Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Базові знання,вміння,навички,які необхідні для вивчення теми(міждисциплінарна інтеграція)
4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття. 4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
4.2. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю (з типової навчальної програми). 1. Що таке травма? 2. Статистика травматичних пошкоджень ЩЛД в мирний час та в умовах екстремальних ситуацій. 3. Класифікація пошкоджень кісток обличчя. 4. Класифікація пошкоджень м’яких тканин обличчя. 5. Основні методи обстеження постраждалого в амбулаторних умовах. 6. Додаткові методи обстеження постраждалих. 7. Особливості пошкоджень м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки мирного та військового часу. Особливості сучасного лікування. 8. Хірургічна обробка ран,види швів,види повязок. 9. Особливості пошкоджень кісток лицевого скелета мирного та військового часу. 10.Переломи виличної кістки та дуги, переломи кісток носу, клініка,діагностика, лікування. 11.Травматична хвороба,клініка. діагностика, лікування. 12. Ранні та пізні ускладнення травматичних пошкоджень щелепно-лицевої ділянки. 13. Особливості діагностики травматичних ушкоджень м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки мирного та військового часу. 14.Класифікація кровотечі. 15.Тимчасові методи зупинки артеріальної кровотечі. 16.Постійна зупинка кровотечі. 17.Визначення поняття “первинна хірургічна обробка рани”. 18.Особливості проведення первинної хірургічної обробки ран обличчя. 19.Види первинної хірургічної обробки. 20.Види швів. 21.Методи тимчасової іммобілізації при пошкодженнях кісток лицевого скелету. 4.3. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю. 1.Володіти методами обстеження хворого з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки.
2.Додаткові методи обстеження хворого з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки. 3. Провести курацію хворого з переломом верхньої або нижньої щелепами. 4. Заповнити амбулаторну медичну картку хворого з травматичними пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки. 5. Скласти план лікування хворого з будь яким травматичним пошкодженням щелепно-лицевої ділянки. 6. Реабілітація хворого після перелому верхньої щелепи. 5.ЗМІСТ ТЕМИ: Класифікація пошкоджень Щелепно-лицевої ділянки воєнного часу (за Кабаковим) I. Механічні пошкодження верхньої, середньої, нижньої та бокової зон обличчя. За локалізацією: А. Травми м'яких тканин: 2. ізольовані з пошкодженням: а) язика; б) слинних залоз; в)великих нервів; г) великих судин; 2. поєднані. Б. Травми кісток: а) нижньої щелепи; б) верхньої щелепи; в) вилицевих кісток; г) кісток носу; д) двох кісток та більше. За характером поранення: наскрізні, сліпі, дотичні поранення; поранення, які проникають у порожнину рота, носа, гайморову пазуху. За механізмом: 1. Вогнепальні пошкодження: кульові, осколочні, шароподібними та стрілоподібними елементами. 3. Невогнепальні пошкодження: забити, колоті, різані, рублені. II. Комбіновані пошкодження. III. Опіки. IV. Відмороження. Всі поранення умовно поділяються на легкі, середньої тяжкості та тяжкі. Пошкодження можуть бути ізольованими поодинокими, ізольованими множинними, сполученими ізольованими та сполученими множинними. Анатомо-топографічні та фізіологічні особливості щелепно-лицевої ділянки, що обумовлюють особливості травм цієї області: - велике кровопостачання, що обумовлює рясну кровотечу з крововтратою, пошкодження крупних та магістральних судин; - рясна лімфатична система, що обумовлює швидкий розвиток набряку та високі регенераторні та протиінфекційні можливості тканин; - багата та рясна іннервація ділянки, що обумовлює виражений больовий симптом та розвиток шоку, а в наслідках травм – парези та паралічі чутливих та рухливих нервів;
- наявність мімічної мускулатури, що обумовлює невідповідність зовнішнього виду пораненого тяжкості пошкодження за рахунок зяяння країв ран та спотворення обличчя; - близькість життєво важливих органів – головного мозку, органу зору, слуху, нюху, що обумовлює розвиток синдрому взаємного обтяження та сполучних травм; - наявність у бокових зонах та в ділянці дна порожнини рота великих слинних залоз, що обумовлює можливість пошкодження їх проток та паренхіми з утворенням травматичних слинних кіст, слинних нориць, стенозів та облітерації протоків; - наявність клітковинних просторів, що обумовлює розвиток гнійних ускладнень пошкоджень та гнійних кишень; - наявність зубів, пломб або ортопедичних конструкцій в порожнини рота, що служать вторинними снарядами, що пошкоджують, та обумовлюють розвиток асфіксії; - наявність мікрофлори в порожнини рота, носа, рото- та носоглотки, що обумовлює гнійно-запальні ускладнення пошкоджень; - неможливість самостійного прийому їжі та неможливість традиційного годування внаслідок пошкоджень тканин порожнини рота, щелеп, жувальних м’язів та м’язів глотки; - неможливість використання звичайного протигазу за рахунок ран та розвитку набряку тканин. При всіх вогнепальних пораненнях та пошкодженнях м’яких тканин обличчя, з точки зору перебігу ранового процесу, доцільно виділяти чотири періоди, згідно з якими і проводять лікувальні заходи. Першій період – приблизно 48 годин після поранення – характеризується переважанням у рані явищ травматичного набряку без виражених ознак запалення інфекційного походження. Цей період слід вважати найбільш корисним для проведення первинної хірургічної обробки, а в деяких випадках – для первинних пластичних операцій. Другий період – з третього дня після поранення до очищення рани та появи видимих грануляцій. Він характеризується, звичайно, наявністю в рані в тому чи іншому ступені виразності запальних процесів з явищами інфільтрації тканин довкола рани, ексудації, інколи нагноєння, а при проникаючих в ротову порожнину пораненнях – розвитком гнилісної інфекції. На кінець 8-12 діб при відсутності ускладнень закінчується відторгнення некротичних тканин, рана очищується та з’являються видимі на око грануляції. Задача лікування в цей період складається з відмежування запального процесу та прискорення відторгнення некротизованих тканин. Третій період – гранулювання рани. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на прискорення росту грануляцій. Часто є показання до раннього вторинного шву і ранньої пластики. Четвертий період – епітелізація та рубцювання рани. Якщо до 4-5 місяця не відбувається келоїдного переродження рубця, він становиться м’яким, рухомим, безболісним.
|
||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-08; просмотров: 48; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.224.39.32 (0.011 с.) |