Про профілактичн у програм у

Існує "група ризику" серед учнів, які можуть бути піддані "інтернет-залежності". Вони інтроверти, нетовариські або не мають комунікативних навичок, розумні. Їх легко відрізнити по поведінці: вони занурені у собі, багато фантазують, тримаються осторонь від однокласників, іноді не встигають з предметів.

У результаті діти, які мають індивідуальногу внутрішньопсихологічну здатність або уміння долати стресові ситуації, трансформувати їх у різного роду пошукову активність значно більш стійкі до всякого роду адикцій. Профілактична програма спрямована не тільки на цю групу, тобто адиктів, але й на всіх учнів школи, вона універсальна.

Цілями програми є розвиток у школярів комунікативних навичок, відповідальності; згуртування учнівської групи.

У завдання програми входить проведення псіхогімнастичних вправ, систематичних тренінгів спілкування, особистісного зростання, спільних походів з обов'язковим участю шкільного психолога. Але найбільша відповідальність у питанні забезпечення безпеки дітей в Інтернеті лежить на їх батьках. Вони повинні бути поінформовані про те, які небезпеки чекають їх дітей в мережі. фахівцями даються практичні рекомендації для батьків, які допоможуть попередити загрози і зробити роботу дітей в Інтернеті корисною.

Якщо користування комп'ютером в школі і поза нею не буде організовано з урахуванням культури і традицій суспільства, то серед молоді почнуть поширюватися погані звички і поведінкові розлади. Сучасне життя важка, і батьки повинні бути проінформовані про "задньому плані" багатьох мережевих операцій, виглядають нешкідливими на перший погляд.

Білет №12

1.Взагалі виділяють істинний суїцид, афективний суїцид і демонстративно – шантажное поведінка. Людина яка підійшла до суіцидальних дій, як до підсумкового уявленню про неможливість існування у цій ситуації. Можливо, це істинний суїцид, тоді людина приймає реальні дії, що позбавити себе життя.

Приклад аффективного суїциду: співробітник силові структури повертався з роботи з службовій машині, зробив ДТП, сильно пошкодив машину, може такого афекту він застрелився. Людина вирішилося й зробив, хоча явних причин так вступити в нього був.

Приклад демонстративно – шантажного самогубства: був такий випадок, коли людина, у п'яному стані, після сварки з колишньою дружиною, підхопився на підвіконня зі словами:“я зараз вистрибну”, потім його заспокоїли, але в силу те, що він був п'яний, і було порушена координація рухів, він звалився з великою висоти. Це була демонстративно – шантажная спроба, але не пощастило, і вона була закінченою. Для демонстартивного суїциду часто використовують мед. препарати. Демонстративно – шантажное поведінка передбачає як раціональний, запланований варіант, і афективні форми поведінки, коли людина спонтанно організує той чи інший вид шантажу. Той і той випадки можуть закінчитися летально оскільки вони обидва провокують негативну форму поведінки, яка можуть призвести до того що, що в людини справді вибухне самоубивство.

2.У сучасній психології найбільш відомими і популярними стали наступні класичні теорії агресії: інстинкту (потягу), фрустрації-агресії, соціального научіння та соціального впливу.
Розуміння агресії як інстинкту найбільш яскраво було представлено в психоаналітичній (Фрейд) та етологічній (Лоренц) теоріях. Фрейд [1] трактував поведінку людини в контексті взаємодії двох базових інстинктів: життя (Еросу) і смерті (Танатосу), конфлікт між якими призводить до виникнення агресії. Вона спрямовується або зовні, проти людей, або на себе, якщо не знаходить виходу назовні.
Лоренц [2] показав, що агресія має інстинктивну природу і служить, як і всі інші інстинкти, збереженню життя і виду. У людини, яка своїми зусиллями занадто часто змінює умови власного життя, агресивний інстинкт часто призводить до згубних наслідків. Ardrey [3] пов'язував агресію з вродженим “інстинктом мисливця”, природнім добором і адаптацією. Мисливська природа, на його думку, складає основу людської агресії. Мс Dougaul [4] розглядав “інстинкт задерикуватості” в якості природної сутності людини.
З позицій соціального неофрейдизму Фромм [5] піддав позитивній критиці інстинктивістську теорію. На його думку, всі живі істоти виявляють агресію, однак природа агресії у людини інша, ніж у інших живих істот. Людська агресія вкорінена в соціальному характері. Саме він, а не інстинкти, обумовлює агресію людей.
У теорії Фромма [5] розуміння агресії позначилось в термінах, що стосуються особливостей індивідуальності, а не поведінки. Іншими словами, мова йшла скоріше про агресивність (особливості особистості), ніж про агресію (особливості поведінки). Однак розуміння агресивності як особливості особистості (індивідуальності) зародилося задовго до Фромма. Зокрема на думку Мюррея, агресивність входить до числа базових потреб людини.
В теорії фрустрації-агресії розвивалося уявлення про агресію з позиції поведінкової психології. Згідно із цією теорією агресивна поведінка обумовлена фрустрацією, і навпаки, фрустрація має наслідком певну агресію (Доллард, Міллер). Хоча ці ідеї не отримали емпіричного обґрунтування, було висловлено припущення, що причиною цього може бути зв'язок фрустрації не лише з агресією, але й великою кількістю інших реакцій.
Новий поворот в розвитку теорії фрустрації-агресії стався завдяки Берковіцу [6]. Він вважав, що фрустрація пов'язана не з інструментальною агресією, а тільки з емоційною агресією, рушійною силою якої є гнів. Далі він припустив, що фрустрація призводить до агресії тільки в тій мірі, в якій виникають негативні емоції. Будь-яка подія, яка призводить до неприємних відчуттів, включаючи біль, холод, спеку чи психологічний дискомфорт, може призводити до агресії.
Важливе доповнення до теорії фрустрації агресії Берковіца зробив Зілман (Zillmann) [7]. Він стверджував, що стан внутрішнього хвилювання, включаючи збудження, здатний підвищити агресивну активність. Відповідно до теорії Зілмана, щодо перенесення збудження, емоційна реакція гніву має ті ж симптоми, що й інші емоційні стани. Якщо з якоїсь причини людина емоційно збуджується, а пізніше виникає роздратування, остаточне хвилювання можна помилково сприйняти як гнів. Значить, гнів фізіологічно схожий з іншими емоційними станами й будь-яка форма емоційного збудження може призводити до посилення агресії.
У той час як Зілман [7] намагався уточнити теорію Берковіца, сам Берковіц [6] зробив наступний крок і розробив когнітивно-неоасоціативну модель агресії. За цією моделлю неприємна ситуація запускає складний ланцюг внутрішніх подій. Центральне місце посідає пам'ять. У ній асоціативні ідеї, образи і почуття зберігаються як єдина асоціативна мережа. Процес починається з того, що неприємна подія дає волю негативним почуттям, які пов'язані у свою чергу з негативними переживаннями, що мали місце у минулому. Негативне почуття чи думка активують велику кількість пов'язаних з ними негативних спогадів, почуттів і вчинків. Залежно від інших ключових моментів ситуації (наприклад, наявність або відсутність зброї), негативні переживання можуть бути виражені у вигляді агресії, або втечі. Агресія, таким чином, є функцією двох взаємодіючих факторів: особливостей індивідуальності і ситуації.
Засновник теорії соціального научіння А. Бандура [8] стверджував, що фрустрованість суб'єкта - недостатній фактор для виникнення агресії. Необхідний також приклад для наслідування. Агресивні реакції засвоюються не тільки при прямій участі в ситуаціях, пов'язаних з агресією, але й у результаті спостереження за агресивною поведінкою інших людей та її наслідками. Теорія Бандури показала можливі механізми впливу соціального оточення на формування агресії.
Представник теорії соціального впливу Tedeshi [9] ввів поняття “сила примусу”. Це поняття дозволило відповісти на питання про те, чому люди застосовують погрози, покарання, і завдають шкоди один одному. Суть цієї ідеї достатньо проста: насильство (“сила примусу”) використовується як засіб досягнення бажаного тоді, коли вичерпані чи відсутні інші способи досягнення результату (“сила переконання”). “Коли особистість не може переконати, підкупити чи ще якимось аналогічним чином впливати на іншу людину чи групу людей з метою примусити їх виконати ті чи інші вимоги, тоді успіх впливу буде залежати виключно від її здатності обмежити, демобілізувати, нашкодити чи навіть зруйнувати їх. Ці ж засоби можуть бути використані з метою самооборони, помсти, розплати тощо” [9, с 143].
Кожна з основних теорій агресії звертала свою увагу на якийсь один тип спонукальних механізмів агресії. Але жодна з цих теорій не пояснювала агресивну поведінку у всій багатоманітності її проявів. В етіологічних і психоаналітичних теоріях агресія розміщувалася “всередині” людини і пояснювалася біологічними інстинктами. В теоріях фрустрації-агресії акцент був зроблений на спонуканнях-мотивах. У теоріях соціального научіння і соціального впливу, джерела агресії розміщувалися “зовні” людини і пояснювалися особливостями соціальної ситуації

3.Тренінг “Профілактика наркоманії”

Знайомство в групі. (30 хв учасники розповідають про своє відношення до поставленої проблеми і досвід прийому наркотичних або інших психотропних речовин.

Ухвалення правил роботи. (10 хв) Ведучий коротко оголошує правила роботи і пояснює їх значення. Правила такі:

(1) що говорить може перервати тільки ведучий, ніхто з учасників не перебиває товариша, що говорить;

(2) охочий висловитися піднімає руку і відповідає, коли йому дозволяє ведучий;

(3) критикуючи – пропонуй;

(4) не давати оцінок іншим учасникам;

(5) вся особиста інформація, повідомлена на тренінгу є закритою. За бажанням і з урахуванням специфіки групи, можна запропонувати додаткові правила.

Оцінка рівня інформованості. (40 хв)

Ведучий просить групу відповісти на питання:

(1) чи існує проблема наркоманії в нашому суспільстві?

(2) чи стикалися з цією проблемою ви або ваші близькі?

(3) що ви відчували, коли стикалися з цією проблемою?

(4) наскільки небезпечна проблема наркоманії серед молоді?

(5) як проблема наркоманії може вплинути на майбутнє Землі?

(6) чи знаєте ви тих людей, які загинули від наркотиків?

У випадку, якщо група не поспішає включатися в дискусію, тренер повинен спиратися на отримані дані досліджень, пропонувати висловитися найактивнішим учасникам. Який би не опинився рівень інформованості групи слід уникати викладу матеріалу в лекційній формі. Особливість тренінгової роботи – участь всіх каналів отримання інформації, вироблення позитивного особистого досвіду.

1. Гра “Спірні твердження” (2 години)

Мета: ця гра, окрім інформування, дає можливість кожному учасникові з’ясувати свої погляди на проблему наркоманії.

Для проведення гри необхідно чотири листи паперу з написаними на них твердженнями:

“Абсолютно згоден”

“Згоден, але частково”

“Абсолютно не згоден”

“Не маю точної думки”

Ці листи прикріпляються по чотирьох сторонах кімнати. Ведучий зачитує спірні твердження, після чого учасники повинні розійтися і встати біля тих листів, на яких відбита їх точка зору на дане питання. Після ухвалення рішення кожен з учасників повинен його обгрунтувати: “чому я вважаю саме так”. Вислухавши думки кожного з учасників ведучий у вигляді короткої лекції висловлює свою думку. Вислухавши всі точки зору, учасники можуть вибрати листи з твердженнями, найбільш відповідними для них тепер.

Приклади спірних тверджень:

Наркоманія – це злочин.

Легкі наркотики нешкідливі.

Наркотики підвищують творчий потенціал.

Наркоманія це хвороба.

У багатьох молодих людей виникають проблеми із-за наркотиків.

Припинити вживати наркотики можна у будь-який момент.

Наркоманія виліковна.

Багато підлітків починають вживання наркотиків “за компанію”.

Люди, що вживають наркотики, дуже часто не усвідомлюють, що залежать від них.

Наркоман може померти від СНІДУ.

Залежність від наркотиків формується тільки після їх багатократного вживання.

За зовнішнім виглядом людини можна визначити, вживає він наркотики чи ні.

Наркоман може померти від передозування.

Продаж наркотиків не переслідується законом.

Наркоманія не виліковна.

Програми обміну шприцами стимулюють розповсюдження наркоманії.

Лікування і реабілітація наркоманів мають бути абсолютно безкоштовними, якщо держава хоче вирішити цю проблему.

Наркомани – це не люди.

Щоб вирішити проблему вживання опіатов, потрібно вирішити легені.

2. Оцінка втоми (15 хв)

Всі учасники шикуються уздовж стіни і повинні зробити стільки кроків до наступної стіни, на скільки вони втомилися. Наступна стіна – максимум втоми.

3. Показ фільму про наркоманів. (30 хв)

У фільмі мають бути показані наркомани під час “ломки”, короткі інтерв’ю з розповіддю про проблеми, що виникають у зв’язку з прийомом наркотиків. В кінці фільму коротка статистика про смертність серед наркоманів.

4. Гра “Асоціації”. (30 хв)

Мета: визначити рівень знань учасників групи. Створити основу для глибшого змісту роботи і дискусій. Для гри необхідні ручки і листи паперу. Дається завдання: “назвіть 2 – 3 слова, які приходять вам на думку, коли ви чуєте – “наркотики”, “наркоманія”, “залежність”. Після чого учасники по кругу говорять записані асоціації, а ведучий записує їх так, щоб варіанти не повторювалися. В результаті обговорення ведучий підсумовує запропоновані асоціації.

5. Гра “Словесний портрет” (30 хв)

Група за допомогою жеребкування ділиться на чотири мікрогрупи по п’ять чоловік. Групі дається завдання описати наркомана.

6. Рольова гра “Сім’я”. (45 хв)

Мета: взяти особисту участь у вирішенні проблеми, знайти можливі стратегії виходу.

Кожна мікрогрупа повинна придумати історію сім’ї, де хтось страждає залежністю від психоактивних речовин. Вся група бере участь в написанні історії, розподілі ролей. Завдання кожного учасника – знайти способи вирішення проблеми і подумати, як особисто він може вплинути на ситуацію.

Група розігрує ситуацію, після чого необхідне обговорення найбільш прийнятних способів вирішення проблеми. Варіант розподілу ролей в мікрогрупі з п’яти чоловік: наркоман, його мати і отець, його друг і тінь наркомана (його внутрішній голос).

7. Гра “Маріонетки”. (30 хв)

Мета: визначити, що може відчувати людина, коли нею хтось управляє, коли вона не вільна.

Учасники повинні розбитися по три люди. Кожній трійці дається завдання: два учасники повинні грати роль ляльковода – повністю управляти всіма рухами ляльки – маріонетки, один з учасників грає роль ляльки. Кожен учасник повинен побувати в ролі ляльки. Для кожної трійки розставляються два стільці на відстані 1,5 –3 метри. Мета “ляльководів” – перекласти “ляльку” з одного стільця на іншій. При цьому людина, яка грає “ляльку”, не повинна чинити опір тому, що з ним роблять “ляльководи”. Дуже важливо, щоб на місці “ляльки” побував кожен учасник. Після завершення гри відбувається обговорення, грав пропонується відповісти на питання:

Що ви відчували, коли були в ролі “ляльки”?

Чи сподобалося вам це відчуття, чи комфортно вам було?

Чи хотілося що-небудь зробити самому?

8. Гра “Відмова”. (30 хв)

Мета: дати можливість учасникам оволодіти навиками упевненої поведінки, аргументационного відмови в ситуації вибору.

Робота так само проводиться в мікрогрупах, кожною з яких пропонується одна з ситуацій:

Однокласник (сусід, лідер двору) просить дозволу приготувати наркотик у тебе удома.

Однокласник (сусід, лідер двору) просить залишити якісь речі у тебе удома.

Однокласник (сусід, лідер двору) пропонує спробувати наркотик “за компанію”.

Однокласник (сусід, лідер двору) просить відвезти якусь річ незнайомій тобі людині.

Однокласник (сусід, лідер двору) просить дістати для нього наркотик.

Завдання підгрупам: протягом семи хвилин придумати якомога більше аргументів для відмови в цій ситуації. Після цього кожна підгрупа “програє” свою ситуацію перед рештою учасників. Одін грає роль – що “умовляє, інший – що “відмовляється”. Ведучий пропонує використовувати в кожній ситуації три стилі відмови: упевнений, агресивний, невпевнений.

ПрограмиПрофилактики для підлітків засновані й не так на дидактичних методах, скільки на інтерактивних прийомах: діалогах, групових дискусіях тощо. ПрограмиПрофилактики повинні включити батьків або авторитетних дорослих, що потенційно можуть допомогти дізнатися дітям нові історичні факти щодо вживання наркотиків, легальних і нелегальних речовин. Програми профілактики мали бути зацікавленими довгострокові, із елементами повторення і наступності від однієї вікової групи в іншу. Зусилля профілактики, зосереджені сім'ї мають більший ефект ніж стратегії, адресовані лише дітям або лише батькам. Програми профілактики слід адресувати певним віковим категоріям, розвиватись агресивно та доповнюватися за переходу до наступній віковій щаблі. З іншого боку, повинно бутикультурально адаптовані. Рентабельність профілактичних програм може розраховуватися з урахуванням витрат за лікування. Оцінка ефективності профілактичних програм може бути як безпосередньої, короткочасною, і відставленої у часі. Критеріями оцінювання є чисельність учасників, ставлення до програми, зміна інформованості, намірів, ставлення до ПАР, зміни поведінки, ставлення до, соціальній та спілкуванні.

Білет №13

1. Проаналізуйте психологічні механізми та прояви гемблінгу.

гэмблинг является одной из форм аддиктивного поведения и представляет собой особую форму зависимости для современного человека, при этом особое значение в возникновении и распространении гемблинга имеет отношение к азартным играм, которое насаждается человеку извне.

Признаки аддикции от азартных игр

1. Постоянная вовлеченность, увеличение времени, про-водимого в игре.

2. Изменение круга интересов, вытеснение прежних мотиваций игровой, постоянные мысли об игре, преобладание в воображении ситуаций, связанных с игровыми комбинациями.

3. "Потеря контроля", выражающаяся в неспособности прекратить игру как после большого выигрыша, так и после постоянных проигрышей.

4. Состояния психологического дискомфорта, раздраже-ния, беспокойства, развивающиеся через сравнительно короткие промежутки времени после очередного участия в игре, с труднопреодолимым желанием снова приступить к игре. Такие состояния по ряду признаков напоминают состояния абстиненции у наркоманов, они сопровождаются головной болью, нарушением сна, беспокойством, сниженным настроением, нарушением концентрации внимания.

5. Характерно постепенное увеличение частоты участия в игре, стремление к все более высокому риску.

6. Периодически возникают состояния напряжения, сопровождающиеся игровым "драйвом", все преодолевающим стремлением найти возможность участия в азартной игре.

7. Быстро нарастающее снижение способности сопротивляться соблазну, что выражается в том, что лица, решившие раз и навсегда покончить с играми, при малейшей провокации (встреча со старыми знакомыми по игре, разговор на эту тему, участие в обычной, неазартной игре и др.), как правило, возобновляют участие в азартных играх.

2. Дайте визначення абстинентному синдрому. Які причини його виникнення та основні прояви?

Абстине́ нтный синдро ́ м (лат. abstinentia — воздержание) — синдром физических и/или психических расстройств, развивающийся у больных наркоманией и алкоголизмомспустя некоторое время после прекращения приёма наркотика, алкогольных напитковили уменьшения их дозы. Абстинентный синдром является составной частью синдрома физической зависимости.

Абстинентный синдром принято подразделять по этиологии на алкогольный абстинентный синдром (в народе он более известен как похмельный синдром или похмелье) и наркотический абстинентный синдром (в народе он также известен как «ломка»).

Основными симптомами абстинентного синдрома являются:

1. Психомоторное возбуждение или наоборот сильная разбитость и усталость. Возникают из-за хронической интоксикации.

2. Дрожание рук, век. В тяжелых случаях этот симптом невозможно скрыть, отмечается дрожание всего тела.

3. Рвота. Появляется только в тяжелых случаях. При средней степени интоксикации рвота у алкоголиков отсутствует из-за ослабления рвотного рефлекса. Симптомы абстинентного синдрома всегда варьируют и зависят от здоровья пациента.

4. Головные боли. Возникают из-за спазма сосудов или повышения внутричерепного давления. Могут быть очень интенсивными.

5. Бессонница. Нарушения сна имеются всегда, так как страдает процесс засыпания, укорачивается длительность сна. Абстинентный синдром при алкоголизме часто сопровождается кошмарами, которые приводят к ухудшению общего состояния.

6. Нарушается мышление, внимание, концентрация. Начинается депрессия с преобладанием тревоги, апатии, навязчивых фобий.

7. Слуховые и зрительные галлюцинации. Бывают в тяжелых случаях при длительных запоях. Абстинентный синдром в таких случаях надо лечить только в пределах стационара при использовании седативных препаратов.

3. Розробіть практичні рекомендації для роботи з підлітками, залученими до деструктивних культів.

Не знаю я(

Білет №14

1. Розкрийте сутність біологічних передумов поведінкових девіацій. Дайте оцінку підходу Ч.Дарвіна та К.Лоренса.

важным фактором, влияющим на поведение личности, несомненно, выступают внутренние, биологические, условия - та природная почва, с которой взаимодействуют любые внешние условия. Биологические предпосылки включают: наследственно-генетические особенности, врожденные свойства индивида (приобретенные во время внутриутробного развития и родов), им- принтинг (запечатление на ранних этапах онтогенеза).

Особое место среди биологических теорий занимает эволюционный подход, основанный на предложенных Чарльзом Дарвином законах естественного отбора и наследственности. Сторонники эволюционного подхода рассматривают различные аспекты человеческого поведения как проявление видовых наследственных программ, в то время как критики эволюционного подхода считают необоснованным перенос законов поведения животных на психологию человека.

Этологический подход Конрада Лоренца (1903-1989), развивающий идеи Дарвина, объясняет различные феномены человеческого поведения, например агрессию, прежде всего врожденным инстинктом борьбы за существование. «Агрессия, проявления которой часто отождествляются с проявлениями инстинкта смерти, - это такой же инстинкт, как и все остальные, и в естественных усло-виях так же, как и они, служит сохранению жизни и вида» [14, с. 6}. Данный инстинкт развился в ходе эволюции как биологически целесообразный. Сила агрессии, по мнению исследователя, зависит от количества накопленной агрессивной энергии и силы специфических стимулов, запускающих агрессивное поведение. У людей в отличие от животных широко распространено насилие в отношении представителей своего собственного вида. Утверждая, что агрессивность является врожденным, инстинктивно обусловленным свойством всех высших животных, и доказывая это на множестве убедительных примеров, К.Лоренц приходит к следующему выводу: «У нас есть веские основания считать внутривидовую агрессию наиболее серьезной опасностью, какая грозит человечеству в современных условиях культурно-исторического и технического развития» [14, с. 37].

2. Розкрийте сутність соціально-психологічних факторів, що сприяють залученню людини до деструктивних культів.

В [8] рассматриваются интеллектуальные, эмоциональные, социальные и духовные причины, которые подталкивают людей присоединяться к культам. Интеллектуальные причины.

Культы выступают вперед со своими ответами па умственные потребности, предлагая уверенные ответы на фундаментальные вопросы человека: кто я? почему я здесь? куда я иду? Это не значит, что они дают правильные ответы. Это означает лишь, что они предлагают ложную безопасность среди различных философий мира. Обычно культы делают ставку на невежественность и стараются покорить плохо информированных псевдоученостью.

Эмоциональные причины

Культы обращаются, в основном, к эмоциональным потребностям человека, так как каждый-человек хочет быть любимым и чувствовать значимость своего жизненного пути. Те, кто переживает личный кризис или имеет какие-то эмоциональные проблемы, особенно легко поддаются влиянию культов. Очень часто, когда человек переживает смерть близкого, он становится доступной мишенью в «охоте культов за людьми.» Культы используют «преимущества» такого положения, чтобы предложить готовые, но абсолютно непригодные решения. Они учат своих последователей, чему верить, как поступать и что думать, подчеркивая при этом необходимость зависимости от группы или лидера во имя эмоциональной стабильности. Культы расставляют эмоциональные ловушки.

Социальные причины

Культы эксплуатируют социальные потребности человека вступать в различные взаимоотношения с различными людьми, стать членом группы или активным членом общества. Если какая-либо группа разрушается (семья, рабочий коллектив), культы уже готовы завладеть этими людьми. Культы преуспевают в социальном плане, когда лицемерие или неприличное поведение некоторых христианских или политических лидеров получают огласку и становятся известны народу.

Духовные причины

Культы лишены духовной истины, но они предпринимают любые попытки удовлетворить духовные потребности человека. Если церкви не удается внимательно и серьезно донести духовную истину и толкование Библии, то тот, кто находится в процессе духовных исканий, может найти другие пути самореализации. Многие люди, присоединившиеся к культам, были взращены в христианской церкви, но не были научены основной христианской доктрине.

Причины вовлечения в культы

В культ может попасть любой человек, находящийся в кризисном состоянии и ищущий нового жизненного пути. Это может быть: одинокий человек например, при перемене места жительства: человек в процессе поиска, не имеющий четких мировоззренческих взглядов, например, за год до окончания школы или вуза; человек, не нашедший признания в своей предыдущей жизни; человек после перенесенного несчастья (смерть близкого человека или родителя, родственника), человек после развода или при неприятностях по службе, при неблагоприятных семейных обстоятельствах.

Часто попадают интеллигентные люди, у которых идеи о спасении человечества от «злого мира» для вечной райской жизни вызывает романический интерес.

3. Розкрийте сутність другої стадії алкоголізму: основні симптоми та цілі психологічної допомоги на цій стадії.

Вторая стадия алкоголизма – логическое продолжение первой стадии алкоголизма с прошлыми признаками и новыми симптомами. В первую очередь для второй стадии характерно еще большее влечение к алкоголю, а также появление похмельного (абстинентного) синдрома. После каждой пьянки алкоголик второй стадии испытывает потребность опохмелиться, которая с каждым разом только увеличивается и со временем может привести к многодневным запоям.

Алкогольное опьянение на второй стадии сильно отличается от первой стадии алкоголизма:алкоголь теперь является сильным тонизирующим средством, без алкоголя уже трудно засыпать и так приятно просыпаться. Веселье и общительность сменяются раздражительностью, нервозностью и агрессивностью, провалы в памяти теперь случаются регулярно. Алкоголик на второй стадии думает только об алкоголе, дозы спиртного хватает для сильного алкогольного опьянения.

На второй стадии алкоголизма человек уже становится не только психически, но и физически зависимым от алкоголя, организм настолько привык к алкоголю, что уже не способен без него нормально функционировать и поэтому требует новых доз спиртного. Зависимость от алкоголя уже очевидна не только алкоголику, но и его окружающим, человек чувствует усталость, поэтому на второй стадии алкоголизма иногда появляются попытки завязать с алкоголем.

Билет № 15