З визначення меж остаточного покарання

Завдання 1.

(“Класична сукупність”)

Суб’єкт засуджений за сукупністю трьох злочинів:

    За ч.1 ст.364 КК – до обмеження волі (о/в) на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати певні посади (п/п) на строк 2 роки;

    За ч.1 ст.366 КК – до обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки;

    За ч.1 ст. 368 КК – до штрафу у розмірі одна тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян (нмдг) з позбавленням права обіймати певні посади на строк 2 роки.

Визначити: 1) межі (варіанти) остаточного покарання суб’єкта; 2) можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту.

Рішення:

І. На підставі ч.1,2 ст.70 КК визначаємо межі та варіанти остаточного покарання (в подальшому – ОП) за сукупністю злочинів та можливі принципи його призначення для основного покарання.

Межі остаточного покарання суб’єкта

1) 2 р. 6 міс. о/в < ОП < 3 р. о/в  + штраф

2) 2 р. 6 міс. о/в < ОП ≤ 3 р. о/в.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) обрати принцип поглинення відносно всіх трьох покарань неможливо, оскільки два з них – більш суворі – однакові за видом і за розміром, і кожне з них не досягає максимальної межі остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю злочинів у даній кримінально-правовій ситуації (3 р. о/в);

2) обрати принцип повного складання всіх трьох покарань неможливо, оскільки серед них є штраф, призначений як основне покарання, а до нього принципи складання взагалі не можуть бути застосовані (ч.3 ст.72 КК);

3) обрати принцип повного складання покарань у виді о/в неможливо, оскільки одержаний шляхом їх повного складання показник перевищує встановлену законом межу для даної кримінально-правової ситуації (такою максимальною межею є максимальна межа найсуворішої санкції – 3 р. о/в);

4) суд може обрати принцип часткового складання покарань у виді о/в; якщо одержаний шляхом їх часткового складання показник є меншим 3 р. о/в, суд може виконати штраф самостійно або поглинути штраф;

5) суд може обрати принцип часткового складання покарань у виді о/в; якщо одержаний шляхом їх часткового складання показник дорівнює 3 р. о/в, суд зобов’язаний поглинути штраф (інакше ОП у виді 3 р. о/в і штрафу перевищує максимальну межу остаточного покарання, яка може бути призначена за сукупністю злочинів для даної кримінально-правової ситуації).

ІІ. На підставі ч.1,2,3 ст.70 КК визначаємо межі ОП за сукупністю злочинів та можливі принципи його призначення для додаткового покарання.

Межі остаточного покарання суб’єкта

2 р. п/п < ОП ≤ 3 р. п/п

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) обрати принцип поглинення відносно всіх трьох покарань неможливо, оскільки вони однакові за видом і за розміром, і кожне з них не досягає максимальної межі остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю злочинів у даній кримінально-правовій ситуації (3 р. п/п);

2) обрати принцип повного складання всіх трьох покарань неможливо, оскільки одержаний таким чином показник перевищує максимальну межу санкцій відповідних частин статей Особливої частини КК, в яких воно передбачене (3 р. п/п);

3) отже,суд зобов’язаний обрати принцип їх часткового складання.

Завдання 2.

(“Сукупність вироків”).

Суб ’ єкт був засуджений за ч.1 ст.187 КК до позбавлення волі (п / в) на строк 4 роки. Через два роки він вчинив в установі виконання покарання ще один розбій і був засуджений за ч.2 ст.187 КК до позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна (к / м).

Визначити: 1) Межі остаточного покарання суб’єкта; 2) можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту.

Рішення:

1. Встановлюємо невідбуту частину покарання за попереднім вироком:

4 р. п/в – 2 р. п/в = 2 р. п/в

2. На підставі ч.1,2,3,4 ст.71 КК визначаємо межі ОП за сукупністю вироків та можливі принципи його призначення.

 Межі остаточного покарання суб’єкта.

8 р. 6 міс. п/в < ОП ≤ 10 р. 6 міс. п/в

                             + конф.                 + конф.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) суд може обрати принцип повного приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного за новим вироком, оскільки одержаний таким чином показник не перевищує максимальну межу остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю вироків у даній кримінально-правовій ситуації (15 років п/в);

2) суд також може обрати принцип їх часткового приєднання;

3) оскільки суд може обрати принципи повного і часткового приєднання, принцип поглинення як виняток з загального правила призначення покарання за сукупністю вироків застосований бути не може.

Завдання 3.

(Поєднання “сукупності злочинів” та “сукупності вироків”).

Суб ’ єкт був засуджений за ч.2 ст.186 КК до позбавлення волі на строк 4 роки. Через 1 рік в  установі виконання покарання він вчинив два злочини, передбачені відповідно ч.1 ст.308 КК та ч.3 ст. 307 КК, і був засуджений за них:

За ч.1 ст.308 КК – до позбавлення волі на строк 6 років;

За ч.3 ст. 307 КК – до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Визначити: 1) порядок та межі остаточного покарання суб’єкта; 2) можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту.

Рішення:

1. На підставі ч.1,2,3 ст.70 КК визначаємо межі ОП за сукупністю злочинів, вчинених в установі виконання покарання, та можливі принципи його призначення.

Межі остаточного покарання суб’єкта.

8 р. п/в ≤ ОП ≤ 14 р. п/в

                                  + конф.      + конф.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) суд може обрати принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого, оскільки покарання різні за розміром;

2) суд може обрати принцип повного складання покарань, оскільки одержаний таким чином показник не перевищує встановлену законом межу для даної кримінально-правової ситуації (такою межею є максимальна межа, встановлена для даного виду покарання (для п/в – 15 років; орієнтуємось на цю межу, оскільки обидва злочини є відповідно умисним тяжким та умисним особливо тяжким);

4) відповідно, суд може обрати і принцип часткового складання покарань;

5) до основного покарання приєднується додаткове покарання у виді конфіскації майна.

2. Встановлюємо невідбуту частину покарання за попереднім вироком:

4 р. п/в – 1 р. п/в = 3 р. п/в

3. На підставі ч.1,2,3,4,5 ст.71 КК визначаємо межі ОП за сукупністю вироків та можливі принципи його призначення.

 Межі остаточного покарання суб’єкта.

8 р. < ОП ≤ 17 р.

                            + конф.       + конф.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) суд може обрати принцип повного приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного за новим вироком, оскільки одержаний таким чином показник не перевищує максимальну межу остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю вироків у даній кримінально-правовій ситуації, – 25 років п/в (один із злочинів є особливо тяжким);

2) відповідно, суд може обрати і принцип часткового приєднання;

3) оскільки суд може обрати принципи повного і часткового приєднання, принцип поглинення як виняток із загального правила призначення покарання за сукупністю вироків застосований бути не може.

Завдання 4.

(Поєднання “сукупності злочинів” та “сукупності вироків”-2).

Суб ’ єкт був засуджений за ч.3 ст.296 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Через 2 рок и в установі виконання покарання  він вчинив два злочини, передбачені відповідно ст.392 КК та ч.2 ст. 393 КК, і був засуджений за них:

За ст.3 92 КК – до позбавлення волі на строк 8 років;

За ч.2 ст. 3 93 КК – до позбавлення волі на строк 8 років.

Визначити: 1) порядок та межі остаточного покарання суб’єкта; 2) можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту.

Рішення:

І. На підставі ч.1,2 ст.70 КК визначаємо межі ОП за сукупністю злочинів, вчинених в установі виконання покарання, та можливі принципи його призначення.

Межі остаточного покарання суб’єкта

8 р. п/в < ОП ≤ 15 р. п/в

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

3) суд не може обрати принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого, оскільки вони однакові за видом і за розміром і кожне з них не досягає максимальної межі остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю злочинів в даній кримінально-правовій ситуації (такою межею є 15 р. п/в, оскільки обидва злочини – умисні тяжкі);

4) суд не може обрати принцип повного складання покарань, оскільки одержаний таким чином показник перевищує встановлену законом межу для даної кримінально-правової ситуації (п/в 15 р/);

5) отже, суд зобовєязаний обрати тільки принцип часткового складання покарань.

2. Встановлюємо невідбуту частину покарання за попереднім вироком:

5 р. п/в – 1 р. п/в = 4 р. п/в

3. На підставі ч.1,2,3,4,5 ст.71 КК визначаємо межі ОП за сукупністю вироків та можливі принципи йогопризначення.

  Межі остаточного покарання суб’єкта

8 р. п/в < ОП ≤ 15 р. п/в.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) cуд може обрати принцип повного приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного новим вироком, якщо покарання, призначене новим вироком (остаточне покарання за сукупністю злочинів, вчинених в установі виконання покарання), не перевищує 11 років;

2) суд не може обрати принцип повного приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного новим вироком, якщо покарання, призначене новим вироком (остаточне покарання за сукупністю злочинів), перевищує 11 років п/в; інакше остаточне покарання, призначене за цим принципом, буде перевищувати максимальну межу остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю вироків у даній кримінально-правовій ситуації (такою межею є 15 років п/в, оскільки жоден злочин, за який суб’єкт засуджувався чи засуджується кожним з вироків, не є особливо тяжким);

3) суд може обрати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного новим вироком, якщо останнє не дорівнює 15 років п/в;

4) якщо покарання, призначене новим вироком (остаточне покарання за сукупністю злочинів), дорівнює 15 років п/в, суд зобов’язаний як виняток застосувати принцип поглинення, оскільки таке покарання дорівнює максимальній межі остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю вироків у даній кримінально-правовій ситуації.