Загальна характеристика публіцистичного стилю

 

Публіцистичний стиль – один із функціональних стилів, що обслуговують сферу суспільних відносин: політичних, економічних, культурних, спортивних тощо. Публіцистичний стиль використовується в політичній літературі, його представляють засоби масової інформації (ЗМІ) – газети, журнали, радіо, телебачення, документальний кінематограф. Публіцистика покликана освітлювати події сучасності та реалізовувати дві основні функції – впливу та інформування, що й зумовлює мовну специфіку публіцистичного стилю. Визначальною рисою його є вдале поєднання логічності викладу з емоційно-експресивним забарвленням. У різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають неоднакове співвідношення, але якщо говорити про публіцистичний стиль в цілому, то слід підкреслити, що в ньому логіка викладу та емоційно-експресивне забарвлення повинні бути взаємно зрівноважені [37, c. 70]

Об'єктом публіцистичного викладу є явища всіх сфер життя людини – від картин побуту до подій історії й світової політики.

Характерна риса публіцистичного стилю – орієнтація на усне мовлення, елементи якого не лише виступають у ролі експресем, а й стають одним з прийомів зацікавлення читача, слухача, глядача. Широко використовується діалогічна форма мовлення, особливо виразна на тлі авторського монологу. Цьому стилеві притаманні чіткі політичні оцінки, присутність автора, широкий вияв авторської індивідуальності.

В системі мовних стилів сучасної англійської мови приблизно з середини XVIII століття почав виокремлюватися особливий стиль, який називають публіцистичним. Як і інші мовні стилі, він неоднорідний. Виділяють два його різновиди: письмовий і усний. До письмового різновиду публіцистичного стилю входять: есеїстика, статті газетних/ журнальних видань літературно-критичного і суспільно-політичного характеру, памфлети, нариси і ін. До усного різновиду публіцистичного стилю відносять ораторське мовлення, а останнім часом також огляди радіокоментаторів.

Основну функцію публіцистичного стилю, котра виокремлює його з-поміж інших мовних стилів, можна сформулювати таким чином: вплив на читача або слухача з метою переконати його в правильності положень, що висуваються, або викликати в нього бажану реакцію на сказане не стільки логічно обгрунтованим аргументуванням, скільки силою, емоційною напруженістю вислову, акцентом на ті властивості явища, які найефективніше слугуватимуть для досягнення поставленої мети [42, c. 49].

Публіцистичний стиль займає проміжне місце між стилем наукової прози і стилем художньої мови. Із стилем наукової прози його зближує логічна послідовність у викладі фактів, розгорнутість вислову, відносно строгий розподіл на логічні відрізки (абзаци).

З іншого боку, публіцистичний стиль має ряд спільних рис із стилем художньої мови. Образність мови та емоційні елементи здебільшого характерні для публіцистичного стилю. Засоби емоційного впливу, вживані в публіцистичному стилі, під дією загальних його закономірностей, не несуть такої свіжості та суб'єктивної забарвленості, які властиві стилю художньому стилеві, образність мови характеризується сталістю. Метафори, порівняння, перифрази та інші емоційно-експресивні засоби беруться із загального мовного масиву виражальних засобів. Окрім цього, публіцистичний стиль із художнім зближує суб’єктивність викладу, обмежена, звісно, особливостями самого стилю. Наприклад, для газетної чи журнальної статті індивідуальне має не такий чіткий вияв, як в есе або ж в ораторському мовленні.

Іще однією визначною ознакою публіцистичного стилю є стислість викладу. В деяких його різновидах вона набуває якісно нового характеру. Так, в есе стислість викладу набуває форми сентенції.

Незалежно від профілю англійського видання (суспільно-політичний, літературно-критичний, науково-популярний, сатиричний) мові його статей властиві загальні риси публіцистики. Звісно, профіль видання накладає свій відбиток на характер та використання виражальних засобів. Так наприклад, в статтях науково-популярного типу мало емоційної лексики, строго витримується логічна послідовність викладу, розгорненіша система сполучникового зв'язку, ніж в статті іншого спрямування. Якщо ж говорити про статті у виданнях розважального призначення, то вони відрізняються меншою скутістю жанровими вимогами і тяжіють до художнього стилю з його повнотою образності та емоційно-експресивними засобами.