Кожна людина , де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності .

Преамбула

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру: і беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і беручи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання;

Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнутивсі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цюДекларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхомнаціональних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх яксеред народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їхюрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і

совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від

раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального

походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого

розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої

людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою

або як - небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного

посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію.

Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної

держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу

змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як

одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і

виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає

свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати

інформацію та ідеї будь - якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через

вільно обраних представників.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення

необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній

і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно

до структури і ресурсів кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови

праці та на захист від безробіття.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний

догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її

самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи

іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і

загальна. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути

загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей

кожного.

2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до

прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між

усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних

Націй по підтриманню миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна _________людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися

мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом

наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Стаття 28

Стаття 29

1. Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний

Розвиток її особи.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або

окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і

свобод, викладених у цій Декларації.

     Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

(Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73)

Держави, які беруть участь у цьому Пакті, беручи до уваги, що відповідно до принципів, проголошених Статутом Організації Об’єднаних Націй, визнання гідності, властивої всім членам людської сім’ї, та рівних і невід’ємних прав їх є основою свободи, справедливості і загального миру,

визнаючи, що ці права випливають з властивої людській особі гідності, визнаючи, що згідно з Загальною декларацією прав людини ідеал вільної людської особи, вільної від страху та нужди, можна здійснити, тільки якщо будуть створені такі умови, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними та політичними правами, беручи до уваги, що за Статутом Організації Об’єднаних Націй держави зобов’язані заохочувати загальне поважання і додержання прав і свобод людини, беручи до уваги, що кожна окрема людина, маючи обов’язки щодо інших людей і того колективу, до якого вона належить, повинна добиватися заохочення і додержання прав, визнаних у цьому Пакті, погоджуються про такі статті:

Частина I

Стаття 1

1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють

свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

2. Всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними

багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають з міжнародного

економічного співробітництва, основаного на принципі взаємної вигоди, та з міжнародного права.

Частина II

Стаття 2

1. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується в індивідуальному порядку і в

порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в

максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення

визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих

заходів.

2. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються гарантувати, що права, проголошені в

цьому Пакті, здійснюватимуться без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови,

релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану,

народження чи іншої обставини.

Стаття 5

1. Ніщо в цьому Пакті не може тлумачитись як таке, що означає, що якась держава, якась група чи

якась особа має право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення

будь - яких прав чи свобод, визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж

передбачається у цьому Пакті.

2. Ніяке обмеження чи приниження будь - яких основних прав людини, визнаних або існуючих в

Обсязі.

Частина III

Стаття 6

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право

кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на

яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

Стаття 9

Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне

забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Стаття 10

Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що:

1. Сім’ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості

якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота

про несамостійних дітей та їх виховання. Шлюб повинен укладатися за вільною згодою тих, хто

одружується.

Стаття 11

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень

для нього і його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов

життя. Держави-учасниці вживуть належних заходів щодо забезпечення здійснення цього права, визнаючи

важливе значення в цьому відношенні міжнародного співробітництва, основаного на вільній згоді.

Стаття 12

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий

Стаття 13

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту. Вони погоджуються, що освіта повинна спрямовуватись на повний розвиток людської особи та усвідомлення

її гідності і повинна зміцнювати повагу до прав людини і основних свобод. Вони, далі, погоджуються в

тому, що освіта повинна дати можливість усім бути корисними учасниками вільного суспільства,

сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма націями і всіма расовими, етнічними та

релігійними групами і сприяти роботі Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.

3. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків і у

відповідних випадках законних опікунів обирати для своїх дітей не тільки запроваджені державними

властями школи, а й інші школи, що відповідають тому мінімуму вимог щодо освіти, який може

бути встановлено чи затверджено державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх

Стаття 15

1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на:

а) участь у культурному житті;

b) користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування;

Частина IV

Стаття 25

Частина I

Стаття 1

Частина II

Стаття 2

Стаття 5

Частина III

Стаття 7

Чи науковим дослідам.

Стаття 9

Стаття 1 1

Договірне зобов’язання.

Стаття 12

Стаття 16

Стаття 17

Стаття 18

Приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень.

Прав та свобод інших осіб.

Стаття 19

Вибір.

Стаття 23

Держави.

Стаття 24

Стаття 25

Обраних представників.

Стаття 27

Частина V

Стаття 47

Влади безпосередньо.

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми

безпосередньої демократії.

Народне волевиявлення у визначенні конституційного ладу, в частині розвитку народного суспільства – і є ті самі «інші форми безпосередньої демократії».

                                         Соціальна спрямованість розвитку України

Преамбула. …прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу…

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 13. … Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання,

соціальну спрямованість економіки …

Ці положення однозначно визначають, що:

_ в країні Україна, і зокрема в державі, має існувати соціально-економічна модель життєзабезпечення людини,

метою якої є не отримання прибутку, а досягнення соціального ефекту;

_ людина визначена найвищою соціальною цінністю, а не ціною товару чи навіть самим товаром;

_ у Конституції ніде не визначено, що метою діяльності суб’єктів конституційного права є отримання прибутку,

Домінуючою і пріоритетною.

                                                Обов’язки держави перед людиною

Для того, щоб діяти від імені власника, потрібно мати від нього доручення, договір або інший документ, що встановлює право. Діяльність від імені власника без правовстановлюючого документу – нікчемна, фіктивна і не спричиняє ніяких правових наслідків для власника і його власності.

Стаття 13. … Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону …

Стаття 13. …Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству …

Формою. В Україні і міжнародному співтоваристві існують різноманітні системи кооперації праці і результатів праці, які виключають продаж праці. Ці міжнародні і народні системи кооперації праці припускають продаж надлишків результатів праці після задоволення внутрішніх потреб власниками праці і результатів своєї праці, як індивідуальної, так і спільної.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної

Різниця між споживчою вартістю кінцевого продукту в момент збуту і матеріальних витратах на його створення – є вартість доданої праці. Якщо людина має первинний документ на власність своєї праці і результатів праці, то таке штучне поняття як прибуток взагалі не виникає.

На даний момент в державі Україна взагалі відсутній Закон «Про власність», а у той час, коли він існував, фізична особа все одно не була суб’єктом цього Закону. Так само фізична особа не є Конституційним суб’єктом права.

Наявність в Україні моносистеми найманої праці є суворим порушення Філадельфійської декларації Міжнародної Організації Праці. Факт перешкоджання розвиткові системи ненайманої праці, де власник праці і результатів своєї праці є людиною Українського народу, суверенним кредитором-інвестором – є суворим порушенням норм міжнародного, суверенного народного і конституційного права, і несе в собі всі ознаки геноциду.

                     Філадельфійська декларація Міжнародної Організації Праці

У 1944 р. на сесії у Філадельфії (США) Міжнародна конференція праці прийняла Філадельфійську декларацію, в

Поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір …

Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав …

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Стаття 189. Вимагання.

Законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), – караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Втручання фізичної (посадової) особи з нанесенням збитку шляхом здирства в суверенну соціально-економічну систему самозахисту і самозабезпечення людей, територіальних громад, народу має всі ознаки порушення цієї статті.

Факт втручання в доручення від правового статусу людини до статусу агента-громадянина або агента-фізичної особи стосовно операцій з цінностями, які знаходяться в агентському управлінні, транзиті і т.і. також має всі ознаки порушення цієї статті.

Населення.

Числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою – караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Ця стаття має відношення до факту перешкоджанню волевиявленню. Факт того, що хтось змушує людину діяти у правових статусах громадянина або фізичної особи замість діяльності у якості людини-принципала – суверенного кредитора-інвестора,має всі ознаки порушення цієї статті.

Стаття _________364. Зловживання владою або службовим становищем.

Особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Правоохоронного органу, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Інтересам, або інтересам юридичних осіб, – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 441. Екоцид.

Статуя 442. Геноцид.

Заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Громадянських систем, протидії в усуненні цієї ситуації, а також інші грубі порушення прав людей та народу, мають всі ознаки порушення цієї статті. Знищення народно-громадянської економіки вже призвело до соціально-економічних показників часів Другої світової війни.

Викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, – карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

          

       Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170)

територіальна громада – жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що

є самостійними адміністративно - територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів

кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;

Здійснюють відповідні ради.

Територіальними громадами

Повноважень.

Верховна Рада України,

України.

Застосовується до них

Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до

України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності

Законам України.

Закону.

Стаття 1. Інвестиції

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти

підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або

Інші цінності.

Щодо реалізації інвестицій.

2. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

Держав.

Цінностей.

Інвестора.

Стаття 7. Права суб'єктів інвестиційної діяльності

1. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь - яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено

цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і

Охороняється законом.

Результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Законодавчих актів України.

Застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

Гарантій.

Договору.

             Закон України «Про інноваційну діяльність»

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 36, ст.266)

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Продукція або послуги, а також організаційно - технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

Стаття 3. Мета і принципи державної інноваційної політики

1. Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально - економічних,

Організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково - технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго - та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

2. Основними принципами державної інноваційної політики є:

орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та

інноваційного потенціалу;

забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку

інноваційної діяльності;

ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка

підприємництва у науково-виробничій сфері;

здійснення заходів на підтримку міжнародної науково - технологічної кооперації, трансферу

технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній

ринок;

фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері

інноваційної діяльності;

сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Стаття 4. Об'єкти інноваційної діяльності

1. Об'єктами інноваційної діяльності є:

інноваційні програми і проекти;

нові знання та інтелектуальні продукти;

виробниче обладнання та процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва;

Договорів.

 

Преамбула

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру: і беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і беручи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання;

Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнутивсі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цюДекларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхомнаціональних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх яксеред народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їхюрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і

совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від

раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального

походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого

розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої

людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою

або як - небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного

посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію.