліни БЖД, складеної на основі галузевого стандарту вищої освіти України (ГСВОУ - 04) введеного Наказом Міністра освіти і науки України від 05 жовтня 2004 року, та розробленні у відповідності до «Положення про редакційно-видавничу діяльність в ОДАБА».

Докладно висвітлюється система правового забезпечення безпеки лю­дини та державна система управління і нагляду за безпекою життєдіяльності. Розглянуто приблизний план ліквідації аварії на підприємстві, а також розслі­дування та облік нещасних випадків з відшкодування шкоди, заподіяної за­страхованому працівнику при ушкоджені його здоров'я. Методичні вказівки повинні допомогти студентам оволодіти знаннями з питань законодавчого регулювання безпеки життєдіяльності.

Основний текст методичних вказівок розроблений у відповідності до навчальних посібників: «Безпека життєдіяльності» Скобло Ю.С., Соколовсь-ка Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. (2003р.); «Безпека жит­тєдіяльності» Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. (2001р., 2005р.); «Безпека життєдіяльності» Пістун І.П. (2004р.); «Основи охорони праці» Га-ндзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. (2004р.); «Основи охорони праці» Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. (2005р.); «Цивільна оборона» Стеблюк М.І. (2004р.) за що авторам виражається велика вдячність.

1. Загальні принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяль­ ності.

Правову основу безпеки життєдіяльності становить Конституція України як за своїми юридичними особливостями, так і своїми принципами, тобто юри­дично вираженими об'єктивними закономірностями організації і функції соціа­льно-економічної, політичної, духовної сфер суспільства, правового положення особи.

Конституційні норми, з одного боку, закладають суть безпеки (норми-принципи), а з іншого - вказують на цілі подальшого розвитку і реалізацію пра­вового забезпечення безпеки життєдіяльності (норми-програми, норми-завдання, норми-зобов'язання).

Реалізація і розвиток основних конституційних положень, що регламен­тують суспільні правовідносини, безпосередніми суб'єктами яких є «особа» <-> «держава», здійснюються за допомогою як чинних фундаментальних нормати­вно-правових актів (Кодексів України про адміністративні правопорушення та Кримінального), так і спеціальних (Кодексів України про працю, Земельного, Законів «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря» та інших).

Поруч з нормативними актами, прийнятими вищим законодавчим орга­ном держави, для встановлення взаємозв'язків, усунення прогалин, а в ряді ви­падків і реалізації окремих правових норм або їх елементів, до правової бази безпеки життєдіяльності належать спеціальні акти, розроблені за дорученням виконавчих державних органів усіх рівнів (Кабмін, Міністерства, Державні Ко­мітети та інші).

Так, наприклад, «Положення...», що розвивають Закон України «Про охо­рону праці», поділяються на звичайні «Положення...» і «Типові положення...». Тут держава розподілила питання своєї прерогативи щодо розробки норматив­них актів і прерогативи своїх повноважень щодо контролю, «правового просто­ру» нормативних актів підприємств, що розробляються.

З іншого боку, формуючи систему «Типових положень...», держава на сьогоднішній день ліквідує прогалини в діючому законодавстві, узгоджує взає­мозв'язки між суб'єктами правовідносин, створює юридичну базу для удоскона­лення і розвинення «правового поля» підприємств.

Кожний нормативно-правовий документ з безпеки життєдіяльності має свою структуру, що визначає ідею систематизації згідно зі своїм рівнем, метою та завданнями. Сама структура нормативного акта формує відповідні внутрішні зв'язки.

Основними систематизуючими ланками нормативних актів безпеки жит­тєдіяльності (які за ієрархією знаходяться нижче від законів) є встановлення відносин у сфері виробництва, в межах дії небезпечного чинника (у т.ч. і чин­ників довкілля), а також щодо управління основними технологіями безпеки життєдіяльності (розслідування нещасних випадків, навчання, організації робіт

та інше).

Узагальнюючими ланками систематизації на рівні держави є національна ідея, відносини в суспільстві, соціально-економічне і політичне становище держави, можливості сприймання і використання законодавчих актів з боку споживачів та інше.

Система правового забезпечення безпеки людини.

Визначені принципи побудови законодавства з безпеки життєдіяльності потребують відповідних узагальнюючих уявлень. До таких уявлень належить ієрархічне представлення діючого законодавства України (мал. 1).

Отже, Конституція України - це провідник і гарант встановлення безпеки на рівні національної ідеї. На рівні гаранта і реалізатора вона делегує необхідні повноваження до документів, які розгортають національну ідею в межах своїх повноважень, ураховує (закріплює на своєму рівні) питання безпеки людини у співвідношенні взаємодії із суспільством.

Чинні правовідносини сьогодні не забезпечують необхідного рівня безпе­ки людини. Згідно з цим в Україні фактично існує ще один правовий блок, який формує принципи (механізми) реалізації правового забезпечення життєдіяльно­сті людини. Цей правовий блок складається (умовно) з двох частин законодав­чих актів: перші - які створюють передумови управлінської діяльності, і другі -які безпосередньо відтворюють ту діяльність на практиці.

Завершальним блоком правової бази безпеки життєдіяльності є нормати­вно-технічні документи (НАОП, ДНАОП, ДСТУ, СНШ, СН, РД).

Основною особливістю існуючої загальної системи є те, що вона відзнача­ється несуворим розподілом змісту встановленої ієрархії. За змістом це є наяв­ність випадків, коли окремі елементи (статті) законів знаходяться в одному бло­ці, а формують уявлення іншого блоку. Це ще раз підкреслює ідею, що розробка законів є реальною необхідністю завдань держави з проблем відносин у суспіль­стві. І тільки в межах науки (дисципліни) реалізуються відповідні системні уяв­лення за необхідністю вирішення відповідних проблем.

Основною характерною рисою нижченаведеного блоку законів України є те, що вони встановлюють право громадян на подання їм допомоги і захисту в будь-яких умовах їх знаходження, праці та існування. В першу чергу це встано­влюється в «Основах законодавства України про охорону здоров'я». Закон регу­лює можливість надання допомоги хворим громадянам, а також визначає орга­ни, що створюють систему цієї допомоги і керування цією системою. Крім того, цей законодавчий акт становить базу для законодавчого блоку про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення (санітарне законодав­ство). Закон регулює питання накладання і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій, а також цивільно-правову і кримінальну відповідальність за порушення санітарного законодавства. Закон встановлює напрями розвитку міжнародних відносин у сферах санітарного та епідеміологічного благополуччя.

Мал. 1. Система законодавчого забезпечення безпеки життєдіяльності.