Подані сполучення слів запишіть у два стовпчики: і – слова з прямим значенням і іі – слова з переносним значенням.

Пташині крила, сумна дівчина, крила літака, сумна погода, гостре слово, гострий ніж, горів ліс, летить птах, золоте серце, слово вилетить, золоті сережки, солодкий подарунок, солодке життя, холодна зустріч, холодна вода.

Домашнє завдання. 274. Складіть 5–6 словосполучень із словом бити, користуючись поданими нижче значеннями.

1. Завдавати ударів кому-небудь. 2. Стріляти. 3. Пульсувати; 4. З особливою силою впливати на органи чуття людини (НАПРИКЛАД: стосується різкого запаху, потужних світлових/ сонячних потоків тощо). 5. Ударами створювати звуки. 6. Із силою вириватися назовні.

Клас – 01.04

Класна робота. Повторити параграф 56, виконати вправи – 517, 518.

Домашня робота. Вправа 520.

 

Клас – 31.03.

Андрій Самійлович Малишко народився на Київщині 14 листопада 1912 року в багатодітній сім’ї шевця. Дитинство поета нічим не відрізнялося від життя інших сільських хлопчиків. Узимку до школи, а влітку – торбинка з цибулинкою, окраєць хліба, попереду корова з телям – і на пасовище. З дитинства виніс любов до народних мелодій і рідного слова,

рідної землі. 17 лютого 1970 р. поета не стало. Андрій Малишко видав понад сорок книг, створив понад сто пісень, до яких іноді й сам писав музику. Любив поливати сад, від порога й до воріт насіяв чорнобривців, любив життя. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші сприймаються як народні. Особливістю поезій А. Малишка є їх музикальність. Ідучи від джерел народної пісні, він відтворює свої думки, почуття, переживання у прозови творах, здебільшого у формі струнких римованих чотиривіршів (катренів), як це характерно для української пісні.

Андрій Самійлович взагалі був музично обдарованою людиною. Він

мав чудовий голос (баритон), добре співав, грав на гармониці. Пісні писати

він почав уже в період ранньої творчості. Зокрема, на пропозицію О.

Довженка, з яким вони були в дружніх стосунках, Малишко написав кілька

пісень для кінофільму «Щорс».

У роки Великої Вітчизняної війни на фронті, і особливо в партизанських

загонах, співали його пісні «Ми не маємо поля й хати», «Як збирались

хлопці до загону», «Партизанська» та інші. Проте на повну силу зазвучала

Малишкова пісня в повоєнний час, особливо коли він почав творчо

працювати з видатним композитором-піснярем Платоном Майбородою.

Саме пісні, створені в результаті цієї співдружності, стали широко відомими

по всьому світу. Ці пісні були дійсно народними. Вони зробилися

нерозлучними супутниками нашого життя. Їх співають на святі, коли сумно й

коли радісно. І кожна людина знаходить у них щось своє, сокровенне.

ЗАПИШІТЬ ЗАПРОПОНОВАНІ СЛОВА

Ліричний герой – особа, думки і почуття якої виражаються в ліриці.

Метафора ( або скрите порівняння) – це засіб літератури, коли відбувається

навмисне вживання слів у їхньому непрямому значенні. З одного боку метафора

дуже схожа на порівняння, але її складніше помітити. Адже в метафорі немає слів

«немов», «начебто», «як» та інших, що вказують на зіставлення об’єктів. Для того,

щоб правильно визначати метафору, треба добре розбиратися в семантиці та

лексиці художніх виразів.

Метафори бувають 3 типів:

стерті – ці метафори вже втратили свою образність; ходять чутки, вушко

голки;

образні загальномовні метафори: тепла атмосфера, час біжить;

індивідуально-авторські образні метафори: факіл неба цвіте глечиками

хмар.

Образ-символ – художній образ, який має алегоричний чи символічний зміст.

Пісня – словесно-музичний твір, призначений для співу.

Ознаки пісні як жанру:

строфічна будова,

повторюваність віршів строфи,

розмежування заспіву та приспіву (рефрен),

виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм,

проста синтаксична будова.

Символ – предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища (хліб-

сіль – символ гостинності).

Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.