Лексичні граматичні та стилістичні особливості публіцистичного стилю

 

Основними рисами публіцистичного стилю є логічна чіткість синтаксичних конструкцій, ретельно продумане вживання слів, використання різних виражальних та зображальних засобів.

Основою будь-якого стилю є загальновживана лексика, не є винятком і публіцистичний стиль. Загальний масив лексики нейтральний, але частково зберігається (а іноді і навпаки – втрачається) стилістичне забарвлення.

Важливу роль у публіцистичному стилі відіграють терміни певної тематики, імена та назви, а також особливий характер заголовків, широке використання кліше, наявність елементів розмовного стилю і жаргонізмів тощо. Окрім цього, для газетно-інформаційних текстів характерне використання фразеологічних зворотів, що зустрічаються у відповідності до спрямованості самих текстів.

Широке використання в інформаційному стилі імен та назв робить повідомлення конкретним і співвідносить відомості з певними особами, закладами чи районами. Тобто передбачається, що у реципієнта є певні попередні (фонові) знання, які допомагають йому пов’язати назву з об’єктом, про який іде мова. Так, англійському реципієнтові добре відомо поза контекстом, що Park Lane – це вулиця, Columbia Pictures – кінокомпанія.

Назви та імена досить часто використовуються в газетно-інформаційних матеріалах у скороченій формі. Часто ці скорочення можуть бути невідомими широкому колу читачів і їх значення одразу розшифровується. Але існує багато таких скорочених назв, до яких читачі газети давно звикли, і тому їх не потрібно тлумачити. Велика кількість таких скорочень – це характерна риса газетно-інформаційного стилю сучасної англійської мови. Сюди належать назви партій, різних організацій та посад: ILM = Industrial Light & Magic (кінокомпанія, що створює цифрові та звукові ефекти); прізвища відомих політичних діячів культури: RLS = Robert Louis Stevenson; географічні назви: NJ = New Jersey, SF = San Francisco [34, с. 6].

Подібні скорочення зустрічаються у газетних текстах, незалежно від їх тематики.

Якщо порівнювати англійські та українські інформаційні матеріали, не важко виявити схожості та розбіжності. Українським інформаційним текстам, як і англійським, також властива стилістична різноплановість лексики, велика кількість кліше та неологізмів, використання абревіатур, та термінів, власних назв. Водночас публіцистичний стиль в українській мові має багато таких мовних особливостей, котрі не властиві аналогічним англійським матеріалам. Наприклад: використання урочисто-піднесених слів (здійснення, непохитний), слів із негативним оцінюванням (безчинства, маріонетка, підступи), військових термінів у розширеному та фігуральному вживанні (боротьба за врожай, вогонь критики); прислівникових префіксально-суфіксальних утворень (по-діловому), а також складних слів (культурно-масовий, літературно-творчий).

Що стосується фразеології, то публіцистичний стиль визначається широким використанням готових формул або кліше. Серед них численні вставні звороти, що вказують на джерело інформації (it is reported, it is claimed, according to well-informed resources; оголошено, повідомляють), стійкі словосполучення зі стертою образністю (to set the tone, to throw light, to gave the lie).

Граматична своєрідність мови в публіцистичному стилі досліджена В. Л. Наером. Він відзначає своєрідність у використанні часів та станів, часте вживання неособових форм, численність складних атрибутивних утворень, особливі форми введення прямої мови та перетворення прямої мови на непряму, а також особливий порядок слів і широке використання складнопідрядних речень [34, c. 5]. Цікаво те, що у текстах статей на українській мові поширені пасивні конструкції (відкрита нова лікарня, зібрано великий врожай), що є явищем природнім для англійської мови (the dealer was found, article is compiled by… etc.). Слід відзначити і таку особливість синтаксичної організації публіцистичного тексту, як використання коротких самостійних повідомлень (1-3 висловлення), які складаються з довгих речень із складною структурою.

Стилістичні особливості англійської та української мов майже не відрізняються. Для усіх публіцистичних жанрів характерні загальні форми стислої передачі інформації: компресія та передача певної частини повідомлень імпліцитно. Як результат – економія мовних засобів за рахунок неважливих комунікативно фрагментів повідомлення. Основний стилістичний принцип організації мови в публіцистиці – поєднання стандарту та експресії.

 

2.3 Особливості реалізації полісемії в тексті

Полісемія: типологія

Перш, ніж звернутися до практичної реалізації полісемії в публіцистичних текстах, зосередимо увагу на суті поняття полісемії та способах його реалізації безвідносно до якогось конкретного матеріалу.

Отже, полісемія – це наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів.

Окремі лексичні значення слова називають лексико-семантичними варіантами. Лексико-семантичні варіанти багатозначного слова мають семантичну спільність (спільні елементарні смисли - семи). Деякі мовознавці, як, наприклад, Р. О. Якобсон, схильні вважати, що для кожного полісемічного слова можна вивести “загальне значення”, однак реально, незважаючи на семантичний зв'язок між значеннями полісемічного слова, всі його значення об’єднати в єдине не можна, бо кожне зі значень співвідноситься з різними явищами, предметами тощо [25, с. 194].

Слово завжди виникає з одним значенням, яке називається первинним. Первинне значення є прямим, оскільки прямо називає позначуваний предмет. Багатозначність слова розвивається на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення є завжди переносним, похідним від первинного, мотивованим через пряме. Якщо порівняти: the boy is running the time is running, nose: 1) part of face: He's got a really big nose. 2) the pointed front end of a plane, rocket; 3) have a (good) nose for something – to be naturally good at finding and recognizing something: a reporter with a good nose for a story; 4) nose to tail – cars, buses etc that are nose to tail are in a line without much space between them: Traffic was nose to tail for three miles., то в кожному випадку лише перше слово має пряме значення, а решта – переносні.

За М. П. Кочерганом існує три типи перенесення: за подібністю, за функцією і за суміжністю [25, с. 195].

Перенесення за подібністю (transference of meaning according to similarity of shape) називається метафоричним (від грецького “переміщення”). Метафора за своєю суттю є прихованим порівнянням (скороченим порівнянням). Так, за подібністю з’явилися такі значення: head 1) part of a body; 2) head of a cabbage; eye 1) part of a face; 2) eye of a needle; neck 1) part of a body; neck of a bottle.

Перенесення за функцією (transference of meaning according to functional similarity) – перенесення, за якого речі можуть бути абсолютно різні, головне, щоб вони виконували однакові чи подібні функції. Наприклад, годинником (clock) називають не тільки механічний прилад, а й пісочний (sand clock), водяний (water clock), сонячний (solar clock), бо всі вони виконують одну функцію – показують час. Або словосполучення a mole burrows у прямому значенні означає просто нори тварини крота, а у переносному – приховані шляхи/ способи A mole burrows for information hoping to go undetected.

Функціональне перенесення є різновидом метафоричного, оскільки в його основі лежить також подібність, тільки не за формою, а за функцією.

Перенесення за суміжністю називається метонімічним (від грецького “перейменування”). Суміжність може бути просторовою (thankful auditorium), часовою (poetry evening), причинно-наслідковою (brilliant translation).

Загалом поширеними є такі регулярні моделі метонімічного перенесення:

1) форма (вмістилище) – зміст: an interesting book, the kettle boiled;

2) матеріал – виріб із нього: exhibition of porcelain;

3) місце – жителі цього місця, пов’язані з ним історичні події: the whole town enjoyed selebration;

4) дія – її результат: bus stop;

5) ім’я – виріб: mackintosh, ford.

Особливим різновидом метонімії є перенесення назви з цілого на частину і навпаки таке перенесення називають синекдохою (від грецького “разом”+”переймання”). Наприклад: foot означає “нога” і ”піхота”; hand – “рука” і “робітник”.

Із перенесенням пов’язані такі явища, як розширення і звуження значення. Слово стріляти спершу мало значення “випускати стріли”, згодом, коли було випущено інші види зброї, розширило своє значення до сучасного “робити постріли”; в англійській мові це слово отримало ще й значення ”робити фотографії”, а також “знімати фільм”: The movie was shot in New Zealand.

Значення багатозначного слова реалізуються у контексті – field: 1) farm, area of land in the country: field of wheat; 2) a subject that people study or an area of activity that they are involved in as part of their work: Peter's an expert in his field; 3) an area of ground where sports are played: cricket field; 4) practical work: His theories have not yet been tested in the field; 5) competitors, all the people, companies, products etc that are competing against each other: Germany was leading the field with a figure of 53%; 6) magnetic/gravitational/force field; 7) coal/oil/gas field; 8) the field (of battle); 9) field of vision/view; 10) field of fire, the area that you can hit when you shoot from a particular position: The target is in the field of fire. Має значення загальна ситуація, оскільки слово field у фразі the soggy field матиме різні значення в сільському господарстві і в спорті. Основне значення слова є найменш контекстно зумовленим. Переносні значення залежать від контексту більшою мірою.

Від полісемії слід відрізняти явище омонімії, котре вже було розглянуте нами раніше. Важливо пам’ятати, що полісемія об’єднує різні значення одного слова, у той час, як омоніми – це декілька зовсім різних слів.