Форми іменників другої відміни

У називному відмінку однини іменники другої відміни чоловічого роду мають чисту основу (кобзар, кінь, край) або флексію -о (Дмитр о, Дніпр о). В іменниках середнього роду виступає флексія -о: добр о, світл о (тверда група), -е: мор е, плеч е (м’яка і мішана групи) та -а (-я): весілл я, житт я (м’яка група).

Родовий відмінок має закінчення -а (-я) та -у (-ю). вибір і вживання флексії в іменниках чоловічого роду залежить від семантико-граматичного розряду, під який підводиться слово. Так, флексію -а (-я) мають іменники, що називають істот (за винятком збірних назв: народу, загону): брат а, керівник а, викладач а, Денис а, журавл я, горобц я; назви конкретних предметів, що мають обидві форми числа (нос а, стол а, замк а, олівц я, шматк а); назви мір (грам а, метр а, літр а, місяц я, карбованц я); наукові та технічні терміни українські та іншомовного походження (відмінк а, суфікс а, корен я, прикметник а, радіус а, сектор а, синонім а, але: синтаксис у, базис у); назви приміщень, будівель та інших споруд і частин їх (вітряк а, гараж а, млин а, але: карниз у і карниз а, сара ю і сара я, поверх у, універмаг у, зал у).

Флексія -у (-ю) виступає в збірних назвах (люд у); в назвах рослин (барвінк у, льон у, ліс у, сад у, горох у, лозняк у і лозник а, молодняк у і молодняк а); у назвах установ, організацій, закладів (інститут у, вуз у, завод у); в назвах абстрактних понять, процесів, станів, суспільних, наукових та інших течій (розум у, вигляд у, цвіт у, глузд у, світогляд у, процес у, гуманізм у, матеріалізм у); в назвах явищ природи (гром у, снігопад у, мороз у, вогн ю).

У географічних назвах міст, рік переважає флексія -а (-я): Львов а, Гадяч а, Мелітопол я, Дніпр а, Дінц я (з наголосом на флексії): але Дон у, Дуна ю (з ненаголошеною флексією). У назвах країв, озер, гір і т. д. переважає флексія -у (-ю): Крим у, Сибір у, Донбас у, Байкал у, Урал у та ін.

У деяких іменниках можливі подвійні флексії залежно від семантичної віднесеності слова, наприклад: зробив ремонт телефонного апарат а (конкретний предмет) і перебуває у віданні державного апарат у (виражає сукупність).

Флексія може також регулюватися наголосом, наприклад: з мост а і з мост у, стид у і стид а.

Іменники середнього роду в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я): озер а, перевесл а, прізвищ а, мор я, завданн я.

Давальний відмінок в українській мові має паралельні флексії - ові та - у в іменниках чоловічого роду твердої групи: Петр ові і Петр у; -еві (-єві) та -у (-ю) в іменниках м’якої і мішаної груп: кон еві і кон ю, Гайда єві і Гайда ю, сторож еві і сторож у.

У назва істот переважає флексія -ові, -еві (-єві), а в назвах неживих предметів -у (-ю).

Іменники середнього роду в давальному відмінку виступають з флексією -у (-ю): болот у, гор ю, прізвищ у. Іменники середнього роду можуть мати флексію -ові, -еві у випадку переносного вживання - синекдохи, наприклад: Показав сел ові синю книжечку.

У знахідному відмінку однини іменників чоловічого роду більш виразно виявляється вказівка на істоту чи неістоту. У назвах істот форма знахідного збігається з родовим відмінком: зустрів брат а, батьк а, Сергі я, а в назвах предметів - з називним: узяв папір, стілець. Назви групувань істот також мають форму знахідного, що збігається з називним: зібрав загін, погнав табун.

Проте ця закономірність у ряді випадків порушується, наприклад, можна вжити: збудував хлівець і хлівця, одержав лист і листа, зокрема у фразеологізмах: піймати облизня, дати гарбуза.

В орудному відмінку іменники чоловічого і середнього роду (крім тих, що в називному відмінку закінчуються на -я) мають флексію -ом: Іван ом, кран ом, озер ом (тверда група); -ем (-єм): Васил ем, секретар ем, фураж ем, пол ем, днищ ем (м’яка і мішана групи).

Іменники середнього роду на -я в орудному відмінку однини мають флексію -ям: грудд ям, лист ям, пір’ ям.

У місцевому відмінку іменників другої відміни однини виступають закінчення: -і (-ї), -у (-ю), -ові, -еві (-єві). Флексії -ові, -еві (-єві) з’явилися в місцевому відмінку за аналогією до давального відмінка і виступають переважно, як і в давальному, в назвах істот чоловічого роду: на син ові, на гост еві, на Горді єві.

Флексія -у (-ю) виступає в іменниках чоловічого і середнього роду, що мають суфікси -к (о), -ок, -ик, -ак: на візку, на міст ку, у мисни ку, на держа ку.

В інших іменниках чоловічого роду флексія -у (-ю) чи -і (-ї) регулюється тими ж семантичними відтінками, що й у родовому відмінку. Наприклад: на льод у, у стро ю, але на диван і, у музе ї, на стільц і.

Закінчення -у (ю) виступає в поєднанні з прийменником по: по двор у, по вівс у, по мор ю.

Флексія -і виступає в іменниках середнього роду, за винятком тих, що мають суфікс -к-: на лон і, у мор і, у зілл і, але у горнятк у, на курчатк ові і курчатк у.

У формі місцевого відмінка приголосні основи г, к, х змінюються на з, ц, с: плу г - у плу з і, байра к - у байра ц і, ву х о - у ву с і.

У кличному відмінку іменники другої відміни мають флексію -у або -е.

Флексія -у виступає у іменниках чоловічого роду твердої і мішаної груп: дід у, товариш у, дядьк у, котик у; в іншомовних найменуваннях з кінцевим задньоязиковим або гортанним приголосним: Юзик у, Людвіг у; в іменниках чоловічого роду м’якої групи виступає флексія -ю: Сергі ю, лікар ю, кра ю.

Флексія -е вживається у кличній формі іменників чоловічого роду з суфіксами -ець, -ак: хлопч е, юнач е, батрач е (але ковал ю, мудрец ю) та в деяких інших іменниках чоловічого роду, наприклад: голуб е, вітр е, друж е.

Перед флексією -е приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: дру г - дру ж е, юна к - юна ч е, Явту х - Явту ш е.

У назвах осіб клична форма може заступатися називним відмінком, зокрема у випадку звертання до людини з вказівкою на ранг, посаду і т. д., наприклад, лейтенанте Орлик, прокуроре Грищенко, товаришу голова. В усіх інших випадках, коли перше слово є загальною назвою, а друге - ім’ям, обидва іменники мають кличну форму, наприклад: товаришу Євгене, брате Олексію.

У персоніфікованих назвах середнього роду із значенням звертання вживається форма називного відмінка: світло, крило, плече.

Множина

Називний відмінок множини може мати такі флексії: 1) в іменниках чоловічого роду твердої групи -и: робітник и, інженер и шофер и, прапор и; 2) в іменниках чоловічого роду твердої і мішаних груп -і або графічно -ї: учител і, портфел і, школяр і, товариш і, носі ї; 3) в іменниках середнього роду твердої і мішаної груп -а: колін а, полотн а, прізвищ а або флексією -я, що графічно передає м’якість приголосного основи в іменниках середнього роду м’якої групи: мор я, посланн я, прислів ’я.

Парадигма другої відміни

 

відмінок	Однина
Н.	стіл	шофер	батько	село
Р.	стол-а	шофер-а	батьк-а	сел-а
Д.	стол-у (-ові)	шофер-ові (-у)	батьк-ові (-у)	сел-у
З.	стіл	шофер-а	батьк-а	сел.-о
О.	стол-ом	шофер-ом	батьк-ом	сел-ом
М.	(на) стол-і	(на) шофер-ові (-у)	(на) батьк-ові	(на) сел.-і
Кл.	стол-е	шофер-е	батьк-у	сел-о

 

відмінок	Множина
Н.	стол-и	шофер-и	батьк-и	сел-а
Р.	стол-ів	шофер-ів	батьк-ів	сіл
Д.	стол-ам	шофер-ам	батьк-ам	сел-ам
З.	стол-и	шофер-ів	батьк-ів	сел-а
О.	стол-ами	шофер-ами	батьк-ами	сел-ами
М.	(на) стол-ах	(на) шофер-ах	(на) батьк-ах	(на) сел-ах
Кл.	стол-и	шофер-и	батьк-и	сел-а

 

В окремих іменниках середнього роду виступає давнє закінчення називного двоїни -і: оч і, плеч і, уш і (і вух а) або -и: рукав и (при більш поширеному вживанні: вус а, рукав а).

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), -ей або нульову флексію: стол ів, ковал ів, батьк ів, солов ’їв, кра їв, оч ей, плеч ей.

В іменниках чоловічого роду найуживаніша флексія -ів: воротар ів, чоловік ів, орач ів, плащ ів.

Деякі іменники середнього роду мають також флексію -ів: морів, пол ів, почутт ів.

Нульова флексія виступає в іменниках чоловічого роду, які втрачають у множині суфікс -ин-: селян, подолян, галичан, болгар, але грузинів, осетинів, та в більшості іменників середнього роду: вікон, гнізд, решіт, сердець, волокон, знань, завдань, розгалужень.

Закінчення -ей виступає в деяких іменниках чоловічого і середнього роду: кон ей, гост ей, оч ей, вуш ей (і вух), плеч ей (і пліч).

У давальному, орудному, місцевому відмінках іменники другої відміни мають такі самі флексії, як і іменники першої відміни: -ам (-ям), -ами (-ями), -ах (-ях), наприклад: брат ам, сестр ам, школяр ам, озер ам, мор ям, знанн ям; брат ами, школяр ами, озер ами, мор ями, знанн ями; на брат ах, на сестр ах, на школяр ах, на озер ах, на мор ях, у знанн ях.

У знахідному відмінку множини іменників другої відміни спостерігаються одні і ті самі закономірності розрізнення істот/неістот, що і в іменниках першої відміни та в родовому однини другої відміни.