Класифікація витрат на підприємстві

 

Аналіз витрат починається з побудови їх класифікацій, що допоможуть одержати комплексне представлення про їх властивості й основні характеристики. Варто підкреслити, що витрати як винятково складне явище не можуть бути представлені за допомогою деякої однієї класифікації. На практиці існують і нижче будуть використані різні підходи до їх класифікації з погляду різних критеріїв оцінки і розуміння витрат. Сукупність представлених класифікацій дозволить дати повне представлення про феномен витрат і їх основних характеристик.

У самому загальному випадку будь-яке підприємство може бути віднесене до виробничих, торговельних або підприємств сфери обслуговування. Те, про що піде мова далі, має місце для будь-якого підприємства, однак найбільшу увагу буде приділено виробничим підприємствам, оскільки вони мають найбільш складну структуру витрат. Треба ще раз відзначити, що класифікація витрат не є самоціллю, а створює необхідні умови для їх наступного аналізу. Вона створює передумови для визначення рівня витрат по об'єктах керування ними, організації планування, обліку, контролю й аналізу.

) У світовій практиці усі витрати прийнято класифікувати по наступних ознаках [39]:

по складу: фактичні, планові або прогнозні;

за характером поводження: змінні, постійні;

за ступенем усереднення: загальні, середні (витрати на одиницю);

за функцієй керування: виробничі, комерційні, адміністративні;

за способом віднесення на собівартість: прямі, непрямі;

за економічним змістом: основні і накладні;

за порядком віднесення витрат на період генерування прибутку: на період і продукт.

Розглянемо найбільш важливі, з погляду подальшого аналізу, класифікації.

) Загальна класифікація витрат

Основною ознакою поділу витрат для загальної класифікації є місце їх появи і відношення до різних сфер діяльності підприємства [60, c.163]. Дана класифікація використовується для упорядкування витрат у рамках звіту про прибуток підприємства і для наступного порівняльного аналізу окремих видів витрат підприємства. Основні види витрат відповідно до загальної класифікації представлені на рис. 1.1.

 

Рисунок 1.1 - Загальна класифікація витрат

 

Відповідно до цієї класифікації усі витрати підрозділяються на виробничі і невиробничі. У свою чергу виробничі витрати складаються з витрат, зв'язаних з використанням прямих матеріалів, витрат на оплату прямої праці, виробничих накладних витрат.

Опишемо докладно кожну складову виробничих і невиробничих витрат.

Витрати на прямі матеріали включають суму витрат, понесених підприємством на придбання сировини і комплектуючих матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів і інших матеріалів, що безпосередньо використовуються у виробництві і переходять у готову продукцію.

Витрати прямої праці являють собою оплату основного виробничого персоналу (робітників), зусилля яких безпосередньо (фізично) пов'язані з виробництвом готового продукту. Праця наладчиків устаткування, цехових майстрів і менеджерів у змісті витрат відноситься на виробничі накладні витрати. Слід зазначити відому умовність цих визначень у сучасних умовах, коли "істинно пряма" праця починає грати все меншу роль у сучасному високо автоматизованому виробництві. Існують цілком автоматизовані виробництва, для яких пряма праця як такова відсутня зовсім. Проте в загальному випадку поняття "основні виробничі робітники" залишається в силі і їх заробітна плата відноситься до витрат прямої праці.

Виробничі накладні витрати включають інші види витрат, що забезпечують стадію виробництва на підприємстві. Структура цих витрат може бути дуже складної, а їх кількість велика. Найбільш характерними видами виробничих накладних витрат є непрямі матеріали, непряма праця, електрична і теплова енергія, ремонт устаткування, комунальні послуги, амортизація виробничого устаткування і приміщень, деяка частина податків, що включаються в число так званих валових витрат, і всі інші витрати, що пов'язані з виробничим процесом на підприємстві.

Витрати, пов'язані з продажем продукції, містять у собі усі витрати підприємства, пов'язані зі збереженням готової продукції на складі, просуванням товару на ринок і доставкою товару споживачеві.

Адміністративні витрати містять у собі загальну суму витрат, пов'язаних із загальним керуванням підприємства, тобто утриманням апарата керування, у тому числі бухгалтерії, планово-фінансового відділу.

Дуже важливим представляється спосіб, за допомогою якого сукупність витрат укладається у виробничу собівартість проданих товарів. Нижче в табл. 1.1 наведен приклад упорядкування витрат за допомогою розрахункової процедури, котра як кінцевий результат приводить до виробничої собівартості проданих товарів. Надалі отримане значення виробничої собівартості проданих товарів зіставляється (разом з величиною невиробничих витрат) з виручкою підприємства, в результаті чого робиться висновок про величину прибутку підприємства.

 

Таблиця 1.1 - Собівартість виготовлених товарів

№	Статті калькуляції
1	Прямі матеріали
1.1	Початкові запаси ТМЗ сировини
1.2	Покупка нових ТМЗ сировини
1.3	ТМЗ сировини для використання
1.4	Кінцеві запаси ТМЗ сировини
1.5	Використані ТМЗ сировини
2	Пряма праця
3	Виробничі накладні витрати
3.1	Непрямі матеріали
3.2	Непряма праця
3.3	Цехові комунальні витрати
3.4	Податки, що включаються в число валових витрат
3.5	Страховка
3.6	Оренда устаткування
3.7	Амортизація
3.8	Накладні витрати, усього
3.9	Виробничі витрати, усього
4	Собівартість проданих товарів
4.1	Початкові запаси готової продукції
4.2	Собівартість зробленої продукції
4.3	Товари, готові до продажу
4.4	Кінцеві запаси готової продукції
4.5	Собівартість проданих товарів

 

До розглянутої вище класифікації безпосередньо примикає ще одна класифікація, розглянута нижче.

) Класифікація витрат стосовно готового продукту. Відповідно до класифікації витрат усі витрати підприємства підрозділяються на дві групи:

витрати, що відносяться до готового продукту (Product Costs),

витрати, що відносяться на період часу (Period Costs).

Ознакою поділу витрат відповідно до даної класифікації є спосіб, за допомогою якого витрати відносяться на собівартість проданих товарів. Витрати першої групи включаються в собівартість проданих товарів тільки тоді, коли готова продукція, до складу якої увійшли ці витрати, продана. До моменту продажу ці витрати в складі товарно-матеріальних запасів підприємства являють собою його активи, тобто вони матеріалізовані в складі незавершеного виробництва або готової продукції і зберігаються на складі. Витрати другої групи включаються в звіт про прибуток, тобто враховуються при розрахунку прибутку підприємства, протягом того періоду, коли вони були фактично понесені. Характерним прикладом другої групи є витрати, пов'язані з загальним керуванням підприємства.

Ясно, що відповідно до даної класифікації виробничі витрати (у своїй основній масі) відносяться до першої групи, а невиробничі витрати - до другої. Ресурси підприємства, що формують витрати, що відносяться до продукту, є активами підприємства доти, поки підприємство не продасть готову продукцію. У той же час витрати, що відносяться на період часу, визнаються витратами підприємства саме в той період, коли вони були понесені, незалежно від того, була продана готова продукція чи ні.

) Класифікація витрат за статтями калькуляції

У процесі виробництва продукції витрати виникають в різних виробничих і невиробничих сферах, вони містять різні по економічному змісту витрати, що залежать від характеру виготовлення виробів, виконання робіт, технології й організації праці.

Таким чином, виникає необхідність у класифікації витрат не тільки по їх однорідних елементах, але і по місцю виникнення або по статтях витрат. Класифікація витрат необхідна для їх розмежування по цільовому призначенню і по місцю виникнення. Іншими словами, витрати підприємства підрозділяються відповідно до їх виробничого призначення, при цьому той самий вид витрат може використовуватися для різних цілей.

Усі витрати підприємства, що підлягають включенню в собівартість готової продукції, у кінцевому рахунку цілком розподіляються, тобто включаються в собівартість окремих видів продукції (або груп однорідної продукції).

Угруповання витрат по статтях калькуляції забезпечує виділення витрат, зв'язаних з виробництвом окремих видів продукції. Ці витрати відносять на собівартість продукції прямо або побічно. Помітимо, що перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції розрізняється по галузях виробництва і встановлюється окремо кожним підприємством.

У машинобудуванні застосовується наступне угруповання витрат по калькуляційних статтях собівартості:

матеріали основні;

поворотні відходи (віднімаються);

транспортно-заготівельні витрати матеріалів;

матеріали технологічні;

паливо й енергія;

покупні напівфабрикати;

основна заробітна плата виробничих робітників;

додаткова заробітна плата виробничих робітників;

відрахування на соціальні нестатки;

загальновиробничі витрати;

загальногосподарські витрати;

інші виробничі витрати;

комерційні витрати.

Завдяки постатейній класифікації витрати можуть контролюватися в плані й обліку по місцю їх виникнення і по окремих видах продукції. Крім того, по кожній статті витрат можна визначити ступінь зв'язку величини витрат із установленою калькуляційною одиницею.

5) Класифікація витрат за характером поводження

Відповідно до цієї класифікації основною ознакою є залежність зміни витрат у зв'язку зі зміною якого-небудь базового показника. У якості останнього звичайно використовується обсяг проданих товарів, але можуть використовуватися й обсяг виробництва в натуральному вираженні, витрати прямої праці й ін. Відповідно до цієї ознаки витрати розділяють на два види: постійні (фіксовані) і змінні.

Змінні витрати - це такі витрати, що змінюються (у цілому) прямо пропорційно збільшенню або зменшенню обсягу виробництва і продажів (у припущенні, що витрати на одиницю продукції залишаються майже постійними, стабільними). До змінних витрат відносяться витрати на сировину і матеріали, енергію і комунальні послуги, що використовуються в процесі виробництва, комісійні з продажів (якщо вони визначаються обсягом продажів), зарплата робітників (за умови, що вона може бути збільшена або зменшена при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва).

Постійні витрати - це такі витрати, що не міняються, коли змінюється рівень виробництва і продажів за якийсь визначений період часу (наприклад, місяць, квартал, рік). Прикладами постійних витрат є витрати на амортизацію будинків і устаткування, амортизацію передопераційних витрат, оренду і лізинг, що не змінюються при зміні обсягу продажів і обсягу виробництва.

Деякі витрати, наприклад, заробітна плата або загальні адміністративні витрати можуть змінюватися не зовсім прямо пропорційно обсягу й у той же час не бути постійними. Вони можуть бути позначені як змішані (напівзмінні). Такі витрати можна розбити на змінні і постійні компоненти і розглядати їх окремо.

Слід зазначити, що постійні витрати можуть змінюватися при істотній зміні обсягу виробництва. Причому ця зміна носить, як правило, стрибкоподібний характер. Наприклад, при збільшенні обсягу виробництва може знадобитися оренда додаткового виробничого приміщення і покупка нового обладнання, що приведе до збільшення постійних витрат на суму орендних платежів нових приміщень, а також експлуатаційних і амортизаційних витрат по новому обладнанню.

На практиці часто зустрічаються витрати, що містять у собі компоненти змінних і постійних витрат. Класичним прикладом таких витрат є вид орендної плати, котра відповідно договору між орендарем і орендодавцем розділяється на дві частини: орендар повинний платити фіксовану суму на місяць і додатково оплачувати кожну годину роботи виробничого устаткування, установленого на орендованих площах.

Подібні приклади, у яких ідеально точно відбувається поділ змішаних витрат, зустрічаються вкрай рідко. У реальних умовах часто важко безпосередньо й однозначно виділяти змінну і постійну складову витрат, аналізуючи результуючі витрати по їх окремих елементах, число яких може досягати декількох десятків.

) Класифікація витрат на прямі і непрямі

Дана класифікація використовується при розгляді питання про факт віднесення витрат на визначений вид продукції або на визначений підрозділ (цех) підприємства. Відповідно до цієї класифікації витрати підрозділяються на прямі і непрямі.

Принциповим розходженням між прямими і непрямими витратами є те, що прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом і реалізацією конкретного виду продукції, і тому з легкістю можуть бути віднесені на його собівартість [60]. Характерними статтями прямих витрат є сировина й основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, силова електроенергія, основна заробітна плата виробничих робітників.

Непрямі витрати пов'язані з виробництвом одночасно декількох видів продукції або з різними стадіями її обробки, так що неможливо безпосередньо виділити ту частину витрат, що приходиться на конкретний вид продукції. Характерними статтями непрямих витрат є ремонт і утримання універсального устаткування, загальноцехові витрати, загальнозаводські витрати, частина невиробничих витрат.

Дана класифікація породжує задачу, котра полягає в тому, щоб оцінити собівартість одного окремо узятого виду продукції в загальній товарній номенклатурі підприємства. Ясно, що ця собівартість включає як прямі, так і непрямі витрати. І якщо у відношенні перших проблема оцінки не виникає, те непрямі витрати повинні бути розподілені по видах продукції за допомогою якого-небудь принципу. Як правило, їх включають у собівартість конкретних видів виробів шляхом розподілу пропорційно якій-небудь умовній базі. У відомому змісті цей розподіл носить умовний характер, тому що принципово точно такий розподіл зробити неможливо внаслідок комплексності і стохастичности процесу формування сукупних витрат.