Класифікація каріозних порожнин за Б лек ом

Препарування включає декілька принципів:

біологічної доцільності,

технічної раціональності,

 збереженості пародонта,

 біомеханічної відповідності,

ретенції та резистентності,

створення умов для естетичного відновлення зуба,

 принцип організаційної раціональності та пунктуальності.

1Принцип технічної раціональності, який передбачає профілактичне розширення каріозної порожнини до так званих «імунних зон»,висунув у кінці ХІХ ст.. G.V. Black. Технічна раціональність тих чи інших прийомів підготовки каріозної порожнини до пломбування визначається такими показниками:

1.Розподіл тиску. Тиск складає 45 – 90 кг. Опір пломби повинен протистояти такому механічному навантаженню. Тому площа опори пломби повинна бути більшою від площі, на яку падає тиск. У зв’язку з цим каріозна порожнина формується ящикоподібною, та є необхідність в додатковій площадці.

2.Роззосередження (перерозподіл) навантаження передбачає,що при відновленні краю чи горбика на молярах і премолярах рекомендується згладжувати рельєф і відновлювати його в більш плоскій та урізаній формі.

3.Показник зчеплення залежить від умов, створених для більш надійної механічної фіксації пломби, а саме від:

  а)заглиблення порожнини

б) утворення фігури «ластів’ячого хвоста» на жувальній або язиковій поверхні

в)створення в стінках дефекту ретенційних (опорних) пунктів, заглиблень, борізд.

2Принцип біологічної доцільності, який протиставляється принципу технічної раціональності, є більш бережливим і передбачає препарування біологічної доцільності до видимо здорових ділянок емалі і дентину, сформульований І.Г.Лукомським   в 1948 році.

 Біологічна доцільность вимагає збереження анатомічного зв’язку зуба.Це має значення для збереження цілісності зуба,бо профілактичне висічення фігур із метою попередження вторинного карієсу і кращої фіксації пломби призводить до ослаблення зуба.

 Отже, лікареві, який препарує каріозну порожнину, необхідно постійно балансувати між цими взаємно протилежними принципами.

3Принцип збереження пародонта має на меті обережне й акуратне виконання всіх маніпуляцій при лікуванні, які дозволяють уникати механічних та хімічних травм СОПР і пародонту при препаруванні каріозної порожнини, її медикаментозній обробці та постановці пломби.

Принцип раціональності та технологічності маніпуляцій.

Цей принцип передбачає вибір найбільш ефективних і раціональних методик, інструментів і прийомів препарування каріозної порожнини. Крім того, слід усвідомлювати, що препарування каріозної порожнини є технологічним процесом, успіх якого великою мірою визначається тим, наскільки точно лікар виконує рекомендації по використанню борів, вибору наконечника, дотримання режимів препарування, виконанню кожного етапу лікування і т.д.

Принцип ергономіки.

Ергономіка - наука, що вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення для нього оптимальних умов праці. Завдання ергономіки, з одного боку, - зробити працю високопродуктивним і ефективним, з іншого, - забезпечити людині зручність роботи, збереження його сил, здоров'я і працездатності.

4. Етапи препарування каріозної порожнини.

Пам’ятаючи про вже названі принципи, лікар приступає до етапів препарування:

а)розкриття каріозної порожнини

б)розширення каріозної порожнини

в)некректомії(висікання нежиттєздатних тканин).

г)формування каріозної порожної

д) обробки країв каріозної порожнини.

Неважко помітити, що перші три етапи препарування є втіленням принципу

біологічної доцільності, а четвертий і п’ятий етапи - технічної раціональності.

Розкриття каріозної порожнини полягає в тому, щоб розширити вхідний отвір, ліквідовуючи нависаючи краї емалі, що супроводжується збільшенням отвору.

Для цього використовують кулясті та фігурні бори, ліпше алмазні. Розмір бора повинен бути меншим або дорівнювати розміру вхідного отвору.

Розширення каріозної порожнини здійснюється з метою зручного доступу для огляду й препарування. При цьому частково знімається і некротизований дентин, отже, здійснюється нефректомія. При розширенні каріозної порожнини вирівнюються краї, висікаються ураженні фігури, заокруглюються гострі кути. Розширюють порожнину фігурними і прямо усіченими борами середнього і великого розмірів. Можна використовувати невеликі алмазні головки.

Некректомія – це кінцеве вилучення із каріозної порожнини всіх уражених тканин емалі та дентину. Цю операцію починають гострим екскаватором, закінчують кулястим, фісурним або конусоподібним борами. Два останніх бори при глибокому карієсі використовувати не слід,бо ними легко відкрити ріг пульпи.

Ознаки того,що некректомія проведена достатньо, такі:

1) Змінюється відчуття щільності тканин (змінюється звук дзижчання бору)

2) Ошурки здорового дентину менші,ніж некротизованого

3) Колір ошурку здорового дентину світло-жовтий, а ураженого – темніший

4) Зміна больової реакції.

Формування каріозної порожнини має на меті створити сприятливі умови для надійної фіксації і тривалого збереження постійної пломби.

При поверхневому і середньому карієсі найбільш раціональною є ящикоподібна порожнина із прямовисними стінками,гострими кутами, плоским дном. Форма порожнини може бути у вигляді трикутника, прямокутника,хрестоподібна та інша.

Під час формування дна при глибокому карієсі необхідно враховувати близькість рогів пульпи, тому дно формується валикоподібним(валик – над рогом пульпи). Формування порожнини проводиться зворотно усіченими і кулястими борами. Для створення насічок,борідок, заглиблень використовують колесоподібні бори.

Матеріал	Вимоги до порожнини
Цемент склоіономерний	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Цемент силікатний	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Амальгама	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Хімічного твердіння	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Фотополімери	Більш складна конфігурація порожнини, внутрішні кути і контури

 

Вид карієсу	Вимоги до порожнини
Хронічний поверхневий	Дві порожнини на жувальній поверхні
Гострий поверхневий	Дві порожнини об’єднують в одну
Глибокий	Дно має конфігурацію пульпи і її рогів

Обробка країв каріозної порожнини - це заключний етап препарування,від якого залежить тривалість збереження пломби. Його ще називають так: згладження країв емалі, фінірування країв емалі, створення фальцу, створення скосу під кутом 45.

Отже, по краях порожнини створюють скос емалі під кутом 45 або закруглюють його(залежно від виду пломбу вального матеріалу.)Утворений фальц, ніби головка цвяху, оберігає пломбу від осьового зміщення під дією жувального тиску. Крім того, площа зчеплення пломби з емаллю значно збільшується завдяки фальцу. Якщо ж не зробити цього етапу препарування, пучки емалевих призм, що мають радіальний напрям і були розсічені бором при препаруванні та частково видалені, утворюють зазубрини, щілини, тому згодом руйнуються. Між пломбою та емаллю з’являються мікротріщіни,, куди проникають мікроорганізми,спричиняють розвиток вторинного карієсу та випадіння пломби. Рекомендації щодо створення скосу при пломбуванні амальгамою відрізняються у різних авторів. М.І. Грошик, Е.А.Магід, Н.А.Мухін, І.К.Луцкая, А.С.Аргюшкевіч (2000) при пломбуванні порожнини амальгамою рекомендують робити скіс на всю глибину емалі під кутом 45 °. Е.Хельвіг і співавт, Л.Баум і співавт. (2005), Е.В.Боровський (2005) скіс емалі робити не рекомендують. Тактика щодо створення скосу в даному випадку залежить від того, яка амальгама буде застосовуватися для пломбування. Якщо використовуються амальгами I покоління (з низьким вмістом срібла), скіс емалі робиться. Це пояснюється тим, що такі амальгами мають високий коефіцієнт пластичної деформації («повзучість») і, отже, підвищений ризик маргінального облому. У цьому випадку корекцію пломби справити набагато простіше, якщо скіс був зроблений. При використанні амальгам II (з високим вмістом міді) і III (містять атомарну мідь) поколінь скіс емалі не робиться. Це пов'язано з тим, що такі амальгами мають більш високу міцність, меншу «повзучість», ризик крайового відламу у них знижений (Суржанський С.К. і співавт., 2004).

При пломбуванні каріозної порожнини литими металевими вкладками (матеріалами, більш міцними, ніж емаль) робиться скіс на половину товщини емалі під кутом в 45 °. При пломбуванні каріозних порожнин цементами - матеріалами, значно менш міцними, ніж емаль, скіс не робиться, так як тонкий шар пломбувального матеріалу швидко руйнується під дією жувального тиску.

Обробку країв здійснюють за допомогою карборундових головок циліндричної або конічної форми належної величини, я також за допомогою алмазних головок.

У відпрепарованій порожнині розрізняють наступні елементи:

- Дно – обернене до пульпи зуба

- Стінки – під кутом до дна

- Порожнину основну

- Порожнину додаткову (її ще називають додатковою площадкою), яка створюється в здорових тканинах для міцнішої фіксації пломби.

- Кути - за стінками, що їх утворюють, називаються щічно – медіальни ми

- Краї – разом із стінками обмежують вхідний отвір каріозної порожнини

- Стінки  порожнини залежно від того, до якої сторони зуба звернені називаються:

-   Вестибулярна(губна або щічна)

-   Оральна(піднебінна або язична)

-   Контактна (медіальна або латеральна – на фронтальних зубах, передня або задня – на жувальних зубах)

-   Стінка,обернена до ріжучого краю або жувальної поверхні

-   Стінка,обернена до ясен(приясенна)

- Елементи сформованої каріозної порожнини:

Краї порожнини	грань яка оточує вхідний отвір і відмежовує сформовану каріозну порожнину від поверхні зуба.
Стінки порожнини	поверхні, які направлені на зовнішні сторони зуба. Мають назву в залежності від їхнього напрямку: язикова (піднебінна), вестибулярна (щічна або губна), приясенна, контактна (дистальна і медіальна).
Дно порожнини	поверхня, яка направлена до пульпи зуба. Має вигляд однієї площини (порожнини I,V класу) або складатися із одної чи кількох поверхонь (II,III,IVкласу)
Кути порожнини	кути сформовані між стінками; називаються в залежності від назви стінок.

-

- Основна порожнина формується ящикоподібною, форма додаткової порожнини в ділянці жувальної поверхні може бути хрестоподібна, трикутною, у вигляді ластів’ячого хвоста та ін..

Основна додаткова площадка сприяє зміцненню фіксації пломби, а замкоподібна форма на жувальній поверхні утримує пломбу від зміщень під час жування,адже тиск на зуб при цьому досягає 45-90 кг. На жувальних зубах за шириною вона повинна дорівнювати основній або бути трішки вужчою.

Довжина додатковою площадки повинна бути не менш як у два рази довшою від довжини основної площадки,що складає ¼-1/5 площі всієї жувальної поверхні.Додаткова площадка менших розмірів не забезпечує фіксації пломби.

За глибиною додаткова площадка повинна розміщуватись на 1мм глибше емалево- дентинного з’єднання. Якщо ж зробити її менших розмірів, то порожнина буде надто мілкою, пломба – тонкою та неміцною.

Кут між основною та додатковою порожнинами повинен бути прямим.При гострому куті може статись злом пломби на його вершині. Додаткова площадка фронтальних зубів теж повинна бути під прямим кутом до основної і займати не менш ¼ піднебінної поверхні зуба та знаходитись у меах дентину.

 Як в основній, так і в додатковій порожнинах у найбільш збережених ділянках твердих тканин за допомогою колесоподібного бора в дентині роблять неглибокі боріздки, ніші, замкоподібні заглиблення, які сприятимуть укріпленню майбутньої пломби(при цьому не можна відсікати емаль від дентину).

 Для попередження травмування ясенного сосочка пломбою створюють приясенну стінку горизонтальною, під прямим до дна порожнини.

Недопустимий тупий кут між при ясенною стінкою і дно порожнини, бо пломба під дією жувального навантаження зсунеться на ясеневий сосочок т випаде.

2.Класифікація каріозних порожнин за G. V. Black.

Порожнини поділяються на:

Прості	порожнини розташовані на одній із поверхонь зуба (порожнини I,V класу)
Складні	кілька порожнин на різних поверхнях з’єднані в одну (II,III,IVкласу). Тут є основна порожнина, яка формується на місці локалізації каріозного ураження і додаткова (опорна площадка), яка формується додатково за рахунок висічення непошкоджених тканин і служить для покращення фіксації пломби..

7.Препарування каріозних порожнин при пломбуванні композиційними матеріалами.

Класифікація каріозних порожнин за Б лек ом

I клас	- каріозні порожнини, які розташовані в природніх фісурах і ямках на оклюзійній (жувальній), -  вестибулярній і язичній (піднебінній) поверхнях молярів і премолярів -  язичній (піднебінній) поверхнях різців та іклів.
II клас	каріозні порожнини, які розташовані на контактних поверхнях молярів та премолярів.
III клас	каріозні порожнини, які розташовані на контактних поверхнях різців та іклів без порушення цілісності їх ріжучого краю.
VI клас	каріозні порожнини, які розташовані на ріжучому краї різців та іклів і на вершинах горбиків премолярів та молярів. (внаслідок стирання)
V клас	каріозні порожнини, які розташовані в пришийковій ділянці всіх груп зубів.

 

3. Способи та принципи препарування каріозних порожнин

Препарування каріозних порожнин передбачає інструментальну обробку твердих тканин зубів з метою:

а)висічення патологічно змінених тканин емалі та дентину

б)створення найкращих умов для фіксації пломбу вального матеріалу із відновленням анатомічної форми, а значить і функції зуба.

Умови для ефективного препарування:

1. В кожному конкретному випадку визначити елементи каріозної порожнини і забезпечити надійний зоровий контроль при препаруванні.

2. Послідовно виконувати всі основні етапи препарування.

3. Мати чітку уяву про можливості використання і виборі інструментів для досягнення необхідної форми порожнини.

 

1. Необхідно повністю видалити всі тканини уражені карієсом.

2. Формування порожнини проводять згідно особливостей пломбувального матеріалу.

3. Сформована каріозна порожнина перед пломбуванням повинна бути чистою від біологічних рідин.

 

В даний час існують різні способи препарування твердих тканин зуба: