Нормування праці. Методологічні основи розрахунку режиму праці і відпочинку

Нормування праці – це основа її організації на підприємстві. Нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Універсальною мірою праці і найширше вживаним об’єктом її нормування є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різними видами норм. На державно-правовому рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого – для дотримання прав людини на збереження здоров’я, відпочинок і всебічний розвиток (що передбачає наявність вільного часу). В Україні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодавчому порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки). (ст.50-52 Кодексу законів про працю України).

Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці й відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими.

Змінний режим праці і відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі.

Добовий режим праці й відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу.

Тижневий режим праці й відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін.

Місячний режим праці і відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних та додаткових відпусток.

Режим праці й відпочинку регулюються Кодексом законів про працю України (ст.52-60, ст..66-81)

Загальними вимогами до режимів роботи є:

· дотримання встановленої законом загальної тривалості робочого часу;

· забезпечення рівномірного чергування часу роботи і перерв між змінами, для чого розраховується тривалість циклу обороту змін – періоду, за який всі працівники відпрацьовують у всіх змінах, передбачених графіком;

· забезпечення повного використання обладнання і робочого часу для підвищення продуктивності праці;

· обмеження кількості змінних графіків на підприємстві, оскільки це утруднює процес управління.

Для виявлення резервів раціонального використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками:

1. Час роботи і час перерв у роботі (табл. 1)

1.1. Час роботи Т_р – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає:

1.1.1.  Час підготовчо-завершальної роботи Т_пз, що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов'язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції, тощо).

1.1.2.  Час оперативної роботи Т_оп витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає:

1.1.2.1. Основний час Т_о –час безпосереднього перетворення предмета праці;

1.1.2.2. Допоміжний час Т_д – час управління обладнанням,  вимірювання показників, переходів, тощо.

1.1.3. Час обслуговування робочого місця Т_об складається з:

1.1.3.1. Часу організаційного обслуговування Т_орг, що витрачається на догляд робочого місця, пов’язаного з виконанням змінного завдання;

1.1.3.2. Часу технічного обслуговування Т_тех, що витрачається на догляд робочого місця пов’язаний з виконанням даної конкретної роботи.

1.2. Час перерв Т_п  - це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає:

1.2.1 Час регламентованих перерв Т_пр заздалегідь передбачений, об’єктивно необхідний. До нього належать:

1.2.1.1. Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва Т _пт;

1.2.1.2. Час перерв, обумовлених трудовим законодавством Т_зак.

1.2.1.3. Час на відпочинок та особисті потреби Т _воп.

1.2.2. Час нерегламентованих перерв Т_пн складається з непередбачуваних, небажаних перерв в роботі. Це:

1.2.2.1. Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва Т _пнт, наприклад перебоями постачання, несправністю устаткування;

1.2.2.2. Час перерв, зумовлений порушенням трудової дисципліни Т _птд – запізненнями, прогулами, тощо;

1.2.2.3. Час відпусток з дозволу адміністрації Т_пв.

2. Нормований та ненормований робочий час (табл. 2)

2.1. Нормативний робочий час включає всі затрати часу, що є об’єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже, підлягають нормуванню. Це таке:

2.1.1. Час продуктивної роботи Т_рп.

2.1.2. Час регламентованих перерв Т_пр.

2.2. Ненормований робочий час не є об’єктивно необхідним, а отже, не включається до складу норми. Це таке:

2.2.1. Час непродуктивної роботи Т_рн.

2.2.2. Час нерегламентованих перерв Т_пн

 

Змінний робочий час Тзм

Час роботи Тр

Час перерв Тп

Час продуктивної роботи Трп

Час непродуктивної роботи Т рн

Час регламентованих перерв Тпр

Час нерегламен-тованих перерв Тпн

Час підготовчо-завершальної роботи Тпз

Час оперативної роботи Топ

Час обслуговування робочого місця Тоб

Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва Тпт

Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва Тпт

Основний час То

Час перерв, зумовлених трудовим законодавством Тзак

Час прерв, зумовлених порушенням трудової дисципліни Тптд

Час організаційного обслуговування Торг

Допоміжний час Тд

Час відпусток з дозволу адміністрації Тпв

Час технічного обслуговування Ттех

Час на відпочинок та особисті потреби Твоп

Час відпочинку Тв

Час на особисті потреби Тос

 

Табл. 1. Загальна класифікація елементів затрат змінного робочого часу

 

Змінний робочий час Тзм

Нормований час

Ненормований час

Час продуктивної роботи Тпр

Час регламен-тованих перерв Тпр

Час непродук- тивної роботи Трн

Час нерегламен-тованих перерв Тпн

 

Табл. 2. Структура нормованого і не нормованого робочого часу

 

Для реєстрації результатів вивчення робочого часу використовуються відповідна документація і методи обробки інформації, проводяться при необхідності фотографії робочого дня і хронометражні спостереження.

Для обліку тривалості робочого дня застосовуються показники його фактичної і нормальної тривалості. Фактична тривалість робочого дня характеризується часом роботи одного працюючого за день (зміну), включаючи понаднормові години і виключаючи години простоїв. Вона рахується діленням відпрацьованих за певний період людино-годин на відпрацьовані людино-дні.

Нормальна тривалість робочого дня визначається кількістю роботи, встановленої законом для даної групи працівників.

Коефіцієнт використання робочого часу розраховується діленням фактичної тривалості робочого дня на нормальну. Чим ближчий він до 1, тим вищий рівень організації і дисципліни праці на даному підприємстві.

 

Планування кількості потрібного персоналу на підприємстві, що працює у сфері сервісу.

 

В основі розробки режиму праці та відпочинку на підприємстві ресторанного господарства лежить правильний розрахунок кількість потрібного персоналу. З цією метою я додала цей підрозділ до курсової роботи.

На будь якому підприємстві, а у сфері сервісу особливо, людський капітал є головною складовою економічного потенціалу. Від того, наскільки раціонально буде визначена необхідна кількість працівників за категоріями, професіями і кваліфікаційному рівню, буде залежати якість і строки виконання послуг для населення.

Планування трудових показників ґрунтується на даних планів виробництва і реалізації послуг, нормах та нормативах, які діють на підприємстві, враховує можливі зміни в кількості персоналу.

Для моєї курсової роботи висвітлення теми планування кількості потрібного персоналу на підприємстві ресторанного господарства, необхідно для того, щоб використати у розділах 4 і 5 «Аналіз роботи досліджуваного підприємства по визначеній темі курсової роботи» та «Резерви вдосконалення роботи досліджуваного підприємства».

Планування кількості персоналу ґрунтується на розрахунку балансу робочого часу одного працівника.

 

Показники	Звітний рік		Плановий рік
	у днях	у %	у днях	у %	поквартально
					1	2	3	4
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Календарний фонд часу (у днях)
Кількість неробочих днів, всього з них святкові            вихідні
Кількість календарних робочих днів
Неявки на роботу, всього днів з них чергові і додаткові відпустки відпустки через навчання відпустка через пологи хвороби
Інші неявки, які дозволені законом
Неявки з дозволу адміністрації (згідно звіту)
Прогули (згідно звіту)
Простої весь день (згідно звіту)
Інші невиходи
Число робочих днів у році
Втрати часу через скорочення тривалості трудового дня, усього годин
у тому числі для зайнятих на важких і шкідливих роботах для підлітків
простої в середині зміни (згідно звіту)
Середня тривалість робочого дня (у годинах)
Корисний фонд робочого часу одного працівника (у годинах)

Табл. 3 Баланс робочого часу одного працівника

 

Кількість календарних робочих днів (потенціальна величина максимально можливого для використання фонду робочого часу) вираховується по формулі:

 

Ф _н = Ф _к – (Д _в + Д _п),       (табл. 3)

 

    де Ф _к - календарний фонд часу, днів;

    Д _в – число вихідних днів у плановому періоді;

    Д _п – число святкових днів у плановому періоді.

Середня довжина чергових та додаткових відпусток вираховується згідно діючого законодавства України, а також з урахуванням самостійних рішень підприємства, які описані у його уставі, колективному договорі, тарифному погодженні, контрактах по наймі на роботу.

Число робочих днів у році розраховується за формулою:

 

Ф р = Ф н – Н пл

    де Н пл. – планові неявки на роботу, днів.

За даними балансу робочого часу одного працівника розраховується показник «плановий % невиходів на роботу»

 

Z=(Н пл / Ф к) х 100.

 

Також треба враховувати, що для працівників торгової групи підприємств ресторанного господарства потрібно складати графік, який би враховував наступне:

ð у четвер кількість відвідувачів більша, ніж у інші буденні дні.

ð у п’ятницю і суботу кількість відвідувачів однаково велика.

ð у неділю активність клієнтів більша у першій половині дня і в обід. А от у вечері суттєво знижується.

ð підприємство ресторанного господарства, яке працює у цілодобовому режимі, обслуговує найбільшу кількість відвідувачів до 2ї-3ї години ночі, а з 3х до 7ми зал зазвичай порожній.

 

При розробці графіків роботи і відпочинку працівників підприємства необхіднот врахувати і психологічні фактори для підвищення ефективності виробництва. Тут доречною є теорія пана Ф. Херцберга, який у 50х-60х рр. минулого сторіччя зробив висновок на основі провединих ним та цого колегами дослідах.

Процес "незадоволеність – відсутність незадоволеності" визначається впливом факторів, при яких здійснюється робота. Це зовнішні фактори. Їхня відсутність викликає в рабртников почуття незадоволеності. У той же час наявність факторів цієї групи не викликає стан задоволеності, тобто дані фактори не відіграють мотивуючої ролі, вони як би пов'язані з усуненням "болі ", "страждання". У літературі з керуваня їх звичайно називають факторами здоров'я, як би підкреслюючи цим, що дані фактори створюють нормальні, здоровіші умови праці.

До факторів здоров'я відносяться: заробітня плата; безпека на робочому місці; умови робочого місця (шум, освітленість, комфорт, і т.д.); статус, розпорядок і режим робіт; кількість контролю з боку керівництва; відносини з колегами й підлеглими.

Тобто менеджер повинен так розраховувати режим праці і відпочинку працівників, щоб не викликати невдоволеність. А при відсутності невдоволення спробувати мотивувати працівників.