Світовий досвід податкового регулювання страхової діяльності

 

Національна концепція формування оптимального податкового навантаження на страхові компанії - один з ключових пріоритетів державної економічної політики розвинутих країн світу, що обумовлюється високим ступенем розвитку страхових відносин в цих країнах та ґрунтовними історичними передумовами їх становлення. Виходячи з цього, порівняльний аналіз особливостей податкового регулювання національних (регіональних) страхових ринків становить у даній роботі особливу актуальність.

Страхові компанії в Західній Європі не підпадають під спеціальні фіскальні умови, тобто вони є платниками тієї ж сукупності податків, що і підприємства інших галузей економіки. Однак процедури визначення ключового об`єкта оподаткування діяльності страховиків - фінансового результату - регламентуються певними особливостями, що передбачають стягнення поряд з податком на прибуток податку на капітальний дохід (прибуток від інвестиційної діяльності компанії).

Визначальні домінанти оподаткування прибутку страхових компаній в Європейському союзі (ЄС) (як і інших типів господарських структур регіону) регулюються спеціальними Директивами ради Європи, серед яких слід відмітити наступні:

- директива 90/435/EEC, яка прямо визначає перелік податків на прибуток компаній в державах-членах;

- директива 90/434/EEC, що регламентує оподаткування процедур злиття та поглинання, взаємної передачі активів та обміну акцій європейських компаній.

На думку Б. Пастухова, подібна універсальність європейської системи правовідносин та наявність істотних відмінностей між національними законодавствами у сфері оподаткування, з одного боку, здійснюють негативний вплив на інвестиційні можливості страхових компаній, а з іншого - є запорукою економічного суверенітету кожної країни. При цьому майбутнє становище єдиної системи податкового регулювання Європи залежить у першу чергу від ступеня розвитку загальних інтеграційних процесів.

Слід зазначити, що податкова база (прибуток страхової компанії, що підлягає оподаткуванню) зменшується на загальну вартість страхових резервів, засади формування та методика визначення яких регламентуються Директивою ЄС91/674/EEC. Дія зазначеного нормативного документу поширюється на всі країни-члени Євросоюзу, однак це не виключає можливості національних наглядових органів реалізувати власну політику, встановлюючи додаткові види страхових резервів та процедури їх визначення. Так, в Нідерландах страхові фірми мають можливість додатково до резервів, що акумулюються відповідно до вимог Директиви, формувати додаткові стабілізаційні («еквілізаційні») страхові резерви, розмір яких здійснює прямий вплив на обсяг оподатковуваного прибутку. За контрактами «лайфового страхування» зазначені резерви акумулюються в розмірі 0,09% резерву на страхові премії та не може перевищувати 2,25% сукупного обсягу страхових премій, отриманих компанією за договорами страхування життя протягом звітного року. За ризикованими видами страхування такий резерв досягає 1,35% та обмежується 22,5% сукупного обсягу страхових премій поточного року. Завдяки подібним резервам виникає механізм обходу компаніями надмірного поточного фіскального навантаження у вигляді відтермінування стягнення податку [7, с. 129].

Оновлені вимоги до діяльності страхових компаній країн ЄС (SolvencyII) мають за мету врахування поточних тенденцій в галузі страхування, вдосконалення системи управління ризиками, методів фінансування, міжнародної фінансової звітності та стандартів. Єдиний документ покликаний замінити 14 окремих Директив, прийнятих раніше, та, у відповідності до положень Другого Базеля (Basel II), базується на принципах:

- кількісних вимог до формування капітальних резервів страхових компаній ЄС;

-  забезпечення наглядового контролю за діяльністю страховиків;

-  досягнення відкритості страхового ринку[2].

Пропозиції, розміщені у Директиві Solvency II, значно більше приділяють уваги ризикам, ніж це регламентувалося попередньою версією правил страхової діяльності (Solvency I) [1]. Директива також забезпечує стимули для управління фінансовою стійкістю за допомогою диверсифікації податкових пільг, методів зниження ризиків тощо. Вимоги до капіталу за стандартною формулою Solvency II є більш суворими за існуючі регулятивні вимоги, що зумовлено здебільшого надмірними ринковими ризиками «нелайфового» страхування, та ґрунтуються на використанні стандартної формули для розрахунку вимог платоспроможності капіталу (Solvency Capital Requirement - SCR) страхових компаній.

Європейська асоціація страхування та професійного пенсійного забезпечення (EIOPA) (створена у післякризовий період на базі The Committee of European Insurance and Pensions Supervisors - CEIOPS) особливу увагу приділяє дослідженню національних відмінностей у методиках оцінки відкладеного оподаткування страховиків, виявлення їх непередбачених зобов’язань, визнання та оцінки нематеріальних активів.

Об’єктом оподаткування чистого прибутку страхових компаній у США є «оподатковуваний дохід страхової компанії» (insurance company taxable income), що розраховується як різниця між її валовим доходом та законодавчо встановленими податковими вирахуваннями. Перелік останніх регламентується статтями Податкового кодексу США (USTaxCode) та складається з таких позицій:

- відшкодування за всіма понесеними збитками за операціями зі страхування життя;

-  нетто вартість, на яку були збільшені страхові резерви компанії;

-  дивіденди страхувальників та дивіденди страховика;

-  поточні відрахування на операційні витрати;

-  прийняті на себе третьою стороною зобов`язання з покриття можливого збитку;

-  дивіденди, що підлягають відшкодуванню - виплати страховика страхувальнику, які будуть покриті перестрахувальником;

-  інші вирахування (дана позиція не поширюється на прибуток від інвестування страхових резервів; відрахування на благодійність не повинні становити більше 10% від валового доходу).

Компанії в США «лайфового» напрямку мають формувати особливий тип резервних фондів - резерв страхування життя, котрий має використовуватися для покриття збитків, акумульованих даним видом страхової діяльності. Такі втрати кількісно розраховуються на основі офіційно затверджених відповідними державними органами таблиць захворюваності та смертності.

Ключові засади податкового законодавства сфери страхування життя в ЄС ґрунтуються на дотриманні наступних принципів:

- обов’язковість підтвердження достатності обсягу страхових резервів з «лайфового» страхування незалежними компаніями (актуаріями);

-  фіскальні стимули та пільги можуть відрізнятися в різних країнах, однак при цьому важливим є їх обов`язкова регламентація в національному законодавстві (зокрема це стосується податку на страхові внески зі страхування життя, що має місце в деяких країнах) [8, с. 85].

Специфіка оподаткування страхових компаній в західних країнах стосується також наявності непрямого оподаткування, а саме - стягнення спеціального податку за договорами страхування. Поряд із класичним визначенням «податок на страхові премії», простежується широка варіація назв у контексті відмінностей національних законодавств: «страховий податок», «страхове мито», «податок на поліси», «податок на доходи від страхової діяльності». Зазначений інструмент являє собою відокремлений непрямий податок, який існує в податкових системах зарубіжних країн поряд із прибутковим податком та податком на доходи від капіталу.

Значення податкових ставок в різних країнах може суттєво відрізнятися, причому як на єдиній основі, так і в розрізі окремих напрямків (таблиця 1.1). До критеріїв диференціації ставок, що встановлюються за податком на страхові премії, належать такі: види страхування та сектори економіки, сукупність страхових ризиків, вид (тип) страховика тощо.

 

Таблиця 1.1. Класифікація оподаткування страхової премії та ставки податку станом на 01.09.2013 р. у Сполученому Королівстві

Клас страхування	Податок на страхову премію (Premium Tax)	Нефіскальні податки (Parasfiscal Tax)
		Відрахування на пожежні заходи (FireBrigadeCharge)
Життя на пенсійне страхування	Звільнено	Звільнено
Страхування на випадок пожеж	6,00	35 на 1 млн. британських фунтів від сукупної вартості застрахованих товарів
Приватне медичне страхування	6,00	Звільнено
Подорожі, деякі розширені гарантії та механічні поломки	20,00	Звільнено
Морська діяльність, авіація та автотранспорт	Звільнено	Звільнено
Експортні кредити	Звільнено	Звільнено
Перестрахування	Звільнено	Звільнено
Інші класи	6,00	Звільнено

 

На думку Ю. Синнікової, фіскальне значення податку на страхові премії визначається передусім рівнем популярності страхових послуг у країні та ставкою самого податку. До того ж, національні регулятори надають йому статус доходного джерела не лише державного бюджету, а й спеціальних позабюджетних фондів, що досить часто не дозволяє дати об’єктивну оцінку соціально-економічним можливостям податку.

Зокрема, у Бельгії оподаткування страхових премій є джерелом доходів державного бюджету, фонду пожежного страхування, національного інституту охорони здоров’я.

Французьке законодавство передбачає спрямування відповідних фіскальних потоків на формування фонду страхування двигунів, національного гарантійного фонду, універсального фонду медичного страхування, національного фонду сільськогосподарських катастроф.

У Португалії простежується чітке розмежування нефіскального податкового навантаження між страховиками та застрахованими особами, причому основна його частина припадає саме на останніх. Так, застрахована особа сплачує 4 види нефіскальних податків: до фонду компенсації робітникам, національного управління з цивільного захисту, національного інституту медичної допомоги, автотранспортного гарантійного фонду. За рахунок страхової компанії сплачується податок до департаменту страхового нагляду та фонду компенсації робітникам. У таблиці 1.2 наведена класифікація оподаткування страхової премії та ставки податку у Португалії.

 

Таблиця 1.2. Класифікація оподаткування страхової премії та ставки податку станом на 01.09.2013 р. у Португалії

Клас страхування	Державні податки (StampDuty)	Нефіскальні податки (Parasfiscal Tax)
		За рахунок застрахованої особи				За рахунок страховика
		Фонд компенсації робітникам (FAT)	Національне управління з соціального зазахисту (ANPC)	Національний інститут медичної допомого (INEM)	Автотранспортний гарантійний фонд (FGA)	Департамент страхового нагляду Португалії	Фонд компенсації робітникам
Страхування життя	Звільнено			2,00		0,048
Пенсійні фонди	Звільнено					0,048
Нещасні випадки на виробництві	5,00	0,15		2,00		0,242	0,85
Нещасні випадки невиробничого характеру (в т.ч. ДТП)	5,00			2,00		0,242
Страхування здоров’я	5,00			2,00		0,242
Страхування на випадок пожеж та природних небезпек	9,00		13,00			0,242
Страхування індивідуальних господарств	9,00		13,00			0,242
Сільськогосподарське страхування	5,00		6,00			0,242
Двигуни	9,00		13,00	2,00	2,50	0,242
Страхування товарів у дорозі	5,00		13,00		0,21	0,242
Морська справа та авіація	5,00					0,242
Кредитування/гар ангар	5,00					0,242
Страхування поруки	3,00					0,242
Інші класи	9,00					0,242
Перестрахування	Звільнено
Посередництво	2,00

 

Таким чином, податкові ставки на страхові премії відрізняються не лише за приналежністю до галузей страхування (лайфове та нелайфове страхування), а й за конкретними типами страхових контрактів в межах кожної з галузей. До того ж, національне законодавство кожної країни закріплює спеціальний перелік тих видів страхування, що звільнюються від оподаткування.

Таким чином, огляд світового досвіду оподаткування страхової діяльності показав, що кожна країна визначає таку систему оподаткування, яка була би оптимальною для неї. Тобто кожна країна за допомогою податкового регулювання стимулює або стримує розвиток страхового ринку. З нашого дослідження бачимо, що в світі звільнене від оподаткування «лайфове» страхування, щоби не навантажувати ні страховика, ні страхувальника. Даного принципу притримується і Україна.

На нашу думку, система оподаткування страховиків в Україні є досить гнучкою по відношенню як до страхових компаній, так і для страхувальників. Вона дозволяє страховикам ефективно провадити як страхову, так і інші види діяльності, отримуючи прибуток. З прийняттям Податкового Кодексу України були визначені всі основні положення оподаткування страховиків. Ми вважаємо, що українська система оподаткування як страховиків, так і всіх суб’єктів господарювання, побудована досить ефективно, оскільки вона спрямована на розвиток національної економіки і на підтримку кожного суб’єкта підприємництва.

Разом з тим, держава може запозичити закордонний досвід оподаткування страхової діяльності, щоби регулювати її більш ефективно і уникати фінансових шахрайств.