Розробка питань технічної термінології в сучасній китайській лінгвістиці

 

Розвиток науки та техніки, появлення нових галузей знань завжди супроводжуються численним появленням нових термінів. Тому термінологія - одна з самих рухливих, швидкорослих та багатозмінних сфер мови.

Створена в ХІХ столітті потрійна типологічна класифікація мов багато в чому слугувала свого роду моделлю мовного розвитку. Три типологічні схеми - ізоляція, аглютинація, флективність, з одного боку, характеризували існуючі різновиди мов, з іншого боку, вони як би символізували свого роду сходи, етапи розвитку мов: найдревніший та найпростіший тип - ізоляція, наступний за ним - аглютинативний, а далі - тип флективний.

Сьогодні відомо, що ізоляція (та атрибути ізоляції - аморфність, кореневий характер та моносилабізм) не протистоїть аглютинації та флексії. За нашими сучасними уявленнями, ізоляція є спосіб зв’язку слів в реченнях та словосполученнях в умовах невиразності в словах власними ресурсами їх відношень до інших слів. У рамках ізоляції може існувати аглютинація (частіше), та флексія (нечасто). [15; 35]

Отже, сучасна китайська мова - ізолююча (не аморфна, не коренева, не моно силабічна), яка володіє аглютинативною морфологією, а в ряді південних та центральних діалектів - за свідченням китайських вчених - флективною та флективноподібною морфологією.

Щодо термінотворчих процесів, китайська наука історично не приділяла уваги не тільки процесам термінотворення, але і взагалі словотворчим процесам. Натомість, ретельна увага китайських науковців була привернута до правил написання тих чи інших ієрогліфів - як в комплексі, так і кожної черти окремо [15; 23]. Тому першими термінами, які потрапили в коло зору китайських вчених-лінгвістів були назви черт та ключів, які входять до складу того чи іншого ієрогліфу, а також терміни, які мали відношення до філософських вчень (категорій), але також основним питанням досліджень були принципи написання того чи іншого ієрогліфу та зв'язок написання з сакральним змістом тієї чи іншої філософсько-релігійної категорії.

Така ситуація зберігалася впродовж усієї доби Класичного Китаю. Розвиток термінознавства в КНР розпочався з середини 50х рр..ХХ ст.. Китайське термінознавство розвивалося на грунті та під впливом радянської лінгвістичної школи. Воно полягало в суто механічному запозиченні термінології, принципів дослідження та базових понять та надбань радянських науковців. Саме у той час зявилися праці Шен Янг, Сю Льетуна, Хуан Шуин, Тан Аошуаня які давали визначення терміну, а також зробили спробу проаналізувати види термінів за функціональними стилями мовлення та галузями діяльності людини.

На основі аналізу їх праць можна вивести уніфіковане трактування дефініції «термін» в китайському термінознавстві - «штучно створені чи пристосовані для цих цілей слова для означення специфічних реалій науки, техніки, медицини тощо». [3]

Зв’язок процесу словотворення з суспільними змінами - найпряміший. До 1979 р. багато нових слів відображали реалії тодішнього міського та сільського життя, озброєного протистояння між КПК та гомінданом; після утворення Китайської Народної Республіки на передній план висунулися питання економічного та політичного будівництва, що не могло не знайти свого відображення в мові.

Внаслідок нетривалості радянсько-китайської дружби, дослідження термінів в той період не отримало великого розвитку. Культурна революція справила негативного впливу на розвиток китайського термінознавства, оскільки більшість науковців було знищено як таких, що «присвятили свої життя іноземним наукам».

Сьогодні китайське наукове термінознавство знаходиться в стадії становлення. Найбільш відомими в цій галузі є праці професора китайської медицина Бай Ци, присвячені питанням уніфікації китайських медичних термінів, та Ван Яна, об’єктом дослідження якого є семантика філософських та релігійних термінів китайської мови. Окремо стоять дослідження Лі Же, яка в своїх працях досліджує загальнотеоретичні аспекти функціонування сучасної китайської мови.

Також слід зазначити, що сьогодні спостерігається процес відставання процесів термінотворення від розвитку наукового та технічного прогресу. Особливо технічні зявляються в країні набагато швидше, ніж мова встигає підбирати слова для їх означення. Тому на сьогодні технічну термінологію в китайській мові можна вважати лише відносно внормованою - одна і та ж технічна реалія може мати різні назви на різних виробничих підприємствах.