Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Форми іменників третьої відміни
Однина Іменники третьої відміни в називному відмінку однини закінчуються на м’який приголосний основи (тінь, сіль, вісь, міць, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому були м’якими (любов, річ, подорож). Виняток становить іменник мат и, що має флексію -и. У родовому, давальному, місцевому відмінках іменники третьої відміни мають флексію -і (кров і, сол і, подорож і). Кореневий звук [ і ] (з давніх [ о ], [ е ]) в іменниках третьої відміни відповідно до історичної закономірності у відкритому складі переходить у [ о ] чи [ е ] (п і ч - п е чі, в і сь - о сі, р і ч - р е чі, ос і нь - ос е ні). В орудному відмінку однини іменники третьої відміни мають флексію -у (графічно -ю). Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед -у (-ю), подовжується і на письмі передається у вигляді подвоєння (зустрі ччю, осі нню, сі ллю, паморо ззю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові і подвоєння на письмі немає (радіс тю, якіс тю, жов чю). Немає подовження приголосного і в тому випадку, коли основа іменника закінчується губним приголосним або -р (любо в’ю, маті р’ю). Клична форма в іменниках третьої відміни твориться в окремих випадках за допомогою флексії -е за аналогією до іменників першої відміни м’якої і мішаної груп (тін е, радост е, мудрост е). Парадигма третьої відміни
Множина У називному і знахідному відмінках множини іменники третьої відміни мають флексію -і: ноч і, віст і, тін і, матер і. У родовому відмінку виступає флексія -ей: доповід ей, печ ей, сол ей, віст ей, ос ей, повіст ей. Флексію -ів приймає іменник мати: матер ів. У давальному, орудному і місцевому відмінках виступають одні і ті самі флексії, що і у іменників першої і другої відмін. Форми іменників четвертої відміни.
Однина Форми називного і знахідного відмінків однини в іменниках четвертої відміни творяться флексією -а (графічно -я): курч а, дівч а, ягн я, порос я, вим’ я. У родовому відмінку іменники з суфіксом -ат (-ят) мають флексію -и (курчати, теляти), а іменники з суфіксом - ен- виступають з флексією -і (імен і, племен і) або -а (-я): ім ’я, сім’ я, тім’ я. У давальному і місцевому відмінках виступає флексія -і (курчат і, хлоп’ят і, племен і, тімен і). У місцевому відмінку іменники типу тім’я, вим’я можуть виступати без суфікса: на тім’ї, на вим’ї. В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат- (-ят-). Флексія -ам (-ям) приєднується до кореня: лош ам, хлоп’ ям. Іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми: ім’ ям і імен ем, тім’ ям і тімен ем. У літературній мові переважають форми із флексією -ям. Множина У називному відмінку множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат- (-ят-), -ен- і флексію -а (-я): дівчат а, гусят а; племен а, тімен а, але вим’ я. У родовому відмінку множини іменники мають чисту основу: хлоп’ят, телят, імен, племен, але вим’їв, тім’їв. Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини в іменниках четвертої відміни мають ті ж самі флексії, що й в усіх відмінах. У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, кликав поросят, пас ягнят і ягнята), а в назвах неживих предметів виступає форма, спільна з називним (коліщата, племена). Парадигма четвертої відміни
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
