Використання харчових волокон у спеціальних лікувальних препаратах

 

Целюлоза - це основна складова частина клітинних стінок рослин, найпоширеніший у природі біополімер. Ефективною добавкою до їжі є мікрокристалічна целюлоза (МКЦ) - не волокниста порошкоподібна модифікація природної целюлози (виробляється в Японії і США). Вона знижує калорійність їжі, є згущувачем і диспергатором, а також сприяє подовженню термінів зберігання їжі.

Геміцелюлоза - це група полісахаридів, до якої входять арабінами, ксилани, галактани і манани. А.В. Чемакіна зі співробітниками виділила новий концентрах ХВ - арабіногалактан (АГ) з тирси деревини модрини. Він належить до водорозчинної фракції геміцелюлоз. Арабіногалактан повільно розчиняється у воді кімнатної температури, водопоглинальна здатність його - 98%, жирозвязувальна - 85%. Здатність арабіногалактану зв’язувати жир і утримувати воду, поряд з іншими корисними властивостями, визначає його терапевтичну дію на ШКТ людини й відкриває перспективу використання його у дієтичному харчуванні.

ПР - це полімери галактуронової кислоти з пентозними й гесозними боковими ланцюгами. Препарати на основі пектину - полісорбовіти, перешкоджають процесам пер оксидації мембранних ліпідів клітин печінки, мають виражений фармакологічний ефект під час лікування гепатобіліарної системи й ШКТ (гепатити, жовчнокам’яна хвороба, виразкова хвороба, хронічний гастрит). На основі низькоетерифікованого пектину створено препарати Полісорбовіт-50 і Полісорбовіт-95, що розроблені кафедрою фармакології Владивостоцького державного медичного інституту і НВО «Востокфарм».

Лігніни за поширенням серед органічних речовин посідають друге місце після целюлози. Лігніни ніколи не трапляються в природі без полісахаридів (геміцелюлоз), але є полісахариди без лігнінів. У медицині використовують лігнін, який є продуктом високотемпературного варіння дерев'яної тріски, кукурудзяних стрижнів чи соняшникового лушпиння з розбавленим розчином сірчаної кислоти і подальшого оброблення отриманого продукту. До складу лікувального лігніну (препарати поліфепан, білігнін, карболен тощо) входить в основному лігнін і супутні йому целюлоза, геміцелюлози, мінеральні елементи і деякі інші речовини в невеликих кількостях. Застосовують ці препарати під час гострих і хронічних захворювань ШКТ інфекційного й неінфекційного походження, при диспепсичних розладах, токсикогенних і післяопераційних перезах кишечнику, гострих запальних захворюваннях, що супроводжуються інтоксикацією, гострою і хронічною нирковою недостатністю, алергодерматозами, що пов’язані з харчовою алергією, атеросклерозом.

ХВ, що сформовані в основному з лігніну, целюлози, геміцелюлоз, використовують під час захворювання на рак прямої кишки, цукровий діабет, коронарну хворобу серця, ожиріння. Ними виліковують також коліти, холецистити, геморої. (Технологія природних харчових сорбентів. Навчальний посібник / Л. О. Федоренченко, Г. О. Сімахіна. - К.: НУХТ, 2006.)

 

Висновки

Теорія збалансованого харчування відіграла важливу роль у розвитку харчової промисловості. На її основі було створено ряд нових харчових продуктів та розроблено харчові раціони для різних вікових і професійних категорій населення з урахуванням специфіки їх проживання.

Разом з тим видатні відкриття другої половини ХХ століття зумовили необхідність перегляду основних положень теорії збалансованого харчування, особливо, стосовно так званих баластних речовин як компонентів харчових продуктів. В результаті було сформульовано теорію адекватного харчування, згідно з якою баластні речовини (ХВ) є еволюційно важливим компонентом харчових продуктів, необхідним для нормальної життєдіяльності організму людини.

На сьогодні розшифровано склад ХВ і встановлено, що вони включають перетравлювані та не перетравлювані полісахариди. До не перетравлюваних відносять ХК (целюлоза, лігнін, ГМЦ, ПР, камеді, гумі, слизи).

Завдяки сорбційним властивостям ХК із рослинних матеріалів зв’язує іони свинцю, кадмію, інших важких металів, радіонуклідів, нітратів та нітритів. Це дає можливість виводити зазначені токсиканти з організму людини, а також справляти радіопротекторну дію.

Вченими України виявлено високі сорбційну властивості природних мінералів стосовно токсичних багатовалентних металів, що дає можливість рекомендувати їх для використання в умовах дефіциту ХВ у раціоні населення України.

На сьогодні розроблено ряд ефективних та економічно вигідних технологій отримання ХВ з нетрадиційної сировини. Це, передусім, технологія отримання ХВ з виноградних вичавок, з відходів цитрусових, з деревини, трав, зеленої маси плодоовочевих культур.