Цілі і задачі заповідання в Україні. Заходи щодо збереженню біорізноманіття

 

 

У даний час заповідання є одним із найдієвіших методів збереження генофонду живої природи, унікальних природних екосистем, ландшафтів. Результати екологічних досліджень свідчать, що заповідні екосистеми виконують важливу функцію міграції видів флори й фауни у прилеглі напівокультурені та окультурені ландшафти. Таким чином вони збагачують їх біологічне різноманіття і тим самим підтримують екологічну стабільність.

Розвиток заповідної справи може спиратися на сучасну систему політичних, правових, наукових, етичних, релігійних, естетичних і філософських поглядів і ідей, в яких усвідомлюється і оцінюється ставлення людей до ідеї охорони природи, розуміння неможливості існування поза природи і відповідальності за збереження всього біотичного та ландшафтного різноманітності.

Заповідна справа є стрижнем охорони природи і важливим напрямком діяльності сучасної демократичної держави. Відсоток заповідних територій відбиває ступінь цивілізованості держави. Держава несе перед міжнародною спільнотою моральну, правову і політичну відповідальність за збереження і недоторканність територій та об'єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ). Роль ПЗФ у збереженні біорізноманіття стає визначальною і фундаментальної при переході до сталого розвитку суспільства.

Концептуальні засади розвитку заповідної справи в Україні (далі - Концептуальні основи) відображають існуючі пріоритети у сфері заповідної справи відповідно до національного законодавства і міжнародних зобов'язань держави і визначають перспективи розвитку заповідної справи в контексті загальнодержавних основ соціально-економічного розвитку та інтеграції з Європейським союзом. Заповідна справа все більше сприяє дбайливому ставленню до природи і зміцненню любові до Батьківщини, формуванню національної самосвідомості, зростання суспільного і державного інтересу до заповідної справи, активізації зусиль щодо виявлення, вивчення та збереження цінних природних територій та об'єктів, які підлягають особливій охороні в складі природно- заповідного фонду України.

Концептуальні основи розроблені на період до розробки Концепції розвитку заповідної справи в Україні.

Метою заповідної справи є збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, насамперед рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угруповань та типів природних екосистем, підтримання загального екологічного балансу та сприяння сталому розвитку регіонів і держави в цілому.

До головних завдань заповідної справи відносяться:

- розвиток нормативно-законодавчої бази у сфері заповідної справи з урахуванням міжнародних зобов'язань України та у зв'язку з розвитком теорії і практики ведення природоохоронної діяльності;

- виявлення і заповідання або резервування для подальшого включення в ПЗФ територій, які вимагають охорони;

- забезпечення збереження у межах ПЗФ ландшафтного та біологічного різноманіття, перш за все, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угруповань та типів природних екосистем шляхом здійснення належного менеджменту з використанням найкращих світових зразків і практики в природоохоронній сфері;

- участь у формуванні єдиної національної екомережі Україні шляхом сприяння збереженню усіх природних зон і відновленню, у міру необхідності і можливості, порушених екосистем в регіонах та участь у створенні Пан-Європейської екомережі;

- сприяння участі установ ПЗФ у забезпеченні сталого розвитку регіонів через співпрацю закладів зі структурами влади, користувачами і власниками земель, залучення громадськості до управління територіями та об'єктами ПЗФ, надання рекреаційних послуг, сприяння зайнятості місцевого населення;

- здійснення еколого-освітньої, просвітницької та пропагандистської діяльності з метою підвищення престижу заповідної справи, виховання шанобливого ставлення до природи і природоохоронним територіям, любові до Батьківщини.

Відповідно Регіональної програми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005-2015 роки, затвердженої рішенням Одеської обласної ради від 18.11.05р. № 705-ІУ, діяльність Держуправління у 2011 році була спрямована на здійснення заходів по таким напрямкам, як встановлення меж та розвиток територій і об'єктів природно-заповідного фонду, лісовідновні заходи та заліснення територій, регулювання використання об'єктів рослинного і тваринного світу з метою їх невиснажливого використання та відтворення тощо [9].