Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Евакуаційно-етапна система лікування ранених (за Опелем)
Поле бою (перша медична допомога): - запобігання загрози смерті пораненого шляхом визволення з під завалів, гасіння палаючого одягу; - тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі шляхом накладання давлючої пов’язки; - накладання на рану асептичної пов'язки з використанням пакету перев’язочного індивідуального (ППІ); - надання пораненому положення обличчям униз для попередження асфіксії; - усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові і можливих сторонніх тіл, фіксацію язика при його западанні; - введення знеболюючого засобу за допомогою шприц-тюбика; - прийом протиблювотних засобів (етапіразін) із аптечки індивідуальної (АІ); - одягання на потерпілого шолому для поранених у голову у випадку ураження місцевості ОР та виніс потерпілого з місця поранення; - введення антидотів ураженим отруйними речовинами; - вгамування спраги із фляги пораненого (при тяжких пораненнях – один кінець бинта треба занурити у флягу з водою, другий – у рот пораненого). Для надання першої медичної допомоги в першу чергу використовуються медичні засоби, які є у пораненого (АІ, ППІ, ІПП). Медичний пункт батальйону (долікарська допомога) доповнює першу медичну допомогу. ЇЇ головні завдання: - контроль і виправлення раніше накладених пов’язок; - введення знеболюючих чи серцевих препаратів; - боротьба з асфіксією; - тимчасова зупинка кровотечі; - прийом антибіотиків; - прийом антиблювотних препаратів (по показанням); - зігрівання поранених, які знаходяться у шоковому стані; - вгамування спраги; - підготовка до евакуації. Медичний пункт полку (перша лікарська допомога) передбачає проведення наступних заходів: - зупинка кровотечі; - усунення асфіксії усіх видів; - здійснення транспортної іммобілізації при клаптевих рваних ранах м’яких тканин обличчя; - виправлення неправильно накладених і сильно промоклих пов’язок; - введення антибіотиків, серцевих та знеболюючих ліків; - проведення протишокових заходів; - введення правцевого анатоксину при відкритих, особливо забруднених ранах щелепно-лицевої ділянки; - вгамування спраги; - заповнення первинної медичної картки; - підготовка до евакуації. Більша частина потерпілих з пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки одержує медичну допомогу у перев’язочній МПП. Оптимальні строки надання першої лікарської допомоги 4-5 годин з моменту пошкодження (порання).
Окремий медичний батальйон (кваліфікована медична допомога) пораненим у щелепно-лицеву ділянку передбачає проведення таких заходів: - усунення асфіксії; - остаточна зупинка кровотечі та боротьба з гострою крововтратою; - попередження і боротьба з шоком; - хірургічна обробка рвано-клаптевих і сильно забруднених землею ран обличчя; - харчування поранених; - підготовка до подальшої евакуації. Первинна хірургічна обробка ран, як правило, не повинна проводитись в ОМедБ, як це було в другу світову війну. Зараз доказано (М.В. Мухін, Я.М. Збарж, Б.Д. Кабаков), що повноцінну і радикальну хірургічну обробку доцільно проводити в спеціалізованих шпиталях. Лікар-стоматолог оцінює ступінь поранення, уточнює діагноз, установлює чергу в наданні допомоги: I черга – щелепно-лицеві поранені, що мають потребу у кваліфікованій хірургічній допомозі по життєвим показникам (з ознаками шоку, кровотечею, асфіксією); II черга – поранені з явищами помірного порушення дихання, мови, з дуже промоклими пов'язками, а також усі поранені із сполученими та комбінованими пошкодженнями; Ш черга – сліпі поранення; ІV черга – всі інші постраждали з легкими пораненнями. Лікар-стоматолог проводить промивання порожнини рота розчинами антисептиків, організовує харчування поранених, гамування спраги. Крім того, він веде відбір і тимчасово госпіталізує нетранспортабельних. З цієї точки зору, перш за все, поранених розподіляють на дві групи: - поранені, яких не буде в подальшому евакуйовано. - поранені з дуже тяжкими пошкодженнями, їх залишають для тимчасової госпіталізації з метою виведення з цього стану. Відбір і тимчасова госпіталізація нетранспортабельних (на термін від 2 до 10 діб) проводиться по таким показникам: а) після перенесеної гострої крововтрати; б) стан шоку; в) загроза асфіксії; г) загроза кровотечі; д) необхідність у невідкладній хірургічній стоматологічній допомозі. Оптимальні строки надання кваліфікованої медичної допомоги – 8-12 годин з моменту пошкодження (поранення).
Спеціалізований польовий пересувний хірургічний шпиталь (спеціалізована медична допомога): - вичерпна допомога при кровотечі, асфіксії та шоку, якщо вона не була забезпечена на попередніх етапах; - кінцева зупинка кровотечі та її профілактика; - радикальна первинна хірургічна обробка ран м’яких тканин обличчя та ротової порожнини; - кінцеве лікування усіх ран м’яких тканин за виключенням тих, що потребують багатоетапного лікування (відновлювальні операції за допомогою філатовського стебла чи складні комбіновані методики); - лікування ранніх ускладнень та профілактика пізніх; - проведення ранніх відновлювальних операцій за допомогою місцевих тканин, метода вільної пересадки тканин; - спеціальний догляд та харчування поранених. Поранені, які мають пошкодження м’яких тканин з значними дефектами та спотворенням обличчя, порушенням функції, які потребують довгострокового лікування (більше 2-х місяців) з використанням багатоетапних відновлювальних операцій направляються для подальшого лікування в спеціальні шпиталі внутрішнього району країни. Ушкодження зубів - найбільш частий вид ушкоджень щелепно-лицьової області стосовно інших видів ушкоджень щелепно-лицьової області. Травмі більшою мірою піддаються фронтальні зуби верхньої й рідше нижньої щелепи. Ікла й моляри при забиттях, падіннях, ударах піддаються травмі надзвичайно рідко. Звичайно ці зуби ушкоджуються при насильницькому відкриванні рота в момент наркозу або при упорі на ці зуби під час видалення сусідніх зубів. Забиття зуба – найбільш легкий вид травми – часто супроводжується крововиливом у періодонт і пульпу за рахунок розриву окремих кровоносних судин або судинно-нервового пучка. Вивих зуба – супроводжується розривом волокон періодонта на більшому або меншому протязі. При цьому відзначаються зсуви зуба в лунці і його значна рухливість, іноді вбивання. Розрізняють вивих повний і неповний; залежно від розмірів ушкодження періодонта. У зв'язку із цим корінь зуба може частково залишатися в лунці або повністю зміщатися за її межі. Методи фіксації репонованих і реплантованих зубів. 1) Лігатурні вісімкоподібні пов'язки. 2) Гладка-шина-скоба, фіксована лігатурним дротом. Переломи зубів - можуть спостерігатися в області коронки (без ушкодження або з ушкодженням пульпи), шийки або кореня. Переломи в області шийки й особливо в області кореня вірогідно можуть діагностуватися лише рентгенологічно. Переломи зубів бувають поперечними, поздовжніми й косими. Переломи альвеолярного відростка частіше зустрічаються на верхній щелепі. Значні його ушкодження нерідко супроводжуються вивихом відразу декількох зубів або їх переломами. У всіх випадках переломів альвеолярних відростків щелеп спостерігається рухливість уламків і різного ступеня порушенням прикусу. Лікування при переломах альвеолярних відростків полягає у фіксації відламків шинами з алюмінієвого або сталевого дроту (гладкими; з похилою площиною; бимаксилярними із зачіпними гачками) або шинами-капами.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 53; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.8.247 (0.011 с.) |