Тема 4. Структура філософії. Онтологія.

 

Після освоєння матеріалу треба:

* Знати:

– структуру філософії, її основні дисципліни;

– поняття буття, його форми і види;

– сутність світу як сукупної реальності.

* Вміти:

– розрізняти поняття “світ”, “буття”, “матерія”;

– аналізувати переваги і недоліки конкретно-наукового і філософського розуміння буття;

– бачити відмінність наукового і філософського поняття матерії.

* Розуміти:

– особливості та основні аспекти філософського трактування буття;

– цілісність світу;

– специфіку буття людини.

 

План викладу:

1. Підрозділи філософії і основні філософські дисципліни.

2. Поняття буття. Сутність світу і сфери його буття.

3. Світ як сукупна реальність. Матерія та форми її існування.

 

Ключові терміни і поняття

Онтологія (від грецьк. – суще) – вчення про буття як таке.

Буття – філософське поняття, яке означає існуючий навколишній світ і об’єднує всі його явища і процеси спільною ознакою – існування.

Матерія (від грецьк. – речовина) – філософське поняття на означення об’єктивної реальності.

Основний зміст викладу

1. Філософія має свою структуру. До неї входять певні підрозділи і дисципліни. Це – онтологія (вчення про буття), філософська антропологія (вчення про людину у всіх її можливих виявленнях та характеристиках), гносеологія (теорія пізнання), соціальна філософія (вчення про суспільство), історія філософії, епістемологія (вчення про знання), аксіологія (теорія цінностей). Крім них існує ціла низка філософських дисциплін: логіка (наука про закони і форми людського мислення), етика (філософське вчення про мораль), естетика (філософське вчення про прекрасне, про художнє освоєння дійсності), соціологія (дослідження суспільства і людини), а також культурологія, політологія, філософія релігії, філософія історії, філософія науки, філософія техніки тощо,

2. Відношення “людина-світ” розкривається через поняття буття. Проблема буття – це проблема сутності всього існуючого, а також єдності світу як цілого. Буття – найширше філософське поняття і тому воно постає як граничний, цільовий стратегічний орієнтир. Це поняття фіксує певні характеристики світу, а також певні ознаки, за якими ми можемо відрізняти буття від небуття. Воно постає у чотирьох значеннях:

1. Синонім існування, котрий виражається граматичною та логічною зв’язкою “Є”. В цьому сенсі буття універсальне, може стосуватися будь-яких природних і штучних утворень, речей, людей тощо, воно беззмістовне, абстрактне, бо байдуже до чого застосовується. У Гегеля буття в логіці має назву “чисте буття”.

2. Визначене буття, “ось це”, існуюче “тут” і “тепер” (дерево, камінь та ін.), “наявне буття”. Гегель позначає ним конкретні речі й явища.

3. Безпосередня дійсність, ще не розділена на явища і сутність; з неї починається пізнання.

4. Протилежність свідомості, тобто одна із частин опозиційної пари “буття і свідомість”.

Сучасна наука (природнича і гуманітарна) наділяє буття такими характеристиками:

1. Буття постає переважно в динамічному, а не статичному стані.

2. Буття системно-ієрархічне, тобто воно постає в окресленню зв’язку “всього з усім”, а також в рівнево-ієрархізованій будові – макро-, мікро-, мегапроцесів (субатомного рівня, рівня і тіл, і рівня зоряних і галактичних процесів).

3. Буття характеризується еволюційними процесами, які рухаються у напрямі дедалі тотальнішого прояву глибинних характеристик буття.

А в цілому всі статуси буттєвих процесів можна звести до двох – матеріальне і духовне буття. Вони проявляються в конкретних формах виявах:

1. Буття природи – буття речей, явищ і процесів “першої природи” і речей олюдненої природи (“другої природи”).

2. Буття людини – як природної сутності, мислячої істоти, члена суспільства.

3. Буття духовного (ідеального). Воно виступає у двох різновидах – буття індивідуалізованого (суб’єктивного) духовного (почуття, думки, мислення) і буття об’єктивізованого духовного – ідеї (напр., національна ідея), духовні цінності (добро, краса, справедливість), ідеали тощо.

4. Буття соціального (буття націй, соціальних груп, суспільства в цілому).

З поняттям буття пов’язане поняття “ світ ”. “Це все існуюче, але не само по собі, а в його існуванні і відношенні до людини. Світ – все те, що оточує людину, і те, що знаходиться всередині неї; це і природа, суспільство, людина; це об’єктивна дійсність і “дійсність людських суспільних сил” (К.Маркс); це єдність об’єктивного і суб’єктивного, матеріального і духовного. Звідси існує світ матеріальний (природний і суспільний) і духовний.

3. Світ є сукупною реальністю. За німецьким філософом Ф.Енгельсом, єдність світу полягає в його матеріальності. Носієм матеріальності є матерія. Матерія, матеріальність – це все існуюче поза, свідомістю людини і нею відображається. Способом існування матеріального є рух. Це – зміна взагалі, будь-яка. Вона проявляється у формах: механічній (переміщення у просторі), фізичній (електромагнітні процеси), хімічній (асоціація і дисоціація атомів і молекул), біологічній (асиміляція і дисиміляція), соціальній (реформи, революції, виробництво тощо). Рух абсолютний, спокій (рівновага/ відносний.

Формами існування матеріальності є простір і час. Простір – це протяжність предметів, порядок їх розміщення, час – тривалість і послідовність процесів. Простір – трьохвимірний, час – одномірний. Крім фізичного простору і часу існує гуманітарний простір (ліве і праве в політиці, соціальне дно), а людський час – незворотний, неповторний (“молодість не вернеться” – Л.Глібов).

План семінарського заняття:

1. Поняття буття та розмаїття його форм.

2. Сутність світу. Відношення “людина-світ” як предметне поле філософії.

3. Матеріальність світу. Поняття матерії та форм її існування.

Теми рефератів

1. Значення проблеми буття у філософії.

2. Особливості буття духовного.

3. Гуманітарний вимір простору і часу.

4. Буття людини і власне людське буття.

Питання для самостійного опрацювання і самоконтролю

1. Що означає “бути чи не бути”?

2. Взаємозв’язок буття людини і буття природи.

3. У чому полягає єдність матерії, руху, простору і часу?

4. Соціально-історичний час і простір.

Література

1. Булатов М. Буття /Булатов М. Філософський енциклопедичній словник. – К., Абрис, 2002. – С.68-69.

2. Кассірер Є. Людський світ простору і часу /Кассірер Є. Філософська і соціологічна думка, – К.,1992. – №5,

3. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук /Кульчицький О. – Мюнхен-Львів, Український вільний університет,1995, – Розділ 7.

4. Кутирев В.О. Людина і світ: три парадигми взаємодії /Кутирев В.О. Філософська і соціологічна думка. – К., 1991. – № 7.

5. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник, 3-тє вид. – Львів. Магнолія плюс, 2004. – Тема II.

6. Філософія. Посібник / Авт. кол. Причепій Є.М. – К., Академія 2001. – С.258-291.

7. Практикум з філософії /Кол. авт. Петрушенко В.Л. – Львів. Магнолія плюс. – 2003. – Тема 10.

8. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Авт. кол. Бичко І.В. – К., Либідь, 1993. – лекції 13-18.