Сучасний екологічний стан територій та об’єктів що підлягають особливої охороні

 

Території та об'єкти, що підлягають особливій охороні (території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні,  водозахисні, полезахисні та інші природні території та об'єкти), становлять порівняно незначну частину території України. Наявна площа та територіальна структура земель України, що підлягають особливій охороні, дають певні підстави для їх віднесення до територіальної системи з певними ознаками екологічної мережі. Сучасний стан природних ландшафтів України  лише частково відповідає  критеріям віднесення їх до Всеєвропейської екологічної мережі.

Національна екологічна мережа включає частину земель країни, на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти.

Крім того, до складу екологічної мережі входять окремі прибережні ділянки акваторії Азовського і Чорного морів.

Природні ландшафти спостерігаються майже на 40 відсотках території України. У найменш зміненому вигляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 19,7 відсотка території країни. Враховуючи, що лише 44 відсотки лісів виконують захисні та природоохоронні функції, можна вважати, що стан, близький до притаманного природного, мають ландшафти на площі майже 12,7 відсотка території країни.

Найбільш захищеними є природні комплекси в межах територій природно-заповідного фонду. Станом на 1 вересня 2000 року природно-заповідний фонд України включає біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальною площею близько 2,4 млн. гектарів, або 4 відсотків території країни. З цих майже 0,5 млн. гектарів земель надано в користування установам природно-заповідного фонду [5].

Природно-заповідний фонд Одещини на даний час становить 117 об’єктів і територій. Площа природно-заповідного фонду становить 2,94 % загальної території області, а природно-заповідні об’єкти суворої охорони – лише 1,39 % всієї площі ПЗФ.

Землі природно-заповідного фонду Одещини повністю увійдуть до складу регіональної екологічної мережі як її ядра або природні регіони. Виходячи із завдань програми формування Національної екологічної мережі, загальну частку площ земель природно - заповідного фонду в регіоні необхідно збільшити до 5 % від загальної площі регіону. Область має значні площі рекреаційних і курортних земель, які більшою мірою розміщені на морських, лиманних та озерних узбережжях і співпадають з прибережними захисними смугами. Площа захисних смуг вздовж моря, заток, лиманів в Одеській області має 1396,4 кв.км.

Водно – болотні угіддя (ВБУ) – це ділянки суші з високим вмістом вологи. До водно – болотних угідь (wet lands) звичайно відносять території, які періодично затоплюються або ж тісно пов´язані з водоймами. ВБУ – проміжні екосистеми між суходільними та водними. Їх називають “біля водним типом ландшафту”. ВБУ виділяються високою біологічною продуктивністю та багатством біорізноманіття. В межах регіону до складу водно – болотних угідь можуть бути віднесені очеретяні асоціації, заліснені заплави річок, внутрішні озера і лагуни, лимани, дельти, морські затоки, піщані й галечникові коси, штучні водойми, рисові чеки та ін.

Водно – болотні угіддя являють собою одну з найважливіших складових екомереж. Вони виконують природозахисні, гідрологічні та соціально – екологічні функції, зокрема у розвантаженні ґрунтових вод, затримані наносів, токсинів і біологічно активних речовин, очищені води і стримуванні паводків, ерозії берегів. ВБУ є безумовно необхідним компонентом для підтримання ландшафтного й біологічного різноманіття. Ці своєрідні угіддя підтримують рибні і лісові ресурси і самі собою являють високоцінні рекреаційні ресурси.

В Одеської області на даний час інвентаризовано 21 ділянку водно – болотних угіль загальною площею 228,3 тис.га, з них 8 мають статус міжнародних ВБУ (133,4 тис. га). 4 віднесені Постановою Кабінету Міністрів України (від 23.11.1995 р., № 935) до національних ВБУ 48,6 тис.га. і 9 до регіональних (46, тис.га). Серед 22 ВБУ України, що мають міжнародне значення, 8 знаходяться на території Одеській області.

Одеська область багата на унікальні природні комплекси та екосистеми, що сформувалися у дельтах великих річок, навколо озер і лиманів, на морських узбережжях. В області зосереджені значні площі високоцінних водно-болотних угідь міжнародного значення, зареєстрована велика кількість рідкісних і зникаючих видів рослин (52 види), ссавців (10 видів), птахів (4 види).

Лише у дельті Дунаю гніздяться 42 види птахів, занесені до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. На території Дунайського біосферного заповідника під охороною знаходяться 63 % птахів, зареєстрованих на території України.

Землі водного фонду – як головний резерв формування екологічних мереж. Загальна площа земель водного фонду дорівнює 195,1 тис.га. Більшу частину (близько 72%) складають захисні смуги вздовж моря, заток і лиманів, зосереджені на півдні регіону у його приморській частині. Землі водного фонду займають близько 5,9% загальної площі регіону.

На даний час землі водного фонду на місцевості (в натурі) не виділені, і їх використання практично не регламентоване. Виділення земель водного фонду в натурі та їх картографування на планах землекористування потребує відповідного фінансування, проектування та інших організаційно-господарських заходів.

Загальна площа еродованих та засолених сільськогосподарських угідь в межах Одеської області 1314,0 тис.га, вони складають значну частину від деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських земель області.

Ліси та лісовкрити площі області. В межах області 220,5 тис.га зайняті лісами та іншими лісовкритими площами, з них 213,4 тис.га лісових земель і 7,1 тис.га – чагарників Додаток 1.

 Ліси та інші лісовкриті площі складають лише 6,4 % території регіону, а власне лісові землі – 5,9 %. Практично всі землі даної категорії виконують переважно природоохоронні функції - водоохоронні, захисні та рекреаційні, тому віднесені до лісів першої групи, де заборонено лісопромислове користування.

У складі лісових земель регіону 48,4 тис.га полезахисних лісосмуг, які займають 1,45 % всіх земель, а також 37,6 тис.га інших захисних лісових насаджень, що становлять 1,13 % території регіону.

Область має значні площі сільськогосподарських угідь екстенсивного використання сіножатей (50,8 тис.га) та пасовищ (356,3 тис.га) [6].