Поняття «торговельна марка», її об’єкти та умови надання правової охорони

Поняття торговельна марка, торговий знак є варіантами перекладу англомовного слова «trademark». «Trademark» (торговельна марка, торговий знак, товарна марка) – те ж, що і товарний знак, тобто позначення, здатне відрізняти товари одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів інших юридичних або фізичних осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. У Цивільному кодексі України відносно знаку для товарів і послуг вживається термін «торговельна марка» [5]. Термін «торговельна марка» є прямим запозиченням із англійської мови. По суті термін «знак для товарів і послуг» та «торговельна марка» означають одне і те саме поняття і тому можуть вживатися як рівнозначні.

Наука цивільного права безпосередньо торговельну марку не вивчає. Норма права тільки враховує ті чи інші її природні властивості, які встановлюються іншими науками, і пов'язує з ними виникнення, зміну або припинення певних прав та обов'язків. Врахування тих чи інших властивостей торговельної марки допускає наявність її визначення [25, c. 433]. На даний час не існує єдиного визначення торговельної марки. І це зрозуміло, торговельна марка – явище містке і багатостороннє. Перш за все розглянемо визначення торговельної марки в нормативних актах. Необхідно відзначити, що визначення не залишалося незмінним у міру вдосконалення принципів правової охорони марок. У Положенні про товарні знаки, затвердженого Постановою Комітету у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР від 23 липня 1962, давалося таке визначення: це оригінально оформлене художнє зображення (оригінальні назви і слова, окремі поєднання букв, цифр, різні види упаковок, художні композиції і малюнки в поєднанні з буквами, цифрами, словами або без них тощо), що служить для відмінності товарів і послуг одного підприємства від однорідних товарів і послуг інших підприємств і для їхньої реклами [11, c. 217]. Неважко помітити, що в цьому визначенні було кілька слабких місць.

По-перше, визначення "оригінально оформлене художнє зображення" формально виключало з кола об'єктів, що підлягають охороні як торгові марки, поширений світі її вид - словесні в стандартному шрифтовому виконанні. По-друге, сприйняття даного визначення викликає певні складнощі, адже список у ньому конкретних різновидів торгових марок є в принципі невірним, оскільки мова йде про визначення поняття. А пізнавальна цінність поняття полягає в тому, що воно має виділяти в предметі істотне, загальне (властивість, ознака, функцію і т.д.), абстрагуючись від індивідуального, приватного; завдяки цьому поняття зазвичай характеризує не той чи інший окремий предмет, а цілий клас предметів, які об'єднуються певною ознакою. До того ж закінчувати формулювання невизначеним "і т.д." взагалі неприпустимо.

Наступне за часом визначення торговельної марки містилася в п. 13 Положення про товарні знаки, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів від 8 січня 1974. У ньому говорилося, що торговельна марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, що служить для відмінності товарів (послуг) одних підприємств від однорідних товарів (послуг) інших підприємств. Як бачимо, в порівнянні з попереднім визначенням відсутня зовнішня характеристика торговельної марки, а також не йдеться про її рекламну функцію [11, c. 220].

Стаття 1 Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг" визначає торговельну марку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб [7]. Також необхідно зауважити, що схоже визначення міститься і в ст. 492 ЦК України де вказано, що це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатні для відмінності товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами [5]. Порівнюючи дані твердження неважко помітити, що в легальному визначенні торговельної марки підкреслюється важливість тільки її однієї функції - відмінної. Але є і дві інші, не менш важливі.

Учені також не обходили стороною проблему визначення поняття торговельної марки. Так, М.О. Алієв визначає торговельну марку як зареєстроване в належному порядку позначення, призначене для індивідуалізації і для відмінності продукції або послуг одних підприємств від однорідної продукції або послуг інших підприємств [10]. На погляд автора курсової, немає необхідності виділяти окремо індивідуалізуючу і відмінну функцію торговельної марки, тим більше, що підстав для такого розділу немає. Необхідно згадати також визначення, дане С. О. Бондаренком, що це марки, які використовуються в установленому порядку підприємствами та організаціями для позначення певних видів товарів (послуг) з метою їх реклами та відмінності від однорідних товарів (послуг) інших підприємств [13]. На думку автора, таке визначення, з одного боку, відображає можливість охорони марки не тільки на основі законодавства в певній країні, але й на основі міжнародних угод, з іншого боку, підкреслює правове значення використання марки в господарському обороті. Але й у цьому визначенні є певні суперечності. По-перше, з даного визначення можна зробити висновок, що підставою виникнення права на марку є її застосування в господарському обороті. Бажання автора відобразити у визначенні саме важливість використання марки призведе до виникнення двозначності неприпустимої в нормативному визначенні. Взагалі немає необхідності включення в легальне визначення торговельної марки підстав набуття права на марку, достатньо, щоб визначення включало вказівку на те, що марка є охоронним об'єктом.

А. А. Герц пропонує розділити визначення торговельної марки як соціальної реальності і як правового явища. Торговельної марки як соціальної реальності пропонується наступне визначення: торговельна марка – це відображення в громадській уяві об'єктивно існуючого стійкого зв'язку між специфічними споживчими властивостями товару певного роду і характерною рисою зовнішньої цього товару або його упаковки [15]. В цьому визначенні є деякі спірні моменти так як з нього випливає, що торговою маркою буде те, що визнає таким споживач, а не обов'язково те, що пропонує для цієї ролі виробник, оскільки споживач може виділити в товарі деякі інші риси, за якими він буде його дізнаватися: колір, особливості форми і т.д., але це вже не буде торговельною маркою в загальноприйнятому і в легальному сенсі цього поняття. Це можна пояснити тим, що виробник як активний елемент випав з визначення.

Одне з сучасних визначень торговельної марки, сформульоване Є. Л. Головлевою визначає торговельну марку як засіб індивідуалізації результатів господарської діяльності суб'єктів господарювання за допомогою використання певних символів, здатних викликати у споживача певні асоціації з особою товаровиробника, або особою, яка надає послуги [16, c. 12]. З яким також не можна погодитися, оскільки призначення торговельної марки полягає у відмінності певних однорідних товарів (послуг), а не джерела їх походження, тобто товаровиробників. Тому включати в визначення торговельної марки функцію ідентифікації джерела походження товарів, вважаємо, є не доречно.

В цілому можна зазначити, що існує багато різних визначень марки, але всі вони схожі за своєю суттю, тому досить навести одне з них, а саме: марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Семіотика виділяє в марці план вираження і план змісту. У торговій марці планом вираження є чуттєво-прийнятною об'єкт, що складається в ролі торговельної марки, а компонентами плану змісту можуть бути марковані товари і їхні властивості, а іноді і їх виробник. Кожна марка являє собою єдність плану вираження і плану змісту. Природно, що марка має значення тільки в тому випадку, коли існує й інший невід'ємний елемент знакової ситуації – той, кого марка відсилає, у нашому випадку – людина.

Отже, що стосується відмінностей у визначенні торговельної марки як соціальної реальності і як правового феномена, на думку автора, єдиною відмінною рисою останнього повинно бути відображення в ньому факту визнання, тоді як для торговельної марки як соціальної реальності факт визнання не є суттєвим.