Загальна характеристика підприємства

 

Ерастівське кар’єроуправління підпорядковується державному підприємству «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (скорочено ДП «УППУЗ»), що знаходиться у м. Київ.

Ерастівське кар’єроуправління являється відокремленим структурним підрозділом ДП «УППУЗ» (з лютого 2007 р.).

ДП «УППУЗ» в свою чергу підпорядковується Міністерству інфраструктури України (колишнє Міністерство транспорту та зв’язку України).

Ерастівське родовище гранітів розташоване на території Лозуватської сільради, П'ятихатського району Дніпропетровської області.

Розвідана ділянка розташована на території земельного відводу Ерастівського кар'єроуправління уздовж правого схилу долини річки Лозоватка. Ширина ділянки 250-300 м., довжина 600 - 700 м. Діючий кар'єр займає всю ділянку. Дробильно-сортувальний цех, що працює на базі Ерастівського родовища гранітів, розташований на відстані 1000-1500 метрів від родовища на південний схід.

Найближчою залізничною станцією є Желєзнякове Придніпровської залізниці, через яку проходить головна електрифікована залізнична магістраль Кривбас - Донбас. Відносно станції Желєзнякове розвідане родовище розташоване за 2 км на північний захід.

Найбільшими населеними пунктами в районі родовища є районний центр П'ятихатки, що знаходиться в 13 км. на захід від родовища, село Лозуватка, що безпосередньо примикає до родовища, село Саксагань в 10 км., на північний захід, місто Вільногірськ в 10-12 км. на схід.

У безпосередній близькості від родовища проходить шосейна дорога, що сполучає місто П'ятихатки, село Лозуватка і станцію Желєзнякове. Ерастівське кар'єроуправління розташоване безпосередньо біля головної залізничної магістралі. Під'їздні шляхи кар'єроуправління примикають до головної магістралі біля блоку навантаження щебеню фракції 25-60 мм. Протяжність під'їзної колії 0,8 км. З родовищем дробильно-сортувальний цех пов'язаний асфальтної і грунтової автодорогою.

Ерастівське родовище гранітів відомо з давніх пір, початок його розробки за даними старожилів, відноситься до 1910 року.

У 1934 році тут вперше була проведена геологічна розвідка, яка обмежилася випробуванням вибоїв кар'єра і визначенням якості каменю за цими пробами.

Остання детальна розвідка була проведена на ділянці, що охоплює діючий кар'єр і прилеглу до нього територію з заходу, в 1987 році.

Проектна потужність кар'єру в щільному тілі - 100 тис. м3 Виробнича потужність кар'єру з корисних копалин становить 90 тис. м3 на рік у щільному тілі.

Зниження проектної потужності кар'єру обумовлюється зниженням потреби підприємств залізниць у щебені.

В даний час родовище відпрацьовується 7 уступами (п'ять видобувних і два розкривних).

Східний, північний і в основному західний борту кар'єру відпрацьовані до проектних контурів.

Розглянемо забезпеченість підприємства запасами. Запаси корисної копалини затверджені на засіданні Української територіальної комісії з запасами 30 березня 1988 р., протокол №4704.

Землі Ерастівського родовища за межами земельного відводу належать Ерастівській дослідній станції і використовуються під посіви пшениці і багаторічних трав.

За умовами залягання і витриманості якісної характеристики порід Ерастівське родовище кристалічних порід відноситься до першої групи і першого типу родовищ твердих корисних копалин.

Підрахунок запасів проведений Київською філією інституту «Гіпротрансшлях» у 1988 р. (Горизонт підрахунку запасів + 15 м).

Запаси в кількості 11977 тис. куб. м. затверджені УТКЗ протокол №4704 від 30.03.88 р.

Межі кар'єра першої черги визначаються конфігурацією і розмірами земельного відводу. Розміри кар'єра в плані: довжина - 680 м., ширина - 360 м. Проектом передбачається відпрацювання ділянки до горизонту з відміткою + 15 м.

Фіксація неробочих бортів кар'єру по вскриші і корисній копалині прийнята внутрішня в межах затвердженого земельного відводу. Кут відкосу неробочих уступів по пухкій вскриші становить 40 °, а по корисним копалинам 70-80°

Основні підрозділи: кар’єр, ДСЦ, авто гараж, мех. майстерня, бурова дільниця, навантажувальний цех.

Допоміжні підрозділи: господарчий цех, електроцех.

Розглянемо засоби виробництва та асортимент продукції. Граніт розробляється за допомогою буропідривних робіт. Свердловини діаметром 110 мм буряться верстатами НКР -100 М.

Підірвана гірська маса екскаваторами Е-2503 вантажиться в автосамоскиди КрАЗ - 256 і МАЗ - 5549 для транспортування на ДСЦ.

ДСЦ має дві стадії дроблення (дробарки СМ - 16Д і СМД-109) і дві грохочення (грохоти ГІЛ - 52). Щебінь виробляється двох фракцій: 5 - 25 мм і 25-60 мм. Фракція 25 - 60 мм складає 80% від загального обсягу виробленого щебеню. Відвантаження готової продукції в з.д. вагони проводиться зі складів конвеєрами. Режим роботи заводу однозмінний при п'ятиденному робочому тижні, тривалість зміни 8 годин, число робочих днів у році - 252.

Загальна площа земельного відводу становить 35,3 га., Акт видано П'ятихатському районною радою 30.05.96 р.

У 1998 році інститутом «Кривбаспроект» розроблений проект розробки ЕРАСТІВСЬКИЙ родовища гранітів до горизонту + 15 м.

Державним підприємством УПП УЗ отримана ліцензія на розробку ЕРАСТІВСЬКИЙ родовища гранітів, реєстраційний №4708 від 30 вересня 2008.

Підприємство пропонує наступний асортимент продукції:

·   Граніт необроблений.

·   Граніт бутовий товарний.

·   Галька.

·   Гравій.

·   Щебінь.

·   Камінь дроблений.

Зробимо якісну характеристику корисної копалини. Граніти Ерастывського родовища придатні для виготовлення колійного щебеню (ГОСТ 17395-85) і бутового каменю, марки не нижче «500». (Протокол №47034 від 30.03.88 г.).

Опір удару на копрі ПМ від 51 до 357; тимчасовий опір стисненню 605-898 кг/см²; водопоглинання коливається від 0,17 до 1,84%, морозостійкість випробовувалася методом насичення сірчанокислим натрієм, після 5 наїдків втрата у вазі дорівнює 0,02-2.54%; межа міцності при стисненні в сухому стані 2600-3030 кг/м³; коефіцієнт розпушування 1,6; об'ємна вага в розпушеному стані 1610-1890 кг/м³.

липня 2008 видано паспорт радіаційної якості сировини і будівельного матеріалу центральною пилегазодозометричною лабораторією ГТТ «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» гамма-випромінюючих радіонуклідів в пробах щебеню.

Сумарний вміст природних радіонуклідів в пробах щебеню не перевищує допустимого рівня для будівельних матеріалів першого класу (370 Бк/кг), які використовуваних для всіх видів будівництва без обмеження згідно п. 2.2.1. РСН 356 - 91.

Проаналізуємо стан гірничодобувної промисловості України. Гірничодобувна промисловість України переживає нині не кращі часи. Загальна криза виробництва в державі, звичайно ж, не могла не позначитися на стані справ у базових галузях промисловості, зокрема, в гірничодобувній. У ній, як практично й у всіх інших галузях виробництва, суттєво знизилися обсяги виробництва, відтак зросла його собівартість, типовою стала відсутність обігових коштів і т. ін.

У нинішній час збільшення собівартості продукції гірничорудного виробництва зумовлено рядом причин об’єктивного та суб’єктивного характеру. До причин суб’єктивного характеру можна віднести: збільшення вартості придбаних матеріалів; збільшення абсолютного розміру амортизаційних відрахувань; зміну обсягу виробництва продукції; збільшення матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості; постійне зростання затрат на забезпечення безпеки умов праці та підвищення культури виробництва. [13]

Гірничодобувна промисловість - це комплекс виробництв, що ведуть розвідку родовищ корисних копалин та їх видобування з надр землі. Основними виробничими ланками її є шахти та гірничо-збагачувальні комбінати.

Усі показники та чинники, що впливають на собівартість, можна умовно розділити на чотири групи: природні, технічні, організаційні, економічні.

Основоположними є фактори природного характеру, тобто потужність рудного тіла, кут падіння покладу, площа покладу і вміщуваних порід тощо.

Похідними від природних виявляються фактори технічні: річне пониження рівня ведення гірничих робіт, коефіцієнт експлуатації кар’єрного поля, втрати руди, витрати матеріалів, рівень механізації виробничих процесів, кількість і продуктивність машин та механізмів, обсяги використання прогресивних систем розробки і т. ін. Велику групу складають організаційні фактори: рівень спеціалізації робіт, втрати робочого часу, режим роботи, її ритмічність, дисципліна праці.

До економічних чинників можна віднести фондомісткість, фондовіддачу, рівень заробітної платні, структуру робочої сили, продуктивність праці і т.д.

Перша особливість є найважливішою, вона полягає в особливому характері розміщення гірничодобувних підприємств. Вони не можуть розміщатися поза місцями розташування родовищ корисних копалин. Такий характер розташування вимагає підготовки виробничої бази, отже й широкого розвитку геологорозвідувальних робіт, що впливає на склад витрат, де велику питому вагу (до 50%) мають гірничопідготовчі роботи (відкриття розвіданих родовищ, улаштування під’їзних шляхів, підземних споруд, водозливів і т. ін.). Специфікою залізорудної підгалузі є те, що сума погашення цих витрат за звітний період відображається в затратах на статті «Витрати майбутніх періодів». Норма погашення цих витрат визначається в залежності від загального обсягу експлуатаційних гірничопідготовчих робіт, які потрібно виконати до повного вироблення даного кар’єра (рудника) та в залежності від обсягу промислових запасів корисних копалин, підготовлених цими роботами до виїмки.

Запаси корисних копалин на кожному родовищі - обмежена величина. Відтак кожне гірничодобувне підприємство може видобути з родовища не більше тієї кількості корисних копалин, яка там є. Фактична кількість видобутих запасів завжди навіть менша наявних. При сучасному рівні технології гірничого виробництва втрати неминучі.

Оскільки запаси - величина постійна, то при різній річній виробничій потужності підприємства змінюється час обробки родовища і тим самим термін служби гірничого підприємства: що більшим є річний обсяг виробництва, то швидше будуть вичерпані запаси корисних копалин, і - навпаки. Іншими словами, строк служби рудників, кар’єрів перебуває в зворотній залежності від їх річної виробничої потужності. Коли ж запаси будуть вичерпані, підприємство припинить свою діяльність. Таким чином, друга особливість пов’язана з величиною запасів корисних копалин, яка обмежує термін діяльності залізорудного підприємства. А це, в свою чергу, наперед визначає зв’язок основних фондів підприємства з величиною запасів корисних копалин, яка повинна визначати й метод їх амортизації - в залежності від кількості.

Третя особливість у тому, що на виробничу діяльність шахт і гірничо-збагачувальних комбінатів мають неабиякий вплив природні умови. Саме обсяг виробництва, якість продукції, продуктивність праці, рівень затрат і рентабельність значною мірою визначаються гірничо-геологічними умовами залягання та видобутку руд.

Предмет праці - корисні копалини, які залягають в надрах землі, тому для спорудження рудників чи шахт і на проведення розкриття родовищ витрачаються чималі суми капітальних вкладень. Потреба в них зберігається й надалі.

Становлення ринкових відносин, суттєві зміни амортизаційної, інвестиційної та податкової політики держави - все це актуалізує потребу нових підходів до традиційних питань відтворювання основних виробничих фондів. В останній час означилися дві тенденції: зниження коефіцієнта оновлення; підвищення ролі амортизаційних відрахувань як джерела інвестицій. Це й не дивно: підприємства галузі вступили в добу ринкових відносин з практично не оновленими основними фондами і без коштів для реконструкції та модернізації наявного обладнання.

Четверта технологічну особливість, що суттєво впливає на побудову обліку витрат процесу виробництва і вимагає використання особливих, лише їй притаманних заходів обліку. Не завжди спостерігається тотожність послідовно пов’язаних між собою технологічних процесів (переділів) планово-обліковим переділам. Тому під час складання бухгалтерського обліку витрат процесу виробництва слід враховувати цю особливість, яка багато важить для правильного підбору планово-облікових переділів і залежить також від організаційної структури підприємства.

Крім того, схожа нерівномірність виникає й там, де виробництво не пов’язано з природними умовами. Підприємства, очолювані найздібнішими та найдосвідченішими керівниками, озброєні власним технічним ноу-хау, можуть успішно існувати в конкуренції з менш продуктивними підприємствами, при цьому всі отримуватимуть за свою продукцію дохід за однією й тією самою ринковою ціною, відрізняючись одне від одного величиною витрат на виробництво.