Визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського

       виробництва, які підлягають відшкодуванню

 

 

1. Втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені

вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних

насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не

пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на

основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим,

областях, містах Києву та Севастополю за формулою:

                Бд

Рв = Пд х Нв х ----- х Кінт,

                Бо

 

де Рв - розмір втрат сільськогосподарського виробництва,

тис. гривень; Пд - площа ділянки сільськогосподарських угідь,

гектарів; Нв - норматив втрат сільськогосподарського виробництва,

тис. гривень; Бд - бал бонітету ділянки сільськогосподарських

угідь, що вилучається; Бо - бал бонітету сільськогосподарських

угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та

Севастополю; Кінт - коефіцієнт інтенсивності використання

сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального

доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться

земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній

Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).

 

2. Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені

вилученням лісових угідь (вкритих лісовою рослинністю земель,

незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій,

рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових

шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх

у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства,

визначаються на основі нормативів втрат по Автономній Республіці

Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:

 

   Рв = Пд х Нв х Кі,

 

де Рв - розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис.

гривень; Пд - площа ділянки лісогосподарських угідь, що

вилучається, гектарів; Нв - норматив втрат лісогосподарського

виробництва, тис. гривень; Кі - коефіцієнт продуктивності лісових

угідь за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею).

 

3. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського

виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і

землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості

земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і

організацій, визначаються за формулою:

 

Рв = (1-К) х Нв х Пд,

 

де Рв - розмір втрат, тис. гривень; К - коефіцієнт зниження

продуктивності угіддя; Нв - середній розмір втрат з розрахунку на

1 гектар, що визначається відповідно до пунктів 1 або 2 цього

Порядку; Пд - площа ділянки, гектарів.

 

У разі повернення сільськогосподарських і лісових угідь,

наданих у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди,

менш цінними розмір втрат сільськогосподарського і

лісогосподарського виробництва визначається як різниця між

розмірами втрат цих угідь.

 

Якщо сільськогосподарські і лісові угіддя надаються на

умовах освоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь,

відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва провадиться

з урахуванням витрат на проведення цих робіт.

 

4. Відшкодування втрат    сільськогосподарського і

лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням

сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із

веденням сільського і лісового господарства, провадиться

юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після

затвердження в установленому порядку проекту відведення їм

земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених

угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру

їх фактичного надання.

 

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування

втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які

підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її

територіальні органи. { Пункт 4 доповнено абзацом згідно з

Постановою КМ N 619 (619-2010-п) від 21.07.2010 }

 

Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту

затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають

відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до

відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для

здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат. { Пункт 4

доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 619 (619-2010-п) від

21.07.2010 }

{ Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1115

( 1115-2011-п ) від 20.10.2011 }

                                                      Таблиця

 

               КОЕФІЦІЄНТИ ПРОДУКТИВНОСТІ

       лісових угідь за типами лісорослинних умов

 

——————————————————————————————————————————————————————————————————

|Ступінь | |   Група родючості грунтів (трофотопи) |

|зволо- |Група|                                            |

|ження |лісів|—————————————————————————————————————————————————|

|грунтів | |     |     |        |        |

|(гігро- | | А | В | С | D |

|топи) | |     |     |        |        |

|————————+—————+——————————+——————————+—————————————+—————————————|

| 0-1 | I | 0,496 | 0,734 | 0,971 | 1,21  |

|   | II | 0,387 | 0,737 | 0,98  | 1,22  |

|   | |     |     |        |        |

| 2 | I | 0,6 | 1   | 1,32(1,92) | 2,19(3,61) |

|   | II | 0,559 | 1   | 1,35(1,73) | 2,22(3,6) |

|   | |     |     |        |        |

| 3 | I | 0,548 | 0,867(1) | 1,53(2,58) | 3,13(5,59) ||   | II | 0,474 | 0,834(1) | 1,53(2,82) | 3,17(5,59) |

|   | |     |     |        |        |

| 4 | I | - | - | - | 0,896 |

|   | II | - | - | - | 0,906 |

|   | |     |     |        |        |

| 4-5 | I | 0,496 | 0,600 | 0,584 | - |

|   | II | 0,387 | 0,558 | 0,592 | - |

|   | |     |     |        |        |

| 5 | I | - | - | - | 0,584 |

|   | II | - | - | - | 0,591 |

——————————————————————————————————————————————————————————————————

Примітка. У дужках - для лісів гірської зони Закарпатської,

Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей.

 

                                    

49. Порядок визначення складу та обсягів першочергових і перспективних заходів з використання та охорони земель.

Глава 26 (ЗКУ)

 

        Завдання, зміст і порядок охорони земель

 

Стаття 162. Поняття охорони земель

 

Охорона земель - це система правових, організаційних,

економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне

використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель

сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист

від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення

родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель

лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму

використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного

та історико-культурного призначення.

{ Стаття 162 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 

Стаття 163. Завдання охорони земель

 

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та

відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і

набутих якостей земель.

 

Стаття 164. Зміст охорони земель

 

1. Охорона земель включає:

 

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального

землекористування;

 

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та

чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

 

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення,

заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення,

забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними

речовинами та від  інших несприятливих природних і техногенних

процесів;

 

г) збереження природних водно-болотних угідь;

 

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної

ролі антропогенних ландшафтів;

 

д) консервацію деградованих    і малопродуктивних

сільськогосподарських угідь.

 

2. Порядок охорони земель встановлюється законом.

 

Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони

            земель та відтворення родючості ґрунтів

 

1. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та

відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення

екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом

прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають

вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження

на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського

освоєння земель тощо.

 

2. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів

встановлюються такі нормативи:

 

а) оптимального співвідношення земельних угідь;

 

б) якісного стану ґрунтів;

 

в) гранично допустимого забруднення ґрунтів;

 

г) показники деградації земель та ґрунтів.

 

3. Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони

земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом

Міністрів України.

 

Стаття 166. Рекультивація порушених земель

 

1. Рекультивація порушених земель - це комплекс

організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих

на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та

продуктивності порушених земель.

 

2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному

стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі

внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних,

будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

 

3. Для рекультивації порушених земель, відновлення

деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при

проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та

інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або

на ділянки без ґрунтового покриву.

 

Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними

            речовинами

 

1. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення

земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації

небезпечних речовин, забороняється.

 

2. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних

речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя

населення.

{ Частина друга статті 167 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462- VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

3. Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки

використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо

запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля.

 

4. Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданні

земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу

та зміні характеру і режиму використання.

 

Стаття 168. Охорона ґрунтів

 

1. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

 

2. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають

права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву

земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення

державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі

(z0070-05).

{ Частина друга статті 168 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462- VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

3. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням

поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та

землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування,

зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку,

з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну

ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

 

50. Обґрунтування обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції.
Стаття 25. Документація із землеустрою в галузі охорони земель (ЗУ про охорону земель)

 

Документацією із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни.

 

У разі необхідності в складі схем землеустрою може розроблятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.

 

Проектом землеохоронних заходів визначаються види, обсяги, порядок здійснення та фінансування цих заходів. Відповідно до видів та обсягів землеохоронних робіт встановлюються екологічні обмеження щодо використання земель.

 

Документацією із землеустрою повинні передбачатися обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони тощо).

 

Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою.

 

Стаття 42. Охорона земель при веденні водного господарства

 

При веденні водного господарства охорона земель водного фонду здійснюється шляхом обмеження антропогенного впливу на них і додержання особливого режиму їх використання відповідно до закону.

При розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації водогосподарських об'єктів передбачаються заходи, спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забрудненню продуктивних земель, погіршенню якості ґрунтів.

 

Забороняється скидання стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, якщо внаслідок цього може відбутися деградація і забруднення ґрунтів небезпечними речовинами.

 

Особливості використання земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються законом.

 

Стаття 87. Водоохоронні зони (Водний кодекс)

 

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів,

попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення

навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку

вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм

встановлюються водоохоронні зони.

 

Водоохоронна зона є природоохоронною територією

господарської діяльності, що регулюється.

 

На території водоохоронних зон забороняється:

 

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

 

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів

фільтрації;

 

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф

місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

 

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено

добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій

частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними,

Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями,

органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань

охорони навколишнього природного середовища, центральним органом

виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку

водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та

раціонального використання надр.

 

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально

розробленими проектами.

 

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим

ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом

Міністрів України.

 

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад

зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих

організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних

захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих

територіях.

 

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних

захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх

територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних,

міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує

державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у

сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального

використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

{ Стаття 87 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5456-VI

( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

 

51. Техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель на перспективу.

 

Стаття 45. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (ЗУ про землеустрій)

 

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування

використання та охорони земель адміністративно-територіальних

одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо

використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих

пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального

використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням

потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл,

селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного,

історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та

іншого природоохоронного призначення тощо.

 

Строки реалізації заходів, визначених схемою землеустрою і

техніко-економічними обґрунтуваннями використання та охорони

земель адміністративно-територіальних одиниць, залежать від

поставлених завдань, але не можуть бути меншими 10-15 років.
52. Сучасний стан та проблеми адміністративно-територіального устрою України.
Юрій Карпінський,
директор Науково-дослідного
інституту геодезії та картографії

Аналіз проблем сучасного стану
адміністративно-територіального устрою України

Адміністративно-територіальний устрій ― це законодавчо закріплена система поділу держави на територіальні утворення, відповідно до яких здійснюється організація та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування. Очевидно, що реформування адміністративно-територіального устрою повинно базуватися на певних принципах, які сприяють поліпшенню стандартів життя, наближують надання певних послуг населенню, сприяють розвитку місцевого самоврядування. З географічної точки зору серед таких принципів можна зазначити: повсюдність, пропорційність, компактність, доступність, спадкоємність, взаємодоповнюваність, гнучкість та адаптивність, саморегулювання. Враховуючи, що абсолютна більшість показників адміністративно-територіального устрою базується на просторово локалізованих даних, одним з ефективних засобів аналізу є застосування сучасних геоінформаційних технологій.