Штучне осіменшня і його значення

У виконанні завдань щодо збільшення виробництва продуктів тваринництва велике значення має не тіль­ки поліпшення організації праці і технологічної дисцип­ліни, створення міцної кормової бази для забезпечення повноцінної годівлі тварин, застосування прогресивних технологій їхнього утримання і використання, а й поліп­шення селекційно-племінної справи, відтворення стад і профілактика захворювань.

На інтенсифікацію тваринництва значною мірою впливає поліпшення породних і продуктивних якостей тварин, максимальне одержання молодняка, його збе­реження і раціональне вирощування.

Давно відомо, що породисті тварини, як правило, продуктивніші, краще пристосовуються до технологічних прийомів виробництва продукції, ефективніше оплачу­ють корми і працю порівняно з безпороднимн, низько­продуктивними тваринами.

Найбільш ефективним і швидким засобом масового поліпшення тварин є штучне осіменіння маточного пого­лів'я спермою цінних племінних плідників, особливо пе­ревірених за якістю потомства плідників-поліпшувачів.

Штучне осіменіння —це метод швидкого удоскона­лення існуючих і виведення нових порід тварин і птиці, ефективного використання плідників і профілактики не­плідності тварин. Обмежене використання плідників, на­віть дуже цінних, при природному паруванні значно роз­ширило можливості їхнього використання при штучному

осіменінні тварин. Так, якщо при природному спарову­ванні від бугая-плідника можна одержати за рік 80— 120 телят, від барана — до 80—-100 ягнят і від жереб­ця— 50—60 лошат, то застосування штучного осіменін- ня дає можливість збільшити ці цифри в кілька разів.

Науково обгрунтований І. І. Івановим метод штучно­го осіменіння тварин удосконалювався і набував дедалі ширшого застосування в тваринництві. У 1928 р. було поставлене завдання розробити спосіб штучного осі­меніння овець, щоб за короткий строк відновити тонко­рунне вівчарство, яке дуже занепало. Уже в 1930 р у вівчарських радгоспах було осіменеио 98 тис. овець, у 1933 р. — близько 14 млн. голів. До 1940 р. докорінно було удосконалено або розроблено способи штучного осіменіння всіх видів сільськогосподарських тварин. У цей період почато розробку і застосування способів тривалого зберігання сперми поза організмом.

У роки Великої Вітчизняної війни наукові розробки і практичне застосування штучного осіменіння мали об­межений характер. У післявоєнний період різко зріс ін­терес до цього методу не тільки у нашій країні, а й за ру­бежем. Розширилось і його практичне застосування. Так, у 1952 р. в господарствах було осіменено близько 20 тис. овець, 1,2 млн. корів і 447 тис. кобил. У цей час було роз­роблено жовткове середовище для розбавлення і збері­гання сперми при температурі 0°С, варіанти способів за­морожування сперми, удосконалено способи осіменіння самок, організаційні форми його проведення тощо.

З 1955 р. здійснювався перехід від радгоспних або колгоспних пунктів до створення великої кількості дер­жавних станцій з штучного осіменіння тварин. У зв'язку з цим значно підвищилося використання племінних плід­ників, розширилися можливості більш швидкого впро­вадження методу у виробництві. В 1967 р. в СРСР було штучно осіменено близько 22 млн. корів і телиць, 39 млн. овець і кіз та 368 тис. свиней. Згідно з статистичними даними, за період з 1925 по 1970 р. у нашій країні штуч­но осіменено спермою цінних плідників 925 млн. тварин, у гому числі 228 млн. корів і телиць, 689 млн. овець, 4,3 млн. свиней і 3,7 млн. кобил, що дало змогу за ко­роткий час створити в країні багату базу племінного тваринництва.

Останнім часом відбулося укрупнення державних станцій штучного осіменіння, створено об'єднання з пле­мінної роботи і штучного осіменіння тварин, значно зрос­ла їхня забезпеченість всім необхідним, підготовлено ква­ліфіковані кадри спеціалістів, удосконалюються організа­ційні форми осіменіння тварин та контролю за його на­слідками.

Тепер щороку в господарствах країни штучно осіме- няють понад 83 млн. тварин, у тому числі до 50 млн. овець, ЗО мли. корів і телиць та 4 млн. свиней. На Украї­ні в 1988 р. штучним осіменінням було охоплено 9,6 млн. корів і телиць (близько 98%), 2,6 тис. овець і понад 1,5 млн. свиноматок.

Штучне осіменіння широко використовується в ба­гатьох зарубіжних країнах з розвиненим молочним ско­тарством.

Метод штучного осіменіння відіграв велику роль у селекційно-племінній роботі. Він прискорив удосконален­ня існуючих порід тварин і виведення нових завдяки під­вищеному використанню цінних племінних плідників, їхній прискореній оцінці за якістю потомства. За допомо­гою штучного осіменіння за порівняно короткий строк ви­ведено лебединську породу великої рогатої худоби і по­ліпшено решту порід, багато порід овець (асканійська тонкорунна, кавказька, куйбишевська). Величезним є значення штучного осіменіння для удосконалення чорно- рябої і симентальської порід при використанні сперми бугаїв голштинської породи.

Штучне осіменіння відіграло певну роль у гібри­дизації тварин. Наприклад, внаслідок осіменіння мери­носових овець спермою диких гірських баранів-архарів вдалося вивести нову цінну породу казахський архаро­меринос.

Застосування способів тривалого зберігання заморо­женої сперми поза організмом дало можливість здійсню­вати прискорену оцінку плідників, відбирати і викорис­товувати на племпідприємствах плідників-поліпшувачів, створювати запаси сперми і використовувати її згідно з селекційними планами робіт. Від бугаїв-плідників мож­на заготовляти не менш як 15—20 тис. доз за рік, а за період статевого використання 50—80 тис. доз. За добре поставленої роботи від одного бугая можна мати за рік до 5—10 тис., а за період використання — до 30—50 тис. голів і навіть більше. В скотарстві середнє навантажен­ня на одного бугая досягає 3 тис. корів і телиць за рік. У 1980 р. на Ставропольському племпідприємстві спермою одного барана було осіменено 12,6 тис. маток, що свідчить про великі резерви в племінному вівчарстві. В 1988 р. на Микулинецькому племпідприємстві Терно­пільської області спермою окремих кнурів штучно осіме- нили понад 700 свиноматок.

У міру більш ефективного використання плідників можна зменшити їхню кількість і утримувати та вико­ристовувати тільки плідників-поліпшувачів. Це при­скорить якісне поліпшення маточного поголів'я госпо­дарств і сприятиме підвищенню його продуктивності.

Штучне осіменіння має велике значення в боротьбі із заразними захворюваннями, що передаються при без­посередньому контакті тварин (трихомоноз, вібріоз, ін­фекційний вагініт, бруцельоз). Воно може бути важли­вим лікувально-профілактичним заходом при постійному контролі за станом здоров'я плідників, якістю їхньої сперми, за станом статевих органів самок і при дотри­манні ветеринарно-санітарних правил штучного осіменін­ня тварин.

ОСОБЛИВОСТІ ГОДІВЛІ, УТРИМАННЯ ПЛІДНИКІВ

І ВИКОРИСТАННЯ ЇХ

Стан здоров'я, тривалість життя і ефективність вико­ристання плідників залежать не тільки від їхніх спадко­вих та індивідуальних особливостей, а й від умов утри­мання, повноцінної і збалансованої годівлі, режиму ста­тевого використання, врахування типів нервової діяль­ності організму, реакцій поведінки тощо.

Основною умовою для одержання великої кількості якісної сперми від плідників є нормована біологічно пов­ноцінна годівля, причому з урахуванням живої маси, ві­ку, вгодованості та режиму використання.

Раціони складаються індивідуально для кожного плідника. Для підтримання доброго апетиту та засвоєн­ня кормів їх міняють через кожних 3-—4 тижні. Вони по­винні забезпечувати потреби організму тварин у білках, вуглеводах, жирах, вітамінах (особливо А, Е, 02) і міне­ральних речовинах (фосфор, кальцій, мікроелементи).

Важливе значення для ефективного використаня плідників мають також належні умови їхнього утриман­ня. Плідників слід утримувати в просторих, чистих, су­хих і світлих приміщеннях, регулярно забезпечувати їм активний моціон, систематично чистити та періодично розчищати копита; в теплу пору року плідників купають. Потрібно максимально використовувати можливості віль­ного, безприв'язного утримання плідників на пасовищах, лагідно ставитися до них у процесі обслуговування.

Третім важливим фактором у підтриманні статевої активності у плідників і одержанні якісної сперми є пра­вильний, фізіологічно обгрунтований режим використан­ня. Статеве навантаження встановлюють залежно віл ви­ду, віку, індивідуальних особливостей плідника з ураху­ванням умов утримання та годівлі.

Будь-які порушення в утриманні, годівлі і використан­ні плідників швидко призводять до зниження якості спер­ми і погіршення їхнього здоров'я.

Годівля. Плідників годують за нормами з урахуван­ням їхньої маси, віку, вгодованості та статевого наванта­ження. Раціони повинні бути різноманітними за набором кормів і забезпечувати потреби організму. На процес сперматогенезу, підвищення статевої активності і якості сперми значно впливає вітамін А. Ось чому обов'язковим компонентом раціону повинно бути якісне злаково-бобо­ве сіно, червона морква, трава.

о раціонах тварин необхідно мати різноманітні сумі­ші зернових кормів, які багаті на білки, фосфор, вітамін Е (овес, просо, комбікорми, макуха, ячмінь). Для того щоб повністю забезпечити плідників незамінними аміно­кислотами, їм доцільно згодовувати корми тваринного походження та борошно з термічно обробленої сої.

Згодовування кормових або цукрових буряків забез­печує організм вуглеводами і сприяє підвищенню нерво­во-м'язового тонусу плідників. Силос дають високої якос­ті, краще комбінований (цукровий буряк, морква, люцер­на чи конюшина і сіпне борошно).

Плідники повинні мати заводську вгодованість. Ожи­ріння неприпустиме. Повноцінність годівлі контролюють, систематично оглядаючи тварин, періодично зважуючи їх досліджуючи якість кормів і крові. При дефіциті мікроелементів чи вітамінів їх вводять додатково. Плід­ників постійно забезпечують якісною водою.

Утримувати і використовувати племінних плідників на племпідприємствах необхідно так, щоб вони постійно мали високу статеву активність і давали багато якісної сперми протягом тривалого часу використання.

Звичайно, кращий метод, який сприяє нормальному розвитку відтворної функції плідників в теплу пору року,— цс пасовищне утримання. Для цього потрібно мати пасовищні ділянки з розрахунку 0,3—1 га на бугая або жеребця і 0,1 га на барана або кнура. Доцільним є но- чергове використання ділянок, не рідше одного разу за 10 днів. Повертатися до використання попередньої ділян­ки слід тільки через 40—50 днів. Через 1—2 роки вико­ристання пасовищ ділянки засівають сумішшю багато­річних трав.

Для стійлового утримання плідників придатні примі­щення, що відповідають встановленим зоотехнічним і ве- теринарно-санітарним вимогам. Вони мають бути чисти­ми, сухими, з доброю вентиляцією, без протягів.

Температура повітря в приміщенні для утримання плідників повинна бути в межах 5—8 °С, відносна воло­гість— не більш як 80%, а освітленість — в межах 1:: 10— 1: 15, температура води для панування плідни­ків — плюс 2—15 °С.

Плідників потрібно постійно утримувати в чистому стані, забезпечувати активним моціоном. Без цього мо­жуть знижуватися стійкість організму до захворювань і статева активність, погіршуватись якість сперми, ви­никати захворювання кінцівок, проявлятись онанізм тощо.

Утримання бугаїв-плідників. Бугаїв утримують у просторих і світлих приміщеннях у стійлах з дерев'яною підлогою, завдовжки 2,5 м і завширшки 1,8—2 м. У стій­лах плідників прив'язують за нашийник з грубого реме­ню або за допомогою звичайної ланцюгової прив'язі так, щоб вони вільно могли лягати і поїдати корми.

У молодому віці бугаям у носову перегородку встав­ляють металеве кільце, яке підв'язують до рогів, щоб во­но не заважало поїдати корми. Коли бугая виводять з стійла, користуються палицею-водилом.

Бугаїв можна утримувати у денниках без прив'язу­вання. Якщо ж бугая потрібно вивести з денника, його голову фіксують біля годівниці спеціальним пристосу­ванням і беруть за носове кільце.

У теплу пору року бугаїв утримують у літніх таборах під навісами. їх напувають чистою водою з автопоїлки або чистих відер 3—4 рази за добу. Напувати тварин відразу після взяття сперми не рекомендують.

Бугаїв щодня чистять щітками індивідуального при­значення і підмивають забруднені місця тіла теплою во­дою. Особливо старанно стежать за чистотою статевих органів. Бугаїв слід щодня купати в теплому душовому приміщенні, що передбачається технологічним процесом роботи на станції. Ратиці бугая систематично очищують від бруду і гною, а двічі-тричі на рік їх розчищають.

Особливу увагу на племпідприємствах слід приділяти систематичному моціону бугаїв-плідників. Кращий вид моціону влітку — утримання на пасовищах поодинці або групами. Групи тварин комплектують так, щоб вони не билися між собою. Звичайно, враховують поведінку тва­рин і привчають їх до групового утримання. Щоб запо­бігти бійкам, а також щоб бугаї не стрибали один на од­ного, в перші дні прогулянок рекомендують підвішувати до носових кілець гирі, маса яких 2—5 кг. На випадок спеки або дощу тварин ставлять під спеціальні навіси. Перегрівання організму бугая негативно позначається на його відтворній здатності. Територію випасу огороджу­ють. При груповому утриманні бугаї повинні перебувати під постійним наглядом робітника.

Можна організувати індивідуальне випасання бугаїв на прив'язі при довжині ланцюга 4—5 м або на ділянках площею 700—800 м2, обгороджених електропастухом. На пасовищі рекомендують також вкопувати попарно стовпи або залізні штопори завдовжки 1 —1,5 м і протягувати між ними стальний трос з накладеним па нього кільцем, до якого за допомогою ланцюга прив'язують бугая. Це дає йому змогу пересуватися уздовж троса. Для най­більш цінних бугаїв роблять спеціальні вигульні ділянки площею 700—800 м2, обнесені міцними огорожами.

На більшості племпідприємств для бугаїв організо­вують примусовий моціон у вигляді електромеханічного монорейкового агрегату, кільцевого коридора, за підво­дою чи трактором.

Монорейковий агрегат (рис. 6) має еліпсовидну чи прямокутну форму з ланцюгом або тросом завдовжки 75—200 м, до якого прив'язують- 25—50 бугаїв. Трос ру­хається завдяки електродвигуну і редуктору для регулю­вання швидкості. Спочатку тварин протягом кількох днів привчають до монорейки, поступово збільшуючи їхню кількість. Доріжку для бугаїв краще робити з добре втрамбованого грунту чи асфальту.

Моціон у кільцевому коридорі завширшки 0,8—1 м, зробленому з металевих труб, полягає у тому, що бугаї підганяють один одного, не маючи змоги розвернутися. Тривалість примусового моціону повинна бути не менш як 2—3 год щодня за винятком несприятливих за пого­дою днів.

 

Електромеханічний монорейковиіі агрегат.

 

Утримання баранів-плідників. У теплу пору їх утри­мують цілу добу на пасовищі, заганяючи під навіси або в тінь, якщо дуже жарко. Б стійловий період року бара­нів утримують у приміщеннях, які розгороджують пере­носними щитами на клітки для 5—6 плідників (близько 2—2,5 м2 на кожного). При добрій погоді тварин випус­кають на кормово-вигульний майданчик на весь день. На­пувають двічі за добу (вранці і ввечері). Регулярно роз­чищають ратиці, стежать за чистотою тіла, підстригають шерсть біля очей і забруднені місця на мошонці.

Ветеринарні обробки тварин проводять за 1,5 міс до початку сезону осіменіння згідно з планом.

Утримання кнурів-плідників. їх утримують в індиві­дуальних станках з суцільними перегородками або ж у групових станках. Приміщення повинно бути сухим, світ­лим і чистим. Площа станка близько 8 м2 з теплою дере­в'яною підлогою і підстилкою для відпочинку кнура. Влітку плідників утримують в добре обладнаних таборах з навісами.

Обов'язковою умовою підтримання статевої активнос­ті у кнурів є щоденний моціон у вигляді прогулянки дві­чі за день на пасовище або прогону спокійним кроком на відстань 1—2 км (в обидва кінці). Щоденна тривалість прогулянок становить 2—4 години.

Кнурів напувають з автопоїлок необмежену кількість разів або після кожної годівлі. Влітку їх потрібно щодня купати або мити, а взимку — чистити. Перед взяттям сперми плідників обмивають теплою водою. Регулярно розчищають ратиці, а їхні кінчики змазують вазеліном один раз у два тижні.

Утримання племінних жеребців. Плідників утриму­ють без прив'язі у світлих і сухих денниках завдовжки 3,5 м, завширшки 3,2 м і заввишки не менш як 3,5 м з доброю вентиляцією. Підлогу в денниках краще робити глинобитною з нахилом до входу. Двері повинні бути ши­рокими і високими. Напувають жеребців перед кожною годівлею.

Плідників необхідно чистити вранці й увечері. При кожному чищенні гриву і хвіст розчісують гребінцем, ко­пита очищають від гною, мошонку і препуцій обмивають теплою водою з милом і витирають рушником. Через ко­жен місяць копита розчищають копитним ножем.

У теплу пору року вдень жеребців утримують в ок­ремих огороджених левадах площею не менше 15X15 м. Взимку їх випускають у левади або варки на 4—5 год щодня, влітку купають протягом 10—15 хв або облива­ють водою з відра.

Верховим і рисистим жеребцям ранком -і ввечері да­ють прогулянку по 50—60 хв, а жеребців-ваговозів про­тягом 3—4 год на день використовують для перевезення неважких вантажів.

 

СТАТЕВЕ ВИКОРИСТАННЯ

Важливе значення для одержання якісної сперми має оптимальний режим статевого використання плідників. При цьому враховують вид, вік, індивідуальні особливос­ті та фізіологічний стан тварин. Якщо сперму брати час­то, то це призводить до перевтоми плідника, зменшення об'єму еякулятів, зниження якості сперми і навіть до ста­тевого виснаження. При надто рідкому взятті сперми може знизитися сперматогенна функція сім'яників та виникнути явище онанізму.

На племпідприємствах слід дотримуватися певного розпорядку роботи. Сперму беруть не раніше ніж через 2 год після годівлі плідників та легкого моціону.

Встановлено, що в придатках сім'яників бугаїв і же­ребців міститься близько 100 млрд. сперміїв, у баранів — 150—200 млрд., а у кнурів — близько 30—40 млрд. Якщо зважити на те, що бугай на одну садку виділяє 5—6 млрд. сперміїв, баран — 3—6, кнур — ЗО—40, жеребець- 10— 12 млрд. сперміїв, то можна підрахувати, на яку кіль­кість садок у різних плідників створюється запас стате­вих клітин у придатках сім'яників (у баранів — на 40— 50 садок, у жеребців — лише на 8—10, а у кнурів — ще менше).

Бугаїв-плідників використовують залежно від віку. У молодих плідників (12—18 міс) сперму беруть один раз за 7—10 днів, у бугаїв віком 18—24 міс — не більше двох еякулятів за тиждень, а у дорослих — один раз через З дні дуплетними садками з інтервалом між ними 10— 12 хв.

У ряді зарубіжних країн сперму від бугаїв беруть по одному еякуляту через 3 дні або дуплетом один раз за 5—7 днів.

Деякі вчені рекомендують застосовувати триплетні садки один раз за тиждень з інтервалом між ними не менш як 10—15 хв. За рік рекомендують одержувати від бугая не більше 85—95 дуплетних садок.

Баранів привчають до взяття сперми за 40—45 днів до парувального сезону. В період проведення штучного осіменіння овець від дорослого плідника беруть по 4 еякуляти: вдень у два прийоми і вранці після годівлі і годинної прогулянки та ввечері. У молодих баранів (близько 10 міс) можна брати не більше 10—15 еякуля­тів за сезон.

Кнурів починають використовувати з 8—10-місячного віку при живій масі 120—150 кг. Від них беруть сперму не частіше двох разів за декаду. Дорослих плідників ви­користовують для взяття одного еякулята за 3 дні протя­гом усього парувального періоду. Можна застосовувати і більш інтенсивний режим використання (сперму беруть один раз за 2 дні) протягом місяця, надаючи 8—10-ден- ний відпочинок. Сперму від жеребців беруть, як правило, один раз за день.

При використанні плідників потрібно враховувати ти­пи їхньої нервової діяльності. Тривалі спостереження показують, що тварини різняться між собою стійкістю до захворювань, поведінкою та пристосуванням до умов життя. У кожної тварини є певні особливості у її поведі ці. Вони притаманні і плідникам усіх видів сільськогос­подарських тварин.

Ключ до розуміння поведінки плідників дає вчення 1. П. Павлова про типи нервової діяльності (темперамен­ти) тварин, залежно від яких проявляються безумовні статеві рефлекси і утворюються умовні. Знання типу не­рвової діяльності дає можливість правильно використо­вувати кожного плідника і запобігати гальмуванню ста­тевих рефлексів.

Нервові процеси складаються із збудження і гальму­вання. Ці процеси характеризуються певною силою, ру­хливістю і зрівноваженістю. Кожна тварина має свою силу, ступінь зрівноваженості і рухливості нервових про­цесів, що й зумовлює індивідуальні особливості її пове­дінки.

Академік І. П. Павлов за вираженістю нервових про­цесів поділяв тварин на чотири основних типи нервової Діяльності: сильний зрівноважений жвавий; сильний зрівноважений спокійний; сильний незрівноважений (не­стримний) і слабкий тип.

Типом нервової діяльності визначається утворення і характер статевих рефлексів у плідників.

Плідники сильного зрівноваженого жвавого типу швидко збуджуються і добре йдуть у парування. Вони швидко звикають до нової для них обстановки, але у них легко утворюються гальмівні умовні рефлекси і сонли­вий стан. При грубому поводженні з бугаями такого ти­пу у них легко проявляється буйний норов.

Плідники спокійного типу повільніше збуджуються при паруванні, але дають повноцінні садки. Період зов­нішнього гальмування у них досить тривалий, а сонли­вий стан настає нешвидко.

Для плідників нестримного типу характерним є легке збудження. Вони швидко роблять садку у нових умовах. Гальмівні рефлекси у таких самців практично не вироб­ляються. Бугаї цього типу схильні до буйної поведінки і до онанізму.

Плідники слабкого типу на пунктах штучного осіме- ніния не використовуються.

Тип нервової діяльності пов'язаний з конституцією тварин і зумовлюється спадковими факторами і умовами навколишнього середовища, а тому спрямованим виро­щуванням і тренуванням тварин можна добитися змін особливостей їхньої поведінки.

Поводження з плідниками і правила техніки безпеки.

При невмілому (грубому або боязкому) поводженні з плідниками у них виникає буйна поведінка, яка є небез­печною для людей. При грубому поводженні і болісних ветеринарних процедурах у плідників проявляються за­хисні рефлекси і тварини стають агресивними до людей. Якщо ж з тваринами поводяться боязко, невпевнено, то вони проявляють рефлекс переслідування людей.

Для профілактики буйного норову потрібно спокійно і впевнено поводитися з плідниками. Молодим бугайцям вставляють носові кільця, намагаються не завдавати бо­лю тваринам під час обслуговування, давати хоча б тро­хи смачного корму, водити бугаїв тільки за допомогою палиці-водила. Молодим плідникам потрібно надавати можливість більше перебувати на свіжому повітрі, руха­тися. Треба стежити за проявом у них статевих рефлек­сів, привчати до того, щоб вони віддавали сперму на штучну вагіну, вивчати статеву активність, кількість і якість сперми.

У господарствах і на плсмпідприємствах робітники, що займаються доглядом за плідниками, повинні бути ознайомлені з особливостями поведінки тварин, основни­ми правилами догляду за ними і техніки безпеки.

Слід пам'ятати, що захисні рефлекси у плідників, особливо бугаїв, проявляються на будь-які негативні подразники (грубе поводження, побої, неправильне ви­користання штучної вагіни, часті ветеринарні обробки і т. д.). Вони проявляються в манежі, під час прогулянки тварин, коли їх прив'язують у приміщенні. Скотар завж­ди повинен бути обережним. Поводитися з бугаями треба твердо, але лагідно. Бугаї дуже не люблять запахів спирт­ного, одеколону, часнику, цибулі тощо.

У манежі роблять захисні огорожі з вертикальних ме­талевих труб завтовшки 75—100 мм і заввишки близько 150 см. Відстань від стіни до труб становить до 1 м, а між трубами — 40 см.

Станок для взяття сперми або чучело ставлять так, щоб шляхи техніка і бугая ніде пс перехрещувалися, було зручно брати сперму і тікати за огорожу у разі по­треби.

При буйній поведінці цінних бугаїв їх виводять два робітники па розводах з двох боків. Напроти стійла та­ких тварин вивішують спеціальну трафаретку. Якщо є потреба, можна змінити місце утримання бугая, помі­ няти робітника і техніка. Нові люди повинні виявляти обережність, дати пліднику добрі корми, проявити лас­каве ставлення. Дуже буйних тварин вибраковують.

Лікування хворих тварин і ветеринарні обробки слід проводити в спеціальному станку з надійною фіксацією. Цю роботу не можна проводити в манежі, де беруть сперму, а також у присутності техніка із взяття сперми і робітника, що обслуговує тварин (особливо при больо­вих обробках).

Рекомендують систематично чистити лоб, шию, по­тилицю бугая, щоб він менше чухався і не привчався до цього. Прив'язь, перегородки, загони мають бути міц­ними.

При перевезенні бугаїв або жеребців борти машин нарощують на висоту близько 80 см.

Забороняється дражнити плідників, кричати на них, бити, допускати до них сторонніх осіб, грубо тягнути за носове кільце, підходити близько до голови буйних тва­рин з боку стійла.