Розділ 3. Шляхи та напрями удосконалення місцевого оподаткування в Україні

 

Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. Саме місцевим бюджетам на сучасному етапі розвитку країни приділяється значна увага, оскільки вони є гарантом фінансового забезпечення розвитку регіонів. Основне джерело наповнення місцевих бюджетів - податки і збори.

До місцевих бюджетів надходять кошти з Державного бюджету для фінансування витрат органів місцевого самоврядування, пов'язаних із здійсненням ними делегованих (відповідно до закону) повноважень органів виконавчої влади, виконанням рішень державних органів, а також кошти у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій.

Держава не лише формально визнає та гарантує місцеве самоврядування, а й реально підтримує його, зокрема бере участь у формуванні місцевих бюджетів, створенні дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування, достатньо для здійснення повноважень місцевого самоврядування, забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Це є закономірним для кожної справді демократичної держави.

Основний напрям зміцнення місцевих бюджетів, розширення їх фінансової автономії - підвищення ролі місцевих податків і зборів та збільшення доходів за їх рахунок.

Проведене дослідження переконує, що реорганізація системи місцевого оподаткування назріла і має, насамперед, забезпечити зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад як первинного суб'єкта місцевого самоврядування та утворених ними органів місцевого самоврядування. Пріоритети повинні віддаватися наповненню сільських, селищних, міських бюджетів саме через зростання ролі місцевих податків і зборів.

Законопроектом за місцевими закріплено такі податки, як податок на нерухоме майно юридичних і фізичних осіб, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, що дозволило б поповнити бюджети не тільки великих міст, а й бюджети сіл, селищ, чисельність яких переважає в системі органів місцевого самоврядування і які не мають стабільних фінансових джерел.

Відмова від цих зборів пояснюється незначною їх часткою у загальній сумі доходів місцевих бюджетів в цілому по Україні чи окремому регіоні, обмеженістю територій, на яких можуть справлятися ці збори. Не враховується, що в конкретних місцевих бюджетах (наприклад, у населених пунктах, що мають багату історію, пам'ятки архітектури, в курортних місцевостях) надходження від них становлять значні суми.

Перелік же місцевих податків і зборів, встановлений органами місцевої влади, може бути значно ширшим, однак він повинен відповідати податковим можливостям територіальної громади. Слід сміливіше йти на експерименти на окремих територіях та в регіонах України і в рамках відповідних законів запроваджувати нову модель місцевих податків.

Треба зазначити, що органи місцевого самоврядування завдяки своїм повноваженням можуть вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі податки і збори чи повністю звільняти від них деякі категорії платників, надавати відстрочку щодо сплати місцевих податків та зборів, але не можуть запроваджувати додаткових податків і зборів, котрі суперечать чинному законодавству.

Сьогодні ситуація, що склалася у сфері наповнення місцевих бюджетів податками і зборами, пов'язано насамперед із наданням чисельних пільг, що стосуються оподаткування, і, як правило, ці пільги недостатньо обґрунтовані. Велика кількість пільг з оподаткування у регіоні є причиною недонадходжень до місцевого бюджету значних бюджетних коштів, а це, у свою чергу, позначається на рівні соціального забезпечення населення. Ми не обстоюємо повної ліквідації всіх податкових пільг, а лише наголошуємо на чіткому, повному й детальному регулюванні процедури надання цих пільг, на встановленні вичерпного переліку суб'єктів оподаткування, яким можуть надаватися пільги, і, нарешті, на посиленні контролю за наданням пільг платникам податків [18].

У складі ДПА створено низку підрозділів, один із них - підрозділ зі стягнення податкової заборгованості. Сьогодні робота цих підрозділів базується на нових формах стосунків із платниками податків, їхнє головне завдання не покарати платника податку, а відшкодувати належні до бюджету платежі. При цьому примусове стягнення заборгованості використовується лише як запобіжний захід.

Велика робота саме у сфері справляння місцевих податків і зборів проводиться вищезгаданим Управлінням місцевих податків і зборів та неподаткових платежів, а також Управлінням справляння платежів за користування природними ресурсами. Це управління є запорукою і важливим гарантом наповнення місцевих бюджетів, оскільки відповідає за справляння місцевих податків і зборів, а також плати за землю, фіксованого сільськогосподарського податку тощо.

Державна податкова адміністрація постійно розробляє програми щодо поліпшення сплати податкоплатниками місцевих податків і зборів, попередження приховування податків, забезпечення своєчасного наповнення місцевих бюджетів, що підвищуватиме рівень соціального забезпечення населення й стимулюватиме місцеві органи влади до переходу від пасивної на сьогодні розрахунково-платіжної діяльності до організаційно-управлінської.

На нашу думку, форми і методи діяльності ДПА мають постійно удосконалюватися і розвиватися. Для цього треба широко роз'яснювати основи податкового законодавства через засоби масової інформації, створювати мережі консультаційних пунктів на підприємствах, у великих організаціях, де кожен працівник міг би одержати необхідну інформацію з питань оподаткування, і особливо формувати високу податкову культуру в молоді.

При доопрацюванні проекту Податкового кодексу в основу необхідно покласти нову ідеологію місцевого оподаткування з урахуванням існуючого світового досвіду, а саме: закріплювати лише ті податки і збори, на формування податкової бази яких можуть впливати органи місцевого самоврядування та які фактично забезпечують стійкі, стабільні джерела доходів місцевих бюджетів.

При запровадженні переліку місцевих податків і зборів необхідно і надалі поширювати практику надання радам права самостійно визначати (з числа встановлених законом) перелік місцевих податків і зборів), які з найбільшою ефективністю будуть справлятися на відповідній території, та відмовлятися від тих, що не мають відповідної бази оподаткування. Цим реально забезпечуватиметься принцип правової, організаційної, матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством України - один із основних принципів місцевого самоврядування, зафіксований у Конституції України (ст. 140, ч. 1), Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 4).

Для вдосконалення місцевого оподаткування необхідно:

. Розширити в розумних межах (з урахуванням реальних можливостей, місцевих умов, а також набутого досвіду, в тому числі й історичного) як перелік місцевих податків і зборів, так і повноваження органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження і справляння.

. Визначити обов'язковий перелік місцевих податків і зборів, який повинен запроваджуватися на всій території України, в кожній територіальній громаді. У випадку неприйняття таких податків на своїй території місцевими радами доцільно надати право податковим органам стягувати їх за мінімальними ставками па користь держави. При цьому потрібно встановити дві межі кожного податку - мінімальну і максимальну, щоб надати можливість місцевим радам диференціювати окремі ставки податків, але тільки в межах ставок, визначених законодавством, тобто доцільним є існування двох груп податків: тих, що повністю регламентуються центральною владою, і тих, що самостійно встановлюються місцевою владою.

. Враховуючи, що сьогодні в Україні місцеві податки і збори практично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функцій, оскільки місцеві ради, в першу чергу, найбільш масові - сільські і селищні (що складають 91% від загальної кількості місцевих рад) - не мають жодного більш-менш серйозного об'єкта оподаткування, основу місцевого оподаткування повинні складати майнові податки: податок на майно, податок на транспортні засоби. Як різновид місцевих, доцільно розглядати податок на прибуток підприємств. За умови надання таким податкам статусу місцевих вони почнуть відігравати суттєву роль у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування. Збільшення податкових надходжень до бюджету також відбудеться і за рахунок зростання динаміки фінансово-господарського обороту через створення соціально-економічної інфраструктури в певних територіально-адміністративних одиницях.

. В процесі адміністративної реформи, що здійснюється в Україні, забезпечити реалізацію основних принципів податкової і бюджетної політики, спрямованої на створення міцної фінансово-економічної бази, - однієї з найголовніших передумов зміцнення і розвитку нашої держави, зростання її міжнародного авторитету.

. Створити стабільну законодавчу базу оподаткування, маючи на меті збільшення податкових надходжень до Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок удосконалення системи оподаткування, зокрема впровадження науково обґрунтованих, випробуваних на практиці місцевих податків і зборів, системи податкових пільг, які б не лише забезпечували оптимальні фінансові надходження, а й стимулювали 6 розвиток виробництва, підприємництва, активний пошук ефективних форм і методів вирішення завдань соціально-економічного розвитку, підвищення добробуту населення.

. Удосконалити структуру податкових органів, вирішити питання забезпечення їх фахівцями відповідної кваліфікації, створити чітку систему підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, включаючи працівників органів місцевого самоврядування, пов'язаних зі справлянням місцевих податків І зборів.

Вирішити на законодавчому рівні питання розмежування сфер діяльності та взаємодії органів державної податкової служби й органів місцевого самоврядування, зокрема у забезпеченні справляння місцевих податків і зборів, шляхом внесення відповідних змін і доповнень до законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих і нормативних актів, які регулюють відповідні питання.

. Активізувати роботу з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства, значення своєчасності й повноти сплати податків, а також відповідальності за ухилення від їх сплати.

. Посилити державний контроль за додержанням чинного законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів, забезпеченням встановлених законами прав юридичних і фізичних осіб,

конституційних прав і свобод громадян.

Необхідно, щоб система оподаткування місцевими податками і зборами відповідала ще й таким вимогам:

по-перше, тягар місцевих податків і зборів повинен лежати на місцевих жителях, бо в цьому випадку місцеві органи державного управління нестимуть відповідальність перед ними, а отже, ефективніше надаватимуть суспільні блага та послуги;

по-друге, одержувачі послуг місцевих органів управління мають вносити плату за такі послуги, якщо споживання цих послуг є конкурентним і може бути обмежене тими, хто платить. Плата за споживання послуг, яка мас на меті покриття витрат на їх надання, дозволяє підвищити ефективність надання суспільних послуг місцевими органами державного управління. При цьому розміри місцевих зборів не повинні виходити за межі покриття витрат на послуги, за які вони стягуються;

по-третє, подібно до будь-яких інших податків чи зборів, місцеві податки та збори повинні зводити до мінімуму викривлення (деформацію) вибору в галузі споживання і виробництва. Місцеві податки на споживання товарів, комерційні трансакції на мобільні фактори виробництва з диверсифікованими ставками справляють сильніший деформаційний вплив, ніж загальнодержавні податки з однорідними ставками;

по-четверте, важливо, щоб видатки на адміністрування та забезпечення дотримання платниками правил добровільної сплати місцевих податків були невисокими;

по-п’яте, система місцевих податків і зборів повинна створювати рівні можливості для всіх територій щодо мобілізації доходів, адже на сьогодні у сприятливіших умовах перебувають лише великі громади.

Дотримання цих вимог є запорукою створення міцної, стабільної системи місцевого оподаткування, яка сприятиме ефективній реалізації регіональної політики та забезпечить фінансову стійкість регіонів.

Висновки

 

Місцеві бюджети - основна складова місцевих фінансів. Їх функція, викликана особливими місцевими інтересами. Забезпечення цих Інтересів - головна мета діяльності місцевої влади, що насамперед визначає її функції, а отже, й об'єктивну потребу та закономірність функціонування місцевих фінансів.

Доходи місцевих бюджетів формуються із доходів загального фонду та доходів спеціального фонду. Податки, збори та обов'язкові платежі, які не мають спеціального використання, зараховуються до загального фонду місцевих бюджетів. До спеціального фонду зараховуються власні надходження бюджетних установ, окремі надходження до цільових фондів, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також інші платежі, які мають спеціальне цільове використання. Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку.

Органи місцевого самоврядування за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентують порядок їх сплати й перерахування до місцевого, бюджету; визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення й перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх подання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи державної податкової служби.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

 

Додатки

 

Рис.1 Структура регулюючих доходів

 

Таблиця 1

Доходи ланок бюджетної системи у відсотках до консолідованого державного бюджету, 2008 р.

Країни	Центральний бюджет	Бюджети членів федерації	Місцеві бюджети	Бюджет фондів соціального страхування
Федеративні держави
Австрія	46,5	21,8	15,3	31,9
Канада	38,2	53,6	27,9	6,2
США	31,9	47,6		30,7
Німеччина	29,2	27,0	16,2	42,0
Швейцарія	29,2	30,4	21,5	37,5
Середня -	35,0	37,5	20,2	29,7
Унітарні держави
Бельгія	54,7	-	12,5	50,9

 

Планова                                     Фактична

Рис. 2. Структура зведеного бюджету України за доходами станом на 2008 року (відсотки)

 

Рис. 3 Розподіл витрат місцевих бюджетів за видами бюджетів так і з обласними.