Опис експериментальної установки

З метою створення одновимірного температурного поля досліджуваним зразкам 1 надають форму двох плоских дисків, які розміщують між нагрівником 2 і холодильниками 4 (рис. 1.1). Вони мають щільно прилягати до гарячої і холодної поверхонь приладу без повітряних зазорів. Щільність контакту всіх елементів приладу досягається необхідною чистотою обробки стичних поверхонь, спеціальним графітовим мащенням і натискним пристроєм.

Нагрівання здійснюється електричним нагрівником, виконаниміз ніхромового дроту діаметром 0,4×10^{-3 м у фарфорових бусинах, що розміщується у спеціальному каркасі. Для запобігання радіальним витокам теплоти застосовується бокова теплова ізоляція 12 з пінопласту.}

При стаціонарному тепловому стані тепловий потік, що виділяється нагрівником, повністю проходить через досліджувані зразки. Цей тепловий потік визначається за електричною потужністю нагрівника, яка вимірюється за показаннями амперметра 10 і вольтметра 11. Відведення теплоти, що пройшла крізь зразки, здійснюється водою, що протікає через порожнину двох холодильників 4.

Температура поверхонь досліджуваних зразків вимірюється термопарами 5. Одновимірний характер температурного поля дозволяє робити вимірювання температури тільки в одній точці поверхні – у центрі диска. Термопари кожного зразка з’єднані міжсобою диференціально і вимірюють різницю температур його гарячої і холодної поверхонь. Електрорушійна сила (ЕРС) термопар вимірюється цифровим мілівольтметром 7. Термопари підключаються до мілівольтметра за допомогою перемикача термопар 8. Температура охолодної води на вході і виходіз холодильника вимірюється термометрами 3 і 6. Потужність нагрівника змінюється за допомогою автотрансформатора 9.

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися з експериментальною установкою, конструкцією і правилами користування приладами.

2. Перевірити наявність води, що охолоджує холодильник.

3. Включити електроживлення нагрівника й установити за допомогою автотрансформатора перше значення потужності нагрівника.

4. Після досягнення зразками стаціонарного теплового стану виміряти силу струму , напругу , ЕРС термопар (  і ), температуру охолодної води на вході і виходіз холодильника  і  і занести їх до протоколу. Для визначення виходу установки на стаціонарний режим необхідно через кожні3 хв.виконувати вимірювання різниці температур на поверхнях одного із зразків. Режим вважається стаціонарним, якщо на протязі трьох послідовно виконаних вимірювань показання мілівольтметра залишаються незмінними.

4. Перейти до наступного режиму шляхом зміни потужності нагрівника. Контроль виходу установки на новий стаціонарний режим робиться аналогічно.