Класифікація затрат щодо завдань підприємства

 

Питання, які стоять перед керівником	Класифікація затрат
1. Як зміниться прибуток при оцінці зміни цін, затрат і обсягу виробництва? 2. Які наслідки будуть мати зміни структури випуску? 3. Яка оптимальна (найкраща) структура випус- ку? 4. Яким повинен бути обсяг виробництва? 5. Наскільки великий ризик і який «запас міц- ності»?	За динамікою затрат від- носно обсягу випуску продукції: — змінні; — постійні; — змішані.
1. Які затрати на виробництво в цілому? 2. Які затрати на виробництво даного виду про- дукції чи групи видів продукції? 3. Які затрати даного підрозділу?	За можливістю віднесен- ня на конкретний об’єкт калькуляції (продукцію): — прямі; — непрямі.
1. Наскільки значні відхилення «план-факт» і чим вони викликані? 2. Хто відповідає за відхилення? 3. Чи є можливість фінансового маневру? У чо- му конкретні резерви економії?	За ступенем урегульова- ності: — повністю регульовані; — частково регульовані; — слабо регульовані (за- дані)

 

Наприклад, підприємство розглядає альтернативу викорис- тання вільних обігових коштів: придбати цінні папери або комп’ютер і здати його в оренду.

У цьому разі релевантні витрати для наведених варіантів ста-

новлять:

 

Дійсні витрати + Можливі витрати = Релевантні витрати

Варіант 1  Придбання : Вартість +

 

 акцій 

 

акцій

+ Втрати доходу від завдання = Релевантні витрати

комп’ ютера в оренду

для варіанта 1

Варіант 2  Придбати комп' ютер і  :

Вартість +

 

 здати його в оренду 

комп' ютера

+ Втрати доходу = Релевантні витрати

від дивідендів

для варіанта 2

 

Можливі витрати не відображають в облікових регістрах і бе-

руть до уваги тільки в разі використання обмежених ресурсів.

Поділ витрат на постійні та змінні має досить суттєве значен- ня для управління витратами. У зв’язку з цим досить важливо на практиці підійти до розмежування їх на вказані групи. Проте процес цей не є простим, як здається на перший погляд. Склад- ність полягає у тому, що переважна більшість витрат є умовно- постійними та умовно-змінними або напівпостійними та напів- змінними.

Будь-які витрати відносяться до змінних витрат, якщо їх ве-

личина залежить від обсягу виробництва. У випадку відсутності

такої залежності витрати носять назву постійних.

Постійні витрати поділяються на обов’язкові і дискреційні.

Обов’язкові витрати — це витрати номінальної потужності

або, іншими словами, це заплановані накладні витрати, які могли

б бути понесені підприємством чи організацією при нульовому

обсязі ділових операцій. Сюди відносяться усі витрати, які необ-

хідно здійснити, щоб бути у «готовності до роботи».

Дискреційні витрати виникають протягом визначеного пері-

оду часу (тобто це періодичні витрати) в результаті конкретного

стратегічного рішення, яке прийняте керівництвом організації.

Вони не пов’язані з обсягами виробництва або збуту. Рівень та-

ких витрат встановлюється рішенням організації; таким же рі-

шенням вони можуть бути збільшені, скорочені або усунуті. Ти-

повими прикладами дискреційних витрат є витрати на дослід-

ження і розробки, вартість рекламних засобів і витрати на про-

грами підвищення кваліфікації персоналу.

Маржинальні (граничні) витрати — це витрати на вироб-

ництво додаткової одиниці продукції. Характерною особливістю

їх є те, що вони знижуються в розрахунку на одиницю продукції

зі збільшенням обсягів виробництва.

Середні витрати характеризують собою середній розмір ви-

трат на виготовлення одиниці продукції, виконаної роботи чи на-

даної послуги.

Залежно від ситуації менеджера можуть цікавити як маржина-

льні, так і середні витрати. Наприклад, менеджер приватного ко-

леджу може вивчати можливість додаткового набору, виходячи з

маржинальних витрат, та розглядати середні витрати на методи-

чне забезпечення студентів для складання бюджету.

Стосовно оцінки поведінки витрат, крім маржинальних і сере-

дніх витрат, можна виділити ще й так звані інкрементні витра-

ти. До них слід віднести витрати на додатковий обсяг продукції

(робіт) після рівня, коли вони починають поводити себе як напів-

змінні.

Скажімо, витрати на перших 50 одиниць продукції складають

5,0 тис. грн, а наступних 25 одиниць — 2,0 тис. грн. Отже, мар-

жинальні витрати на одиницю продукції в даному випадку стано-

витимуть 80 грн, у той час як середні складатимуть 93,3 грн.

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки робо-

ти їх керівників виділяють контрольовані та неконтрольовані ви-

трати.

Контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може

безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не

може контролювати чи впливати на них.

Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтро-

льовані залежить від сфери повноважень менеджера.

Одні й ті самі витрати можуть бути контрольованими з боку

керівника цеху підприємства та неконтрольованими для керівни-

ка цеху іншого підприємства.

Прикладом традиційно контрольованих витрат з позиції нача-

льника цеху є основні матеріальні витрати і основна заробітна

плата виробничих робітників, а неконтрольованих — амортизація

виробничого устаткування.

Класифікація витрат на контрольовані та неконтрольовані ле-

жить в основі системи обліку за центрами відповідальності.

Досить своєчасною та аргументованою є запропонована вітчи-

зняним науковцем Л. В. Нападовською класифікація затрат згід-

но з цілями управління, яка наведена у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРАТ СТОСОВНО МЕТИ ДОСЛІДЖЕННЯ [45, C. 140]

 

Ознака	Види затрат	Мета використання
1. За відношенням до виконавців	Контрольовані і неконтрольовані	З метою здійснення контролю за діяльністю виконавців
2. За відношенням до обсягу виробництва	Змінні і постійні	З метою оптимізації самого виробничого процесу та ана- лізу беззбитковості виробни- чого процесу (в системі облі- ку за змінними витратами)
3. За способом відне- сення на собівартість об’єктів	Прямі і посередні	Для визначення собівартості продукції і отриманого при- бутку (за повною собівартіс- тю)
4. За доцільністю ви- трачання	Продуктивні і непродуктивні	З метою контролю за економ- ним використанням ресурсів

Закінчення табл. 2.5

 

Ознака	Види затрат	Мета використання
5. За складом	Фактичні, плано- ві, прогнозні	З метою прогнозування та ре- гулювання затрат
6. Згідно з порядком віднесення затрат на період генерування прибутку	На продукт, на період	Для розрахунку окремих ви- трат і контролю за інвестиці- ями
7. Залежно від управ- лінського рішення	Релевантні і не- релевантні	З метою визначення впливу управлінського рішення на величину затрат
8. За місцем виникнен- ня затрат і центрами відповідальності	Затрати на робо- чому місці, за- трати бригади, дільниці, цеху (переділу)	З метою здійснення контролю за відповідальними особами за місцем виникнення затрат
9. За ступенем опосе- редкування	Загальні, середні	Для визначення загальних ви- трат і цін на окремі вироби
10. Залежно від терміну прийняття рішення	Поточні та дов- гострокові	З метою рішення коротко- строкових та довгострокових завдань
11. Залежно від того, чи враховують ці затрати для прийняття рішень	Безповоротні та уявні	З метою вибору оптимально- го із сукупності альтернатив- них рішень
12. Залежно від прийн- ятого рішення щодо за- вантаження виробни- чих потужностей	Інкрементні та маржинальні за- трати і доходи	З метою прийняття рішень щодо збільшення обсягу ви- робництва продукції

 

Запровадження в практику роботи вітчизняних підприємств і організацій запропонованих класифікацій витрат дасть змогу іс- тотно покращити групування виробничих затрат та пристосувати його до потреб ринкової економіки.