Сім’я як джерело психічної травматизації особистості (2 год.)

 

Психічна травма – це перш за все психічне переживання, в центрі якого знаходиться певний емоційний стан. Психотравмуюче переживання – це стан, який впливає на особистість в силу його вираженості (гостроти), тривалості або повторюваності. Психотравмуючими є не будь-які сильні переживання, а лише ті негативні переживання, які можуть бути причиною певної клінічної паталогыїії.

Дослідження неврозів, реактивних розладів і інших форм пограничних нервово-психічних розладів, в етиології яких значну роль відіграє психотравмуюче переживання, дають можливість визначити коло таких станів. Це стани:

- незадоволеності;

- нудьги;

- подавленості (субдепресивні стани);

- тривоги;

- страху;

- хвилювання;

- невпевненості;

- безпомічності (стану фобічного кола);

- емоційна напруженість;

- стани, які виникають при наявності внутрішнього конфлікту.

Важливою ознакою психотравмуючих переживань є, як було показано В.Мясищевим, їх центральне місце в структурі особистості, їх особлива значимість для індивіда. «Достатньо глянути на будь-яке глибоке переживання людини, щоб переконатися в тому, що в основі переживання лежать взаємостосунки людини з різними сторонами навколишнього, що хворобливі переживання є лиш наслідком порушених взаємовідносин. Втрата місця, наклеп, зрада чоловіка/дружини, смерть дитини, невдача в досягненні цілі, вразливе самолюбство і т.п. є джерелом хворобливого переживання лиш в тому випадку, якщо вони займають центральне або, в крайньому випадку, значиме місце в системі стосунків особистості. Їх значимість є умовою афективного напруження і афективної реакції»[В. Мясищев, 1960].

Важливе місце у вченні про психічну травму займає поняття про патогенну ситуацію – сукупність факторів, які безпосередньо зумовлюють психотравмуюче переживання. «Патогенна ситуація, відповідно до точного змісту слова, являє собою те становище, в якому виявляється особистість, з її якостями (перевагами і недоліками), в поєднанні умов, осіб, з якими вона взаємодіє, із збігом обставин, які створюють клубок зовнішніх і внутрішніх труднощів» [В. Мясищев, 1960].

Патогенна ситуація може виникнути в найрізноманітніших взаємостосунках індивіда: службових, трудових, навчальних тощо. Сімейні стосунки, як правило, виступають в ролі найбільш важливих, значимих для індивіда, чим пояснюється їх ведуча роль у формуванні патогенних ситуацій і психічних порушень. Ведуча роль сім’ї у виникненні патогенних ситуацій і психотравмуючих переживань визначається рядом обставин:

1) ведучою роллю сімейних стосунків в системі взаємостосунків особистості. Сім’я на ранніх, найбільш важливих для подальшого розвитку етапах життя індивіда є єдиною, а пізніше однією з найбільш важливих соціальних груп, в які він включений. Події в сім’ї набагато більшою мірою «приймаються близько до серця», ніж аналогічні події в сфері трудової діяльності, сусідських стосунків тощо;

2) багатогранністю сімейних стосунків і їх залежністю один від одного. Сфери домашнього господарства, дозвілля, емоційних і сексуально-еротичних взаємостосунків дуже тісно взаємопов’язані. І спроба внести в будь-яку з них якісь зміни викликає «ланцюгову реакцію» змін у всіх інших. В силу цієї особливості від сімейної травми важче втекти – у члена сім’ї при спробі уникнути травматизації виникає більше труднощів;

3) особливою відкритістю і, відповідно, вразливістю члена сім’ї по відношенню до різних внутрісімейних впливів, в тому числі і травматизуючих. В сім’ї індивід більш доступний впливу з боку інших членів сім’ї; слабкості і недоліки його проявляються найбільш явно.

Найбільш значимі для психічної травматизації є стійкі патогенні ситуації, зумовлені всією сукупністю сімейних стосунків в даній сім’ї. індивід сприймає сімейне життя вцілому як травматизуюче. Травматизуюче переживання стає результатом всіх або значної кількості сімейних обставин. Такий індивід, н-д, відчуває почуття крайньої незадоволеності сімейним життям, і це почуття зумовлено і сексуально-еротичною незадоволеністю, і відсутністю спільних інтересів в сфері дозвілля, і невдачами в міжособистісних стосунках – нестачею симпатії, поваги тощо. Таке травматизуюче переживання володіє найбільшою тривалістю, стійкістю і, відповідно, найбільш неблагоприємним впливом.