Основні принципи японського «вафуку» та ідеал краси.

У сучасній японській мові існує три терміни для позначення японського традиційного одягу:кімоно - вбраннявафуку - японський одяг

ґофуку - "китайський" одяг

Найстарішим з них перший варіант. До початку вестернізації Японії у середині ХІХ століття ним позначали будь-який одяг. Ще у XVI столітті португальські місіонери-єзуїти повідомляли у звітах до Європи, що японці називають одяг словом "кімоно" (Kimono). Ця назва перекочувала у більшість іноземних мов, і в українську зокрема. Хоча у домодерній Японії "кімоно" було аналогом універсального поняття "одяг", у Європі та Америці воно стало асоціюватися саме з японським вбраннямНаприкінці ХІХ століття у Японії збільшилась кількість тих, хто почав носити "західний" стрій. Відмінність західного і японського костюму змушувала японців виокремити останній з загального поняття "кімоно". Виник неологізм для позначення традиційного одягу - "вафуку". До кінця Другої світово війни це слово стало основним для означення японського вбрання. Однак у післявоєнні часи, під впливом американського "розуміння" японсько дійсності, універсальний термін "кімоно" почали застосовувати як один з синонімів "вафуку".Відповідно, у сучасній японській мові "кімоно" отримало два значення. У широкому розумінні - це загальний термін для окреслення будь-якого одягу, а вузькому - різновид вафуку.

  Вафуку - національний японський костюм. Наприкінці XIX століття в Японії з'явилася мода на носіння одягу західного стилю, тоді ревні хранителі всього японського вирішили провести різницю між західним костюмом і національним одягом, виділивши останній з загального поняття «кімоно». Виник неологізм для позначення традиційного одягу - вафуку. До кінця Другої світової війни це слово стійко символізувало японський наряд. Однак у післявоєнні часи, під творчим впливом американського всі упрощающего «розуміння», і особливо японської дійсності, універсальний термін «кімоно» стали використовувати як один із синонімів «вафуку». Сьогодні, в сучасній японській мові «кімоно» отримало 2 значення: у широкому розумінні - це загальний термін для позначення будь-якого одягу, а у вузькому - різновид вафуку. Іншими словами, все пішло по колу.

Ідеал краси

Красуні Японії густо білили шкіру, замазуючи всі дефекти на обличчі й грудях, чоло по краю росту волосся обводили тушшю, брови збривали й замість них малювали короткі товсті чорні риски. Заміжні жінки у феодальній Японії покривали зуби чорним лаком, Ідеальним вважалося збирати волосся у високий важкий вузол, що підтримувався довгою паличкою з візерунком. Щоб спати з такою зачіскою, під шию підкладали спеціальні подушечки на дерев'яній підставці. Для зміцнення волосся і надання йому блиску волосся змазували спеціальними маслами й рослинними соками (сік алое). Чоловіки малювали або наклеювали фальшиві вуси й бакенбарди, виголювали собі чоло й потилицю, а на верхівці збирали волосся в гарний пучок, що зав'язували ефектними шнурами.

Японці ретельно доглядали за своїм тілом. Вони милися в надзвичайно гарячій воді, змазували тіло спеціальними мазями, застосовували парові ванни.

 

 

9. Складові кімоно. «Дзюніхітое», «іцуцугіну», «фурісоде», «томесоде», «хаорі» - спільне та специфічні відмінності. Жіноче кімоно.

Жіноче традиційне вбрання поділяється на Святкова (парадний) i повсякдення. У сьогоднішній Японії Останнє поступово виходе з ужітку, оскількі більшість японок віддають Переваги простому одягу західного Зразки. Проти Святкова кімоно залішається Еталон Гарньє и елегантной костюму для жінки. Віпускніці шкіл и УНІВЕРСИТЕТІВ часто одягають Барвиста халатоподібне кімоно з широкими штанами хакама, учасникі церемонії повноліття - Багато декороване вбрання з довгими рукавами фурісоде, а дівчата-наречені - білосніжні шати поверх декількох різнокольоровіх халатів кімоно.

Фурісоде ("довгорукавка") - Кольорове и Пишний декороване кімоно з довгими рукавами. Поділяється на три підтіпі в залежності від довжина рукава - "велика довгорукавака", "Середня довгорукавка", "мала довгорукавка". Одягається переважно незаміжнімі дівчатамі на церемонію повноліття, Випускний вечір и весілля. Найбільш парадним вбрання має 5 родів емблем мон. Вважається найбільш розкішнім кімоно.

Томесоде – кимоно замужней женщиныСамое торжественное кимоно с коротким рукавом, черного цвета, с широкой полосой узора по подолу и пятью фамильными гербами-монами. Рисунок томесоде никогда не бывает выше пояса.
Этот тип кимоно надевают на семейные официальные торжества. Матери жениха и невесты до сих пор обязательно надевают томеоде на свадьбу, даже если он справляется “по-европейски”. Черное томесоде называется правильно куро-томесоде (или, сокращенно, куромецоде).
Цветное томесоде называется “иро-томесоде”, оно менее строго и торжественно. Иро-томесоде может надевать и незамужняя японка по особо строгим и торжественным случаям.

Хаорі - куртка, надівається поверх кімоно. До епохи Мейдзі, коли почалося інтенсивне проникнення європейської культури в Японію, хаорі носили тільки чоловіки. У Мейдзі і пізніше хаорі стали носити і жінки. Хаорі НЕ підперізується, хоча має внутрішні зав'язки.

Японський аристократичний стрій епохи Едо - дзюніхітое