Етапи розвитку сім’ї (2 год.)

 

Хоча сімейне життя є основною ареною людських пристрастей, ми лише недавно почали сприймати його серйозно. При цьому стає очевидним те, що будь-яка сім’я проходить певний процес свого становлення, і коли цей процес по якійсь причині порушується, її члени переживають це вкрай хворобливо. (Дж. Хейлі)

 

Отже, сім’я, як єдине ціле – не є статичним феноменом, вона перебуває в постійному русі і розвитку і в ній відбуваються різні зміни.

 

Що таке розвиток?

 

Розвиток можна визначити як закономірну послідовність змін або фаз, які протікають в часі, в процесі яких поява тих або інших якостей функціонування, зумовлених попередньою стадією, визначає якість наступної стадії.

 

Процес розвитку сім’ї відрізняється від процесу розвитку її членів (психосексуального, психосоціального або ще якогось) і в той же час певним чином пов’язаний з ним.

 

В результаті аналізу наукової літератури виділяють наступні фази подружніх стосунків. Автори даної періодизації не зазначають віку членів сім’ї, коли вона входить в ту чи іншу фазу подружжя, оскільки в різних країнах, культурах, релігіях він може бути абсолютно різним.

1. Вибір партнера.

2. Романтизація стосунків. На цій фазі закохані знаходяться в стосунках симбіозу, сприймають у фігурі партнера тільки переваги, дивляться один на одного «крізь рожеві окуляри». Відсутнє реальне сприймання себе та іншого в подружжі. У випадку, якщо мотивація вступу до шлюбу була суперечливою, то багато властивостей партнера – психологічні, фізичні та інші, які на початку ніби не помічалися, в подальшому можуть сприйматися гіпертрофовано.

3. Індивідуалізація стилю подружніх стосунків. Формування правил. В результаті переговорів (повних і неповних, явних і прихованих), напрацьовуються правила, які визначають – хто, яким чином і в якій послідовності здійснює в сім’ї певні вчинки. Правила, які повторюються багато разів стають автоматичними. В результаті цього деякі взаємодії спрощуються, а деякі стають недостатньо ефективними.

4. Стабільність / мінливість. Подружжя щодня проходить через різні випробовування, кожний день відповідаючи на запитання: чому віддати перевагу? Повторити те, що вже стало правилом чи попробувати створити нове? Необхідний досвід по автоматизації взаємовпливів вже накопичений; напевно, можна заспокоїтись і відпочити? В нормально функціонуючих сім’ях тенденція до стабільності врівноважується тенденцією до змін. У випадку ригідної фіксації правил в сім’ї шлюб набуває ознак дисфункціонального, стосунки стають стереотипними і монотонними.

5. Фаза екзистенційної оцінки. Подружжя підводить підсумки спільного життя, з’ясовують ступінь задоволеності /незадоволеності, готуються разом чи окремо до останнього переходу. Основний підсумок цієї фази – вирішити питання про те, чи був шлюб справжнім (і бажаним, і гармонійним) чи випадковим.

Динаміка сім’ї

Функції і структура сім’ї можуть змінюватися залежно від етапів її життєдіяльності. Існують різні системи виділення основних етапів життєвого циклу.

Н-д, є періодизація, в основі якої лежать сімейні кризи та їх вирішення. Автором цієї періодизації є Дж. Каплан (1963). Він вважає, що саме в цих критичних точках попередні способи досягнення цілей в сім’ї не сприяють досягненню нових потреб, які появилися у членів сім’ї.

Сімейні психотерапевти Варнхілл та Лонго для пояснення того, що відбувається з сім’ю при переході від фази до фази, запозичили психоаналітичні ідеї про фіксацію і регресію: під час нормативного стресору дисфункціональні сім’ї, замість того, щоб рухатися вперед, регресують на більш ранні фази розвитку сім’ї, або зупиняються в своєму розвитку, тобто фіксуються на певній фазі. Для того, щоб уникнути цього, вони пропонують сім’ям пропрацювати проблему переходів «Як ви це робили, з допомогою яких засобів, що ви ще не робили?»

Найбільш відома система стадій, де в якості основної ознаки поділу на цикли використовувався факт наявності або відсутності дітей в сім’ї та їх вік. До цієї групи входять періодизації, запропоновані В.Сатир, Зільбахом, Гордецкі, Дюраль, вітчизняні концепції.

Так, Дюраль виділив наступні фази в життєвому циклі сім’ї:

- Втягування. Зустріч подружжя, їх емоційна тяга один до одного.

- Прийняття і розвиток нових батьківських ролей.

- Прийняття в сім’ю нової особистості. Перехід від діадних стосунків подружжя до стосунків в трикутнику.

- Введення дітей в поза сімейні інститути.

- Прийняття підлітковості.

- Експериментування з незалежністю.

- Підготовка до виходу дітей із сім’ї.

- Вихід дітей із сім’ї, прийняття їх відходу, життя подружжя «око в око».

- Прийняття факту виходу на пенсію і старості.

Вітчизняні психологи подають картину циклів сімейного життя з урахуванням «історичності» сім’ї, яка подібна до періодизації Дюраля:

- Залицяння;

- Життя без дітей (від початку проживання разом до народження першої дитини);

- Експансія (від народження першої дитини до останньої);

- Стабілізація (період виховання дітей до того моменту, коли перша дитина залишає сім’ю);

- Діти назавжди залишають батьківський дім;

- «порожнє гніздо» (батьки після від’їзду дітей);

- Хтось із подружжя залишається один після смерті іншого.

Подібною до розглянутих є періодизація Зільбуха. [С.219-222 – Ігрова психотерапія]

Згідно його концепції життєвий цикл сім’ї включає в себе три основні стадії, характерні для будь-якого процесу розвитку – початкову, середню і пізню або завершальну. І хоча будь-яка сім’я колись закінчує своє існування, «розширена» сім’я може продовжувати жити. Це відображається в сімейній історії, сімейних традиціях і сімейних практиках, що в свою чергу, зміцнює сім’ю і продовжує строк її існування.

Кожній стадії життєвого циклу сім’ї властиві певні якості або маркери, а також специфічні задачі, які мають вирішуватися членами сім’ї. завдяки вирішенню цих задач сім’я переходить на наступну стадію розвитку. Розвиток сім’ї може сповільнюватися або зупинятися, мати прогресивний або регресивний характер. Але при нормальному розвитку сім’ї можна передбачити, якою буде її наступна стадія.

 

Узагальнивши ці основні періодизації, охарактеризуємо кожну фазу розвитку сім’ї, з її основними задачами та проблемами, оскільки кожній з фаз властиві певні проблеми сім’ї.

Початку циклу розвитку сім’ї передує період залицяння.

Для фази залицяння у вітчизняних умовах характерним є те, що багато молодих людей продовжують жити з батьками. Відсутність досвіду самостійного, фінансово незалежного життя, житлові проблеми в поєднанні з лібералізацією сексуальних стосунків можуть призвести до відмови молоді від шлюбу, поширення альтернативних форм шлюбу, підвищення рівня позашлюбної народжуваності чи передчасного шлюбу.