Оптимізація структури капіталу.

Основна проблема при управлінні капіталом = визначення оптимальної структури. Для цього треба визначити зважену ціну капіталу. З ростом частки залучених коштів в загальній сумі джерел довгострок. капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується, а залученого спочатку не змінюється, а потім теж збільшується. Це пов’язано з ризиком. Щоб узнати наскільки ціна залученого капіталу в середньому менша ціни власного капіталу, використовуємо поняття оптимальна структура капіталу = показник ціна авансованого капіталу має мінімальне значення, тоді ціна буде максимальною. В повному визначенні ціни капіталу і ціни під-ва не можуть застосовуватись в Україні, тому що ринок ЦП відсутній, а для тих АТ, які випускають акції він не значний. Головна мета фін. менеджера – вибрати таку структуру капіталу, яка б за мінімальної ціни капіталу допомогла б під-ву підтримувати стабільний дивідендний доход. Для визначення потрібної структури капіталу застосовується поняття фін. леверіджу. Він має справу з практикою використання боргових ЦП для фін-ня проектів. Рівень фін. важеля (показує наскільки є ризиковим вкладання) = зміна доходу на акції у %/ зміна доходу до вирах. % за позику і сплати податку на прибуток. Ефект фін. важеля показує прибутковість на залучені кошти. Перш ніж прийняти рішення щодо інвестицій, треба вирішити, як краще їх фінан-сувати. Сутність методів щодо визначення оптимальних джерел фінансування зводиться до: слід визначити рівень фін. леверіджу для акцій і облігацій окремо; визначити доходність акцій і облігацій та порівняти; визначити доходність до вирахування % за позику і податків і доход на 1 акцію, при яких результат буде однаковий незалежно від того, чи випускає під-во акції або облігації. Це граничний рівень доходу до нарахування відсотків за позику і податків (ДВПП). Граничний рівень ДВПП= (ДВПП – інтерес (витрати по сплаті %)) * (1 – ставка податку) / кількість звичайних акцій (або кількість облігацій).

Теорії структури капіталу.

У генезисі теорій структури капіталу, які почали формуватися з середини ХХ століття, виділяються чотири основних етапи. Ці етапи пов'язані з формуванням наступних узагальнювальних теоретичних концепцій:

 традіційною концепцією структури капіталу; 

концепцією індиферентності структури капіталу; 

компромісною концепцією структури капіталу; 

концепцією суперечності інтересів формування структури капіталу. 

В основі цих концепцій лежать альтернативні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства і виділення пріоритетних чинників, що визначають механізм такої оптимізації.

Традиц – вартість капіталу залежить від його структури. Визнач оптимальна структура, що мін середньозв вартості капіталу сприяє мах ринк вартості підп-ва.

Основа - положення про можливу оптимізацію структури кап шляхом обліку різної вартості окремих його складових частин. Початковою теоретичною посилкою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вища за вартість позикового капіталу. Ринкова вартість підп-ва, що викор Позичк Кап (до певної межі) може бути вищою за за ті п-ва, що не викор позик кошти.

Індифер Міллер-Модільяні 1 – розгляд вплив стр капіталу на ринкову вартість п-ва при відсутності податків, а також з податками та їх впливом на прибуток.

Ф. Модільяні і М. Міллер математично довели, що ринкова вартість підприємства, (а відповідно і середньозважена вартість капіталу) залежить тільки від сумарної вартості його активів незалежно від складу елементів капіталу, авансованого в ці активи. Початковим положенням цього доказу є їх твердження, що в процесі господарської діяльності підприємства його прибутковість генерують не окремі елементи капіталу, а сформовані ним активи.Висновок ММ1 –ціна капіталу і вартість п-ва не зал від стр капіталу. = опер прибутку (до сплати ПП. і %).

Міллер-Модільяні 2. з податками – ринкова вартість п-ва, що викор Позик Кап є вищою – діє фін важіль. Бо є податкові пільги (сплата % за кредит), тому вартість залученого капіталу буде нижчою. З врах ПП. фін важіль буде впливати на ринкову вартість п-ва і пдвищ його ринкової ціни.

Основу компромісної концепції структури капіталу складає положення про те, що вона формується під впливом ряду суперечливих умов, що визначають співвідношення рівня прибутковості і ризики використання капіталу підприємства, які в процесі оптимізації його структури повинні бути враховані шляхом відповідного компромісу їх комплексної дії.

Висновок – стр кап має бути такою, при якій гран вартість кап = гран ефект від фін важеля.

Основу концепції суперечності інтересів форми структури капіталу складає положення про відмінність інтересів і рівня інформованості власників, інвесторів, кредиторів і менеджерів в процесі управління ефективністю його використання, вирівнювання яких викликає збільшення вартості окремих його елементів. Суть концепції суперечності інтересів формування капіталу підприємства складають теорії асиметричної інформації, сигналізації, моніторингових витрат і деякі інші. 

Модель Росса – менеджер може впливати на дії інвесторами своїми рішеннями – обґрунтовується вибір сигналів з погляду благополуччя менеджера.

Модель Майерса –Майлуфа – менелд приймає ріш, виходячи з інтерсів акціонерів. Якщо компанія має перспективи – краще залучати позик кап. Якщо підп-во оголошує додатк емісію – сигнал, що вартість підп-ва завищена (курс акцій впаде)