Реєстрація торговельних марок в розвинутих країнах світу

Реєстрації марки передує її вивчення, що виключає використання назв і логотипів, які вже використовуються іншими фірмами. Таке вивчення, як правило, проводиться спеціалізованими фірмами, що надають консультаційні послуги з питання промислової власності. Звичайно, за це доводиться платити, але гра коштує свічок, оскільки вдається уникнути дублювання і навіть судових справ з приводу використання вже діючої марки. Іноді великі компанії стикаються з тим, що вибрана ними назва торговельної марки вже використовується якою-небудь малою фірмою. В цьому випадку з цією фірмою можуть вестися переговори про поступку назви за певну ціну, яка звичайно складає 1-3% від величини оборотів фірми-продавця.

Після реєстрації торговельна марка набуває цінності, яка може бути об'єктом тих або інших операцій. Після реєстрації в своїй країні торговельна марка може бути зареєстрована і в інших країнах. Так, реєстрація торговельної марки у Франції, здійснювана Національним інститутом промислової власності (IN PL), дає можливість користуватися захистом, який передбачається різними міжнародними конвенціями, - Паризькою конвенцією по охороні прав промислової власності (що полегшує реєстрацію в 160 країнах), Мадридським протоколом (розповсюджується на 66 країн) і т.д. В даний час у Франції зареєстровано 92366 торговельних марок [14].

В 1996 р. в рамках Європейського союзу (ЄС) був введений юридичний механізм єдиній для всіх 15 країн-учасниць узагальненої марки, яка повинна реєструватися в Управлінні по гармонізації на внутрішньому ринку OHMI), розташованому в іспанському місті Аліканте. Реєстрація торговельної марки в OHMI обходиться в 1100 євро, при цьому сама процедура займає близько двох років, протягом яких вивчається представлене досьє, здійснюється його переклад на 11 офіційних мов ЄС [18, c. 23]. За три з невеликим року з моменту введення єдиної узагальненої марки в ОНMI було зареєстроване 140 тис. торговельних марок, з яких 2/3 припадає на частку підприємств з країн ЄС. Це більше, ніж передбачалося при створенні OHMI, що також зумовило затягування процедури реєстрації. Серед країн ЄС перше місце по числу зареєстрованих марок займає Німеччина (17%), за нею слідує Великобританія. Франція займає лише п'яте місце. Серед підприємств країн, що не є членами ЄС, найбільшу частку (28%) займають фірми США, за ними з великим відривом слідують японські (3%) і швейцарські (близько 2%) компанії. Найбільша частка торговельних марок (12%) доводиться на підприємства електроніки і інформатики, друге місце займають фірми, які надають юридичні послуги, третє місце - компанії, що займаються ресторанною справою. Активна участь фірм, особливо американських, в процесі реєстрації торговельних марок в OHMI, пояснюється тим, що вони прагнуть закріпитися не тільки на нинішньому, але і на майбутньому ринку ЄС, який значно розшириться після майбутнього вступу в ЄС нових країн [14].

Досить цікавою є процедура реєстрації товарного знаку в Російській Федерації. Виняткові права на товарний знак в Російській Федерації виникають лише після його реєстрації в уповноваженому державному органі. Використання замість товарного знаку незареєстрованого позначення допускається, але ніяких виняткових прав в цьому випадку не виникає. В Росії орган, який реєструє товарні знаки, є Федеральна служба по інтелектуальній власності, патентам і товарним знакам (Роспатент). Кожен товарний знак реєструється відносно певних товарів і послуг, розподілених по класах (чим більше класів, тим дорожча реєстрація). Всього таких класів на сьогодні 45 (34 товарів і 11 послуг), вони встановлені Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТУ). Далеко не будь-які тексти і зображення можуть бути зареєстровані як товарний знак. Тут є цілий ряд обмежень передбачених ст. 1483 Цивільного кодексу Російської Федерації. Одне з обмежень таке: не може бути зареєстровано як товарний знак позначення, що увійшло у загальний вжиток для вказівки товарів певного вигляду, такими товарами є, наприклад, термос, макінтош, ксерокс. Є обмеження відносно прямої вказівки на вигляд, якість і властивість товару. Наприклад, не можна зареєструвати товарний знак «комп'ютер» для обчислювальної техніки. Але при цьому можна зареєструвати такий товарний знак для інших класів, наприклад, для одягу, за умови, проте, що він не буде помилковим для подібних товарів, тобто вводити споживача в оману щодо товару або його виробника.

Розробка і подальша реєстрація товарного знаку має декілька чітко виділених етапів: постановка мети позиціонування товару на ринку; визначення основних елементів знаку як символів галузі або фірми; вибір з ряду виконаних серій ескізів позначення двох-трьох варіантів для проведення фокус-групи та ін. Свідоцтво на товарний знак видається в РФ строком на 10 років. Надалі воно може бути за відповідною заявою в реєструючий орган і сплати відповідного державного мита продовжено ще на 10 років, і так необмежене число раз. Організація може самостійно подати заявку на реєстрацію. Після подачі заявки Роспатент проводить попередню експертизу і виносить ухвалу про ухвалення до розгляду матеріалів заявки по товарному знаку. За реєстрацію знаку в Роспатенте стягується державне мито. Реєстрація товарного знаку може проводитися протягом 1,5 років з дати подачі заявки. Роспатент виносить ухвалу про реєстрацію, або про відмову в реєстрації товарного знаку. У разі винесення позитивної ухвали товарний знак вноситься в Державний реєстр товарних знаків і знаків обслуговування РФ і публікується в бюлетені "Товарні знаки", що видається Роспатентом. На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво, що засвідчує пріоритет товарного знаку, виняткове право власника на товарний знак відносно товарів, вказаних в свідоцтві. Видача свідоцтва проводиться протягом трьох місяців з дати реєстрації товарного знаку в Державному реєстрі. Реєстрація товарного знаку діє протягом десяти років, починаючи з дати надходження заявки в Патентне відомство. Термін дії реєстрації товарного знаку може бути продовжений за заявою власника кожного разу на десять років [10].

Найбільш загальноприйнятим способом захисту товарного знаку є його реєстрація в Реєстрі товарних знаків, і велике число країн ставить цю реєстрацію умовою захисту товарних знаків. Спочатку знак повинен бути зареєстрований, і як тільки він зареєстрований, він охороняється, і його власник має право перешкодити іншим особам в його використанні. Проте реєстрація не є єдиним способом захисту товарного знаку. У деяких країнах також охороняються незареєстровані товарні знаки, проте це менш надійна форма захисту, оскільки незареєстрований товарний знак не захищений до тих пір, поки він не придбав достатню впізнаванність і репутацію на ринку, на що може піти значний час після первинного випуску на ринок. Якщо пропонуються на ринку продукти під новим товарним знаком, про який ніхто не знає, цей товарний знак буде дуже вразливим. Можна претендувати на захист, що надається законами про недобросовісну конкуренцію, проте в цьому випадку найбільш важливим моментом є те, що знак повинен набути репутацію.

Попереджувальне маркування є спеціальним позначенням, що свідчить про те, що товарний знак зареєстрований. Як знаки попереджувального маркування в світовій практиці набули поширення буквені поєднання "ТМ" (скорочення від trademark), "SM" (скорочення від service mark), а також слова "Trademark", "Registered Trademark", "зареєстрований знак", "Marque deposee", "Marca registrada". Нанесення такого позначення є правом, а не обов'язком власника знаку, що підкріплюється статтею 5D Паризької Конвенції [2]. У Російській Федерації правовласник може проставляти поряд з товарним знаком попереджувальну маркіровку (знак охорони) у вигляді латинської букви "R" або латинської букви "R" в колі або словесного позначення "товарний знак" або "зареєстрований товарний знак, вказуючу на те, що вживане позначення є товарним знаком, зареєстрованим в Російській Федерації. Маркування "ТМ" згідно законодавству РФ не має правового захисту, таке маркування виконує лише інформативну функцію.

Для порівняння можна звернути увагу на особливості реєстрації торговельної марки в Китаї Реєстрація товарних знаків, та знаків обслуговування є важливою частиною ведення бізнесу в Китаї. Китай є стороною багатьох міжнародних конвенцій з питання стандартизації загальних процедур і умов міжнародного захисту торговельних марок. Це такі документи, як "Докладні угоди про міжнародні класифікації товарів і послуг", що виділяють 42 різні категорії, по яких класифікуються практично всі можливі продукти і послуги, "Мадридські правила міжнародної реєстрації марок", які стандартизують і приводять у відповідність з єдиним форматом реєстрацію марок в різних країнах, і "Паризька конвенція про захист інтелектуальної власності", яка є угодою між її учасниками про захист прав на зареєстровані торговельні марки на рівних підставах. Китай розробляє поправки до своїх нормативно-правових актів, що стосуються питань захисту права інтелектуальній власності. Також обумовлено, що Китай зобов'язується діяти відповідно до угод про заходи захисту торговельної інтелектуальної власності і про розгляд спорів. І це серйозно робить Китай членом світової спільноти із зобов'язаннями по захисту права власників торговельних марок зі всього світу. Існують критерії, за якими визначається, чи підлягає торговельна марка міжнародному захисту.

Вони зводяться до того, чи можна підтвердити, що бізнес здійснюється більш ніж в п'яти країнах і, отже, торговельна марка, або фірма, сприймається як міжнародний символ. Проте той факт, що, наприклад, зареєстрована марка "Ресторани Червоний Півень" в Техасі, не дає право вимагати заборони використання марки "Ресторани Червоний Півень" в Шеньчжені до тих пір, поки не буде доведено, що "Червоний Півень" є міжнародна мережа ресторанів, і що опонент отримує незаконні доходи від використання цього імені. Навіть у такому разі було б краще зареєструвати це ім'я в кожній країні, де товари або послуги продаються під цією маркою. Для міжнародних торговельних марок існує процедура "Пріоритетної реєстрації", яка дозволяє поводитися із заявою про реєстрацію марки в іншій країні протягом шести місяців після того, як вже зареєстрували цю марку в якому-небудь місці.

Процедури по реєстрації будь-якої торговельної марки, яка не була раніше зареєстрована де-небудь, що мають місце в Китаї, будуть автоматично припинені, якщо буде отримано пріоритетну заяву про реєстрацію такої ж торговельної марки, зареєстрованої в іншій країні протягом шести місяців до даного звернення. Процедура реєстрації торговельної марки порівняно проста і недорога. Визначивши під яку категорію потрапляє продукція або послуга, можна подавати на реєстрацію торговельну марку, яка може включати як фірмовий знак, так і найменування компанії. Розмір мита за реєстрацію залежить від категорії товарів (послуг). На первинному етапі, якщо перевірка в центральному бюро товарних знаків в Пекіні покаже, що така марка ще не зареєстрована під даною категорією, приймається рішення про попереднє затвердження і публікується офіційне оголошення про це. Деякі слова і графічні зображення не можуть використовуватися як торговельні марки, наприклад слово "Китай" або найменування інших держав або місць, деякі загальновідомі поняття і тому подібне. В разі реєстрації торговельна марка стане інтелектуальною власністю. Наприклад, "Ресторан Червоний Півень" в Шеньчжені зареєстрував свою торговельну марку під категорією "ресторани" для використання в Китаї. Це не означатиме, що використання аналогічної торговельної марки сірників "Сірника Червоний Півень" вважатиметься порушенням прав власника першої торговельної марки, оскільки категорія, під якою зареєстрована друга марка "займисті матеріали і матеріали", що світяться, - інша. І в цьому є здоровий глузд і справедливість. Після ухвалення рішення про попереднє твердження торговельної марки проходить 12-місячний період очікування до моменту її твердження і реєстрації, коли торговельна марка нарешті стає інтелектуальною власністю. Існують певні заходи захисту на той випадок, якщо хто-небудь копіює торговельну марку протягом періоду очікування. Порушнику направляється попередження про те, що марка в даний момент знаходиться в процесі реєстрації і вимагати припинення її використання. Якщо порушення не припиняться, то збитки викликані цим можуть бути визначені після затвердження і реєстрації марки, і обчислюватимуться з моменту даного попередження.

Набагато легше підстрахуватися і виконати необхідні процедури по реєстрації торговельної марки заздалегідь, чим вирішувати проблеми після того, як вони виникли. Вести справу в суді також набагато легше, якщо відповідно вже є свідоцтво про реєстрацію торговельної марки. Так прикладом є випадок, коли одна французька компанія з міжнародною сферою діяльності почала імпортувати свою продукцію до Китаю для продажу на внутрішньому ринку. Вона найняла місцевого агента в Шанхаї для організації імпорту. Компанія почала досить швидко проникати на ринок з масою продуктів під одним товарним знаком. Товарообіг компанії досяг $250.000 в місяць. Проте компанія звільнила місцевого агента за порушення в роботі. Тоді цей колишній агент зареєстрував товарний знак компанії в місті Циндао і оформив в Бюро товарних знаків в Пекіні документи про право його інтелектуальної власності на дану торгову марку. Після остаточної реєстрації товарного знаку на своє ім'я, він звернувся до суду міста Циндао з позовом про накладення арешту на партію товару, що імпортується з Франції до Шанхаю, і арешті банківських рахунків компанії і її нового агента в Шанхаї. Позов був задоволений. Товари, з яких складалася партія, що належить французькій компанії, були такими, що швидко псуються. Їх вартість складала $250.000. Для вирішення даної справи і анулювання реєстрації торговельної марки було потрібно терміновий виліт французьких юристів з Парижа до Шанхаю, Циндао і Пекін. Прямі витрати, пов'язані з дозволом справи, склали $500.000, без урахування додаткових витрат, зв'язаних із затримкою постачань і виконанням існуючих зобов'язань. Питання не в тому, що французька компанія піддалася явному шахрайству, а в тому, що таку небезпеку легко могли забути. Звичайна вартість професійних послуг з реєстрації торговельної марки в Китаї складає біля US$2000, з невеликими щорічними реєстраційними платежами.

Також існує порядок міжнародної реєстрації товарних знаків, що регулюється Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків, відповідно до неї громадяни кожної Договірної країни можуть забезпечити в усіх інших країнах-учасницях цієї угоди охорону своїх знаків, що застосовуються для товарів чи послуг і зареєстровані в країні походження, шляхом подання заяв на зазначені знаки до Міжнародного бюро інтелектуальної власності, згаданого в Конвенції, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, при посередництві відомства зазначеної країни походження.

Таким чином можна дійти висновку, що реєстрація торговельної марки є основною процедурою, яка надає суб’єкту господарювання виключне право на її використання при виробництві продукції. Проте в кожній країні існує своя процедура реєстрації торговельної марки, що звичайно створює перепони для підприємств в поширенні своєї продукції в інших країнах. Саме тому сьогодні існує тенденція синтезу правових норм національних законодавств різних країн в єдині міжнародно-правові документи, що регулюють питання реєстрації права інтелектуальної власності на товарні знаки.