Короткі теоретичні відомості З теорії поставів

Постав – це схема розкрою колоди на пиломатеріали заданих розмірів. Розробка такої схеми дає змогу планувати виготовлення пиломатеріалів та визначати потребу у сировині – лісоматеріалах.

Постав є одним з основних технологічних документів лісопильного виробництва, від якого значною мірою залежить об'ємний вихід пиломатеріалів та їх якість. Теоретичні основи оптимального проектування поставів були розроблені для розкрою колод на пилорамах (з цим пов’язано ще одне значення терміну постав – це набір пилок і міжпилкових прокладок, встановлений у пилораму), однак вказана теорія використовується і для розкрою пиломатеріалів на стрічкопилкових верстатах врозвал та з брусовкою.

За кількістю отримуваних пиломатеріалів постави бувають парними і непарними.

За положенням відносно поздовжньої осі колоди та осі поставу розрізнюють серцевинну, центральні та бокові дошки.

Серцевинна – це дошка, яка випиляна з центральної частини колоди або бруса і включає серцевину колоди. Вона буває тільки одна і тільки в непарних поставах.

Центральна – це одна з двох суміжних дощок, випиляних із центральної частини колоди і розташованих симетрично до осі колоди; пропил, який розділяє ці дошки, проходить через поздовжню вісь колоди.

Бокові – всі решта дощок постава.

У дощок розрізняють внутрішню та зовнішню пласті. Пласть дошки, що знаходиться ближче до поздовжньої осі колоди, називається внутрішньою, а далі від осі – зовнішньою.

На рис. 4.1 показана схема розкрою колоди на прикладі непарного поставу – поставу з серцевинною дошкою.

Оскільки схема розкрою колоди є симетричною відносно осі колоди, то достатньо розробити половину схеми (напівпостав) та врахувати фактичну кількість дощок кожного виду.

На виді на вершинний торець колоди (рис. 4.1) показані: діаметр колоди у вершинному торці d, діаметр колоди у нижньому торці D, відстані від осі поставу до зовнішніх пластей перших двох дощок C ₁ та C ₂ , пропил d _П , ширина однієї з дощок у вершинному та нижньому торці b_В та b_Н відповідно.

На рис. 4.1 показана відстань А зони укорочення необрізних дощок від осі поставу. Необхідність такого укорочення пояснюється тим, що зовнішні пласті дощок, віддалені від осі поставу на відстань більш ніж А, мають надто малу ширину у вершинному торці b_В – див. переріз Б-Б. Тому з такої необрізної дошки виробляти обрізну дошку шириною b_В та довжиною L не раціонально через великі відходи деревини. Таку дошку слід укоротити по довжині до L _У, що дасть можливість збільшити її ширину до b _У і зменшити відходи.

Оптимальну ширину b _У укороченої дошки (до усушки) обчислюють за формулою:

 

b _У = 0,58 b _Н.                                  (4.1)

 

де b _У –  оптимальна ширина укороченої обрізної дошки, мм;

b_Н – ширина дошки (до усушки) у нижньому торці, мм.

Оптимальну довжину укороченої дошки обчислюють за формулою:

 

 .                             (4.2)

 

де L _У – оптимальна довжина укороченої дошки з піфагоричної зони колоди, м;

b_В – ширина дошки (до усушки) у вершинному торці, мм.

 

 

 

Рис. 4.1 – Схема розкрою колоди врозвал і виготовлення укорочених дощок

 

 

Якщо пласть необрізної дошки обмежена параболою (див. переріз А-А), то при укорочуванні дошки слід дотримуватись співвідношення:

 

L _УП = (2/3) L _П,                                  (4.3)

 

де L _УП – оптимальна довжина укороченої дошки з параболічної зони колоди, м;

L _П – довжина неукороченої дошки з параболічної зони колоди, м.

Як і в попередньому випадку, ширину укороченої обрізної дошки можна обчислити за формулою (4.1).