Тема 1. Призначення покарання як специфічний етап

     ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ

1. Юридична природа призначення покарання як специфічного етапу застосування кримінально-правових норм.

2. Основний кримінально-правовий зміст призначення покарання.

3.Призначення покарання в системі заходів кримінально-правового впливу.

4. Призначення покарання як складова частина рішення по кримінальній справі.

Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

1. Нормативні орієнтири (підстави) призначення покарання та проблеми їх систематизації в кримінальному праві України.

2. Особливості врахування фактичних обставин, що впливають на призначення покарання.

3. Основні логічні форми прийняття рішення при призначенні покарання.

4. Загальний механізм призначення покарання та особливості його функціонування на сучасному етапі.

Тема 3. ЗАСТОСУВАННЯ СУДАМИ ЗАГАЛЬНИ Х ЗАСАД

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

1. Поняття загальних засад та загальних правил призначення покарання за кримінальним правом України.

2. Призначення покарання в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

3. Призначення покарання відповідно до положень Загальної частини КК України.

4. Врахування судом при призначенні покарання:

а) ступеню тяжкості вчиненого злочину;

б) особи винного;

в) обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

5. Врахування судом інших загальних засад призначення покарання (ч.ч.2 – 4 ст.65 КК України).

6. Особливості відображення застосування загальних засад призначення покарання в мотивувальній частині вироку.

Тема 4. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ПОКАРАНЬ

1. Загальні підходи до призначення покарання певного виду.

2. Особливості призначення основних покарань, пов’язаних з позбавленням волі особи (позбавлення волі на певний строк, обмеження волі, арешт).

3. Призначення основних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі особи.

4. Особливості призначення додаткових покарань.

Тема 5. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА НЕЗАКІНЧЕНИЙ     ЗЛОЧИН ТА ЗА ЗЛОЧИН, ВЧИНЕНИЙ У СПІВУЧАСТІ

1. Загальна характеристика додаткових правових орієнтирів, що враховуються судом при призначенні покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.

2. Особливості призначення покарання за незакінчений злочин.

3. Особливості призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті.

Тема 6. ПОМ’ЯКШЕННЯ ПОКАРАННЯ ПРИ ЙОГО ПРИЗНАЧЕННІ

1. Поняття та основні різновиди пом’якшення покарання, передбачені КК України.

2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст.69 КК України).

3. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст.69¹ КК україни).

4. Особливості інших різновидів пом’якшення покарання, передбачених КК України (ч.3 ст.43, ч.5 ст.72 КК України).

Тема 7. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА СУКУПНІСТЮ                     

                                       ЗЛОЧИНІВ

1. Призначення покарання за сукупністю злочинів як окремий субінститут кримінального права України.

2. Особливості призначення покарання за сукупністю злочинів в порядку ч.ч.1-3 ст.70 КК України.

3. Особливості призначення покарання за сукупністю злочинів в порядку ч.4 ст.70 КК України.

4. Призначення покарання за сукупністю злочинів в окремих кримінально-правових ситуаціях (при звільненні від відбування покарання з випробуванням, при застосуванні ст.ст.68, 69, 69¹ КК України).

 

Тема 8. ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА СУКУПНІСТЮ ВИРОКІВ

1. Призначення покарання за сукупністю вироків як окремий субінститут кримінального права України.

2. Особливості призначення покарання за сукупністю вироків в порядку ч.ч.1-4 ст.71 КК України.

3. Особливості призначення покарання за сукупністю вироків в порядку ч.5 ст.71 КК України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

До всіх тем

Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. Т.2. – М.: Юрид. лит., 1982.— С. 317—350.

Антипов В.В., Антипов В.І. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання: Монографія. – К.: Атіка, 2004.– 208 с. 

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.- Киев: Вища шк., 1980. – С. 9-25, 25-75, 75-126, 126-138, 138-163, 197-215.

Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика). СПб., 2004.

Велиев С.А. Принципы назначения наказания. СПб., 2004.

Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М.: Юрид.лит., 1983. – 206 с.

Гальперин И.М., Мельникова Ю.Б. Дополнительные наказания.- М.: Юрид. лит., 1981. - 118 с.

Горелик А.С. Назначение наказания по совокупности.—Красноярск: Краснояр. кн. изд-во. 1975. - 272 с.

Горя Н.К. Назначение наказания по делам о насильственных преступле­ниях. - Кишинев: Штиинца, 1991.-160 с.

Дуюнов В.К., Цветинович А.Л. Дополнительные наказания: теория и практика. - Фрунзе: Илим, 1986. - 240 с.

Карпец И.И. Наказание: социальные, правовые и криминологические проблемы. – М., 1973. – 287 с.

Карпец И.И. Уголовное право и этика. – М.: Юрид. лит.. 1985. – С. 156-199, 200-210, 210-232. 

Келина С.Г., Кудрявцев В.Н.Принципы советского уголовного права. - М.: Наука, 1988. – 176 с.

Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Изд. 3-е, изм. и доп. Под общей редакцией Генерального прокурора Российской Федерации, профессора Ю.И.Скуратова и Председателя Верховного Суда Российской Федерации В.М.Лебедева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА.М, 2000. – С.117-150.

 Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студудентів юридичних вузів і факультетів/ За ред. Матишевського П.С., Андрушка П.П., Шапченка С.Д. – К.: Юрінком Інтер, 1999 р. – С. 77-79, 305-308, 309-341, 368-377, 377-388, 388-390.

Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятель­ства в уголовном праве: вопросы теории. - Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1985-164 с.

Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. – К.: А.С.К., - 2001. – 352 с.

Михайленко П.П. Уголовное право Украины. Общая часть. – Киев: Ред. –изд. Отдел МВД Украины, 1995. – 249 с.

Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: НАВС України, 1997. – 125 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. За загальною редакцією П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка – К.: 2009. – 1104 с.

Наумов А.В. Применение уголовно-правовых норм.- Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1973.— С. 35—87, 157-175.

Наумов А.В. Российское уголовное право. Курс лекций: в 3 т. Т.1 Общая часть.А.В. Наумов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – С.514 – 591.

Непомнящая Т.В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с. 

Никифоров Б. С. Наказание и его цели//Сов. гос-во и право.-1981.- № 9.-С. 62-71.

Осипов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – С. 43-92, 93-129.

Погосян Т.Ю. Штраф как мера уголовного наказания. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1989. - 48 с.

Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: Монографія. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с. 

Полубинская С. В. Цели уголовного наказания.- М.: Наука, 1990.  –  142 с.

Постатейный комментерий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. д-ра юр. наук, проф. А.И. Чучаева. – М.: ИНФРА-М: КОНТРАКТ, 2004. – YІІІ, 819 с. 

Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответствен­ность. - Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1990.- С. 25-72, 119-159.

Сахнюк С.В. Теоретичні та практичні аспекти пом’якшення покарання за кримінальним законодавством України: Автореф. дис. … к.ю.н./ Інститут держави і права ім. Корецького. – К., 2001. – 19 с. 

Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К.: Наукова думка, 1987. – 183 с.

Скомороха В. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: питання конституційності //Право України. – 2005. – № 4. – с.3 – 9.   

Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. - Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1988.- С 4-25, 25-103, 103-111.

Становский М.Н. Назначение наказания. – 1999. – СПб., «Юридический центр-Пресс». – 480 с.

Старков О.В., Милюков С.Ф. Наказание: уголовно-правовой и криминологический анализ. – 2001. – 560 с.

Сундуров Ф.Р.Лишение свободы и социально-психологические предпо­сылки его эффективности. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1980.–216 с.

Табарин И.В. Современная теория права: новый научный курс: Научная монография. – М.: Издание автора, 2008. – 624 с. 

Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования. – М.: Наука. 1987. – С. 139 – 143, 143 – 181.

Уголовное наказание. Киев-Донецк. 1997. – С.7-119, 126-150, 166-192, 192-220, 221-246.

Улицкий С.Я.Применение законодательства о принудительном лечении больных алкоголизмом. - Владивосток: ДВГУ, 1978.- 40 с.

Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів). Навч.посібник. – К.: “АртЕк”, 1997. – С.103-156.

Чугаев А.П. Основы дифференциации ответственности и индивидуализации наказания. - Краснодар.: Изд-во Кубан. ун-та, 1985. - С. 52-58, 62-67.

Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально-виконавчий кодекс України. – К.: Істина. – 2008.

Про застосування амністії в Україні: Закон України від 1 жовтня 1996 р. (з наступними змінами) // ВВР, 1996, № 48, ст.263; ВВР,1997, № 9, ст.69; ВВР, 2000, № 35, ст.281; «Голос України», № 3 (4003), 11 січня 2007 р.

Кримінальний кодекс України. Проект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України // Українське право. – 1997. - № 2.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190¹ Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару від 29 грудня 1999 р. № 11-рп/99 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 4. – Ст.126.

Положення про здійснення помилування. Затверджене Указом Президента України від 19 липня 2005 р. № 1118/2005.

Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів: Пост. ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4 (п.п. 21-22).

Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 (з наступними змінами і доповненнями).

Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Пост. ПВСУ від 29 червня 1990 р. № 5 (з наступними змінами та доповненнями).

Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5. – (п.п. 10 – 18).

 

МЕТОДИКА

                   ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

          З ВИВЧЕННЯ СПЕЦКУРСУ

«ПРОБЛЕМИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ»

                              (денна форма навчання)

Загальні положення

1.1. Ця методика ґрунтується на підходах, сформульованих в межах так званої Болонської системи вищої освіти, і розроблена відповідно до Наказу ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка № від

1.2. Оцінювання роботи студента з вивчення спецкурсу «Проблеми призначення покарання» відбувається протягом семестру і здійснюється за 100-бальною шкалою з подальшим переведенням одержаної підсумкової оцінки (в балах) в оцінку «зараховано» або «не зараховано».

1.3. Складовими, які враховуються при обчисленні протягом семестру підсумкової оцінки (в балах), є: а) поточна успішність; б) залікова робота (підсумкова комплексна контрольна робота).

1.4. Максимальні показники вказаних у п. 1.3. складових становлять: а) поточна успішність – 60 балів; б) залікова робота – 40 балів (див Додаток 1). Оцінка «зараховано», виставляється студенту, який одержав підсумкову оцінку не менше, ніж 60 балів.

2. Оцінювання поточної успішності студентів

2.1. Оцінювання поточної успішності студентів здійснюється в межах двох змістовних модулів – Модулю 1 та Модулю 2. Форми оцінювання поточної успішності за кожним модулем поділяються на обов’язкові та факультативні. 

2.2. Модуль 1 включає вивчення тем 1 – 4  (за програмою спецкурсу – див. Додаток 2). Максимальна кількість балів за всіма формами оцінювання поточної успішності в межах цього Модулю – 25.

 2.2.1. В межах Модулю 1 передбачені такі обов’язкові форми оцінювання поточної успішності студентів (із зазначенням максимальної кількості балів щодо кожної форми):

а) усні відповіді на практичних заняттях – 5;

б) самостійна робота з вирішення задач (написання фрагменту мотивувальної частини вироку щодо призначення покарання) – 8;

в) підсумкова модульна контрольна робота – 10.

2.2.2. В межах Модулю 1 передбачена факультативна форма оцінювання поточної успішності студентів – їх активність на практичному занятті (доповнення, уточнення, запитання доповідачам, участь у дискусії, відповіді на запитання викладача тощо). Максимальна кількість балів щодо цієї форми – 2.

2.3. Модуль 2 включає вивчення тем 5 – 8  (див. Додаток 2). Максимальна кількість балів за всіма формами оцінювання поточної успішності в межах цього модулю – 35.

2.3.1. В межах Модулю 2 передбачені такі обов’язкові форми оцінювання поточної успішності (із зазначенням максимальної кількості балів щодо кожної форми):

а) усні відповіді на практичних заняттях – 5;

б) самостійна робота з вирішення задач (написання фрагменту резолютивної частини вироку щодо призначення покарання) – 9;

в) самостійна робота з вирішення завдань (визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків щодо призначення покарання) – 9;

г) підсумкова модульна контрольна робота – 10;

2.3.2. В межах Модулю 2 передбачена така ж факультативна форма оцінювання поточної успішності студентів – їх активність на практичному занятті – як і щодо Модулю 1. Максимальна кількість балів щодо цієї форми – 2.

2.4. Обчислення кількості балів, одержаних студентами в межах відповідного модулю, здійснюються за накопичувальною системою, тобто шляхом додавання балів, виставлених викладачем по кожній з передбачених у ньому форм оцінювання поточної успішності.

2.4. Якщо в межах відповідного модулю викладач виставив кілька оцінок за такі форми оцінювання поточної успішності, як усні відповіді та активність на практичних заняттях, остаточна оцінка щодо цих форм виводиться як середня арифметична (з обчисленням до десятих). При цьому у разі, коли показник десятих становить 0,5 і більше середня арифметична заокруглюється до більшої кількості «цілих» балів, а у випадку коли цей показник становить 0,4 і менше – до меншої їх кількості.

Допуск до залікової роботи,

 її проведення та оцінювання

3.1. Студент допускається до залікової роботи лише у разі, коли відсутні обставини (підстави), зазначені у п.3.2.

3.2. Обставинами (підставами), які зумовлюють недопуск до залікової роботи, є:

а) невідпрацювання у встановлені терміни 2-х і більше пропущених практичних занять за Модулем 1 та 3-х і більше пропущених практичних занять за Модулем 2;

б) відсутність оцінки по кожній з обов’язкових форм оцінювання поточної успішності в межах відповідного модуля;

в) одержання в межах поточної успішності загальної оцінки менше 20 балів.

3.3. Залікова робота виконується у письмовому вигляді. Про елементи залікової роботи, особливості її проведення та оцінювання викладач, що веде практичні заняття, повинен поінформувати студентів не пізніше, ніж за місяць до її написання.

4. Робота студентів в позааудиторний час.

4.1. Студент, що пропустив практичне заняття, може відпрацювати його під час чергування на кафедрі викладача, який веде практичні заняття у його групі. При цьому відпрацювання має здійснюватися в межах тих обов’язкових форм оцінювання поточної успішності, які були передбачені викладачем саме для пропущеного студентом заняття. Не допускається відпрацювання більше ніж одного пропущеного практичного заняття за один раз.

4.2. За загальним правилом, відпрацювання пропущених занять у межах відповідного модуля має відбутися до дня написання підсумкової модульної контрольної роботи. Відпрацювання пропущеної підсумкової модульної контрольної роботи повинно відбутися не пізніше 2-х тижнів з дня її написання. У випадку тривалої хвороби студента або з інших поважних причин терміни відпрацювання можуть бути продовжені.

4.3. Одержані в межах відповідних форм оцінювання поточної успішності оцінки не перескладаються.

4.4. Викладачі повинні забезпечити студентам, які не мають оцінки за усну відповідь на практичних заняттях в межах відповідного модулю, можливість одержати одну таку оцінку до моменту написання підсумкової модульної контрольної роботи. Одержання додаткової оцінки за усну відповідь в межах кожного модулю в позааудиторний час допускається лише за згодою викладача..

Додаток 1. Особливості обчислення підсумкової оцінки за 100-бальною шкалою з урахуванням окремих складових

Орієнтири	Модуль 1	Модуль 2	Залікова робота	Підсумкова оцінка
Максимальна сума балів, яку може одержати студент упродовж семестру	25	35	40	100
Сума балів, яку реально одержав студент упродовж семестру (приклад)	17	24	25	66