Стрес на роботі та його наслідки для організації

Останнім часом відзначається підвищений інтерес до стресів, пов'язаних з трудовою діяльністю. Робочі або професійні стреси можуть порушити дієздатність організації, що призводить до втрати кадрових ресурсів. Руйнівний вплив психологічного стресу відзначається навіть у прогресивних і добре керованих організаціях, оскільки розвиток стрес-реакцій має складну багатофакторну зумовленість: від структурно-організаційних особливостей, організаційної культури, характеру самої роботи до особистісних особливостей співробітників, а також характеру їхніх міжособистісних взаємодій. Негативно позначаючись як на конкретних людях - їх соматичному і психічному стані, так і на внутрішному організаційному середовищі, стреси на роботі впливають на продуктивність працівників, фінансову ефективність, стабільність і конкурентоспроможність всієї організації в цілому.

Проблема стресів на роботі - точка перетину багатьох дисциплін, від фізіології і медицини до психології, соціології і політики. Це обумовлено, з одного боку, фізіологічними і психологічними механізмами стрес-реакцій, а з іншого боку - соціальним характером наслідків виробничих (або робочих) стресів. При цьому перед представниками всіх наук стоїть єдине завдання - знайти ту оптимальну напругу в процесі праці, яке забезпечить його високу ефективність, але не призведе до небажаних наслідків у результаті тривалого нервово-психічної напруги (Немчин, 1983).

Вивчення впливу умов праці на здоров'я і психічне благополуччя людини розпочалося з розвитком промислового виробництва. Спочатку ці питання висвітлювалися в рамках практичної медицини і представляли собою дослідження соматичних професійних захворювань, пізніше придбавши гігієнічний аспект. Завдяки цим дослідженням були сформовані санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці, розроблені перші профілактичні заходи, спрямовані на попередження захворюваності та виробничого травматизму. У другій половині XIX ст. завдяки працям Р. Вірхова соціальна медицина виділяється в самостійну галузь медичних знань.

У XX ст. технічний прогрес та інформаційна інтенсифікація висунули на перший план питання охорони психічного здоров'я людей, що призвело до виділення психогігієни в окрему науково-практичну дисципліну. У 1910 р. була створена Медична асоціація з псіхогігіени. Втім, питанням гігієни духу приділялася особлива увага ще в роботах лікарів древнього світу (Гехт, 1979).

Паралельно з медиками-гігієністами в перші десятиліття XX ст. з'являються дослідження психологічних чинників робочого навантаження. Почавши з вивчення монотонії виробничого процесу, психологи незабаром перейшли до розгляду впливу соціально-психологічних стрес-факторів на продуктивність праці. Така переорієнтація в напрямку досліджень була обумовлена розвитком соціально-психологічних ідей про вплив групи на протікання психічних процесів (В. М. Бехтерєв, Е. Росс, В. Медея, К. Левін, Г. Оллпорт (див. Гехт, 1979)), а також потребою зародження менеджменту і грунтувалася на найбільших нейрофізіологічних відкриттях початку століття.

У ході вже майже столітньої історії психології «на виробництві» відбувалися дедалі більша її диференціація і спеціалізація з конкретних предметів досліджень. У результаті з'явилися такі окремі напрями, як психологія праці, інженерна та організаційна психологія, ергономіка, психологія менеджменту та реклами, економічна психологія, психологія здоров'я та інші. З перших кроків психології на «виробництві» особлива увага приділяється питанням адаптації і дезадаптації людей у рамках різних професій, проблем втоми і станам нервово-психічної напруженості (шафрановий, 1925; Психологія стомлення, 1929; Праця і здоров'я..., 1985; Платонов, 1970; Донська, Лінчевський, 1979; Ванштейн, 1967).

У наші дні проблеми управління стресами на роботі стають найбільш актуальними, тому що швидко змінюються соціально-економічні та політичні ситуації, збільшуються нервово-психічні та інформаційні навантаження, відбувається диверсифікація виробництва, постійно зростає конкуренція і загострюється боротьба за ринки збуту.

Виділяють різні види стресів, що виникають у трудовій діяльності:

· робочий стрес,

· професійний стрес,

· організаційний стрес (Куликов, Михайлова, 2001).

Робочий стрес (job stress, work stress) виникає з-за причин, пов'язаних з роботою, - умов праці, місця роботи.

Професійний стрес (occupational stress) - з-за причин, пов'язаних з професією, родом чи видом діяльності.

Організаційний стрес (organizational stress) - внаслідок негативного впливу на працівника особливостей тієї організації, в якій він працює.

Ці поняття близькі, але не синонімічні. Доцільно використовувати те або інше з них залежно від того, які саме чинники виходять на передній план. Однак у літературі з проблеми стресу дані терміни нерідко використовуються як синоніми. Найбільш часто вдаються до поняття професійного стресу (див., наприклад, Бодров, 2000).

 

 

ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Сучасна професійна і соціальна активність суб'єкта праці стає в умовах глобалізації все більш насиченою численними зв'язками і відносинами. Сучасному професійному світу характерні високий динамізм, інтенсивність взаємодії людей у соціальному та професійному середовищі, збільшення потужності і масштаби яких створюють нові для людства стресогенні фактори.

Трудова діяльність багатьох професій часто проходить в умовах, що вимагають посиленого витрати внутрішніх резервів людини. Найбільш характерним психічним станом, що розвиваються в несприятливих умовах життєдіяльності, є стрес. Тривалі значні перевантаження без достатніх умов повного відновлення сил, соціальна, комунікативна депривація надають найбільш несприятливий вплив на суб'єкта, іноді повністю дезорганізуючи його діяльність. При тривалому та комбінованому впливі комплексу таких чинників з великою часткою ймовірності можна чекати появи низки виражених функціональних і психічних зрушень, погіршення працездатності, зниження якості роботи, тобто феномена, що отримав в літературі назву професійного стресу. Негативний вплив факторів професійного стресу призвело до того, що в даний час професійний стрес виділено в окрему рубрику в Міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10).

Цей стан складний за своєю природою, має психофізіологічний, особистісний та соціальний аспекти розгляду. На думку фахівців, до професійного стресу призводить перевантаження людини роботою, недостатньо чітке розмежування його повноважень та посадових обов'язків, неадекватна поведінка колег і навіть довга робота на одну службу, не кажучи вже про недостатню оплату праці, одноманітну діяльність або відсутність кар'єрних перспектив. У ході нещодавно проведеного опитування в 15 країнах Європейського союзу 56% робочих відзначали високі темпи роботи, 60% - жорсткі терміни їх виконання, 40% - її монотонність, понад третини опитаних не мали можливості зробити який-небудь вплив на порядок виконання завдань.

Теоретико-методологічною основою роботи стало вивчення робіт основоположника поняття про стрес Г. Сельє, вітчизняних вчених Л.А. Китаєва-Смика "Психологія стресу", робіт Ю.В. Щербатих, результатів досліджень, присвячених стресу і опублікованих у спеціальних періодичних виданнях.