Види торговельних марок та їх правове значення

Загальне визначення поняття торговельної марки не може бути сформульовано без встановлення і дослідження різних видів торговельних марок і значення видової класифікації торгових марок для застосування правової і нормотворчої практики. Торгові марки можуть бути класифіковані за видами залежно від їхнього зовнішнього оформлення, а також залежно від суб'єктів права на торговельну марку. І це знаходить відповідне відображення в чинному законодавстві України. Так, ст. 492 ЦК України передбачає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або комбінація позначень, а саме: слова, букви, цифри, зображувальні елементи, кольори, комбінації кольорів [5].

Торговельна марка може бути представлена будь-яким позначенням, яке виконано графічним способом, "особливо слова, включаючи імена, малюнки, літери, цифри, форму товарів або їх упаковку". Умовою охорони таких позначень в якості марок є їх здатність відрізняти товари або послуги одного виробника від однорідних товарів і послуг іншого виробника. Головним є те, що позначення, яке представлене на реєстрацію в якості торговельної марки, повинно бути представлене графічно і сприйматися споживачами візуально. Зовнішня форма вираження ідеї, закладеної в марці, може бути різною. Але при всій різноманітності видів торговельних марок можна стверджувати про п'ять груп торгових марок, що допускаються законами практично всіх держав, у тому числі й України, а саме: 1) словесні, 2) образотворчі, 3)об'ємні, 4) комбіновані (тобто різні елементи вищезазначених видів, які поєднують у собі) та 5) марки особливого роду - звукові, світлові, запах і т.д.

Проте жоден закон не містить вичерпного переліку, який би вказував на конкретні способи зовнішнього оформлення. Наприклад, законодавство США крім вживання понять «слово» і «ім'я» оперує тільки родовими поняттями - символ, емблема і їх з'єднання, але саме вони охоплюються п'ятьма останніми видами. У Великобританії в якості торгових марок можуть розглядатися всі позначення, які можуть бути представлені графічно і мають можливість відрізнити товари або послуги одного підприємства від аналогічних інших підприємств[15, c. 94].

Найбільш широкий перелік видів матеріального втілення марки міститься в новому німецькому законі «Про реформу законодавства про торгові марки» згідно з яким, торгові марки – це позначення, зокрема, слова, включаючи імена, малюнки, літери, числа, акустичні сигнали, зображення в трьох вимірах, включаючи форму товару або його упаковку, а також інші властивості зовнішнього вигляду, включаючи колір, або поєднання кольорів, які можуть відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого підприємства [15, c. 97].

Слід зазначити, можливість тільки візуального сприйняття торговельної марки звужує обсяг правової охорони марки. А як же бути зі звуками, запахами? Звуки можна визначити не тільки як музичні фрази, але і як шуми будь-якого походження які не можуть бути виражені нотами (наприклад, гарчання лева для відомого кінематографічного підприємства, шум води, тощо). Звичайно, виникають і труднощі у графічному відтворенні таких позначень.

Найбільш різноманітно відрізняються словесні марки. Без сумніву, саме словесні торговельні марки мають перевагу через найбільшу простоту розробки та виконання. Відмінна сила словесної марки представлена як семантикою слова (смисловим значенням), так і фонетичним звучанням. Словесна марка індивідуалізується саме цими ознаками, незалежно від зовнішнього художнього (графічного) її виконання. У світовій практиці словесні торговельні марки становлять близько 80% всіх використовуваних марок. В якості торговельної марка може бути використано не тільки вигадане, але і будь-яке відоме слово; важливо лише, щоб воно не було звичайним щодо маркованого об'єкта і мало елемент оригінальності. Значна кількість торговельних марок є словесними позначеннями, але використовуються вони довільно і з таким змістом, що не виникає безпосередньо між значенням слова в словнику і товарами, щодо яких дана марка застосовується. Взагалі, всі слова, які можуть бути зареєстровані як торговельна марка, поділяються на чотири категорії:

· Слова, які не несуть в собі інформацію про товар (довільні, фантазійні), а значить їм внутрішньо притаманний розрізняльний характер. Це можуть бути як реально існуючі слова, так і вигадані.

· Слова, які натякають на природу товару (асоціативні). Спочатку вони не мають розрізняльного характеру, але можуть набути його завдяки тривалому і широкого використанню;

· Слова, які надають пряму інформацію про товар опису. Завдяки довгостроковому і тривалому використанню, можуть стати придатними для реєстрації;

· Слова, які представляють собою загальні терміни (родові), що просто називають товари. Вони взагалі не підлягають захисту як торговельні марки [22].

Досить широко в торгових марках застосовуються прізвища. Якщо прізвище застосовується разом з іншими оригінальними словами або зображеннями, тоді питання про дійсність такої комбінованої марки не виникає. Складніше вирішується питання про використання прізвища як єдиного елемента марки, оскільки визнання дійсності такої марки може стати перешкодою до використання прізвища у комерційному обороті усіма однофамільцями.

Об'єкт, який може виступати в якості торговельної марки з позиції законодавства про торговельні марки, може одночасно бути трохи іншим, якщо його розглядати в іншому аспекті. Цей факт робить його об'єктом подвійного правового режиму. Якщо, наприклад, підприємець використовує своє прізвище в якості торговельної марки, то це прізвище в рамках одного правового режиму є об'єктом регламентації в якості торговельної марки, а в рамках іншого - в якості прізвища. Ці правові режими існують незалежно один від одного, і якщо, наприклад, підприємець змінює свою торгову марку, то це не означає, що він повинен змінити і своє прізвище. Теоретично права і обов'язки торгових марок не повинні впливати на права та обов'язки, що існують в рамках інших інституті права.

У Цивільному праві України простежується тенденція по захисту інтересів споживача від змішування або обману, коли особа, яка претендує на торговельну марку, створила ситуацію, за якої марка складається з його прізвища і ідентифікує та відрізняє його товари. Такі обмеження і правила щодо використання прізвищ у якості торговельної марки мають на меті захист інтересів майбутніх підприємців, пов'язаних з виготовленням однорідних товарів, щодо використання їх прізвищ у процесі здійснення виробництва або торгівлі [25, c. 423].

В принципі будь-який громадянин може зареєструвати своє ім'я, прізвище, по батькові та зображення (портрет) як торгову марку в тому випадку, якщо виключне право на них не належить іншій. В іншому випадку необхідно отримати згоду того, хто «підписався» першим або якщо цією людиною виявиться відома особа. Згідно Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не реєструються як марки позначення, які відтворюють прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди і які не мають розрізняльної здатності, або якщо ці позначення є надбанням історії і культури держави (наприклад, позначення «Тарас Шевченко") [7].

Щодо розрізняльної здатності прізвищ то можна стверджувати наступне. Прізвищам як торговельній марці може бути надана правова охорона в тому випадку, коли вони є не тільки власним ім'ям, а й мають смислове, словникове значення. Якщо позначення є тільки прізвищем і не має іншого значення, розкритого в словниках, довідниках, енциклопедіях і т.п., то можна зробити висновок про те, що прізвище не має розрізняльної здатності. Такий висновок є більш переконливим, через поширення заявленого на реєстрацію прізвища. При цьому висновок про відсутність розпізнавальної здатності не може залежати від того, що прізвище зазначене у множині, наприклад "Сурмачі", або в будь якому відмінку з прикметником, наприклад, "Від Фесенко". У тому випадку, коли позначення складається з прізвища та інших елементів, необхідно оцінити його значення і положення в просторі (займає воно домінуюче або не домінуюче положення) і відмінну здатність в цілому. При цьому слід враховувати, що включення в позначення поруч із прізвищем імені посилює відмінну здатність позначення. Можуть підсилити відмінну здатність позначення, що містять прізвища, образотворчий елемент або опис товарів в оригінальній графічній манері, зменшуючи при цьому домінуючий вплив прізвища. Що стосується відомих прізвищ, то такі позначення не підлягають реєстрації, якщо відсутній дозвіл особи, якій воно належить. Так, Верховний суд Онтаріо заборонив використання відомого імені Rothschild торговцю тютюном Th. Hinds, який назвав свій магазин “Rothschild at Yorkville”. Th. Hinds знав, що прізвище Rothschild асоціюється з багатством і є всесвітньо відомим. Щоб продемонструвати якість і престиж своєї продукції, він дав магазину назву “Rothschild at Yorkville”. Суд визнав дії Th.Hinds протизаконними [21, c. 57].

Якщо в якості торговельної марки використовуються окремі літери, то до них застосовуються загальні вимоги, але з деякими застереженнями. Можлива реєстрація позначень в якості торговельної марки, якщо вони є легко вимовними словами мають спеціальне концептуальне значення, а також, коли вони набули іншого значення внаслідок використання. Крім того, реєстрація букв в якості торговельної марки не виключає можливості використання цих букв у словах чи у вигляді абревіатур. Складність для майбутнього власника марки може виникнути тоді, коли абревіатура з'явилася в словнику раніше заявки і було подано на реєстрацію аналогічне поєднання букв. Можливим виходом із цієї ситуації може бути перетворення марки у вільну марку, яка використовується всіма. У Великобританії поєднання трьох або більше букв реєструється тільки за умови доведеного стороною розрізняльного характеру. У справі Vuitton "була визнана розрізняльна здатність окремих букв “LV” в якості торговельної марки [21, c. 66]. Якщо особа доведе, що тривалий час використовувала торговельну марку на території всієї країни, і вона мала інше значення, то позначення з двох або більше букв має право на існування.

Особливу складність серед словесних торгових марок являють собою географічні зазначення. Згідно загальним правилом, географічні терміни не підпадають під захист законодавства про торгові марки. Така заборона спрямована на обмеження переважного права окремої особи використовувати географічні назви, які є суспільним надбанням. Але цілком можливо, що їх тривале використання може призвести до того, що географічна марка придбає вторинне значення. Для реєстрації в якості торговельної марки можуть допускатися такі географічні зазначення:

· Якщо географічне зазначення використовується як торговельна марка довільно і з фантазією щодо певних товарів, то немає причин для відмови (наприклад, "Полюс" для шоколадних батончиків);

· Коли географічне зазначення є назвою маленького села чи міста, що не має промислових підприємств;

· Коли географічне зазначення набуде вторинного значення, що значно відоміше, ніж географічна назва. У країнах континентального права у разі набуття торговою маркою, що складається з географічного найменування, вторинного значення в результаті широкого виключного використання, право заявника може бути визнано. У Німеччині не реєструються марки, які складаються виключно з вказівок на місце виробництва, оскільки всі виробники і продавці, що знаходяться в цьому місці, повинні мати право використовувати дане найменування [8].

Використання таких найменувань створює дуже точне уявлення про місце походження товару і певних його якостей. Маркування такими марками товарів, вироблених в іншому місці, вводило б споживачів в оману, була б, власне кажучи, помилковим чи обманним. Але якщо таке позначення правдиво відображає місце походження, то не можна допустити, щоб його використання для маркування товарів було монополізовано одним підприємством на шкоду всім іншим, розташованим у даній місцевості. Так, мер французького міста Ванс подав позов про заборону використання назви міста в серії торгових марок, заявлених підприємцем у реєстрації, обґрунтовуючи це тим, що в якості торговельної марки не може бути зареєстрована назва міста, яка представляє собою географічну назву, яка пов'язана з репутацією марки [21, c. 112].

Торгові марки можуть іноді використовуватися як певні фрази - рекламні гасла, що містять звернення, оригінально сформульовану ідею, що стосується товару. На товарах такі гасла використовуються рідко, зазвичай - у рекламі. Однак реєстрація їх в якості торговельної марки допускається тільки за умови розрізняльної здатності.

До образотворчих торговельних марок пред'являються ті ж вимоги, що й до словесних. Французьке законодавство визначає образотворчі позначення як малюнки, етикетки, друку, клейма, рельєфи, голограми, логотипи, синтетичні зображення форми, зокрема форми товарів або їх упаковки, або форми, що характеризують послуги; розташування, комбінації або поєднанню кольорів і їх відтінків.

Контурні зображення і креслення повинні мати також розрізняльну здатність. Звичайні географічні креслення не можуть бути визнанні в якості торговельної марки. Відносно образотворчих торгових марок іноді виникають колізії, може зображення розглядатися як торговельна марка, або ж це просто елемент, який прикрашає. У справі “In re Schenectady Varnish Company, Inc.” заявник подав на реєстрацію в якості торговельної марки для синтетичної смоли зображення, що складається із хмари та освітлення на ній і слова "Schenectady", написаного великими буквами через центральний горизонтальний відрізок освітлення. Відмовляючи в реєстрації, Апеляційна судова комісія з торгових марок заявила, що "фон разом зі словом" Schenectady "настільки змішуються, що вони здатні робити тільки одне враження, і споживач не буде розглядати образотворчий фон як окремий засіб ідентифікації. Однак на прохання заявника, одинадцять осіб з його промислових покупців заявили, що вони сприймають зображення, що використовується протягом багатьох років заявником, як торговельна марка, що ідентифікує виключно товари заявника. Крім того, ряд покупців здійснювали вибір товарів заявника, орієнтуючись на це зображення. Апеляційний суд визнав інше значення і право заявника на реєстрацію зображення [21, c. 78].

Кольори повинні виключатися з охорони в якості торговельної марки, тобто не можуть бути ким завгодно монополізовані. Але допускається реєстрація колірних сполучень і поєднань кольору з іншими зображеннями. Однією з умов надання охорони є доказ того факту, що споживачі ідентифікують товар завдяки даному кольоровому оформленню. Колір у поєднанні з будь-якою емблемою цілком прийнятно для реєстрації: блакитний колір, червоний трикутник. Так, у справі "Smith, Kline and French Laboratories Ltd." проти "Sterling-Winthrop Group Ltd." позивачу дозволили зареєструвати 10 характерних колірних комбінацій для торговельної марки на знеболювальний засіб тривалої дії, який продається в круглих капсулах, ухваливши, що саме колір, а не форма капсули є відмінною ознакою ліків [21, c. 68].

Що стосується об'ємних позначень, то в цій сфері підходи правових систем дуже відрізняються. У Франції оригінальна і здатна розрізняти товари форма підлягає захисту, за умови, що вона не пов'язана з функціональними характеристиками товару. У Великобританії упаковка не реєструється як торговельна марка, але допускається реєстрація емблеми у вигляді оригінальної форми пляшки або іншої упаковки, як таке, що може мати розрізняльну здатність може бути придбана [16, c. 62].

Форма тари для продукції, хоча і не має функціонального значення, але може бути зареєстрована, якщо вона ідентифікує продукт і виділяє його з аналогічної продукції інших виробників. Так, у справі "Haigand Haig Ltd." відома пляшка для віскі з заглибленнями була визнана відмінною внаслідок набуття іншого значення. Отримання захисту у вигляді торговельної марки залежить від наявності пізнавальних властивостей, тобто від здатності зразка або його окремих рис вказувати на походження товару, пов'язаного з певним джерелом [21, c. 45].

Форма товару не охоплюється визначенням торговельної марки. Форма згідно з законодавством України взагалі не може бути зареєстрована як торговельна марка. Оскільки функція правового захисту, що надається реєстрацією, - забезпечення захисту марки, але не маркованого нею товару або його упаковки, не може бути монополізована. Торговельна марка повинна бути такою, щоб була можливість представити її візуально і використовувати на поверхні товару або включити в структуру товару.

Залежно від суб'єкта права на позначення, торговельні марки можуть бути індивідуальними або колективними. Індивідуальна марка – це позначення, зареєстроване на ймення окрема юридична або фізична особа.

Колективна торговельна марка – це позначення, використовуване членами будь-якого об'єднання виробників товарів і послуг (ст. 7bis Паризької конвенції). Під колективним позначенням розуміють марки союзу, асоціацій, тобто об'єднань, що мають правоздатність і є комерційними або юридичними особами публічного права (Торговельно-промислові палати і тому подібне), товарів, що служать для позначення, і послуг, суб'єктами, які їх виготовляють. При цьому торговельна марка служить для позначення товарів і послуг підприємств всіх членів асоціації. Положення асоціації про колективну марку повинне надавати відомості про найменування, місцезнаходження, цілі і представництва асоціації, коло осіб, які мають право на використання торговельної марки, про умови використання.

Міжнародними нормами передбачено класифікацію товарів, які можуть підлягати маркуванню, проте класифікація має в кожній з країн таке значення, яке надається їй у цій країні, зокрема класифікація не зв'язує країни ні щодо визначення обсягу охорони знака, ні щодо визнання знаків обслуговування [4].

Щоб торговельна марка виконувала свої функції, вона повинна бути оригінальною і виразною. По своєму ж вигляду вона може бути будь-якою. Умовно торговельні марки можна розділити на словесні, образотворчі, об'ємні, комбіновані та ін.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що з розвитком торговельної марки, як засобу індивідуалізації товару, та набуття нею популярності серед суб’єктів підприємницької діяльності виникла потреба в точному визначенні її правового статусу та закріплення єдиного формулювання її поняття. Також з розвитком торговельної марки з’явилася велика кількість її видів, які відрізняються один від одного та також є окремими об’єктами правового регулювання як національного так і міжнародного законодавства.