II . Підручники одного і більше авторів

1. Аграрне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного. -- К.: Істина, 2007. -- 448 с

2. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: навчально-практичний посібник. - Х.: ТОВ „Одісей”, 2003. - 451 с

3. Земельне право України: Підручник / За ред. А. П. Шеремета ТОВ «Видавництво Наші книги»,2008.- 632 с.

30. Види правопорушень ведення Державного земельного кадастру. Правові форми відповідальності за ці правопорушення.
  Розділ V (ЗУ “Про Державний земельний кадастр”)

 

      ГАРАНТІЇ ДОСТОВІРНОСТІ ВІДОМОСТЕЙ ДЕРЖАВНОГО

ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО

                  ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

 

Стаття 39. Відповідальність у сфері Державного земельного

           кадастру

 

1. Виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт,

посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до

Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного

земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення

законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть

дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну

відповідальність у порядку, встановленому законом.

 

2. Дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора

можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

 

3. Шкода, заподіяна Державним кадастровим реєстратором

фізичним чи юридичним особам під час виконання своїх обов'язків,

підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому

законом.

31. Перерахуйте обов’язки орендаря земельної ділянки.
  Стаття 25. Права та обов'язки орендаря (ЗУ “Про оренду землі”)

 

Орендар земельної ділянки має право:

 

самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

 

за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

 

отримувати продукцію і доходи;

 

здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

 

Орендар земельної ділянки зобов'язаний:

 

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

 

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

 

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

 

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

 

32. Розкрийте сутність права володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.
"Паньків З.П. Земельні ресурси п.5.2."
Після встановлення меж земельної ділянки і видачі правовстановлюючого документа починається її практичне використання і земельна ділянка отримує певний правовий статус. Відповідно до земельного законодавства кожна земельна ділянка є об'єктом права власності. Елементами права власності на землю є право володіти, право користуватися і право розряджатися нею.
Власність – це система історично змінюваних об'єктивних відносин між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання, які характеризують привласнення засобів виробництва і предметів споживання.
Право володіння – це необмежена у часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.
Право володіння земельною ділянкою має певну особливість, що обумовлена неможливістю відокремлення землі від навколишнього середовища, її тісний взаємозв'язок з іншими компонентами природи, неможливістю вилучення земельної ділянки з цього середовища, переносу в інше місце, здатністю грунтового покриву до саморозвитку та самовідновлення як екологічної системи та засобу виробництва.
Право розпоряджатися – це здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб'єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.
Право користування – це процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створених за його допомогою благ.
Право власності на земельні ділянки набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу, а також інших законів. Земельні ділянки можуть перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Від форми власності залежить, кому земельна ділянка належить, хто її власник і хто розпоряджається результатами праці від її використання. Право приватної власності на земельні ділянки можуть набувати громадяни та юридичні особи, право комунальної власності – територіальні громади або органи місцевого самоврядування; право державної власності – держава, в особі органів державної влади.
Земельні ділянки також можуть перебувати у спільній частковій і спільній сумісній власності.Спільна часткова власність – це власність на земельну ділянку двох і більше фізичних або юридичних осіб з визначеними частками власності кожного співвласника. У спільній сумісній власності земельна ділянка перебуває тоді, коли право власності щодо неї реалізують двоє або більше фізичних осіб без визначення розміру частки кожної із них.
Право власності на земельні ділянки громадяни, юридичні особи України, територіальні громади та держава можуть набувати на підставі купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
33. Плата за використання земель.
Стаття 206. Плата за землю (ЗКУ)

 

1. Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за

землю є земельна ділянка.

 

2. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України:

Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори

9.1.10. плата за землю;

Стаття 14. Визначення понять

14.1.136. орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

14.1.147. плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

14.1.256. фіксований сільськогосподарський податок для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів;

РОЗДІЛ XIII. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

Стаття 269. Платники податку

269.1. Платниками податку є:

269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.2. землекористувачі.

269.2. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIVцього Кодексу.

{Статтю 269 доповнено пунктом 269.2 згідно із Законом № 4014-VI від 04.11.2011 }

Стаття 270. Об'єкти оподаткування

270.1. Об'єктами оподаткування є:

270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 271. База оподаткування

271.1. Базою оподаткування є:

271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

271.2. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

{Статтю 271 доповнено пунктом 271.2 згідно із Законом № 4834-VI від 24.05.2012 }

Стаття 272. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)

272.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

272.1.1. для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

272.1.2. для багаторічних насаджень - 0,03.

272.2. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті.

Стаття 288. Орендна плата

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

288.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

288.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

{Підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014 }

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

{Підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 доповнено новим підпунктом згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 }

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

288.6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

288.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

 

34. Зміст та методи економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального

            використання та охорони земель

 

1. Економічне стимулювання раціонального використання та

охорони земель включає:

 

а) надання податкових і кредитних пільг громадянам та

юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи,

передбачені загальнодержавними та регіональними програмами

використання і охорони земель;

 

б) виділення коштів державного або місцевого бюджету

громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану

земель, порушених не з їх вини;

 

в) звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у

стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану

згідно з державними та регіональними програмами;

 

г) компенсацію з бюджетних коштів зниження доходу власників

землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації

деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх

вини.
35. Повноваження Укрдержреєстру в питаннях реєстрації речових прав на земельні ділянки та нерухоме майно та їх обмежень.

 

  Стаття 8. Повноваження органу державної реєстрації прав (ЗУ “ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”)

 

 

1. Орган державної реєстрації прав:

 

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або

відмовляє у їх реєстрації;

 

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

 

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в

порядку, встановленому цим Законом;

 

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

 

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та

іншими законами України. { Підпункт 5 статті 8 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 5461-VI (5461-17) від 16.10.2012 }

36. Взаємодія Укрдержреєстру та Держземагентства в питаннях реєстрації речових прав на земельні ділянки та нерухоме майно та їх обмежень.
Мабуть ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
Стаття 28-1. Взаємодія органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру

 

1. Орган державної реєстрації прав надає органу, що здійснює

ведення Державного земельного кадастру, інформацію про:

 

1) суб'єкта права власності на земельну ділянку:

 

для фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без

громадянства): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності);

податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні

або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного

номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного

номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної

влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); номер та

серія паспорта громадянина України (для громадян України, які

через свої релігійні або інші переконання відмовилися від

прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку

(ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні

органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина

України); реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер

та серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що

здійснив його видачу, тощо);

 

для юридичної особи (резидента та нерезидента): найменування

юридичної особи; податковий номер;

 

для територіальної громади: відомості про територіальну

громаду села, селища, міста, району у місті; найменування органу

місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого

самоврядування;

 

для держави: відомості про державу Україна; найменування

органу державної влади, що здійснює управління нерухомим майном;

податковий номер органу державної влади;

 

2) суб'єкта речового права на земельну ділянку:

 

для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без

громадянства): прізвище, ім'я, по батькові (за наявності);

податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні

або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного

номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного

номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної

влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); номер та

серія паспорта громадянина України (для громадян України, які

через свої релігійні або інші переконання відмовилися від

прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку

(ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні

органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина

України); реквізити документа, що посвідчує таку особу (номер та

серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкта, що

здійснив його видачу, тощо);

 

для юридичної особи (резидента та нерезидента): найменування

юридичної особи; податковий номер;

 

для органів місцевого самоврядування: найменування органу

місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого

самоврядування;

 

для органів державної влади: найменування органу державної

влади; податковий номер органу державної влади;

 

3) державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,

права користування (сервітут) земельною ділянкою, права постійного

користування, права оренди (суборенди) земельної ділянки; права

користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

(емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

 

У разі надання інформації про державну реєстрацію права

оренди (суборенди) земельної ділянки зазначається цільове

призначення такої земельної ділянки; { Пункт 3 частини першої

статті 28-1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 5037-VI

(5037-17) від 04.07.2012 }

 

4) дату державної реєстрації, реєстраційний номер земельної

ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із

зазначенням відомостей про її кадастровий номер та орган, що

здійснив державну реєстрацію.

 

2. Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру,

надає органу державної реєстрації прав інформацію про:

 

державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної

реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію);

 

кадастровий номер, площу, місце розташування земельної

ділянки;

 

кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в

електронній (цифровій) формі.

 

Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру,

надає органу державної реєстрації право доступу до перегляду

кадастрових карт (планів) у порядку (118-2012-п), встановленому

Кабінетом Міністрів України.

 

Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення

Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором

під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об'єкт

до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про

нерухоме майно.

 

3. Порядок надання інформації (118-2012-п), визначеної у

частинах першій та другій цієї статті, встановлюється Кабінетом

Міністрів України.

 

4. Державний кадастровий реєстратор, який здійснив державну

реєстрацію земельної ділянки, після прийняття рішення про

затвердження документації із землеустрою та надання земельної

ділянки у власність за заявою особи, яка має право на подання

заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо такої

земельної ділянки, в день надходження такої заяви подає до органу

державної реєстрації прав відповідну заяву в електронній формі,

наявні оригінали електронних документів, необхідних для державної

реєстрації прав та їх обтяжень, або наявні електронні копії

оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та

їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у

паперовій формі.

 

За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та

їх обтяжень, поданої державним кадастровим реєстратором, орган

державної реєстрації прав надсилає державному кадастровому

реєстратору документи, оформлені за  результатом розгляду такої

заяви, та у випадку, встановленому статтею 18 цього Закону,

свідоцтво про право власності на нерухоме майно для їх видачі

заявнику.

{ Статтю 28-1 доповнено частиною четвертою згідно із Законом

N 5037- VI ( 5037-17 ) від 04.07.2012 }

{ Закон доповнено статтею 28-1 згідно із Законом N 3613-VI

( 3613-17 ) від 07.07.2011 - набирає чинності з 01.01.2013; із

змінами, внесеними згідно із Законом N 5037-VI ( 5037-17 ) від

04.07.2012 }

 

37. Підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.
можна розкрити так 147 ЗКУ Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності

 

Підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок

з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

{ Стаття 147 в редакції Закону N 1559-VI ( 1559-17 ) від

17.11.2009 } + Зак.Укр. Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності,для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності а саме Ст. 1 примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші
об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; Стаття 4. пункт 6. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не
погоджено з власником відчужуваної земельної ділянки +Стаття 15, Стаття 16 ЗКУ" Про відуж.зем.діл,....."

38. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки.
  Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки

 

1. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки

укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

 

2. Угоди повинні містити:

 

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина,

назва юридичної особи);

 

б) вид угоди;

 

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця

розташування, площі, цільового призначення, складу угідь,

правового режиму тощо);

 

г) документ, що підтверджує право власності на земельну

ділянку;

 

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної

ділянки;

 

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо

використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава,

оренда, сервітути тощо);

 

е) договірну ціну;

 

є) права та обов'язки сторін; { Пункт "є" частини другої

статті 132 в редакції Закону N 1066-VI (1066-17) від

05.03.2009 }

 

ж) кадастровий номер земельної ділянки; { Частину другу

статті 132 доповнено пунктом "ж" згідно із Законом N 1066-VI

(1066-17) від 05.03.2009 }

 

з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

{ Частину другу статті 132 доповнено пунктом "з" згідно із Законом

N 1066-VI (1066-17) від 05.03.2009 }

 

3. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження

земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право

власності на земельну ділянку, що відчужується (або

відчужувалась).

{ Статтю 132 доповнено частиною згідно із Законом N 1066-VI

( 1066-17 ) від 05.03.2009 }

 

4. Угоди про перехід права власності на земельну ділянку

підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

{ Частина четверта статті 132 в редакції Закону N 1066-VI

( 1066-17 ) від 05.03.2009 }

Блок питань
із землеустрою, державного земельного кадастру, державної землевпорядної експертизи

39. Мета, завдання землеустрою та його роль в управлінні земельними ресурсами.

 

землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних

заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та

раціональну організацію території адміністративно-територіальних

одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом

суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

Стаття 2. Призначення землеустрою (ЗУ “Про землеустрій”)

 

Землеустрій забезпечує:

 

а) реалізацію державної політики щодо використання та охорони

земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних формування раціональної системи землеволодіння і

землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів

тощо;

 

відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим

призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних

інтересів, 

б) надання інформації для правового, економічного,

екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних

відносин на національному, регіональному, локальному і

господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та

умов використання й охорони земель;

 

в) встановлення і закріплення на місцевості меж

адміністративно-територіальних     одиниць,    територій

природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного

призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного

призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

 

г) прогнозування, планування і організацію раціонального

використання та охорони земель на національному, регіональному,

локальному і господарському рівнях;

 

ґ) організацію території сільськогосподарських підприємств,

установ і організацій з метою створення просторових умов для

еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель

сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм

організації управління землекористуванням, удосконалення структури

і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни,

сінокосо- і пасовищезміни;

 

д) розробку і здійснення системи заходів із землеустрою для

збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення

родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання

малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення,

висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення,

ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними

речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних

земель, запобігання іншим негативним явищам;

 

е) організацію території підприємств, установ і організацій з

метою створення умов сталого землекористування та встановлення

обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та

охороні земель несільськогосподарського призначення;

 

є) отримання інформації щодо кількості та  якості земель,

їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного

земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного

контролю за використанням та охороною земель.

Стаття 6. Принципи землеустрою (ЗУ “Про землеустрій”)

 

Землеустрій базується на таких принципах:

 

а) дотримання законності;

 

б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних

ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення

продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку

регіонів, формування сприятливого навколишнього природного

середовища;

 

в) організації використання та охорони земель із врахуванням

конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і

соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу

економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну

збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;

 

г) створення умов для реалізації органами державної влади,

органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами

їхніх конституційних прав на землю;

 

ґ) забезпечення  пріоритету  сільськогосподарського

землеволодіння і землекористування;

 

д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони

земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності

земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму

природоохоронного,  оздоровчого,  рекреаційного  та

історико-культурного призначення.

 
40. Підстави проведення землеустрою. (ЗУ “Про землеустрій”)

 

Стаття 22. Підстави проведення землеустрою

 

Землеустрій здійснюється на підставі:

 

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

 

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами

(землевласниками і землекористувачами) та розробниками

документації із землеустрою;

 

в) судових рішень.
41. Суб’єкти та об’єкти землеустрою.

 

  Стаття 4. Суб'єкти землеустрою (ЗУ про землеустрій) (ЗУ “Про землеустрій”)

 

Суб'єктами землеустрою є:

 

органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки

Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи

місцевого самоврядування; { Абзац другий статті 4 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 3123-VI (3123-17) від 03.03.2011 }

 

юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій;

 

землевласники та землекористувачі.

42. Повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування у сфері землеустрою.

Розділ II (ЗУ “Про землеустрій”)

          ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ

 

Стаття 8. Органи, що здійснюють регулювання у сфері

          землеустрою

 

Регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада

України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет

Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,

органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а

також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування

державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи

виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері

земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в

агропромисловому комплексі у межах повноважень, встановлених

законом.

{ Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462- VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 9. Повноваження Верховної Ради України у сфері

          землеустрою

 

До повноважень Верховної Ради України у сфері землеустрою

належать:

 

а) визначення засад державної політики у галузі використання

та охорони земель;

 

б) затвердження документації із землеустрою щодо визначення

та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону

України;

 

в) затвердження загальнодержавних програм щодо використання

та охорони земель;

 

г) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до

Конституції України (254к/96-ВР).

 

Стаття 10. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері

           землеустрою

 

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері землеустрою

належать:

 

а) реалізація державної політики у галузі використання та

охорони земель;

 

б) організація здійснення землеустрою;

 

в) забезпечення виконання загальнодержавних програм

використання та охорони земель;

{ Пункт "в" статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462- VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

г) затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових

актів з питань землеустрою;

{ Пункт "г" статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462- VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

ґ) координація діяльності органів виконавчої влади з питань

землеустрою;

 

 

{ Пункт "д" статті 10 виключено на підставі Закону N 5462-VI

( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

 

е) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до

закону.

 

Стаття 11. Повноваження Верховної Ради Автономної

           Республіки Крим у сфері землеустрою

 

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим на

території республіки у сфері землеустрою належать:

 

а) забезпечення реалізації державної політики у галузі

використання та охорони земель;

 

б) розроблення, затвердження та участь у реалізації

республіканських програм використання та охорони земель,

підвищення родючості ґрунтів відповідно до загальнодержавних

програм;

 

в) погодження та участь у реалізації загальнодержавних

програм використання та охорони земель у межах території

Автономної Республіки Крим;

 

г) координація діяльності районних і міських (міст

республіканського значення) рад у сфері землеустрою;

 

ґ) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів

і контролю за використанням та охороною земель;

 

д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до

закону.

 

Стаття 12. Повноваження Ради міністрів Автономної

           Республіки Крим у сфері землеустрою

 

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у

сфері землеустрою належать:

 

а) забезпечення реалізації державної політики у галузі

використання та охорони земель;

 

б) участь у  розробленні та забезпеченні виконання

загальнодержавних та республіканських програм щодо використання та

охорони земель;

 

в) координація діяльності державних органів земельних

ресурсів;

 

г) координація здійснення землеустрою і державного контролю

за використанням та охороною земель;

 

ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до

закону.

 

Стаття 13. Повноваження місцевих державних адміністрацій у

           сфері землеустрою

 

До повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері

землеустрою належать:

 

а) забезпечення реалізації державної політики у галузі

використання та охорони земель;

 

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання

загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм щодо

використання та охорони земель;

 

в) координація діяльності державних органів земельних

ресурсів;

 

г) координація здійснення землеустрою і державного контролю

за використанням та охороною земель;

 

ґ) інформування населення про заходи, передбачені

землеустроєм;

 

д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до

закону.

 

43. Організація і регулювання землеустрою.