Місце і роль податкових надходжень

 

Однією з найважливіших ознак демократичної держави є наявність у ній місцевого самоврядування - законодавчо закріпленого права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів.

Підвищення ролі місцевих податків і збільшення доходів місцевих бюджетів за їх рахунок є головним напрямком розширення фінансової автономії регіонів. Лише за цієї умови місцеве самоврядування реально відповідатиме своїй суті, і будь-який вплив на нього, втручання у його справи стане можливим тільки у випадках і межах, визначених законом.

Існує точка зору, що податок на майно певною мірою відповідає вимогам загальних податкових принципів платоспроможності (ability-to-pay principle) і вигод від надання суспільних послуг (benefits-received principle). У першому випадку тому, що чим більше накопичив багатства індивідуум, тим, очевидно, вища і його можливість сплачувати податки. В другому - тому, що податок на майно можна розглядати в тому числі і як плату за послуги влади щодо його захисту й утримання.

Одна з головних проблем в організації майнового оподатковування - визначення вартості нерухомості. Це пов’язано з тим, що її об’єкти бувають найрізноманітнішими й одержати їх достовірну поточну ринкову оцінку дуже непросто. На практиці органи влади змушені приписувати оподатковувану вартість майна (зазвичай на базі річної суми орендної плати або можливої ціни продажу), яка може відрізнятися від ринкової у будь-який бік. Отже, така оцінка завжди містить певний суб’єктивний елемент, причому тим більший, чим менше розвинений ринок нерухомості й вищі темпи інфляції.

Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. №56-93 «Про місцеві податки і збори» визначені платники місцевих податків і зборів, об’єкти їх оподаткування, граничні розміри, джерела сплати. Особливість місцевих податків і зборів полягає в тому, що вони запроваджуються рішенням органу місцевого самоврядування. Цей самий орган на кожний платіж розробляє і затверджує положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних ставок.

Однак нинішню структуру наповнення місцевих бюджетів не можна вважати досконалою, бо питома вага надходжень від власних джерел, насамперед від місцевих податків і зборів, порівняно незначна.

Найбільша питома вага в доходах місцевих бюджетів сьогодні належить надходженням від загальнодержавних податків, зборів, обов’язкових платежів та інших надходжень, які практично не пов’язані з власною діяльністю органів місцевого самоврядування.

Такий стан певною мірою суперечить одному з головних принципів місцевого самоврядування, зафіксованому в Європейській хартії про місцеве самоврядування, Конституції і законах України, - принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування.

Видається логічнішим, коли основою фінансової бази місцевого самоврядування будуть доходи з власних джерел, що цілком відповідатиме згаданому принципу. Лише за цієї умови місцеве самоврядування реально відповідатиме своїй суті, і будь-який вплив на нього, втручання у його справи стане можливим тільки у випадках і межах, визначених законом.

Зумовлено це передовсім тим, що передбачені чинним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють суттєвої фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, які традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Найбільшу суму надходжень до місцевих бюджетів забезпечується за рахунок комунального податку. Даний податок розглядається як компенсація за послуги, що надаються громадою для відтворення робочої сили.

Останніми роками спостерігається тенденція зростання надходжень в Україні від ринкового збору від 25,1% до 44,7%. Ринковий збір цілком підтверджує свою доцільність, тим більше, що він відповідає світовим вимогам до системи місцевих податків і зборів, а саме: тягар цього збору лежить безпосередньо на місцевих жителях окремих територіальних громад, оскільки саме вони переважно купують і продають товари на місцевих ринках. Надходження від цього збору покривають відповідні витрати на надання торгового місця на ринку. Разом з тим, слід враховувати, що запровадження ринкового збору є доцільним лише у порівняно великих населених пунктах (містах, селищах, районах, великих селах). В інших населених пунктах ринки фактично відсутні або не надають жодних послуг особам, які здійснюють торгівлю. Останнє ж означає відсутність підстав для справляння збору, не говорячи вже про невідповідність обсягів доходу від цього платежу витратам на його адміністрування.

Значною є також і частка надходжень від збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі - 7,9%. Недоліком цього збору, на нашу думку, є його тимчасовий характер, крім цього, надходження від нього об’єктивно зменшуватимуться з насиченням території відповідними об’єктами, зменшенням потреби в них.

Помітний рівень доходів до місцевих бюджетів також забезпечується за рахунок збору за паркування автотранспорту (близько 1,6%), який спрямований на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням послуг з паркування. Як правило, витрати на забезпечення справляння цього збору та дотримання платниками правил сплати збору є невисокими, до того ж не вимагають канцелярської роботи.

Отже, як свідчить практика стягнення місцевих податків і зборів, найбільш перспективними видами щодо можливостей впровадження і за обсягами надходжень є комунальний податок, ринковий збір, готельний збір, збір за паркування автотранспорту, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Але можливості, закладені в цих платежах (зокрема, наявність потенційних платників та об’єктів оподаткування), використовуються ще не повною мірою.

Органи місцевої влади недостатньо використовують можливості збільшення доходів своїх бюджетів шляхом впровадження місцевих податків і зборів: багато видів місцевих податків і зборів не стягуються зовсім, навіть найбільш важливі з них.

Стримуючим фактором у процесі впровадження місцевих податків і зборів є також вільний підхід органів місцевого самоврядування до додержання законодавства про місцеві податки і збори: ряд місцевих рад під час прийняття рішень щодо введення зазначених податків і зборів не затверджували відповідних положень з чітким визначенням кола платників, ставок податків і зборів, строків їх сплати, пільг, відповідальності платників за неправильне або неповне обчислення податків та зборів, несвоєчасну їх сплату.

Абсолютна більшість коштів від загальної суми місцевих податків і зборів по Україні надходить до бюджетів великих міст, у той час як кількість цих міст у загальній кількості населених пунктів, де є місцеві бюджети, тобто у системі місцевого самоврядування, незначна. Частка ж місцевих податків і зборів у дохідній частині абсолютної більшості сільських і селищних бюджетів на сьогодні не досягає навіть одного відсотка. Таким чином, необхідно зазначити, що існуюча сьогодні система місцевих податків і зборів не виправдовує себе і повинна бути змінена принаймні з кількох причин.

По-перше, питома вага місцевих податків і зборів у доходах бюджетів місцевого самоврядування є незначною (у середньому не перевищує 4,0%).

По-друге, передбачений чинним законодавством перелік місцевих податків і зборів об’єктивно не дає змоги забезпечити будь-які істотні надходження до абсолютної більшості бюджетів місцевого самоврядування, зокрема до сільських і селищних бюджетів, які складають понад 90 відсотків усіх місцевих бюджетів.

По-третє, беручи до уваги незначні обсяги надходжень від місцевих податків і зборів, справляння більшості з них, особливо у сільській місцевості, є економічно невиправданими і недоцільними.

В Україні місцеві податки і збори, тобто їхні ставки, не враховують реальних можливостей платників, отже, не стимулюють. Усе це переконує, що реорганізація системи оподаткування місцевими додатками і зборами назріла і має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів саме через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним. Для її реформування доцільно також скористатися досвідом зарубіжних країн, який підтверджує, що цей вид платежів може бути вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів для вирішення конкретних завдань органів місцевої влади.