Розділ 1 : Теоретичні основи дослідження

Розділ 1: Теоретичні основи дослідження

Монетарних знарядь макроекономічного регулювання

Монетарна політика у системі макроекономічного

Регулювання

 

Перш ніж розглядати питання знарядь монетарної політики чи саму монетарну політику, слід з’ясувати поняття та особливості макроекономічного  регулювання. Так, до прикладу, в товарному господарстві макроекономічне регулювання зумовлене кількома чинниками – обмеженістю ресурсів, суспільним поділом праці, зокрема його загальним та частковим рівнем.

Макроекономічне регулювання – це складне, багатопланове поняття. Зокрема, у вузькому розумінні регулювання економіки – це механізм, за допомогою якого досягається збалансованість в економіці. В будь – якій економічній системі існує потреба в певному кількісному відношенні між певними частинами, сферами, галузями, підгалузями тощо. Найважливішими макроекономічними пропорціями є співвідношення між майбутнім і поточним споживанням – економісти нерідко кажуть, – між споживанням і заощадженням; між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Величезна кількість пропорцій існує всередині кожної макроекономічної сфери. Зокрема, у сфері виробництва – це співвідношення між фактичним і потенційним ВВП, між видобувними і обробними галузями; в сфері зайнятості – динаміка фактичного безробіття відносно природного. Важливими макроекономічними співвідношеннями у сфері цін є співвідношення темпів зростання грошової маси і темпів зростання товарної маси в економіці; в сфері міжнародних економічних зв’язків – це співвідношення між двома частинами платіжного і торговельного балансів тощо.

Механізм макроекономічного регулювання у ринковій системі господарства включає в себе такі три начала: ринковий механізм, фірми та держава.              

Держава є ключовим елементом макроекономічного регулювання і від неї залежать умови функціонування ринкового механізму і фірм. Саме держава забезпечує свободу економічної діяльності фірм, відповідальність останніх за результати своєї господарської діяльності, а також функціонування багатьох інститутів ринкової економіки.

Для впливу на економіку держава використовує різноманітний інструментарій. Економісти виділяють два принципово відмінні види цього інструментарію:

1) правові (чи адміністративні);

2) економічні.

Правовий інструментарій включає в себе нормативні акти, які встановлюють права та обов’язки юридичних і фізичних осіб в економіці. Ці нормативні акти містять величезне коло законодавчих положень стосовно власності, підприємництва, цін, податків та інших економічних понять та категорій. Законодавчі акти доповнюються адміністративним інструментарієм виконавчих органів, таких як квоти, ліцензії та ін.

Економічний інструментарій макроекономічного регулювання включає державний бюджет з його податками та видатками, гроші, кредит та ін. Нині економісти в своїй більшості виділяють два основні види економічного інструментарію. Це фіскальна та монетарна політика - як основні економічні знаряддя макроекономічного регулювання.

Перш ніж аналізувати знаряддя монетарної політики, треба зрозуміти її мету та саме поняття. Проводить цю політику центральний банк кожної країни. В Україні це – Національний Банк України (НБУ), що не підпорядковується урядо­ві, а належить до безпосереднього відання Верховної Ради України. Він відповідальний за керівництво та контроль, за функціонуванням грошової та банківської системи. Саме він формулює основи політики, якої дотримуються банківська система. Оскільки НБУ, на відміну від комерційних банків, не керується мотивом одерження прибутку, то можна сказати, що він керується інтересами суспільства.

Монетарна політика – це один з видів макроекономічної політики, який є сукупністю заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан кредиту і грошового обігу, з метою контролю і регулювання пропозиції грошей, процентних ставок, ринків капіталу тощо.

Фундаментальне завдання монетарної політики – допомогти економіці в досягненні обсягу національного виробництва, що характеризується певним рівнем зайнятості та мінімальним рівнем інфляції, співвідношення між якими визничає по-суті сама держава, та НБУ зокрема. Монетарна політика полягає у зміні пропозиції грошей в економіці з метою стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості та рівня цін. Ця політика передбачає збільшення пропозиції грошей під час спаду для стимулювання видатків або обмеження пропозиції грошей у період інфляції для зменшення видатків.

Тобто, вона захищає споживачів і виробників від негативних наслідків розбалансованості економіки. Це виникає в умовах переходу від командно – адміністративного до ринкового типу макроекономічного регулювання.

Монетарна політика “відповідає суспільним інтересам”. Але оскільки, наше життя завжди тісно пов’язано з історією, то її можна розглядати з точки зору різних економічних напрямків: кейнсіанців чи монетаристів, які склалися за різних історичних умов, але різниться не сама монетарна політика, а її механізм і межі впливу на обсяг національного виробництва, тобто на обсяг ВНП.

Кейнсіанці вважають, що зміна грошової пропозиції обумовлює зміну норми позикового відсотка, а, останнє впливає на граничну ефективність капіталовкладень і на обсяг інвестицій. Зміна інвестиційних витрат призводить до зміни сукупного попиту, а це впливає на обсяг національного виробництва.

Монетаристи вбачають між грошовою масою і динамікою національного виробництва тісніший зв’язок. Що представлено кількісним рівнянням обміму:

М* V = P * Q,                                            (1.1.1)       

М – пропозиція грошей,

V – швидкість їх обігу,

P – середня ціна реалізованої продукції,

Розділ 1: Теоретичні основи дослідження