Аналіз майнового та фінансового стану малого підприємства

 

Майновий стан підприємства щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризується "Балансом" підприємства (форма №1):

o Розмір та структура активів балансу, тобто чим розпоряджається і використовує підприємство у своїй господарське - виробничий діяльності;

o Фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти (зобов'язання) - пасиви.

Для більш повного аналізу майнового стану будь-якого підприємства необхідний розгляд "Балансів" даного підприємства за 3-5 попередніх років. Склад активів показує, як розміщені кошти підприємства, а склад пасивів показує джерела фінансування активів (зобов'язань) підприємства. Загальна сума активів завжди дорівнює загальній сумі пасивів. Баланс складається на певну дату та відображує стан підприємства на цю певну дату. В балансі підприємства активи розміщені в порядку зростання їх ліквідності.

На основі вихідних даних "Балансу" підприємства за останні 3-5 років складається агрегований "Баланс", де вказується стан активів так пасивів на 1 січня певного року, їх структура та темпи приросту, проводиться горизонтальний та вертикальний аналіз всіх показників. Основними показниками, які вказуються у агрегованому "Балансі", для малого підприємства є:

1. Необоротні активи;

2. Оборотні активи;

3. Власний капітал;

4. Поточні зобов'язання;

5. Валюта балансу.

Наступним кроком в аналізі майна підприємства є поділ агрегованого балансу на актив балансу і пасив. Аналіз активу та пасиву балансу зводиться

до аналізу динаміки активу (пасиву) балансу та до аналізу структури активу (пасиву) балансу. В активі балансу аналізуються такі статті:

Виручка від реалізації, дані про яку містяться у документі "Звіт про фінансові результати" (форма№2)

Середній обсяг оборотних активів всього, який розраховується так: (Оборотні активи за попередній період + необоротні активи за

поточний період)/ 2

Середній обсяг необоротних активів всього:

(Необоротні активи за попередній період + необоротні активи за поточний період)/2

Середній обсяг запасів:

(Запаси за попередній період + Запаси за поточний період)/2

Середній обсяг дебіторської заборгованості:

(Дебіторська заборгованість за попередній період + дебіторська заборгованість за поточний період)/2

Середній обсяг грошових коштів:

(Грошові кошти за попередній період + грошові кошти за поточний період)/2

Середній обсяг інших оборотних активів:

(Інші оборотні активи за попередній період + Інші оборотні активи за поточний період)/2

Середній обсяг балансу:

(Обсяг балансу за попередній період + обсяг балансу за поточний період)/2

За вищенаведеними статтями аналізується динаміка активу балансу, а також його структура:

o Темп приросту:

(Дані поточного періоду - дані минулого періоду)/ дані минулого періоду *100

o Аналіз структури активу балансу проводиться з врахуванням того, що весь актив приймається за 100% і, відповідно цього, проводиться структуризація окремих статей.

Аналогічно проводиться аналіз статей пасиву балансу. Наведемо орієнтовні статті для аналізу пасиву балансу малого підприємства: Середній обсяг власного капіталу всього:

(Власний капітал за попередній період + власний капітал за поточний період)/2

Середній обсяг статутного капіталу:

(Він є постійним, якщо не відбулося змін у капіталі компанії)

Середній обсяг додаткового капіталу.

(Додатковий капітал за попередній період + додатковий капітал за поточний період)/2

Середній обсяг резервного капіталу:

(Резервний капітал за попередній період + резервний капітал за поточний період)/2

Середній обсяг поточних зобов'язань всього:

(Поточні зобов'язання за попередній період + поточні зобов'язання за поточний період)/2

Середній обсяг кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги:

(Кредиторська заборгованість за попередній період + кредиторська заборгованість за поточний період)/2

Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом: (Поточні зобов'язання за попередній період + поточні

зобов'язання за поточний період)/2

Середній обсяг поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці:

(Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці за попередній період + поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці за поточний період)/2

Середній обсяг балансу всього:

(Баланс за попередній період + баланс за поточний період)/2

Поряд з показниками про майновий стан підприємства, які було отримано в результаті горизонтального та вертикального аналізу балансу, для характеристики майнового стану можна залучати відносні аналітичні показники: обсяг первісної вартості, обсяг зносу та обсяг залишкової вартості за даними балансу 3-5 років по роках на 1 січня.

За нормативним документом до показників оцінювання майнового стану належать такі [13]:

Ø Обсяг первісної вартості;

Ø Обсяг залишкової вартості;

Ø Обсяг зносу;

Ø Коефіцієнт зносу;

Ø Коефіцієнт придатності.

Інформаційною базою аналізу складу основних засобів є "Баланс". Коефіцієнт придатності розраховується за формулою:

Обсяг залишкової вартості/ Обсяг первісної вартості, а коефіцієнт зносу розраховується так:

Обсяг зносу/ Обсяг первісної вартості

За критерієм одного з істотних кінцевих результатів діяльності підприємства "Виручка від реалізації" доцільно проаналізувати майновий стан підприємства за такими двома напрямками:

1. Аналіз співвідношення між темпами збільшення виручки від реалізації і валюти балансу. Якщо темпи збільшення виручки від реалізації швидше ніж валюти балансу, то майно підприємства

використовується ефективніше, ніж у попередньому періоді, якщо навпаки, то менш ефективно.

2. Аналіз частки інтенсивних та екстенсивних чинників у збільшенні виручки від реалізації, тобто кількісне визначення того, наскільки, це збільшення зумовлене збільшенням розміру майна і наскільки - його кращим використанням.

Отже, завдяки проведенню аналізу балансу можна всебічно та повно проаналізувати склад і джерела утворення майна підприємства.

Інформаційною базою для аналізу фінансового стану підприємства є "Звіт про фінансові результати" (форма №2). Це документ, що доповнює баланс та показує ефект від діяльності підприємства за звітний період. На відміну від балансу, який характеризує стан активів на певну дату, звіт про фінансові результати містить інформацію про доходи, витрати, прибутках та збитках за весь звітний період. В першому розділі звіту відображують такі показники, як виручка від реалізації товарів (продукції, послуг); собівартість реалізованих товарів (продукції, послуг); валовий прибуток (збиток); адміністративні витрати; витрати на збут; фінансові результати (прибуток чи збиток) від операційної діяльності, від звичайної та надзвичайної діяльності; податок на прибуток; чистий прибуток (збиток).

Другий розділ цього звіту включає операційні витрати, згруповані за економічними елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати), що Дозволяє проаналізувати структуру витрат підприємства.

Третій розділ звіту про фінансові результати - розрахунок показників прибутковості акцій - заповнюють лише відкриті акціонерні товариства.

Основні показники, які характеризують фінансовий стан підприємства, можна поділити у певні групи:

1. Коефіцієнти ліквідності (поточної платоспроможності);

2. Коефіцієнти платоспроможності (структури капіталу);

3. Показники ділової активності (оборотності);

4. Показники рентабельності (прибутковості).

В нашій дипломній роботі для аналізу використанні дві останні групи. Ці показники можна розрахувати за даними балансу та звіту про фінансові результати підприємства.

Необхідною умовою фінансового аналізу підприємства є аналіз його виручки на протязі певного проміжку часу. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дає змогу визначити чинники, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства. Аналізуючи дані звіту про фінансові результати, необхідно звернути увагу на такі основні показники:

1. Виручка від реалізації (дані звіту про фінансові результати)

2. ПДВ (дані звіту про фінансові результати)

3. Чиста виручка від реалізації продукції:

(Виручка від реалізації - ПДВ)

4. Собівартість реалізованої продукції (дані звіту про фінансові результати)

5. Валовий прибуток:

(Чиста виручка від реалізації продукції - собівартість реалізованої продукції)

6. Інші операційні доходи (дані звіту про фінансові результати)

7. Інші операційні витрати, витрати на збут та адміністративні витрати (дані звіту про фінансові результати)

8. Операційний прибуток:

(Валовий прибуток + інші операційні доходи - інші операційні витрати, витрати на збут та адміністративні витрати)

9.  Інші доходи (дані звіту про фінансові результати)

10. Інші витрати (дані звіту про фінансові результати)

11. Прибуток від звичайної діяльності:(Операційний прибуток + інші доходи - інші витрати)

12. Податок на прибуток (дані звіту про фінансові результати)

13. Чистий прибуток:

(Прибуток від звичайної діяльності - податок на прибуток) За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних чинників, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Важливим показником для визначення ефективності діяльності підприємства, як вже було відмічено вище, є собівартість продукції. Аналіз собівартості продукції проводять у двох напрямках:

1. Вивчення загального рівня собівартості та факторів, які визначають розмір усіх чи більшості елементів витрат.

2. Аналізу окремих видів витрат з метою виявлення резервів економії за окремими статтями витрат.

На розмір собівартості впливають різні фактори, які можна об'єднати в дві групи:

Ø Перша група - зовнішні фактори, які відображають загальний рівень розвитку економіки України та не залежать від діяльності господарюючого суб'єкта. Вплив цієї групи факторів проявляється на рівні цін на сировину, матеріали, товари, обладнання, енергоносії; тарифах на транспорт, воду ти інші матеріальні послуги; ставках орендної плати; нормах амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальне страхування та інших обов'язкових платежів.

Ø Друга група - внутрішні фактори, які безпосередньо пов'язані з результатами діяльності господарюючого суб'єкта, з його підприємницькою активністю. До цих факторів належать: виручка від реалізації продукції (товарів, послуг), форми та системи оплати праці, які використовуються, рівень виробничої праці робітників, ступінь використання основних фондів та оборотних коштів.

На рівень собівартості продукції (товарів, послуг) великий вплив має виручка від реалізації продукції (товарообіг). Всі витрати по відношенню до обсягу виручки можна поділити на дві групи: умовно-постійні та умовно - змінні..

Умовно-постійними називаються витрати, сума яких не змінюється при зміні виручки від реалізації продукції. Графічно вони відображаються у вигляді горизонтальної прямої:

Це орендна плата, амортизаційні відрахування, знос нематеріальних активів, знос малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрати на Утримання споруд, приміщень, послуги сторонніх підприємств та організацій, витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, витрати некапітального характеру, пов'язані з вдосконаленням технологій та організації виробництва, відрахування в ремонтний фонд, вирахування на обов'язкове страхування майна та інші види витрат. Умовно-постійні витрати аналізуються за абсолютною сумою.

Рисунок №1. Умовно - постійні витрати

 

Змінні витрати - витрати, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу виручки від реалізації продукції. Графічно змінні витрати можна представити так:

 

Рисунок №2. Змінні витрати.

 

Ця група включає: витрати на сировину, транспортні витрати, витрати на оплату праці, паливо, газ, електроенергію для виробничих потреб, витрати на тару та пакування, відрахування на соціальне страхування, в пенсійний фонд, в фонд зайнятості, та ін. Змінні витрати аналізуються шляхом співставлення рівня витрат у відсотках до обсягу виручки.

Поділ витрат на умовно-постійні та змінні дозволяє показати залежність між виручкою від реалізації продукції, собівартістю та розміром прибутку від реалізації продукції. [37]

Аналіз рентабельності підприємства дає змогу визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: рентабельності активів, рентабельності власного капіталу, рентабельності реалізації, рентабельності продукції, рентабельності виручки та рентабельності чистих активів. Вихідними даними для обчислення цих показників є дані балансу підприємства та звіту про фінансові результати про: прибуток від операційної діяльності, обсяг активів, чистий прибуток, власний капітал, чиста виручка від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, виручка від реалізації та поточні зобов'язання.

Рентабельність активів розраховується так:

(Прибуток від операційної діяльності/обсяг активів)*100

Рентабельність власного капіталу:

(Чистий прибуток/власний капітал)*100

Рентабельність реалізації:

(Прибуток від операційної діяльності/чиста виручка від реалізації продукції)*100

Рентабельність продукції:

(Прибуток від операційної діяльності/собівартість реалізованої продукції)*100

Рентабельність виручки:

(Прибуток від операційної діяльності/виручка від реалізації продукції)*100

Рентабельність чистих активів:

(Чистий прибуток/(обсяг активів - поточні зобов'язання)*100 Розраховані показники заносяться до таблиці.

Аналіз ділової активності дає змогу проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта обороту оборотних активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості одного оберту дебіторської та кредиторської заборгованостей, запасів та активів.

Вихідні дані, які використовуються для розрахунку цих показників такі: чистий дохід від реалізації продукції, середній обсяг оборотних активів

всього, собівартість реалізованої продукції, середній обсяг запасів, середній обсяг дебіторської заборгованості, середній обсяг кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт обороту оборотних активів:

(Чистий дохід від реалізації/ середній обсяг оборотних активів всього)

Коефіцієнт оборотності запасів характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства:

(Собівартість реалізованої продукції/ середній обсяг запасів)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показуй швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством.:

(Чистий дохід від реалізації продукції/ середній обсяг дебіторської

заборгованості)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості: (Чистий дохід від реалізації/ середній обсяг кредиторської заборгованості)

Тривалість одного обороту оборотних активів:

(365/ коефіцієнт обороту оборотних активів) Тривалість одного обороту запасів:

(365/ коефіцієнт оборотності запасів)

Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості (середній період погашення дебіторської заборгованості) показує середній період погашення дебіторської заборгованості підприємства.:

(365/ коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості)

Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості (середній період погашення кредиторської заборгованості) показує середній період погашення кредиторської заборгованості підприємства.:

(365/ коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості)

  Обґрунтування фінансової потреби підприємства в капітальних інвестиціях

 

Від розгляду загальних тенденцій розвитку інвестиційних процесів перейдемо до аналізу процесу створення, планування та реалізації конкретного бізнес проекту.

Зрозуміло, будь-який інвестиційний проект не може розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Кожне підприємство під час свого життєвого циклу проходить різні стадії розвитку, які й обумовлюються тими проектами, які здійснює підприємство, а оперативна діяльність вже є похідною від цього процесу, життєвий цикл підприємства складається з поступового проходження різних інвестиційних проектів, як певних стадій свого розвитку. Такі проекти не обов'язково повинні повністю базуватися на окремому підприємстві, вони можуть розроблятися спільно, фінансуватися з різних джерел та справляти вплив на стан не лише конкретного підприємства, а й у межах міста чи держави.

Отже, відповідно до поставленої мети дослідження, розглядатиметься саме процес планування та реалізацій інвестиційного проекту, як складової частини будь-якої економічної активності.

Бізнес-план є поняттям набагато ширшим, ніж прийнято уявляти. Принаймні, в нашій країні, за відсутності практики бізнес планування, його дуже часто ототожнюють із штучними економічними розрахунками, або техніко-економічним обґрунтуванням. Насправді ж, складання бізнес-плану інвестиційного проекту вимагає роботи не одного спеціаліста, бо як буде розглянуто далі, кожен бізнес проект зачіпає велику купу питань пов'язаних із різними сферами знання. Це насамперед питання економічної ефективності, маркетингового аналізу, фінансового планування та, навіть, політичні аспекти.

Треба сказати, що навіть на Заході, де вже сформувалися чіткі історичні традиції планування будь-якої економічної діяльності, тим більше діяльності інвестиційної, не існує єдиного стандарту на розробку бізнес-плану. Це в першу чергу пов'язано із різницею в цілях бізнесу чи окремих проектів, та із безлічі варіантів середовища, в якому вони діятимуть.

Хоча в цілому бізнес-план вважається інструментом для отримання кредиту, він безумовно виконує функції набагато глибші:

Ø виявлення цілей бізнесу

Ø сприяння виробленню стратегії та оперативної тактики для досягнення цілей бізнесу

Ø створення системи вимірювання результатів діяльності

Ø надання інструментів для управління бізнесом

Ø виявлення альтернативних напрямків розвитку.

Існують різні вимоги до бізнес-плану для вже існуючої компанії та для компанії, що починає створюватися, існування якої залежить від даного проекту.

У випадку вже існуючої компанії, бізнес-план повинен містити звіт про минулу роботу та базуватися саме на ній, у той час, як у випадку нової компанії, особлива увага повинна бути відведена самому проекту.

Існує велика кількість розробок щодо складання бізнес-плану, проте всі вони частково відтворюють одна одну та можуть відрізнятися послідовністю розділів.

Як було вже зазначено вище, бізнес-план включає такі розділи:

1.                                                                                                           Резюме;

2. Загальна характеристика підприємства;

.   Історична довідка;

.   Характеристика продукції, ринків збуту, маркетинг;

.   План виробництва;

.   Організаційний план;

.   Фінансовий план та програма інвестицій;

.   Аналіз можливих ризиків та їх страхування;

.   Охорона навколишнього середовища;

.   Заключні положення;

В нашій дипломній, роботі ми навели деякі особливості складання фінансової частини бізнес - плану. Отже, саме цей розділ є має особливе значення. Як правило, дуже важливо перше враження від запропонованого проекту, якщо він, звичайно, є інструментом для отримання додаткового фінансування. Потенційний інвестор скоріше не буде ретельно роздивлятися та досліджувати всі розділи запропонованого бізнес-плану, цим будуть займатися відповідні підрозділи банків або інвестиційних компаній.

Фінансовий розділ бізнес - плану є узагальнюючим, в ньому у вартісному вираженні наведені матеріали всіх інших розділів. Цей розділ бізнес - плану повинен дати можливість оцінити можливість проекту забезпечувати надходження грошових коштів у обсязі, достатньому для покриття витрат.

Тут доцільно окреслити загальні переваги від проекту. А саме, треба окреслити сторони, які виграють від здійснення проекту. Особливо це торкається проектів, які сприяють впровадженню енергоефективних технологій та є очевидно суспільне корисними. Цими сторонами можуть бути: національні та місцеві уряди (включаючи податкові органи), жителі, інвестори, фінансисти, постачальники обладнання та споживчих товарів, робітники, працівники компанії та ін.

В плані повинна бути зроблена спроба принести користь всім сторонам, створити безпрограшні ситуації.

Насправді, все що буде написано в цьому розділі потім повинно бути детально розкрито у основних розділах бізнес-плану. Але перед тим, як до цього перейти, треба детально окреслити само підприємство, яке висуває цей проект.

Необхідним є обґрунтування потреби в фінансових ресурсах, у джерелах фінансування, системі гарантій. Вимагається чіткий розподіл витрат проекту та використання коштів.

В процесі фінансового планування на підприємстві виконують наступні основні розрахунки:

Ø Змінних витрат на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг);

Ø Умовно - постійних витрат підприємства на плановий період;

Ø Виробничої собівартості одиниці кожного виду продукції (товарів, робіт, послуг);

Ø Варіантів цін реалізації одиниці кожного виду продукції (товарів, робіт, послуг);

Ø                         Виручки від реалізації кожного виду продукції (товарів, робіт, послуг) та в цілому на період, що заплановано;

Ø Амортизаційних відрахувань;

Ø Податків та обов'язкових платежів;

Ø Собівартості продукції, що реалізується (товарів, робіт, послуг) та в цілому на період, що заплановано;

Ø Доходів від реалізації основних фондів та інших необоротних активів;

Ø Планового валового прибутку (збитку) від реалізації по кожному виду продукції (товарів, робіт, послуг) та в цілому на період, що заплановано;

Ø Платежів по добровільному страхуванню майна, медичному страхуванню робітників та ін.;

Ø Розподіл прибутку;

Ø Кошторисів формування та використання грошових фондів підприємства;

Ø Виплата дивідендів, що планується;

Ø                         Збільшення (зменшення) власного капіталу в плановому періоді;

Ø Приросту потреби в оборотних коштах та джерел її покриття;

Ø                         Потреби у короткострокових кредитах;

Ø Обсягів капітальних вкладень та джерел їх фінансування;

Ø Потреби у довгостроковому кредиті;

Ø Витрат за договорами підряду в підрядному способі будівництва;

Ø Грошових витрат при господарському способі будівництва;

Ø Джерел погашення кредитів, які взяті на фінансування капіталовкладень. [30]

При обґрунтуванні потреби підприємства у капіталовкладеннях необхідно:

1. Визначити строк, на який розрахований проект.

2. Зробити опис наявних площ для виробництва певної продукції, їх місцезнаходження.

3. Вказати рівень інфляції, який було враховано при складанні плану.

4. Зробити повний опис непрямих витрат підприємства при виготовленні продукції, та занести ці дані до прогнозної таблиці. До непрямих витрат можуть бути віднесені витрати на збут, плата за оренду приміщень, адміністративні витрати та ін. Обов'язковим є вказати суму витрат.

5. Скласти таблицю витрат на закупівлю основних засобів для виробництва: транспортних засобів, інструментів, необхідного обладнання, його кількість та вартість та ін.

6. Сировина і матеріали, які необхідні для виробництва однієї одиниці виробу, витрати на одиницю, вартість за одиницю та кількість матеріалу, який потрібен для початку виробництва даної продукції заносяться до окремої таблиці.

7. Обов'язковою є таблиця прогнозу продажу продукції, розроблена на термін дії бізнес - плану, куди заносяться дані про кількість продукції, яка буде вироблятися за один тиждень, кількість штук зарік, ціна одного виробу та виручка від реалізації.

8. Наступним етапом є обґрунтування собівартості продукції, де враховуються всі витрати, які будуть включені в собівартість. Наприклад: витрати на сировину та матеріали, заробітна плата та соціальні відрахування з доходу.

9. Необхідним є вказати відпускну ціну виробу, вказати прибуток на одиницю виробу, який підприємство планує отримати.

  Практичні рекомендації щодо визначення можливих джерел капітальних інвестицій малого підприємства

 

Будь-який проект потребує джерел фінансування. Джерела капіталовкладень, як вказувалося вище можуть бути найрізноманітнішими. Аналіз структури пасиву бухгалтерського балансу, що характеризує джерела коштів, лежить в основі класифікації джерел фінансування проекту. Вони поділяються на такі основні види:

Ø власний капітал;

Ø нерозподілений прибуток;

Ø позиковий капітал;

Ø державні субсидії.

Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів. Статутний фонд спершу формується як стартовий капітал, необхідний для створення підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огляду на власні фінансові можливості і в розмірі, достатньому для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюється.

Фонди власних коштів (амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку виробництва, резервний фонд, страхові резерви тощо) можуть формуватися без зміни статутного фонду. По суті вони є відкладеним прибутком, що формується і використовується за рішенням органів

управління підприємства. Винятком є резервний фонд, вимоги до формування якого визначено законодавством.

Нерозподілений прибуток як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається органом управління підприємства.

Позиковий капітал характеризується тим, що має бути повернутий в певні строки.

Державні субсидії теж можуть розглядатися як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачено рішенням державних органів.

При використанні позичкового капіталу, важливою моментом є складання плану отримання і повернення позичених коштів, процентів за них та ін, тобто розробляється графік надання фінансової підтримки (сума, рік, квартал) та графік повернення фінансової підтримки й відсотків за нею (сума та термін).

Потребу в додаткових інвестиціях, якщо вони необхідні, для фірми необхідно відобразити в плановому балансі. В частині „Активи" вказуються об'єкти інвестування, тобто на що потрібні кошти, а в частині „Пасиви" робиться повних опис джерел фінансування. І в активі і в пасиві вказується рік необхідного внесення коштів, наприклад:

 

Актив ($)			Пасив ($)
	Потреба в інвестиціях	2003		Джерела фінансування	2003
1	Основні засоби	50000	1	Власні кошти	41000
2	Оборотний капітал	1000	2	Інші джерела фінансування	50000
3	Запаси і витрати	40000
	Всього: потреба в додаткових інвестиціях

 

Плануючи розвиток виробництва необхідно звернути увагу на зміну таких показників:

1. Планова динаміка виручки від реалізації по роках дії проекту;

2. Обґрунтування витрат грошових коштів, куди входять такі витрати:

Ø Амортизація - поступове віднесення витрат на придбання основних фондів та нематеріальних активів, виготовлення або поліпшення їх, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. [2];

Ø Собівартість - поточні витрати виробництва то обігу, реалізації продукції, перераховані в грошовому виразі. Включають матеріальні витрати, амортизацію основних засобів, заробітну плату основного та допоміжного персоналу, інші витрати, безпосередньо пов'язані, обумовлені виробництвом і реалізацією даного виду та обсягу продукції. [56];

Ø Непрямі витрати - витрати, що супроводжують основне виробництво, але не пов'язані з ним безпосередньо. Вони не включаються у вартість праці та матеріалів. Це витрати на утримання та експлуатацію основних фондів, на обслуговування виробництва, на відрядження, навчання робітників та інші невиробничі витати. [56];

Ø ПДВ;

Ø Податок на прибуток;

Ø Інші податки та збори.

Необхідним є вказати прибуток до оподаткування та чистий прибуток підприємства.

Доповненням до прогнозних результатів діяльності підприємства при прийнятті даного проекту є також прогнозні показники ефективності проекту.

В системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальніших етапів. В і того, наскільки об'єктивно проведена ця оцінка залежать строки повернення капіталу, який було вкладено, варіанти альтернативного його використання, потік прибутку підприємства у майбутньому періоді. Ця об'єктивність оцінки ефективності інвестиційних проектів в великій мірі визначається використанням сучасних методів її проведення.

Основні принципи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, які виділяє І.А.Бланк [16] і яких дотримувалися ми при написанні дипломної роботи:

1. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, та сум та строків повернення інвестиційного капіталу, з іншого боку. Цей загальний принцип формування системи показників ефективності, що оцінюються, у відповідності з яким результати будь - якої діяльності повинні бути зіставлені з витратами на її реалізацію. Тобто необхідним є зіставлення потоків прямого та зворотнього капіталу.

2. Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність ресурсів, які використовуються, і які пов'язані з реалізацією проекту. В процесі оцінки повинні бути враховані всі прямі та непрямі витрати грошових коштів (власних та позичених), матеріальних та нематеріальних активів, трудових та інших видів ресурсів.

3. Оцінка повернення капіталу, що інвестується повинна здійснюватися на основі показника "Чистого грошового потоку" (Net cash flow). Цей показник формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту. При проведенні різноманітних видів оцінки цей показник може розглядатися як середньорічний, так і диференційований по різним періодам експлуатації інвестиційного проекту.

4. В процесі оцінки суми інвестиційних витрат та чистого грошового потоку мають бути обов'язково приведені до теперішньої вартості.

5. Вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих показників дотеперішньої вартості повинен бути диференційований для різних інвестиційних проектів.

Враховуючи ці принципи можна розглянути основні методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів на основі різноманітних показників. Для розрахунку цих показників необхідні такі дані:

1. Чистий грошовий потік, який розраховується шляхом додавання чистого прибутку до амортизаційних відрахувань;

2. Дисконтний множник - показник, що дозволяє визначити теперішню вартість майбутньої грошової суми, тобто зменшити її на дохід, який нарощується за певний період за складними процентами. В якості процента, за яким обчислюється множник, який дисконтується,звичайно приймається банківський депозитний процент.

3. Дисконтний потік обчислюється шляхом множення чистого грошового потоку на дисконтний множник

4. Приведений дохід (PV) - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації Інвестиційного проекту;

Чистий приведений дохід (NPV) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеним до теперішньої вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

= PV-I,

 

де NPV - сума чистого приведеного доходу по інвестиційному проекту;

PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Роблячи аналіз результатів NPV ми можемо сказати, що у випадку негативної величини проект визнається нерентабельним, тобто вкладення засобів у даний проект робити не варто.

Якщо ж отримана величина позитивна, то такий проект є прибутковим і для ухвалення рішення щодо вкладення в нього засобів інвестору варто робити подальший аналіз, наприклад порівнюючи значення NPV по даному проекту з альтернативними проектами або проводити порівняння за іншими критеріями.

У тому випадку, якщо чиста поточна вартість дорівнює нулю, проект не можна оцінити ні як прибутковий, ні як збитковий, необхідне використання інших методів порівняння. При порівнянні декількох альтернативних проектів перевага віддається тому проекту, що характеризується високою чистою поточною вартістю. Використання методу чистої поточний вартості інвестицій дозволяє також враховувати при прогнозних розрахунках фактор інфляції і фактор ризику, у різному мірі властиві різним проектам. Очевидно, що урахування цих факторів призведе до відповідного збільшенню бажаного відсотка, по якому повертаються інвестиції, а отже, і коефіцієнта дисконтування.

Індекс прибутковості дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту. Його розрахунок здійснюється за формулою:

Індекс прибутковості = PV /І,

 

де PV - сума чистого дисконтованого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

І - сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.